Реферат на тему:

Система зовнішньої оцінки якості вищої освіти в Англії

Вища освіта Великобританії бере початок у XII ст., коли були засновані
Оксфордський та Кембріджський університети. Промислова революція в XIX
ст. поставила країну перед необхідністю готувати управлінців та
адміністраторів, що призвело до появи нових університетів у багатьох
індустріальних центрах. Третя велика хвиля утворення університетів
припала на 1992 рік, коли 33 політехнікуми було реорганізовано в
університети.

Сьогодні вища освіти Великобританії представлена 116 університетами та
55 коледжами, в яких навчається понад 2,2 млн. студентів, кількість яких
збільшилась на 40% у порівнянні з 1995 роком, і, як прогнозується, може
зрости ще на 50% до 2010 року. Вища освіта Великобританії — це велика і
складна система, в якій залишаються розбіжності між «новими» та
«старими» вищими навчальними закладами, де одні тісно пов’язані з
торгово-промисловими підприємствами і формують свої навчальні програми,
виходячи з запитів роботодавців, а інші, хоч і перебувають у зв’язку з
національною та місцевою економікою, все ж мають в навчальних програмах
більшу складову теоретичних дисциплін. Система вищої освіти Об’єднаного
Королівства зазнає швидких змін, має низку невирішених проблем (зокрема,
пов’язаних з фінансуванням), характеризується різністю форм та змісту
«навчальних пропозицій», але водночас залишається однією з
найавторитетніших у світі.

Прагнення України підвищити рівень життя громадян та
конкурентноздатність держави через взаємодію вітчизняної системи освіти
з європейськими освітніми структурами робить проблему дослідження
системи оцінки якості вищої освіти Англії як ніколи актуальною, бо
«головним джерелом економічного зростання та конкурентоспроможності в
«економіці Знання» все більшою мірою стає виробництво не стільки
товарів, скільки ідей та знань»[1]. Пропонована стаття ставить за мету
виявити особливості системи зовнішньої оцінки якості вищої освіти
Великобританії, яка є не просто всеохоплюючою, але й «однією з
найскладніших у світі»[2].

Розпочнемо з кількох подій новітньої історії. У 1989 році Конфедерація
британської промисловості виступила з ініціативою корінних змін в
системі освіти країни. Уже в 1991 році були сформульовані національні
цілі освіти та професійної підготовки (National Targets for Education
and Training — NTET). У 1993 році урядом країни було створено
Національну консультативну раду з цілей освіти та підготовки (National
Advisory Council for Education and Training Targets — NACETT), перед
якою постало завдання здійснювати моніторинг цілей освіти, а також
розробляти рекомендації уряду про заходи з їх реалізації. Нарешті, у
1997 році у Великобританії було засновано Агентство з гарантування
якості у вищій освіті [Quality Assurance Agency for Higher Education
(QAAHE)]. QAAHE — це незалежний недержавний орган, що перебуває у
власності низки організацій, які репрезентують вищу освіту
Великобританії, і фінансується через внески університетів та коледжів
вищої освіти. Поява QAAHE стала результатом інтенсивного та водночас
еволюційного процесу становлення нових підходів до зовнішньої та
внутрішньої оцінки якості вищої освіти.

Сьогодні QAAHE є по суті основним виразником оцінювальних підходів до
якості вищої освіти в Об’єднаному Королівстві (при наявності певних
процедурних відмінностей в Англії, Північній Ірландії, Шотландії та
Уельсі). В своїй діяльності QAAHE користується такими стрижневими
поняттями, як «стандарти навчання» та «якість навчання» («academic
standards» та «academic quality»).[3] Стандарти навчання (за QAAHE) — це
спосіб опису такого рівня досягнення, який необхідно здобути для
отримання певного вченого ступеня. Дані стандарти незмінні на всій
території Великобританії. Якість навчання — це спосіб опису того,
наскільки ефективно наявні навчальні можливості допомагають у досягненні
певного вченого ступеня, наскільки відповідними і ефективними є
викладання, матеріальна забезпеченість, оцінювання та навчальні
можливості.

До 1997 року на території країни оцінювання якості вищої освіти
здійснювалося низкою організацій, які в своїй роботі опирались на вимоги
акту «Further and Higher Education Act» від 1992 року. Створення ж QAAHE
ставило за мету не лише «сприяти громадській впевненості в тому, що
якість у вищій освіті гарантується та покращується»[4], але й зробити
реальні кроки по імплементації рекомендацій доповіді Національного
комітету з питань вищої освіти, відомої як «the Dearing Report». У
доповіді, зокрема, пропонувалось, щоб два досі існуючих способи
перевірки ВНЗ [перший — через так званий інституційний аудит
(Institutional audit), а інший — через перевірку на рівні навчальної
дисципліни (Academic review of subjects)] було замінено єдиною
«навчальною перевіркою» (Academic Review), яка б все ж включала обидва
традиційні аспекти перевірки. Ця пропозиція не була сприйнята позитивно.
Після численних скарг вузів на велике навантаження через нововведену
комбіновану перевірку уряд Великобританії приймає рішення взагалі
відмовитися від зовнішньої перевірки на рівні навчальної дисципліни,
обмежившись лише інституційним аудитом.

