Скорик Ірина Вікторівна,

вчитель початкових класів,

Черкаська гімназія №9

ім.О.М.Луценка,

Черкаської міської ради

Розвиток продуктивного мислення молодшого школяра

Минуле століття називають добою інформаційного вибуху та
науково-технічної революції. І не дивно: адже кожні 10 років відкриття
подвоюються. Нові комп’ютерні технології, Інтернет, різноманітні види
зв’язку, лавина друкованої інформації… Вміння орієнтуватися й давати
собі раду в цих інформаційних потоках є нагальною потребою не лише
дорослих а й передусім дітей. Тому природно постає запитання: чого слід
навчати дітей у школах, щоб вони виходили підготовленими до такого
швидкого темпу життя, тим паче, що отримані знання дуже швидко
застарівають, з’являються нові спеціальності й достеменно невідомо, які
саме навички та вміння будуть потрібні людям у XXI столітті.

Провідні учені та педагоги світу стверджують, що значно важливіше
навчити дитину вчитись, аніж дати їй певний обсяг знань. Широка
обізнаність іще не свідчить про великий розум. Людину, яка багато знає,
можна швидше назвати інтелектуальною, а от розумною слід вважати ту,
котра вміє мислити, вміє продукувати ідеї. Власне, такі люди є
національним багатством. Тому в багатьох розвинутих країнах світу навіть
створюють національні програми з розвитку так званого продуктивного
мислення дітей та розкриття їхніх творчих здібностей.

Що ж таке «продуктивне мислення» і як його розвивати?

Якщо дитині надто все пояснювати, не давати можливості знаходити істину
самостійно, то в кращому разі можна їй розвинути так зване репродуктивне
(відтворювальне) мислення. Рівень нашої шкільної освіти перебуває на
досить високому рівні, українські школярі демонструють загалом

ґрунтовні знання й за рівнем обізнаності часто випереджають своїх
закордонних однолітків. Проте Значна кількість відомих педагогів звертає
увагу на репродуктивний характер сучасної освіти. На їхню думку,
загальноосвітні навчальні програми націлені загалом на засвоєння певного
обсягу знань, діти отримують готові знання. При цьому губиться
самостійний, творчий підхід до навчання. За такого підходу до навчання в
дітей можуть виникати проблеми: життя їх поставить у ситуацію, де треба
знайти принципово нову ідею, а вивчені відомі підходи до розв’язання не
дадуть ніякого результату. Як же ж розвинути мислення дітей так, щоб
воно було продуктивним, творчим?

Освітній процес не стоїть на місці. Зараз ідуть пошуки нових,
ефективніших форм навчання. Передусім пошуки нового йдуть у напрямку
розширення творчих можливостей дитини, розкриття її особистості та
розвитку її продуктивного мислення.

З’ясовано, що продуктивне мислення розвивається тоді, коли дитина
розв’язує нестандартні завдання, коли шукає нові підходи до стандартних,
коли самостійно освоює навколишній світ.

Завдання полягає в тому, щоб навчити дітей мислити, використовувати ті
багаті можливості, які дала їм природа, про існування яких вони часто й
не підозрюють. Розвивати мислення дитини та її творчі здібності потрібно
якомога раніше, починаючи вже з п’ятирічного віку.

Дошкільний і молодший шкільний вік є найсприятливішим для розвитку
пізнавальної сфери в дітей. Інтелект та вміння мислити — важлива
складова розвитку особистості, тому необхідно якомога тісніше поєднувати
засвоєння знань з розумовим розвитком учнів. Навчання веде за собою
розвиток, тобто має йти попереду, воно джерело розвитку. Це означає, що
навчання має вимагати таких розумових здібностей, які ще не зовсім
сформовані. Навчання не повинно бути надто легким, оскільки труднощі —
відправні точки мислення. Якщо все дитині «розжувати», вона втратить
інтерес до навчання. Психологи і педагоги покликані вчити дитину так,
щоб навчання було розвивальним. Не всяке навчання сприяє розумовому
розвитку? Якщо дитині лише повідомляти цифри і факти, наукові
визначення, то навряд чи ця дитина сформується як творча особистість.
Наукові поняття дитина не засвоює й не заучує, а вони виникають і
складаються за допомогою величезного напруження всієї активності її
особистої думки.

Максимум діяльності учнів, мінімум діяльності вчителя, опора на почуття
та емоції, здивування, зацікавленість, ініціатива, творчий пошук,
задоволення від процесу мислення, самостійність, творчість, пошук нових
шляхів розв’язку, допитливість, кмітливість — ось ті наріжні камені, на
яких базується творче мислення дитини.

У літературі вже давно зафіксовано той факт, що справжня самоосвіта й
нові творчі ідеї приходять у процесі розв’язування складних завдань, у
ході так званої евристичної діяльності. Таке

вправляння передбачає подолання звичного стандартного способу мислення.
.

У багатьох працях показано, що творчі здібності, в крайньому разі ті,
які розуміють як дивергентне (багатоваріантне) мислення, тренуються і
більш податливі до навчання, ніж вважалося раніше. Тому питання
виховання й виявлення людей, котрі мислять творчо, слід розглядати як
важливе державне завдання. Для цього необхідно зрозуміти природу
продуктивного мислення, з’ясувати критерії його оцінювання та розробити
відповідні програми, які б давали змогу стимулювати та розвивати його.

Відомо, що за розвиток логічного мислення відповідає ліва півкуля мозку,
а за творче мислення — права. Основні характеристики мислення під час
активізації лівої півкулі — послідовність, лінійність, логічність,
аналiтичність. Для мислення за правою півкулею характерні глобальність,
цілісність, синхронність, нелінійність, інтуїтивність.

Хороше логічне мислення, розвинута здібність міркувати необхідні кожній
дитині. Як відомо, і в навчанні, і в житті стійкий успіх тільки в тих,
хто робить правильні висновки, діє розумно, мислить послідовно, міркує
за певними законами.

Похожие записи