.

Снігова королева (сценарій)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4975
Скачать документ

Новорічна казка „Снігова королева”

 

Дійові особи: Кай, Герда, Сніжинки, Снігурі (4), ворон, Ворона
Каркарона, принц, Принцеса, Розбійники (4), Маленька розбійниця, Олень,
Бабуся, Снігова королева, Дід Мороз.

Хлопчик сидить на лаві, читає книжку. Дзвонить телефон ( товариш
знаходиться в залі серед глядачів).

Сьогодні ми казку сюди запросили,

Щоб побачити й послухати гуртом.

А казка у залі десь там заблудилась,

Давайте її пошукаєм разом.

„Ой зима, ти зима”

Хлопчик. Алло! Слухаю.

Товариш. Добрий день, Андрію!

Хлопчик. Добрий день, Назаре!

Товариш. Що ти робиш?

Хлопчик. Читаю казку „ Снігова королева”.

Товариш. Та кидай свою королеву і біжи до мене! Тато приніс касету „
Гаррі Поттер”. Приходь, будемо дивитися.

Хлопчик. Ні, не прийду, я краще почитаю. Дуже цікава книжка.

Товариш. Ну, як хочеш. До побачення.

Хлопчик. До побачення.

Стукіт у двері.

Хлопчик. Хто там?

Діти. Це ми, Андрію! Відчини.

Заходять двоє дівчаток.

Діти. Добрий день.

Хлопчик. Добрий день. Сідайте, будь ласка.

1 дівчинка. Андрію, мені Миколай приніс лижі.

2 дівчинка. А мені – санчата. Пішли з нами на гірку кататися.

Хлопчик. Я не хочу.

1 дівчинка. Чому?

Хлопчик. У мене дуже цікава книжка.

2 дівчинка. А яка?

Хлопчик. „Снігова королева”.

1 дівчинка. Я мультик такий бачила.

Хлопчик. Читати набагато цікавіше. Уявляєш, ніби це з тобою
відбувається.

2 дівчинка. Добре, не будемо тобі заважати.

1 дівчинка. Коли начитаєшся, виходь надвір. До побачення.

Хлопчик проводжає дітей, сідає, бере в руки книжку.

Хлопчик. На чому я зупинився?

Лунає музика. З обох боків ялинки виходять хлопчики-льодянчики,

слідом за ними іде Фея. Виконують пісню.  

Льодянчики. Дінь-дінь, ді-лі-ді-лі-дінь –

Пролунав сріблястий дзвін.

У країну незвичайну

Приведе сьогодні він.

Фея. Чудеса в казках бувають –

Навіть звірі розмовляють,

Чаклуни і чарівниці,

Золоті летять жар-птиці.

Льодянчики. Дінь-дінь, ділі-ділі-дінь –

Пролунав сріблястий дзвін.

У країну незвичайну

Приведе сьогодні він.

Фея. Той, хто добру душу має,

Зло завжди перемагає.

Серце сповнене любові,

Здатне на діла казкові.

Хлопчик. Хто ти така і де ти взялася, дівчинко?

Фея. Я казкова Фея. Перед Новим роком відбуваються різні чудеса, але
тільки з

Тими, хто в них вірить.

Хлопчик. Я вірю в чудеса.

Фея. Дуже добре. Тобі подобається казка про Снігову королеву?

Хлопчик. Так, дуже!

Фея. Хочеш в ній опинитися?

Хлопчик. Хочу.

Фея. Сідай.

Ходить навколо хлопчика, примовляючи.

Очі закриваються,

Казка починається.

Добре, любий, пам’ятай:

Не Андрійко ти, а Кай!

Фея виходить разом з льодянчиками. Заходять бабуся і Герда.

Бабуся сідає в крісло, в’яже панчоху. Герда підходить до Кая.

Кай. Я кай, Кай, Кай …

Герда. Та Кай же ти, Кай. Що з тобою? Ніхто тобі не заперечує.

Кай. А ти хто?

Герда. Я твоя сестричка Герда. Ти так міцно заснув, що забув хто ти і де
ти. А це –

Наша люба бабуся. Можеш з нею познайомитись!

Бабуся. Та не смійся з нього, Гердо! Сідайте ближче, я вам казку
розкажу.

