.

Словотвірно-структурні особливості технічної термінології (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
353 4463
Скачать документ

Реферат на тему:

Словотвірно-структурні особливості технічної термінології

Сучасна українська термінологічна лексика являє собою особливу
підсистему (терміносистему) у складі лексичної системи сучасної
української літературної мови. Її дослідження мають ґрунтуватися на
врахуванні зовнішньомовних ознак – впливу інтенсивного розвитку науки,
техніки, суспільного життя в країні. Газети, радіо, телебачення,
науково-популярна література подають досить об’ємну і нову інформацію з
різних галузей науки, що зумовлює появу термінів-інновацій у мові. Одні
терміни виникають разом із новими поняттями (завод-автомат), інші –
починають уживатися як синоніми до вже наявних у мові слів
(автошлях–автотраса, автовізок–автокар). Частина термінів сформувалися
тільки внаслідок набуття словом нового значення. Це семантичні терміни
[13: 45]. Процес широкого входження термінів у загальне мовлення
останнім часом помітно активізувався. Тому дослідження
словотвірно-структурних особливостей технічної термінології є конче
актуальним.

Останнім часом в українському мовознавстві з’явилося чимало наукових
праць, у яких досліджують як загальні теоретичні питання термінології,
так і різні галузеві терміносистеми. Це праці А.А.Бурячка, В.В.Ґрещука,
В.П.Даниленко, І.М.Кочана, Т.І.Панько, Л.О.Симоненко, Н.С.Родзевич,
А.Д.Хаютіна, П.С.Ходолєєвої. Історії виникнення іменників-композитів
присвятили свою праці М. Л. Плющ, П. П. Плющ, С. П. Самійленко, І. Й.
Тараненко. Словотвірну структуру і семантику складних слів у сучасній
українській мові вивчала Н. Ф. Клименко. Питання про складні терміни
порушено в працях М. П. Богуцької, Л. С. Гончаренко, В. С. Марченка, В.
М. Овчаренка. Словотворчі процеси в іменниковій термінології
східнослов’янських мов розглядали А.А.Бурячок, Н.С.Родзевич [2, 13].
Склад і структуру термінологічної лексики української мови аналізували
В.В.Ґрещук, В.П.Даниленко, Т.І.Панько, Л.О.Симоненко[7, 11].
Словотвірно-структурні особливості технічної термінології ще до кінця не
досліджені, хоча чимало робіт присвячено цій тематиці.

Мета статті – окреслити характерні риси утворення простих і складних
термінів морфологічним способом, визначити основні морфологічні
словотвірні типів технічної термінології. Концептуально дослідження
пов’язане з науковою програмою “Закономірності розвитку мов і практичної
мовної діяльності”.

Терміни як специфічний пласт лексики літературної мови стають об’єктом
комплексного наукового дослідження лише із середини ХХ ст. Зацікавлення
термінологією з лінгвістичного погляду зумовлене тим, що цей аналітичний
шар лексики активно впливає на розвиток літературної мови. Технічна
термінологія є найбільш рухливою, гнучкою частиною загальновживаної
лексики. Нові терміни, як і давно вже існуючі, потребують систематизації
і впорядкування. При аналізі словотвірно-структурних особливостей
технічної термінології враховується, що формування її відбувається
шляхом деривації, термінологізації загальновживаної лексики, особливо,
запозичень іншомовних слів. Термінотвірними засобами вважаються морфеми,
основи слів, словосполучення. Залежно від того, які з мовних засобів
беруть участь у термінотворенні, українські терміни технічної галузі
можна поділити на три типи: терміни – прості слова; терміни – складні
слова; терміни-словосполучення [12, 29]. У різних терміносистемах
використовують різні способи творення: лексико-семантичний,
лексико-синтаксичний, морфологічний, словоскладання, абревіація,
морфолого-синтаксичний. У статті розглядаємо утворення простих і
складних термінів морфологічним способом.

