Новорічна казка «Снігова королева»

Дійові особи: Кай, Герда, Сніжинки, Снігурі (4), ворон, Ворона
Каркарона, принц, Принцеса, Розбійники (4), Маленька розбійниця, Олень,
Бабуся, Снігова королева, Дід Мороз.

 

              Хлопчик сидить на лаві, читає книжку. Дзвонить телефон (
товариш знаходиться в залі серед глядачів).

 

                             Сьогодні ми казку сюди запросили,

Щоб побачити й послухати гуртом.

А казка у залі десь там заблудилась,

Давайте її пошукаєм разом.

                      „ Ой зима, ти зима”

 

Хлопчик. Алло! Слухаю.

Товариш. Добрий день, Андрію!

Хлопчик. Добрий день, Назаре!

Товариш. Що ти робиш?

Хлопчик. Читаю казку „ Снігова королева”.

Товариш. Та кидай свою королеву і біжи до мене! Тато приніс касету „
Гаррі  Поттер”. Приходь, будемо дивитися.

Хлопчик. Ні, не прийду, я краще почитаю. Дуже цікава книжка.

Товариш. Ну, як хочеш. До побачення.

Хлопчик. До побачення.

Стукіт у двері.

Хлопчик. Хто там?

Діти. Це ми, Андрію! Відчини.

Заходять двоє дівчаток.

Діти. Добрий день.

Хлопчик. Добрий день. Сідайте, будь ласка.

1 дівчинка. Андрію, мені Миколай приніс лижі.

2 дівчинка. А мені – санчата. Пішли з нами на гірку кататися.

Хлопчик. Я не хочу.

1 дівчинка. Чому?

Хлопчик. У мене дуже цікава книжка.

2 дівчинка. А яка?

Хлопчик. „Снігова королева”.

1 дівчинка. Я мультик такий бачила.

Хлопчик. Читати набагато цікавіше. Уявляєш, ніби це з тобою
відбувається.

2 дівчинка. Добре, не будемо тобі заважати.

1 дівчинка. Коли начитаєшся, виходь надвір. До побачення.

Хлопчик проводжає дітей, сідає, бере в руки книжку.

Хлопчик. На чому я зупинився?

 

Лунає музика. З обох боків ялинки виходять хлопчики-льодянчики,

 слідом за ними іде Фея. Виконують пісню.

 

Льодянчики.  Дінь-дінь, ді-лі-ді-лі-дінь –

Пролунав сріблястий дзвін.

У країну незвичайну

Приведе сьогодні він.

Фея.                Чудеса в казках бувають –

Навіть звірі розмовляють,

Чаклуни і чарівниці,

Золоті летять жар-птиці.

           Льодянчики.  Дінь-дінь, ділі-ділі-дінь –

                                   Пролунав сріблястий дзвін.

           У країну незвичайну

                                   Приведе сьогодні він.

 Фея.                Той, хто добру душу має,

 Зло завжди перемагає.

 Серце сповнене любові,

 Здатне на діла казкові.

Хлопчик. Хто ти така і де ти взялася, дівчинко?

Фея. Я казкова Фея. Перед Новим роком відбуваються різні чудеса, але
тільки з тими, хто в них вірить.

Хлопчик. Я вірю в чудеса.

Фея. Дуже добре. Тобі подобається казка про Снігову королеву?

Хлопчик. Так, дуже!

Фея. Хочеш  в ній опинитися?

Хлопчик. Хочу.

Фея. Сідай.

Ходить навколо хлопчика, примовляючи.

Очі закриваються,

Казка починається.

Добре, любий, пам’ятай:

Не Андрійко ти, а Кай!

Фея виходить разом з льодянчиками. Заходять бабуся і Герда.

Бабуся сідає в крісло, в’яже панчоху. Герда підходить до Кая.

Кай. Я кай, Кай, Кай …

Герда. Та Кай же ти, Кай. Що з тобою? Ніхто тобі не заперечує.

Кай. А ти хто?

Герда. Я твоя сестричка Герда. Ти так міцно заснув, що забув хто ти і де
ти. А це – наша люба бабуся. Можеш з нею познайомитись!

Бабуся. Та не смійся з нього, Гердо! Сідайте ближче, я вам казку
розкажу.

Герда. Бабусю, розкажи, будь ласка, якусь зимову казку.

Бабуся. Добре, мої любі. Слухайте.