Герда. Бабусю, розкажи, будь ласка, якусь зимову казку.

Бабуся. Добре, мої любі. Слухайте.

Далеко-далеко на півночі серед вічних снігів і льоду височить крижаний
палац Снігової Королеви. Королева прекрасна, але краса її холодна, бо
замість серця має шматочок льоду. Кого вона поцілує, в того серце теж
стає льодяним. Кожної зими королева прилітає до нас і шукає маленького
гарного хлопчика.  

Кай. Для чого?

Бабуся. Він повинен викласти із чарівних крижинок слово „ вічність”.

Кай. І що тоді буде?

Бабуся. Вічна зима запанує на землі, і все живе замерзне: і дерева, і
птахи, і люди.

От і сьогодні королева літає, заглядає у вікна, шукає хлопчика.

Герда. Стережись, Каю, щоб вона тебе не поцілувала і не забрала у свій
крижаний

палац.

Кай. Хай тільки спробує! Я посаджу її на теплу пічку і вона розтане.

Бабуся засинає у кріслі. Лунає музика, навколо ялинки кружляють
сніжинки,

закінчивши танець, присідають.

Герда. Подивись, Каю, як гарно танцюють сніжинки.

Кай. Так. Сніжинки дуже гарні і кожна з них схожа на крижану квіточку.

З’являється Снігова королева, танцює разом із сніжинками.

Королева. Все навколо стало білим,

Все завмерло, оніміло.

І вода в річках й озерах

Зупинилась і завмерла.

Холод землю огортає –

Все живе на най вмирає.

От би стало так навіки,

Щоб стрімкі застигли ріки,

Змовк веселий спів пташиний

І щасливий сміх людини.

Звертається до сніжинок.

Піддані мої іскристі,

Квіти срібно-променисті,

Де були і що робили?

1 сніжинка. Понад лісом ми летіли,

Ніжну пісеньку співали

І дерева присипляли.

2 сніжинка. Снігом вкрили всі стежинки,

В шуби одягли ялинки,

А берізкам роздавали

Із м’якого пуху шалі.

3 сніжинка. Ми на поле опустили

Покривало срібно-біле,

А на трави лугові –

Пишні ковдри снігові.

4 сніжинка. Ми у селах і містах

Побілили кожний дах.

На кущах, немов улітку,

Розцвіли чудові квіти.  

Королева. Ви літали і співали?

Землю пухом накривали?

Не страшні їй заметілі –

От що, любі, ви зробили.

Вірні слуги з криги й льоду,

Заморозьте всю природу!

Кай. Подивись, Гердо, яка гарна жінка у білому вбранні!

Герда. Стережись, Каю, це може бути Снігова Королева.

Кай. Я сказав, що не боюся її!

Королева. Який сміливий хлопчик! Саме такого я давно шукаю. Скажи мені,
Каю,

чи я тобі люба, чи я тобі мила?

Кай. Такої красуні я в житті не бачив.

Королева. А ти – найгарніший хлопчик у всьому світі. Можна я тебе
поцілую?

Герда. Кай, стережись! Згадай, що бабуся розповідала! Бабусю, бабусю,
прокинься!

Будить бабусю, що заснула в кріслі.

Королева. В танці-кружлянні з холоду й снігу

Знайдем насолоду, знайдемо утіху…

Королева під музику „Танцю із сніжинками” кружляє з Каєм навколо ялинки
і ховається за нею. Льодянчики стоять у 2 шеренги, погойдуються під
музику.

Герда біжить за Королевою, сніжинки її не пускають, беруть у коло.

Сніжинки. Не спіши, зупинись,

До землі нахились,

Вкриєм срібним серпанком,

Будеш спати до ранку.

Накривають Герду прозорою тканиною. Вона присідає і засинає. Решта
артистів виходять, виносять крісло і лави. Залітають снігурі, виконують
пісню „ Снігурі”.

1 снігур. Гляньте, дівчинка сидить,

Мабуть, сном чарівним спить.

2 снігур. Не замерзла, ще жива,

королева Снігова

Нещодавно пролітала

І її зачарувала.

3 снігур. Прокидайсь скоріш, дитино,

Бо замерзнеш і загинеш.