Серед простих технічних термінів виділяють терміни, утворені за
словотвірними типами із суфіксами -нн(я), -к(а), -ач, -ок, -ник, -ин(а).
Найбільш продуктивним є словотвірний тип із суфіксом -нн(я). За
допомогою цього суфікса творяться терміни від дієслівних основ на
означення опредмеченого процесу дії або абстрактного поняття за назвою
дії: кріплення (багатошарні?рне), ізолювання, епиктування, погашення,
подрібнення, різьблення, утеплення, скобління, крепіння. У сучасній
українській мові можна виділити деякі продуктивні групи твірних основ
дієслів, від яких найбільш активно утворюються технічні терміни на
-нн(я). Наприклад, це префіксальні дієслова недоконеного виду з суфіксом
-ува в основі інфінітива. Від них утворюються терміни із значенням
продовженості або повторюваності процесу дії: випилювати – випилювання,
програмувати – програмування, відновлювати – відновлення, облуплювати –
облуплювання, опромінювати – опромінювання, викручувати – викручування,
заклепувати – заклепування, сколювати – ско?лювання.

Технічні терміни часто утворюються і від безпрефіксальних дієслів
недоконеного виду з суфіксом -ува: майструвати – майстрування,
пеленгувати – пеленгування, матувати – матування, вентилювати –
вентилювання, емалювати – емалювання, баластувати – баластування.

Близько 70% відсотків усіх безпрефіксальних термінів на -нн(я)- утворені
від основи дієслів іншомовного походження з суфіксом -ува, наприклад:
агрегатувати – агрегатування, ламінувати – ламінування, абсарбувати –
абсарбування, шліфувати – шліфування, телефонізувати – телефонізування,
хроматувати – хроматування, центрувати – центрування, юстувати –
юстування, фанерувати – фанерування. Значною продуктивністю в технічній
термінології відзначається словотвірний тип з суфіксом -к(а). За
допомогою цього суфікса і його варіантів -алк(а), -илк(а)
утворюються терміни жіночого роду на позначення наслідку дії, назв
предметів, знарядь праці, пристроїв: установка (адсорбаційна), ли?ска,
заклейка, балка (багатопрого?нова), вальцівка (інструмент), верстатка,
гайка (сліпа), головка (всмоктувальна), держа?вка, за?в’язка, кішка
(вантажна), масля?нка (автоматична), набійка.

Існує невелика група термінів на означення приладів, машин,
інструментів, що творяться від дієслівних основ за допомогою суфікса
-ач: нагнітач (відцентровий), намотувач, обва?жнювач (бурового розчину),
обдувач (прилад), обертач, обігрівач, парозмішувач, розгортач?,
роздава?ч, розмикач (гвинтовий), утворювач, утеплювач, підтинач,
блокувач, узгоджувач, зсувач, затримувач, лунопоглинач.

Для утворення назв частин приладів, предметів до іменникових основ
приєднується суфікс -ок: маховичок, обрубок, брусок, пасок, сво?лок,
бачок. Малопродуктивним є словотвірний тип з суфіксом -ак (-як), який
приєднується до іменних або дієслівних основ: верстак, держак, стояк,
кістяк (рама), наждак. Також менше використовують при творенні технічної
термінології префіксально-суфіксальний тип з префіксом -під і суфіксом
-ник: підбійник (інструмент), підбарабанник, піддомник, піддонник,
підзбудник, підральник, підресорник, підшипник. Продуктивними є
словотвірні моделі з суфіксами -ер, -ор, -трон, -скон, -граф, -ість,
-ок, -ван, -ізац, наприклад: процесор, принтер, дискретність,
декодування, інтерполяція, онтроніка, інтелектуалізація.

Отже, переважна більшість простих термінів – назв приладів, виробів,
їхніх елементів, збірних назв – утворюються суфіксальним способом і лише
окремі – префіксально-суфіксальні утворення. Найпродуктивнішими є
словотвірні типи з суфіксами -нн(я), -к(а).