              Далеко-далеко на півночі серед вічних снігів і льоду
височить крижаний палац Снігової Королеви. Королева прекрасна, але краса
її холодна, бо замість серця має шматочок льоду. Кого вона поцілує, в
того серце теж стає льодяним. Кожної зими королева прилітає до нас і
шукає маленького гарного хлопчика.

 

Кай. Для чого?

Бабуся. Він повинен викласти із чарівних крижинок слово „ вічність”.

Кай. І що тоді буде?

Бабуся. Вічна зима запанує на землі, і все живе замерзне: і дерева, і
птахи, і люди.

              От і сьогодні королева літає, заглядає у вікна, шукає
хлопчика.

Герда.  Стережись, Каю, щоб вона тебе не поцілувала і не забрала у свій
крижаний палац.

Кай. Хай тільки спробує! Я посаджу її на теплу пічку і вона розтане.

 

Бабуся засинає у кріслі. Лунає музика, навколо ялинки кружляють
сніжинки,

закінчивши танець, присідають.

 

Герда. Подивись, Каю, як гарно танцюють сніжинки.

Кай. Так. Сніжинки дуже гарні і кожна з них схожа на крижану квіточку.

 

З’являється Снігова королева, танцює разом із сніжинками.

          Королева.     Все навколо стало білим,

 Все завмерло, оніміло.

 І вода в річках й озерах

 Зупинилась і завмерла.

 Холод землю огортає –

 Все живе на най вмирає.

 От би стало так навіки,

 Щоб стрімкі застигли ріки,

 Змовк веселий спів пташиний

 І щасливий сміх людини.

Звертається до сніжинок.

 Піддані мої іскристі,

Квіти срібно-променисті,

Де були і що робили?

1 сніжинка. Понад лісом ми летіли,

Ніжну пісеньку співали

І дерева присипляли.

2 сніжинка. Снігом вкрили всі стежинки,

В шуби одягли ялинки,

А берізкам роздавали

Із м’якого пуху шалі.

3 сніжинка. Ми на поле опустили

Покривало срібно-біле,

А на трави лугові –

Пишні ковдри снігові.

4 сніжинка. Ми у селах і містах

Побілили кожний дах.

На кущах, немов улітку,

Розцвіли чудові квіти.

                                         

Королева.   Ви літали і співали?

Землю пухом накривали?

Не страшні їй заметілі –

От що, любі, ви зробили.

Вірні слуги з криги й льоду,

Заморозьте всю природу!

Кай. Подивись, Гердо, яка гарна жінка у білому вбранні!

Герда. Стережись, Каю, це може бути Снігова Королева.

Кай. Я сказав, що не боюся її!

Королева. Який сміливий хлопчик! Саме такого я давно шукаю. Скажи мені,
Каю, чи я тобі люба, чи я тобі мила?

Кай. Такої красуні я в житті не бачив.

Королева. А ти – найгарніший хлопчик у всьому світі. Можна я тебе
поцілую?

Герда. Кай, стережись! Згадай, що бабуся розповідала! Бабусю, бабусю,
прокинься!

Будить бабусю, що заснула в кріслі.

Королева. В танці-кружлянні з холоду й снігу

                  Знайдем насолоду, знайдемо утіху…

 

Королева під музику „ Танцю із сніжинками” кружляє з Каєм навколо ялинки
і ховається за нею. Льодянчики стоять у 2 шеренги, погойдуються під
музику.

 Герда біжить за Королевою, сніжинки її не пускають, беруть у коло.

Сніжинки. Не спіши, зупинись,

                   До землі нахились,

                   Вкриєм срібним серпанком,

                   Будеш спати до ранку.

 

Накривають Герду прозорою тканиною. Вона присідає і засинає. Решта
артистів виходять, виносять крісло і лави. Залітають снігурі, виконують
пісню „ Снігурі”.

1 снігур.    Гляньте, дівчинка сидить,

                   Мабуть, сном чарівним спить.

2 снігур.    Не замерзла, ще жива,

                   королева Снігова

  Нещодавно пролітала

  І її зачарувала.

3 снігур.    Прокидайсь скоріш, дитино,

  Бо замерзнеш і загинеш.

Герда.        Дякую, пташата милі,

                             Що мене ви розбудили.

                             Королева вкрала Кая…

                             Де шукати, я не знаю.

4 снігур.    У палац свій кришталевий

                   Полетіла Королева. ( Вказує напрямок).