Герда. Дякую, пташата милі,

Що мене ви розбудили.

Королева вкрала Кая…

Де шукати, я не знаю.

4 снігур. У палац свій кришталевий

Полетіла Королева. ( Вказує напрямок).

Герда. Дякую вам.

Пташки відлітають. Герда під музику іде навколо ялинки.

До палацу я прийшла,

Тільки входу не знайшла.

З’являється ворон.

Ворон. Кра-кра-кра! Чого шукаєш?

®

3/4

TH

i

,Zh?–THi1/4

E

L

¬

®

TH

Z?TH1/4

??. Я шукаю брата Кая. Невисокий він на зріст, Сині очі, рівний ніс, Вміє добре рахувати, І читати, і писати. Дуже мудрий і красивий, І веселий, і кмітливий. Ворон. Ну, тоді ми брата Кая У палаці пошукаєм. В мене гарна наречена, Дуже мудра, дуже вчена. Ось моя любов та казка, Познайомтеся, будь ласка. Заходить Ворона Каркарона. Ворона. Незвичайна я ворона, Я – Ворона Каркарона. Ворон. Герда шукає свого бр-р-рата, р-р-розкажи їй про нашого любого пр-р-ринца Ворона. Спочатку р-р-розкажи про нашу любу пр-р-ринцесу. Вона така р-р-розумна, бо прочитала багато книжок! Надумала наша принцеса вийти заміж. Запросила на оглядини всіх юнаків королівства, щоб вибрати самого р-р-розумного. Всі женихи при зустрічі втрачали мову, їх вражала краса моєї господині. Лише один бідний юнак не розгубився, довго і весело розмовляв із принцесою і вони одружилися. Герда. Я впевнена, що це був Кай. Я хочу його побачити! Ворон. Хоч ти гарна дівчинка, але бідно вдягнена. Слуги не пустять тебе до палацу. Каркароно, проведи її з чорного ходу. Ходімо. Втрьох повільно обходять круг ялинки. В цей час заносять трон, на який сідають принц з принцесою, заплющують очі, „сплять”, прихилившись одне до одного. Ворона. Принц із принцесою дуже розумні, багато розмовляють і ніяк не можуть наговоритися. Іноді вони говорять цілу ніч і засинають на троні. Прокидаються і знову говорять, говорять щось розумне. Герда. Можна, я підійду до принца? Ворона. Обережно, не збуди! Герда. Каю! Каю! Принц. Що таке? Хто ти, дівчинко? Принцеса. Хто насмілився нас розбудити? Герда. Прошу пробачення, ваша світлосте. Я думала, що ваш принц – мій брат Кай. Його забрала Снігова Королева. А це не він. ( Плаче). Принц. Бідолашна дівчинка.   Принцеса. Сьогодні в палаці буде великий бал, на який зберуться найкращі молоді люди королівства. Принц. Може, серед них буде твій Кай. Ворона. Так-так! Кай обов’язково прийде на бал. Ворон. Бо таких веселих розваг немає в жодному сусідньому королівстві. Принцеса. А от і гості. Заходять парами дами з кавалерами. Всі вклоняються. Принц із принцесою стають першими, за ними Ворон із Вороною. Принц. Бал починається! Принцеса. Веселий танок! Герда. Так танцюють у святкові дні хлопці і дівчата нашого містечка. Принцеса. Я видам наказ, щоб із цього дня у палаці танцювали тільки веселі танці. Герда. Люба принцесо, любий принц, я побачила всіх ваших придворних. Серед них немає Кая. Мушу з вами попрощатися, бо мені треба йти. Принц. Ми не дозволимо, щоб така гарна дівчинка ішла пішки. Принцеса. Подаруємо тобі золоту карету ( плескає тричі в долоні). Прошу подати мені золоту карету! З’являється золота карета. Принц. А щоб вона не замерзла, принесіть їй теплу шубку! Дами у реверансі подають шубку. Герда одягається, сідає в карету. Герда. Ви дуже добрі люди! Дякую за все! Прощавайте! Прощаються. Карета заїжджає за ялинку. Виноситься трон. Забігають розбійники. 1 розбійник. Що за гуркіт? Що за грім Заважає спати всім? 2 розбійник. Гляньте! Он карета мчить, Золотом уся блищить! 