ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Скоромна А.Ю.,

методист районного методичного кабінету відділу освіти Катеринопільської
районної державної адміністрації

Залучення осіб, зокрема дітей, з обмеженими можливостями здоров’я до
загальноосвітнього середовища на початкових етапах розвитку суспільства
мали стихійний, неформалізований характер. Основними етапами еволюції
соціального ставлення до дітей з обмеженими можливостями є:

перший етап — від байдужості і еліміпації до соціальної зневаги дітей з
відхиленнями розвитку;

другий етап — від соціальної зневаги до усвідомлення можливості
соціальної інтеграції й адаптації дітей з відхиленнями розвитку шляхом
освіти;

третій етап – від соціальної адаптації шляхом освіти, диференціації і
сегрегації до соціальної інтеграції дітей з відхиленнями розвитку;

четвертий етап — від рівних прав до рівних можливостей.

При проведенні експерименту щодо впровадження інклюзивного навчання у
ряді навчальних закладів [1], автори називають сильні і слабкі сторони
інклюзивного навчання.

Так, саме завдяки інклюзивному навчанню діти з порушеннями
психофізичного розвитку окрім принципово важливої позиції — здобуття
якісної освіти нарівні із здоровими однолітками, мали можливість брати
участь у різних видах діяльності, у них зріс рівень самостійності і
самооцінки.

Таке навчання корисне не лише для дітей з особливими потребами, а й для
їхніх однолітків, батьків. Інклюзивне навчання сприяє розвитку емпатії,
толерантності, об’єктивній оцінці власних можливостей, формуванню
реалістичного світогляду.

Залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до
загальноосвітніх навчально-виховних закладів передбачає позитивний вплив
на широке коло близьких для них людей: батьків, інших членів родини.

Робота в інклюзивних класах дає поштовх до самовдосконалення педагога.
Педагог, працюючи в інклюзивних класах/групах, може поглиблювати свої
знання про закономірності розвитку дітей, оцінювати методичний підхід,
виробляти власні позиції щодо ефективності тих навчальних технологій,
якими він володіє, осягати розуміння сильного, спільного та специфічного
у функціональних та потенційних можливостях учнів.

Робота у групах, класах інклюзії формує у педагога нове розуміння
проблем дітей, що мають особливі освітні потреби. Крім того, вчитель з
нових позицій оцінює можливості, працездатність дітей без відхилень,
перед ним постають нові шляхи виховання особистості, нівелювання
проблемних сторін дитини [1, с.229].

Тригук О. [2] називає ряд переваг, які отримують учасники
навчально-виховного процесу при впровадженні інклюзивного навчання.

Переваги для дітей. Учні з особливими потребами можуть отримувати такий
же соціальний досвід, як і їхні здорові товариші. Перебування у класі зі
здоровими ровесниками дає дитині з вадами можливість розвивати
відповідні її віку комунікативні та соціальні навички.

Досвід успішного перебування у спільному освітньому середовищі у
ранньому віці є добрим підґрунтям для подальшого освітнього залучення та
підвищення кваліфікації протягом усього життя.

Переваги для родин. Коли маля з вадами починає відвідувати інклюзивний
клас у звичайній місцевій школі, батьки бачать, що їхня дитина вже не
така ізольована від навколишнього світу, і відчувають полегшення.
Поступово життя таких родин стає наближеним до життя більшості звичайних
сімей.

Інклюзія корисна і для родин здорових дітей. Така практика дає їм змогу
збагатити свій досвід новими важливими видами стосунків. Вони більше
дізнаються про людські відмінності, про те, якого догляду потребують
діти з вадами. Родини опановують нові види взаємної допомоги, що сприяє
згуртуванню суспільства.

Переваги для вчителів. Спільне навчання звичайних малят і дітей із
вадами допомагає вчителям краще усвідомити ефективність різних
педагогічних підходів, дізнатися про сильні риси та специфічні потреби
кожної дитини. З набуттям певного досвіду педагоги інклюзивних класів
починають непогано орієнтуватися в різних стилях навчання. Вони стають
упевненішими під час оцінювання індивідуальних досягнень дітей і
визначення сфер, де учні відстають. Педагоги вчаться розуміти проблеми
дітей, які хронічно відстають; здобувають уміння об’єктивно оцінювати
знання та навички таких школярів. Вони постійно підвищують свою
кваліфікацію, оскільки разом з іншими вчителями та фахівцями працюють
над розробкою індивідуальних навчальних планів.

?