Герда.        Дякую вам.

Пташки відлітають. Герда під музику іде навколо ялинки.

                   До палацу я прийшла,

                   Тільки входу не знайшла.

З’являється ворон.

Ворон.       Кра-кра-кра! Чого шукаєш?

Герда.        Я шукаю брата Кая.

  Невисокий він на зріст,

  Сині очі, рівний ніс,

J

L

E

I

H

J

X

L

I

$ R ? E oe J

-”-?-?H ? th r#v#”#-$H$ooooaOOOOEEoooooooooooo

„`„gd¶`a

F  Вміє добре рахувати,

  І читати, і писати.

  Дуже мудрий і красивий,

  І веселий, і кмітливий.

Ворон.        Ну, тоді ми брата Кая

                   У палаці пошукаєм.

                   В мене гарна наречена,

                   Дуже мудра, дуже вчена.

                   Ось моя любов та казка,

                   Познайомтеся, будь ласка.

Заходить Ворона Каркарона.

Ворона.      Незвичайна я ворона,

                   Я – Ворона Каркарона.      

Ворон. Герда шукає свого бр-р-рата, р-р-розкажи їй про нашого любого
пр-р-ринца

Ворона. Спочатку р-р-розкажи про нашу любу пр-р-ринцесу. Вона така
р-р-розумна, бо прочитала багато книжок! Надумала наша принцеса
вийти заміж. Запросила на оглядини всіх юнаків королівства, щоб вибрати 
самого р-р-розумного. Всі женихи при зустрічі втрачали мову, їх вражала
краса моєї господині. Лише один бідний юнак не розгубився, довго і
весело розмовляв із принцесою і вони одружилися.

Герда. Я впевнена, що це був Кай. Я хочу його побачити!

Ворон. Хоч ти гарна дівчинка, але бідно вдягнена. Слуги не пустять тебе
до палацу. Каркароно, проведи її з чорного ходу. Ходімо.

Втрьох повільно обходять круг ялинки.

В цей час заносять трон, на який сідають принц з принцесою, заплющують
очі, „сплять”, прихилившись одне до одного.

Ворона. Принц із принцесою дуже розумні, багато розмовляють і ніяк не
можуть наговоритися. Іноді вони говорять цілу ніч і засинають на троні.
Прокидаються і знову говорять, говорять щось розумне.

Герда. Можна, я підійду до принца?

Ворона. Обережно, не збуди!

Герда. Каю! Каю!

Принц. Що таке? Хто ти, дівчинко?

Принцеса. Хто насмілився нас розбудити?

Герда. Прошу пробачення, ваша світлосте. Я думала, що ваш принц – мій
брат Кай. Його забрала Снігова Королева. А це не він. ( Плаче).

Принц. Бідолашна дівчинка.

Принцеса. Сьогодні в палаці буде великий бал, на який зберуться найкращі
молоді люди королівства.

Принц. Може, серед них буде твій Кай.

Ворона. Так-так! Кай обов’язково прийде на бал.

Ворон. Бо таких веселих розваг немає в жодному сусідньому королівстві.

Принцеса. А от і гості.

Заходять парами дами з кавалерами. Всі вклоняються. Принц із принцесою
стають першими, за ними Ворон із Вороною.

Принц. Бал починається!

Принцеса. Веселий танок!

Герда. Так танцюють у святкові дні хлопці і дівчата нашого містечка.

Принцеса. Я видам наказ, щоб із цього дня у палаці танцювали тільки
веселі танці.

Герда. Люба принцесо, любий принц, я побачила всіх ваших придворних.
Серед них немає Кая. Мушу з вами попрощатися, бо мені треба йти.

Принц. Ми не дозволимо, щоб така гарна дівчинка ішла пішки.

Принцеса. Подаруємо тобі золоту карету ( плескає тричі в долоні). Прошу
подати мені золоту карету!

З’являється золота карета.

Принц. А щоб вона не замерзла, принесіть їй теплу шубку!

Дами у реверансі подають шубку. Герда одягається, сідає в карету.

Герда. Ви дуже добрі люди! Дякую за все! Прощавайте!

Прощаються. Карета заїжджає за ялинку. Виноситься трон.

Забігають розбійники.

1 розбійник. Що за гуркіт? Що за грім

                      Заважає спати всім?

2 розбійник. Гляньте! Он карета мчить,

                      Золотом уся блищить!