і, а також прагненням конденсації поняття. Складні терміни (композити)
утворюються внаслідок об’єднання в одній лексичній одиниці двох чи
більше основ повнозначних слів. Вони становлять значну частину
словникового запасу української літературної мови.

Творення іменників-композитів та юкстапозитів шляхом складання основ й
окремих слів набуває все більшої продуктивності. Вивчення композитів та
юкстапозитів за особливостями їх морфемної та словотвірної будови
дозволило виявити деякі властиві їм загальні риси, що стосуються будови
слова, поєднання компонентів у ній, а також зв’язку різних типів
складних слів із морфологічно спідвідносними простими словами [1: 15].

Є. А. Василевська за частиномовною ознакою – твірною основою – дає
класифікацію основних іменникових дериваційних типів. За цією
класифікацією спробуємо визначити основні дериваційні типи термінів [3:
76].

Перший тип. Значну частину складних термінів становлять терміни,
утворені поєднанням іменникової та дієслівної (ускладненої або
неускладненої суфіксом) основ за допомогою інтерфіксів -о, -е або -є,
які вважаються однією з основних релевантних ознак таких складних
дериватів: напівочищення, котлобудування, краплепоказчик,
костовипалювання, залізовідбірник, грязевловлювач, вантажоприймальник,
електрозварювання, електроустаткування, гідрографія, землечерпалка,
радіоживлення, моторобудування, газохід, шлаковоз, житлобудування,
водоріз, нафтопереробка, вагоновантажувач, турбовоз, барометр,
картограф.

Другий тип. Складні слова, утворені внаслідок поєднання двох іменникових
основ за допомогою інтерфікса. Друга частина складного слова може
ускладнюватися суфіксом або вживатися як самостійне слово: автопілот,
радіотехніка, металознавець, машинобудівник, теплотехнік, радіолюбитель,
електролебідчик, світлотехніка, водочерпалка, аеродинаміка,
радіоперешкода, електропередача, електромеханіка, газобалон,
вантажопотік, газогенератор.

Третій тип. Складні слова, утворені внаслідок поєднання двох лексично
однорідних іменникових основ: кілограм-метр, гектограм, мікрометр,
мікроампер, тонно-кілометр, децилітр, дециметр, гектограм, гектолітр,
дециграм.

Четвертий тип. Складні іменники, які утворені поєднанням прикметникової
та іменникової основ. Це терміни на позначення назв нових машин,
механізмів, приладів. Основи термінів поєднуються інтерфіксом, причому
друга основа ускладнена суфіксом: поляриметр, синхрофазотрон,
телевимірювання, тепловідвід, ультрафільтр, багатоламповий,
в’язкотекучість, дрібнодиспе?рений, електрогенератор, енерговиробник,
звукопоглинач, ламповодетектор, легкоплавкість, малорухомий,
многостатність, низькочастотність, новобудова.

П’ятий тип. Терміни-композити, в яких другий компонент дієслівний,
утворюються поєднанням іменникової, прислівникової та дієслівної основ
за допомогою сполучних голосних -о, -е: всюдихід, далекомір, скороход,
багатоверстатник. У цьому типі термінів особливо продуктивні слова з
другим дієслівним компонентом -мір (биттємір, витратомір, вологомір,
вогнемір, кутомір), -граф (мано?граф, гектограф, геліограф, гігро?граф,
кристалограф), -метр (тераометр, термобарометр, електрометр, люменометр,
тотальрефракто?метр, ультрамікрометр, бариметр).

Шостий тип. Складні терміни, утворені з числівникової основи у формі
родового відмінка та іменникової: двобайтовий, двозаломлення,
восьмибітовий, одноперехідність, першосортність, п’ятикутник,
семигранник, чотиривершинник.

