КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ПЕДАГОГІКИ

Контрольні завдання з теорії виховання

1.Шляхи реалізації принципу народності в ЗОШ.

2.Зробіть аналіз стану трудового виховання і профорієнтації учнів у
сучасній школі.

3.Задача 46.

1. Принцип системності, послідовності й наступності у вихованні.
Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і
звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів.
Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний
процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть
епізодичний, а не системний характер. Реалізація цього принципу
передбачає передусім, що залежно від віку та рівня розвитку педагог
добирає зміст і методику виховної роботи з ними. З віком змінюється
педагогічне керівництво дитячим колективом, що виявляється у наданні
йому більшої самостійності в усіх питаннях його життєдіяльності.
Підвищується і вимогливість до нього вихователів. Важливо прогнозувати
можливі наслідки заходів впливу на школяра. Індивідуальний підхід
потрібен до кожного виховання, а не лише до тих, хто вирізняється
незвичною поведінкою. Досвідчені педагоги намагаються бачити кожного
учня таким, яким від є, і відповідно до цього будувати виховну роботу з
класом.

Єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості. Повинна
охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми
діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім’ї знаходити свій
вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки
школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з
умов оптимізації виховного процесу. Школа як провідна ланка в системі
виховання учнівської молоді повинна не лише залучати до цієї справи
сім’ю, громадські та інші організації, а й озброювати їх основами
психолого-педагогічних знань, передовим досвідом виховання, дбати про
підвищення педагогічної культури батьків.

Концепція національного виховання розглядає такі його принципи:

народність – єдність загальнолюдського і національного. Національна
спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування
національної свідомості, любові до рідної землі та свого народу;
прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних
традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості всіх народів, що
населяють Україну;

природовідповідність – урахування багатогранної й цілісної природи
людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних,
фізіологічних, психологічних, національних та регіональних особливостей;

культуровідповідність – органічний зв’язок з історією народу, його
мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і
промислами, забезпечення духовної єдності поколінь;

-гуманізація – створення умов для формування кращих якостей і здібностей
дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин вихователя і
вихованців; виховання – центр навчально-виховного процесу, повага до
особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір’я до неї;
виховання гуманної особистості;

демократизація – усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття
особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на
свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності. Глибоке
усвідомлення взаємозв’язку між ідеалами свободи, правами людини і
громадською відповідальністю;

етнізація – наповнення виховання національним змістом, що передбачає
формування самосвідомості громадянина. Забезпечення можливості всім
дітям навчатися у рідній школі, виховувати національну гідність,
національну свідомість, почуття належності до свого народу, увічнення в
підростаючих поколіннях специфічного, що є в кожній нації, виховання їх
як типових носіїв національної культури. Принцип етнізації – невід’ємна
складова соціалізації дітей, він однаковою мірою стосується всіх
народів, що живуть в Україні.

Лише сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань,
підбір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів
виховання потребує від педагога вміння використовувати їх взаємозв’язку,
з урахуванням конкретних можливостей і умов.

2. Трудове виховання – процес залучення школярів до різноманітних
педагогічного організаційних видів суспільно корисної праці з метою
передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого
практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона
деградує. Будь-які способи уникнути продуктивної праці призводять до
негараздів і для особистості, і для суспільства. З цього приводу
К.Ушинський писав: “Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була
б ще невелика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли
казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли
машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток людства
припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство”.

У процесі фізичної праці в учнів розвиваються мускулатура різних частин
тіла, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість.
Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами
праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними знаряддями
праці, матеріалами, дізнаються про їх призначення, збагачують свій
словниковий запас. Участь школярів у трудових процесах позитивно впливає
на їх поведінку, дисциплінує.

Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління до
праці – формування у нього почуття самовільності, розуміння необхідності
самому піклуватися про себе. Як справедливо стверджує О.Вишневський,
почуття самовідповідальності сприяє розвитку в характері людини таких
необхідних для життя і діяльності рис, як підприємливість,
ініціативність, творчість. Коли ці риси “стають характерними для
більшості людей, то суспільство має шанс досягнути господарського успіху
і добробуту”.

Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці, переду міс у
навчальній праці. К.Ушинський наголошував, що навчання є найскладнішим і
найважчим видом праці. Для багатьох учнів значно легше попрацювати
фізично, ніж розв’язати математичну задачу або написати твір. Навчання
формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні
ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом
своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил,
подолання труднощів і перешкод, самоконтроль. Для цього необхідно
пробудити в учнів бажання вчитися, розвинути в них пізнавальні інтереси
й дати їм можливість пізнати радість успіху в навчанні. Складність
розв’язання цього завдання в тому, що школярі не завжди відразу бачать
результати навчальної праці.

Питання організації навчальної праці, здійснення виховання у процесі
навчання розглядалися в розділі дидактики. Варто лише наголосити на
важливості для навчальної праці організації самостійного здобування
учнями знань, формування у них пізнавальних інтересів, інтелектуальних
умінь і навичок в активній пізнавальній діяльності за допомогою відомих
методів і форм навчання.

Важлива складова системи трудового виховання – трудове навчання, що
здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст
визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного
класу.

Професійна орієнтація – система організації та проведення
навчально-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями необхідних
знань про соціально-економічні й психофізіологічні умови правильного
вибору професії, формування в них уміння аналізувати вимоги різних
професій до психологічної структури особистості, а також свої професійно
значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.

Правильний вибір професії – це моральне задоволення, висока самооцінка.
Водночас це й висока продуктивність парці, висока якість продукції.
Вибір професії – точка, в якій сходяться інтереси особистості та
суспільства, де можливе й необхідне поєднання особистих і загальних
інтересів.

Завданнями профорієнтації є ознайомлення учнів з професіями та правилами
їх вибору, рекомендованими Міністерством освіти і науки України;
виховання в молоді спрямованості н самопізнання і власну активність як
основу професійного самовизначення; формування вміння зіставляти свої
здібності з вимогами, необхідними для набуття конкретної професії.
складати на цій основі реальний план оволодіння професією; забезпечення
розвитку професійно важливих якостей особистості.

Профорієнтаційна робота складається з таких компонентів: професійна
інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний
відбір, професійна адаптація.

Професійна інформація – психолого-педагогічна система формування в
особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає
суб’єктивним і об’єктивним умовам вільного та свідомого професійного
самовизначення особистості. Вона дає школярам змогу ознайомитися з
різними професіями, зі змістом трудової діяльності в галузі кожної з
них, з вимогами, які ці професії висувають до людини, а також з тим, де
ними можна оволодіти. Завдяки такій допомозі учні виявляють свої
індивідуальні схильності, психофізіологічні можливості, вміння зіставити
їх вимогами тієї професії, до якої вони мають інтерес і нахили, щоб
прийняти правильне рішення про свою придатність до професійної
діяльності в обраній галузі праці.

Професійна діагностика – система психологічного вивчення особистості з
метою виявлення її професійного значущих властивостей і якостей.

Професійна консультація – надання особистості на основі її вивчення
науково обґрунтованої допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і
засобів професійного самовизначення.

Професійна консультація має також на меті навчати учнів прийомів
самооцінки своїх якостей, щоб встановити їх відповідність вимогам
професії. Мріючи про ту чи ту професію, школярі повинні водночас
замислюватися, чи справді вони годяться для такої роботи. Щоб відповісти
на це питання, вони мають знати вимоги професії до її носія. Такі вимоги
розроблено до багатьох професій.

Аналогічні консультації слід надавати і батькам учнів, щоб вони
серйозніше підходили до обрання майбутньої професії дітьми, змоги певною
мірою допомогти їм у цьому. До професійної консультації залучають також
медичних працівників школи. які знають перелік медичних протипоказань
стосовно основних професій і можуть запобігти небажаним випадкам, коли
учням доводиться змінювати професійну орієнтацію вже на етапі відбору.