3 розбійник. В хащах ми її зустрінем,

                      Розберем на запчастини!

Виконується  „Танець розбійників”.

1 розбійник. Яка гарна дівчинка!

2 розбійник. А ну виходь!

Герда виходить з карети. З’являється маленька розбійниця, розштовхує
всіх.

Розбійниця. Не руште її! Вона моя! В мене ще ніколи не було такої гарної
іграшки.

3 розбійник. Добре! Грайся, дитинко! Забираймо карету!

Розбійники виходять із каретою. Заходить Олень, стає біля ялинки.

Розбійниця. Що це в тебе?

Герда. Муфта, руки гріти.

Розбійниця. Віддай! Вона мені подобається! Ти справжня принцеса?

Герда. Ні, я звичайна дівчинка. Шукаю свого брата Кая. Його забрала
Снігова Королева.

Олень. Я знаю, де живе Снігова Королева.

Розбійниця. Ану, замовкни!

Герда. Люба дівчинко, дозволь йому
говорити.                                                               
                    

Розбійниця. До мене ще ніхто так ласкаво не звертався. Добре, говори.

Олень. Я народився в Лапландії, а королева живе ще далі, серед снігів
Льодовитого океану.

Герда. А що це за країна Лапландія?

Лапландія – країна,

Де народився я.

До неї серцем лину,

Там жде мене сім’я.

Лапландія, мій краю!

Засніжені ліси.

У снах я прилітаю

До білої краси.

Маленькі оленята

Залишились самі.

Хто буде зігрівати

Їх у зимові дні?

Розбійниця. Оленю, ти так жалібно розповідав, що я вирішила тебе
відпустити. Але ти повинен за це відвезти Герду до Снігової Королеви.

Олень. З великою радістю.

Розбійниця. Рушайте у дорогу, поки я не передумала.

Герда. Дякуємо тобі, люба дівчинко! Прощавай!

Прощаються. Олень з Гердою забігають за ялинку. Розбійниця виходить,
помахуючи рукою, прощаючись. Заходить Кай з білими крижинками, присідає
біля ялинки, грається. З’являється Герда з Оленем.

Герда. Каю, любий!

Кай. Не заважай мені, дівчинко!

Герда. Хіба ти мене не впізнаєш? Я Герда, твоя сестричка.

Кай. Я тебе не знаю. На заважай мені викладати слово „вічність”.

З’являється Снігова Королева.

Королева. Хто насмілився прийти без дозволу у мій палац?

Герда. Я прийшла забрати свого брата Кая.

Королева. Не заважай нам. Іди звідси по-доброму.

Герда. Оленю, що мені робити?

Олень. Я покличу Діда Мороза, він недалеко живе. Дід Мороз сильніший за
Снігову Королеву.

Олень виходить.

Королева. Не хочеш іти по-доброму, то я тебе заморожу!

                  В танці-кружлянці з холоду й снігу

                  Знайдем насолоду, знайдемо утіху.

Кружляє з Гердою під музику „Танцю сніжинок”. Заходить Дід Мороз.

Дід Мороз. Що ти робиш, Снігова Королево? Відпусти дитину!

Королева. Вона без запрошення завітала до мого палацу і не хоче іти
звідси.

Герда. Дідусю, королева зачарувала Кая і заставила його викладати слово
„вічність”, щоб настала вічна
зима.                                                                   
                                                                    

Дід Мороз. Які дурниці! Снігова Королево! Володарко всевладна! Сором
тобі воювати з дітьми. А вічна зима навіщо тобі?

Королева. Бо нічого красивішого за білий у світі немає.

Дід Мороз. Так, дерева вкриті сріблястим інеєм, — це дуже красиво! Білі
поля, що іскряться під сонцем, тішать серце. А закуті у лід річки й
озера  приносять радість дітям. Хто ж тебе зустрічатиме, красуне, якщо
все живе завмре на землі?

                Подивись на мене. Я не жадібний, і я поділяю свою владу
над природою із квітучою весною, теплим літом і щедрою осінню. З’являюся
до людей тільки взимку і всі мене зустрічають, як бажаного гостя.
Настають зимові ка-

          нікули.

Королева. Добре.

Пісня „ Старий рік минає”.

Дід Мороз. Всі діти будуть весело кататися на лижах, санках, ковзанах і
дякувати за те Дідові Морозу. За те, що мене так чекали, я пригощатиму
вас солодкими подарунками.

Похожие записи