Інституційний аудит проводиться в Англії з 2003 року. Усі вищі навчальні
заклади між 2003 та 2005 роками пройшли цей аудит, який з 2006 року
відбуватиметься за шестирічним циклом. Суть аудиту загалом полягає в
наступному: визначається, чи достатньо залучений заклад до
загальнонаціональної мережі, чи не занадто він ізольований від решти
сектору; чи на рівні закладу створена і наскільки успішно діє система
гарантування якості; чи на рівні окремих дисциплін виявляється дія
створеної у закладі системи гарантування якості і чи узгоджується
діяльність системи з поставленими цілями і завданнями. Аудит також
виявляє, наскільки успішно навчальний заклад співпрацює з іншими
організаціями в питанні менеджменту якості.

Тепер кілька слів щодо процедури аудиту. За 18 тижнів до приходу комісії
з аудиту навчальний заклад готує два документи з самооцінки
[self-evaluation documents (SEDs)], один — від імені керівництва закладу
про те, які умови створено закладом для успішного навчання, другий (не
обов’язковий) — від представників студентства про власний погляд на
умови навчання, про доступ до навчальних засобів. Перший двохденний
візит комісія з аудиту здійснює за 5 тижнів до початку повної перевірки.
На цьому етапі відбуваються зустрічі з керівництвом закладу та
представниками студентів, детальніше погоджується програма перевірки,
члени комісії затребують додаткові документи. Наступний етап — власне
сам п’ятиденний аудит, під час якого забезпечується повний доступ до
будь-якої документації, а по завершенні якого жодні оцінки не
висловлюються.. Далі — не пізніше як через 8 тижнів — навчальний заклад
отримує так звану «первинну доповідь» з правом відреагувати на неї у
чотирьохтижневий термін. Остаточна доповідь про результати перевірки
публікується через 20 тижнів після аудиту.

oe

упереджено та всеціло, зважуючи суб’єктивні оцінки та об’єктивні
показники.

Документи з самооцінки (SEDs) є відправним і визначальним пунктом для
членів комісії протягом всього терміну перевірки. Результатом перевірки
є висловлення одного з трьох можливих вердиктів: «повна довіра»,
«обмежена довіра», «відсутність довіри». Така оцінка визначає «міцність
теперішнього і, можливо, майбутнього»[6] менеджменту якості програм та
навчальних стандартів у присвоєнні ступенів. Комісія з аудиту також
виробляє рішення щодо точності, цілісності, повноти та правдивості
інформації про якість програм і стандартів навчальних нагород, яку
публікує навчальний заклад.

Отже, вищий навчальний заклад, з одного боку, намагається подати про
себе якомога привабливішу інформацію, а з іншого — дбає про
відповідальність за правдивість цієї інформації, бо неповнота чи
викривлення фактів може обернутись для ВНЗ втратою авторитету. І це ще
один дуже важливий стимул для вузів Великобританії особливо на тлі
суттєвого збільшення вартості навчання, коли зменшення кількості
студентів рівнозначне зменшенню фінансових надходжень і т.п.

Сьогодні спостерігається значне зростання ролі студентів у житті вищої
школи Англії, зокрема в оцінці її якості. Нинішній студент дуже
відрізняється від того, яким він був ще років 20 тому. Він вже не
обов’язково 18-річний випускник школи, а часто дорослий і зрілий
громадянин, який здобуває вищу освіту заочно чи дистанційно, за трьох чи
двохрічною програмою; він сам вибирає навчальну програму, проходить її
відразу чи з перервою, в одному або в кількох вузах світу. Є немало і
таких студентів, які з міркувань ощадливості залишаються в рідному
місті, щоб працювати і вчитись одночасно. Результатом такого розмаїття
варіантів здобування вищої освіти є зростаюча потреба в об’єктивній
інформації щодо якісних показників навчальних закладів та навчальних
програм, де б обов’яково врахованою була думка студента. У
Великобританії відбувається реальне залучення студентів до процесів
зовнішньої оцінки якості. Агентство з гарантування якості у вищій освіті
проводить спільні конференції з Національною спілкою студентів (the
National Union of Students), «студентські письмові подання» стають
складовою частиною інституційних аудитів, а члени комісій обов’язково
зустрічаються як з керівниками студентських спілок, так і з простими
студентами, що навчаються на різних курсах та за різними програмами.