3 розбійник. В хащах ми її зустрінем, Розберем на запчастини! Виконується „Танець розбійників”. 1 розбійник. Яка гарна дівчинка! 2 розбійник. А ну виходь! Герда виходить з карети. З’являється маленька розбійниця, розштовхує всіх. Розбійниця. Не руште її! Вона моя! В мене ще ніколи не було такої гарної іграшки. 3 розбійник. Добре! Грайся, дитинко! Забираймо карету! Розбійники виходять із каретою. Заходить Олень, стає біля ялинки. Розбійниця. Що це в тебе? Герда. Муфта, руки гріти. Розбійниця. Віддай! Вона мені подобається! Ти справжня принцеса? Герда. Ні, я звичайна дівчинка. Шукаю свого брата Кая. Його забрала Снігова Королева. Олень. Я знаю, де живе Снігова Королева. Розбійниця. Ану, замовкни! Герда. Люба дівчинко, дозволь йому говорити.   Розбійниця. До мене ще ніхто так ласкаво не звертався. Добре, говори. Олень. Я народився в Лапландії, а королева живе ще далі, серед снігів Льодовитого океану. Герда. А що це за країна Лапландія? Лапландія – країна, Де народився я. До неї серцем лину, Там жде мене сім’я. Лапландія, мій краю! Засніжені ліси. У снах я прилітаю До білої краси. Маленькі оленята Залишились самі. Хто буде зігрівати Їх у зимові дні? Розбійниця. Оленю, ти так жалібно розповідав, що я вирішила тебе відпустити. Але Ти повинен за це відвезти Герду до Снігової Королеви. Олень. З великою радістю. Розбійниця. Рушайте у дорогу, поки я не передумала. Герда. Дякуємо тобі, люба дівчинко! Прощавай! Прощаються. Олень з Гердою забігають за ялинку. Розбійниця виходить, помахуючи рукою, прощаючись. Заходить Кай з білими крижинками, присідає біля ялинки, грається. З’являється Герда з Оленем. Герда. Каю, любий! Кай. Не заважай мені, дівчинко! Герда. Хіба ти мене не впізнаєш? Я Герда, твоя сестричка. Кай. Я тебе не знаю. На заважай мені викладати слово „вічність”. З’являється Снігова Королева. Королева. Хто насмілився прийти без дозволу у мій палац? Герда. Я прийшла забрати свого брата Кая. Королева. Не заважай нам. Іди звідси по-доброму. Герда. Оленю, що мені робити? Олень. Я покличу Діда Мороза, він недалеко живе. Дід Мороз сильніший за Снігову Королеву. Олень виходить. Королева. Не хочеш іти по-доброму, то я тебе заморожу! В танці-кружлянці з холоду й снігу Знайдем насолоду, знайдемо утіху. Кружляє з Гердою під музику „Танцю сніжинок”. Заходить Дід Мороз. Дід Мороз. Що ти робиш, Снігова Королево? Відпусти дитину! Королева. Вона без запрошення завітала до мого палацу і не хоче іти звідси. Герда. Дідусю, королева зачарувала Кая і заставила його викладати слово „віч- ність”, щоб настала вічна зима.   Дід Мороз. Які дурниці! Снігова Королево! Володарко всевладна! Сором тобі Воювати з дітьми. А вічна зима навіщо тобі? Королева. Бо нічого красивішого за білий у світі немає. Дід Мороз. Так, дерева вкриті сріблястим інеєм, - це дуже красиво! Білі поля, що Що іскряться під сонцем, тішать серце. А закуті у лід річки й озера приносять радість дітям. Хто ж тебе зустрічатиме, красуне, якщо все живе завмре на землі? Подивись на мене. Я не жадібний, і я поділяю свою владу над природою із квітучою весною, теплим літом і щедрою осінню. З’являюся до людей тільки взимку і всі мене зустрічають, як бажаного гостя. Настають зимові канікули. Королева. Добре. Пісня „ Старий рік минає”. Дід Мороз. Всі діти будуть весело кататися на лижах, санках, ковзанах і дякувати за те Дідові Морозу. За те, що мене так чекали, я пригощатиму вас солодкими подарунками.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020