¤

?Діти з особливими потребами, залучені до звичайного життя, стають
повноцінними членами соціуму і часто вже не лише не потребують підтримки
громади, а й, навпаки, роблять свій внесок у загальну справу.
Перебування у звичайних школах дітей із вадами допомагає всім зрозуміти
специфічні проблеми таких людей. Крім того, малята, які в ранньому
дитинстві ходили до ясел і дитячих садків загального профілю, –
самостійніші і здатні далі навчатися у звичайних школах та інших
навчальних закладах.

В результаті опитування (А.Колупаєва) з’ясовано, що більшість батьків та
вчителів позитивно ставиться до ідеї спільного навчання здорових дітей
та дітей з особливостями психофізичного розвитку, вбачаючи переваги для
перших у додаткових можливостях набути моральної самосвідомості:
виявляти повагу, співчуття, доброзичливість, терпеливість, прихильність.
Фактично наголошується на можливості набуття дітьми демократичних
настанов для життя.

Серед переваг, які одержують діти з особливими потребами, називаються
характеристики, що забезпечують покращення їхніх адаптаційних
можливостей: руйнування комплексів, урізноманітнення спілкування,
виникнення додаткових спонук, відчуття ідентичності та причетності.
Педагоги, які працюють в інклюзивних класах, мають додаткові можливості
для професійного удосконалення, а батьки здорових дітей навчаються краще
розуміти своїх дітей, у них формується ціннісне ставлення до життя,
підвищується соціальна чутливість. Всіма респондентами відзначається
особливе значення включення дітей з особливими потребами у звичайні
класи. Для батьків цих дітей — певне зняття внутрішньої напруги,
руйнування комплексу неповноцінності, виникнення планів на майбутнє, а
відтак, — надії.

Для ефективної організації інклюзивного навчання основну роль відіграє
вчитель. Саме від вчителя чекають допомоги, пояснення, підтримки. І тому
вчитель сам повинен бути підготовленим, обізнаним. Для цього повинна
здійснюватись поетапна систематична робота з вчителями.

Робота з підготовки педагогів до роботи у класах інклюзивного навчання у
районі повинна проходити на двох рівнях – районному та шкільному. На
районному рівні роботу організовує методист, відповідальний за
впровадження інклюзивного навчання, на шкільному рівні – директор або
заступник. На районному рівні методист організовує роботу семінарів для
директорів, заступників, вчителів – предметників, класних керівників,
інтервізійної та творчої груп, круглих столів, тренінгів. У школі
директор або заступник проводить наради, забезпечує тематичні педради,
методичні об’єднання, діяльність творчих груп, випуск тематичних
методичних вісників, стендів.

Для проведення усіх видів роботи варто залучати до спільної роботи
різних фахівців, у тому числі психолога. Практичний психолог, здійснюючи
основні види роботи, повинен враховувати і питання впровадження
інклюзивного навчання. Робота психолога з педагогами повинна
здійснюватися, враховуючи такі напрямки: діагностичний, консультативний,
просвітницький.

Так, при проведенні діагностичної роботи, необхідно звернути особливу
увагу на дослідження готовності педагогів до роботи в інклюзивних
класах. Плануючи діагностику, включати питання дослідження мотивації,
рефлексії, особистісних якостей.

В рамках просвітницької роботи необхідно допомогти педагогам розширити
їх знання з різних напрямків: організаційні механізми впровадження
інклюзивного навчання, знання про особливості дітей, методику
корекційної роботи. Пропонована тематика для розгляду та опрацювання з
педагогами: «Методика роботи з дітьми, які мають особливі освітні
потреби», «Особливості розвитку дітей з особливими потребами»,
«Корекційна робота на уроках», «Гармонізація стосунків дітей», «Методи
роботи з батьками».

Протягом підготовки та власне впровадження інклюзивного навчання, однією
з важливих ланок роботи психолога є надання консультацій усім учасникам
навчально-виховного процесу. Консультативна допомога вчителям повинна
бути спрямована на психологічну підтримку вчителя в роботі з особливими
дітьми, впровадження індивідуальних підходів у роботі.

Враховуючи запити вчителів, психолог організовує роботу тренінгів
особистісного зростання, психологічного розвантаження. У роботі з
педагогами основним принципом має бути послідовність та систематичність.
Лише таким чином ми можемо забезпечити ефективне впровадження
інклюзивного навчання.

Література

1. Колупаєва А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи. – К., 2009 –
272 с.

2. Тригук О. Діти з особливими потребами – у школах. Виступ на
педагогічній раді //Психолог – 2010 — №32 – С.3-9

Похожие записи