Сьомий тип. Складні терміни, які становлять поєднання займенникової та
іменникової основ: самоаналіз, самодвигун, самопізнання, собівартість,
самозбереження. Сполучним у цих термінах виступає голосний -о. Зв’язок
між основами підрядний. Найпродуктивнішими є складні терміни з першою
займенниковою основою сам-. Перша частина складних термінів містить
вказівку на те, що дія зосереджується на самому предметі: саморух,
самодвигун, самовідвід.

Значна частина термінів твориться за допомогою запозичених основ типу:
авіа- (авіабудівник, авіамодель, авіатехніка), авто- (автозчеплення,
автогрейдер, авточенник), аеро- (аерожолоб, аерограф, аерообприскувач),
біо- (біотрон, біофільтр, біоризація), вібро- (віброметр, віброфон,
віброскоп), гідро- (гідрозоль, гідромагнетизм, гідротипія), електро-
(електропатрон, електророзчинення, електрометрія), кіно- (кінотека,
кінофікація, кінокамера), стерео- (стереоскоп, стереотип дзеркальний,
стереоскопіст), фото- (фотоапаратура, фотоелектрон, фотомодулятор),
мікро- (мікротом, мікрофон, мікроплекс). Особливою активністю
характеризуються елементи: авто-, авіа-, аеро-, гідро-, електро-,
полі-, фото-, стерео-, мікро-, кіно- та інші.

ВИСНОВКИ

Отже, у сучасній термінології помітно зросла роль основоскладання. Якщо
словники ХІХ і початку ХХ століття фіксують не більше 10% композитних
термінів, то в сучасних технічних словниках вони становлять понад 22%.
Збільшення кількості композитних термінів супроводжується двома
словоутворювальними процесами: перетворенням кореневих морфем в
афіксоїди; перетворенням морфем, які раніше виконували тільки
словоутворювальну функцію, у самостійні лексичні одиниці. Велику роль у
поповненні термінів-композитів відіграють власне українські
терміноелементи, хоч питома вага терміноелементів іншомовного походження
досі є високою. Деякі давні складні слова замінили українські прості або
складні лексеми. Проте чимало іншомовних терміноелементів набуває все
більшої продуктивності, що є характерною ознакою терміноскладання в
сучасній українській мові. На відміну від минулого століття, іншомовні
терміноелементи тепер вільніше сполучаються з українськими коренями. Для
творення української технічної термінології використовують ті ж самі
засоби, що й для творення загальновживаних слів. Морфологічний спосіб у
творенні слів був і залишається одним із найбагатших джерел поповнення
технічної термінології. Він сприяє більш повному, глибокому, точному і
розчленованому вираженню думки і є матеріалом для подальшого
дослідження.

Література

Азарова Л. Є. Структурна та фонетична побудова складних одиниць у
концепції “золотої” пропорції. – Вінниця. –2001.

Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. – К.:
Вид-во АНУРСР, 1961.

Василевская Е. А. Словосложение в русском языке. – М.: Высшая школа,
1962.

Великий зведений орфографічний словник з сучасної української лексики
/Відп. ред. В. Т. Бусел. – К., 2003.

Козак Л. Словник-довідник з електротехніки, автоматики, промислової
електроніки і метрології. – Кривий Ріг, 1997.

Коновалюк Д. Російсько-український технічний словник. – Луцьк, 1993.

Панько Т.І. Склад і структура термінологічної лексики української мови.
– К.: Наук.думка, 1984.

Підлипенський В., Петренко В. Російсько-український політехнічний
словник / За ред. В. Бусела. – К., 2000.

Німчук В.В. Періодизація як напрямок дослідження генези та історії
української мови// Мовознавство.– 1998.– №1. – С. 3-12.

Родзевич Н.С. Поняття термін, термінологія і номенклатура в працях
радянських і зарубіжних учених// Лексикографічний бюлетень. – 1963. –
Вип. 9. – С. 9-12.

Симоненко Л.О. Склад і структура термінологічної лексики української
мови. – К.: Наук.думка, 1984.

Словотвір сучасної української літературної мови. – К., 1979.

Сучасна українська літературна мова / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища
школа, 1987.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020