У 2005 році в Англії, Уельсі та Північній Ірландії було проведено
опитування 170 тисяч студентів [7], які завершують навчання, щодо якості
освіти. Результати опитування були зразу ж оприлюднені через інтернет,
де кожен і зараз може познайомитись з оцінкою не лише закладу загалом,
але й окремої навчальної дисципліни (www.thestudentsurvey.com).

Студенти також залучаються і до внутрішніх процедур з гарантування
якості, які діють у закладі (зокрема, студенти беруть участь в процесі
погодження та перевірки навчальних програм).

Розуміння підходів до оцінювання якості вищої освіти в Англії було б
неповним, якби ми не окреслили і деяку новизну у вимогах до
викладацького персоналу. Перш за все зазначимо, що кожен ВНЗ має свою
методику прийняття викладачів на роботу, і подати заяву може кожен, хто
відповідає критеріям і вимогам закладу. У залежності від конкретної
ситуації заявник може бути прийнятий на роботу на повну ставку чи на
півставки, на постійну чи тимчасову роботу. Агентство з гарантування
якості у вищій освіті (QAAHE) має в своєму арсеналі також і методи
оцінки якості процедур прийняття на роботу, вступу на посаду та
ознайомлення з обов’язками, наставництва, спостереження за викладанням з
боку колег і таке інше. Робота викладача ВНЗ сьогодні все частіше
оцінюється через призму урівноваженого розуміння значимості не лише
наукової, але й викладацької діяльності. Уряд Великобританії схиляється
до можливості того, щоб навчальний заклад визначався зі своєю специфікою
як навчальної чи наукового-дослідної інституції. Від цього не
постраждають старі, класичні вузи, але водночас це може призвести до
більшого визнання навчально-методичної роботи нових ВНЗ і суттєво
покращити їх фінансування недержавними організаціями. Все це однак
зовсім не означає пониження вимог до якості підготовки викладача.
Здатність постійно вдосконалюватись, вміння ефективно викладати,
обізнаність в новітніх досягненнях, конкурентно спроможність викладача —
це провідні цінності нової освітньої пропозиції студентам
Великобританії. Вищі навчальні заклади, які мають право присвоєння
ступеня, несуть повну відповідальність не лише за саму можливість дати
знання, але й за максимально оптимізований і найбільш ефективний спосіб
донесення цих знань; іншими словами, поряд з науковістю зростає роль
методики викладання.

Підсумовуючи все вищевикладене, можна зробити наступні висновки про
особливості системи зовнішньої оцінки якості вищої освіти
Великобританії:

Створення системи зовнішньої оцінки в особі Агентства з гарантування
якості у вищій освіті стало одним з результатів запровадження корінних
змін в системі вищої освіти Великобританії.

Стандарти навчання та якість навчання — ключові поняття в діяльності
аналізованої системи.

Інституційний аудит — складна і комплексна процедура оцінки якості вищої
освіти — не стільки досліджує і дає оцінку роботі закладу, скільки на
засадах автономності ВНЗ визначає ефективність діючих у ньому внутрішніх
процедур з гарантування якості.

Процедура інституційного аудиту характеризується чіткістю, прозорістю,
логічністю, послідовністю, виваженістю та відповідальністю.

У системі внутрішньої та зовнішньої оцінки якості освіти все значимішою
стає роль студента — платника за надання навчальних послуг.

В оцінці якості вищої освіти посилюються вимоги до викладача, який
повинен знати не лише останні наукові здобутки з своєї дисципліни, але й
досконало володіти методикою викладання.

Через усе ХХ століття Великобританія зуміла пронести високу довіру до
якості своєї вищої освіти. Сьогодні англійська освіта вважається
еталонною у сферах бізнесу та фінансів, високих технологій, мистецтва,
дизайну та багатьох інших. Залишається сподіватись, що нові підходи на
вимогу часу також сприятимуть авторитету і довірі до якості вищої освіти
у Великобританії, бо як сказав колись іспанський філософ Хосе
Ортеґа-і-Ґассет (1883-1956) -«Університетську реформу не можна зводити
до усунення зловживань чи навіть уважати це своїм головним завданням.
Реформа — це завжди створення нового порядку»[8].

Список використаних джерел

Юрій Полунєєв. Наша ідеологія //www.compete.org.ua

Brown R. The new UK quality framework. Higher Education Quarterly,
54(4), 2000, — p.323-342.

Quality Assurance Agency for Higher Education (UK). Handbook for
academic review. (2000). // www.qaa.ac.uk/public

About the Quality Assurance Agency for Higher Education // www.qaa.ac.uk

Quality assurance in higher education: an overview. Academic quality
handbook. Section 2.- University of Aberdeen.-2005.- p.5

Quality Convergence Study. Self Analysis Document: UK (QAA). Executive
Summary // www.qaa.ac.uk / public

About Teaching Quality Information // www2.tqi.ac.uk

Хосе Ортеґа-і-Ґассет. «Місія університету» — візійний пошук ідеї
університету і трохи більше…// www.management.com.ua

Похожие записи