Професійний відбір – система роботи, спрямована на надання допомоги
учневі у визначенні й виборі конкретної професії на основі виявлення й
оцінки його загальних і спеціальних здібностей, здатностей, інтересів,
потреб і об’єктивних умов професійної підготовки і працевлаштування.

Професійний відбір здійснюють навчальні заклади, що висувають до
вступників конкретні вимоги, або установи, які приймають випускників на
роботу. На цьому етапі з молодими людьми слід проводити роз’яснювальну
роботу. Вони повинні усвідомити: якщо вони мають певні недоліки, що не є
відхиленням від абсолютно важливих професійних вимог, то, попрацювавши
над собою, можуть їх подолати або згладити й досягнути професійної
майстерності.

Професійна адаптація – процес пристосування людини до професійної
діяльності, її умов; досягнення бажаної продуктивності праці й
відповідності між професійними намірами, інтересами, якостями
особистості та вимогами до діяльності.

Здійснюється тоді, коли учень уже обрав професію і перебуває на стадії
оволодіння нею. Ознаками професійної адаптації є: збереження і розвиток
здібностей і схильностей до обраної професійної діяльності, збіг
суспільної та особистої мотивації праці, яка залежить від її змісту,
впливу сім’ї та виробничого оточення. Професійна адаптація здійснюється
разом із суспільною адаптацією. Її результативність значною мірою
залежить від того, як школа зуміла закласти основи адаптації.

У навчальних програма з предметів природничо-математичного циклу
заклеєно можливість розкриття природничих основ праці, формування
практичних навичок (вимірювальних, обчислювальних, лабораторних,
графічних), необхідних для роботи на сучасному механізованому та
автоматизованому виробництві. На уроках трудового навчання учні на
політехнічній основі оволодівають системою техніко-технологічних та
економічних знань, набувають умінь і навичок самостійної роботи з
різними матеріалами, використовуючи з практичною метою інструменти,
пристосування і прилади, в них формується сумлінне ставлення о процесу
праці та її результатів. Усі ці якості мають безпосереднє значення для
подальшої професійної орієнтації.

важливу роль у професійній орієнтації школярів відіграють факультативні
курси. Значна їх частина орієнтує старшокласників на конкретну професію
і дає їм певний обсяг знань, умінь і навичок з цієї професії.

Провідна роль у цій роботі належить класному керівникові. Він упродовж
тривалого часу спостерігає за учнями свого класу, вивчає їх
індивідуальні особливості, інтереси, здібності й нахили, контактує з
батьками, знає виховний потенціал кожної сім’ї. Це діж йому змогу
організувати профорієнтаційну роботу на належному рівні.

Серед форм такої роботу, використовуваних класними керівниками,
найефективнішими є екскурсії, зустрічі з фахівцями, колишніми
випускниками, вечори, диспути, конференції, класні години, заняття в
гуртках, факультативи, що дає їм змогу спостерігати за розвитком у
школярів професійних інтересів.

3. В даній задачі результативність застосованих засобів можна пояснити
тим, що учителька застосовувала засоби виховання як вид суспільної
діяльності, який вплинув на особистість хлопчика і також на колектив
класу в певному напрямі. Також вона застосувала і методи виховання
(поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки), як спосіб
взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованих на
виховання цілого класу і зокрема на учня, який прийшов у новий колектив.
Вона застосувала і методи формування свідомості. У цій групі Федотів,
виховує і охоплює методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і
волю учнів з метою формування у них поглядів і переконань. До цієї групи
належить роз’яснення. Цей метод інакше називають методом переконання,
оскільки за його допомогою не лише розвивають і доводять до свідомості
учнів сутність норм поведінки, а й долають помилкові погляди і
переконання, негативні прояви поведінки.

Похожие записи