КУРСОВА РОБОТА

Шляхи і методи розвитку уваги у дітей дошкільного віку

План.

Вступ.

Розділ І. Теоритичні засади проблеми розвитку уваги у дітей дошкільного
віку.

Загальна характеристика уваги дітей з 3 до 7 років.

Принципи врахування особливостей уваги дошкільнят при організації
навчальних занять.

Роль занять у розвитку уваги.

Використання ігор, розвиваючих тестових завдань і вправ, які розвивають
увагу дітей.

Розділ ІІ. Педагогічні умови розвитку і формування уваги дітей.

2.1.Виявлення рівня розвитку зосереджуванності, стійкості, об’єму,
переключення уваги дітей старшого дошкільного віку.

2.2.Аналіз результатів дослідження.

2.3.Найефективніші шляхи і методи розвитку позитивних якостей
уваги дошкільників.

Висновки і методичні рекомендації.

Література.

Додаток.

Мета дослідження: вивчити педагогічні умови позитивних якостей уваги
дітей дошкільного віку.

Об’єкт дослідження: умови розвитку психічних процесів.

Предмет дослідження: умови розвитку і формування стійкості, об’єму,
переключення уваги у дітей старшого дошкільного віку.

Завдання дослідження.

З’ясувати етап досліджувальної проблеми в психоло-педагогічній
літературі.

Виявити рівень зосереджуванності, стійкості, об’єму, переключення уваги
у дітей старшого дошкільного віку.

Вивчити досвід роботи вихователів старшої групи по розвитку позитивних
якостей уваги у дітей.

Виявити найбільш ефектні шляхи і методи розвитку уваги дошкільників.

Методи:

спостереження;

тестові завдання;

бесіди з вихователями;

аналіз продуктів діяльності дітей.

ВСТУП.

«Очі його читали, але думки були далеко»,- так сказав А.С. Пушкін у
своєму романі » Євгеній Онєгін». Жоден психічний процес не може
протікати цілеспрямовано і продуктивно, якщо людина не зосередить своєї
уваги на тому, що сприймає або робить. Ми можемо дивитися на який-небудь
предмет і не зауважувати його або бачити дуже погано. Зайнятий своїми
думками, людина не чує розмов, що ведуться поруч з ним, хоча звуки
голосів доходять до його слухового апарата. Ми можемо не відчути болю,
якщо наша увага направлена на що-небудь інше. Навпроти, глибоко
зосередившись на якому-небудь предметі або діяльності, людина помічає
всі деталі цього предмета і діє дуже продуктивно. А фіксуючи свою увагу
на відчуттях, ми збільшуємо свою чутливість. Без цілеспрямованої,
стійкої уваги неможливі ніяка серйозна робота і запам’ятовування в тому
числі. Підвищена увага необхідна на всіх етапах роботи пам’яті, але
особливо на першому етапі — сприйняття. Але навряд чи найдеться людина,
що міг би сказати: «Я завжди в стані керувати своєю увагою».
«Зосередженість — вічна таємниця всякої досконалості» (Стефан Цвейг.
«Мендель — букініст»). Так що ж така увага?

Розділ І. Теоритичні засади проблеми розвитку уваги у дітей дошкільного
віку.

1.1. Загальна характеристика уваги у дітей з 3-7 років.

Увага — це найважливіша якість, що характеризує процес добору потрібної
інформації і відкидання зайвої. Під увагою розуміється спрямованість і
зосередженість психічної діяльності на певному об’єкті. Справа в тім, що
в людський мозок щомиті надходять тисячі сигналів із зовнішнього світу.
Якби не існувало уваги (своєрідного фільтра), то наш мозок не зміг би
уникнути перевантаження.

Форми прояву уваги різноманітні. Воно може бути спрямоване на роботу
органів почуттів (зорова, слухова і т.п. увага), на процеси
запам’ятовування, мислення, на рухову активність.

Перші прояви уваги можна спостерігати уже у новонародженого під час
смоктання. За час дошкільного віку розвиваються властивості уваги і її
довільність. Дитина вчиться керувати собою і свідомо скеровувати свою
увагу на певний предмет. При цьому вона використовує перш за все слово і
вказівний жест дорослого, тобто увага стає опосередкованою.

В дошкільному дитинстві збільшується об’єм уваги, тобто та кількість
об’єктів, які чітко сприймаються за відносно короткий проміжок часу.
Змінюється стійкість уваги, як здатність зберігати зосередженість на
об’єкті. Одним із показників стійкості є тривалість збереження
зосередженості. Розподіл уваги говорить про те, що дитина може
скеровувати і зконцентрувати свою увагу на декількох різних предметах
одночасно. Переключення уваги означає те, що дитина здатна переміщати
спрямованість і зосередженість уваги з одного об’єкту на другий, з
одного виду діяльності на другий. Розвиток властивостей і видів уваги
дошкільнят суттєво залежить від вагомості, емоційності, цікавості для
них матеріалу, від характеру діяльності, яку виконує дитина. Показники
уваги значно зростають в сюжетно-рольовій і дидактичних іграх. Розвиток
уваги тісно пов’язаний з розвитком волі і довільності поведінки,
здатності керувати своєю поведінкою.

Увага має визначені властивості: обсяг, стійкість, концентрація,
вибірковість, розподіл, переключність і довільність. Порушення кожного з
перерахованих властивостей приводить до відхилень у поводженні і
діяльності дитини.

Маленький обсяг уваги — це неможливість сконцентруватися одночасно на
декількох предметах, утримувати їх у розумі.

Недостатня концентрація і стійкість уваги — дитині важко довго
зберігати увагу, не відволікаючи і не послабляючи його .

Недостатня вибірковість уваги — дитина не може сконцентруватися саме на
тій частині матеріалу, що необхідна для рішення поставленої задачі.

Погано розвита переключність уваги — дитині важко переключатися з
виконання одного виду діяльності на іншій. Наприклад, якщо ви спочатку
перевіряли, як ваше маля зробило домашнє завдання по математиці, а
потім, заодно, вирішили проекзаменувати його по російській мові, то він
не зможе вам добре відповісти. Дитина допустить багато помилок, хоча і
знає правильні відповіді. Просто йому важко швидко переключитися з
одного виду завдань (математичних) на іншій (по російській мові).

Погано розвита здатність розподілу уваги — невміння ефективно (без
помилок) виконувати одночасно кілька справ.

Недостатня довільність уваги — дитина затрудняється зосереджувати увагу
за вимогою.

1.2. Принципи врахування особливості уваги дошкільнят при організації
навчальних занять.

Молодший дошкільний вік сприятливий для розвитку уваги. Без достатньої
сформованості цієї психічної функції процес навчання неможливий. На
заняттях вихователь привертає увагу дітей до навчального матеріалу,
намагаючись утримати її тривалий час, переключаючи з одного виду роботи
на іншу. В порівнянні з дошкільнятами молодші школярі набагато уважніші.
Вони здатні зконцентрувати увагу на нецікавих діях, але у них домінує
мимовільна увага. Для цих дітей зовнішні враження — сильний
відволікаючий фактор, їм важко зосередитись на незрозумілому складному
матеріалі. Увага дошкільнят характеризується невеликим об’ємом, малою
стійкістю, вони можуть зосереджено займатися однією справою 10-20
хвилин. У цих дітей затруднений розподіл уваги і переключення її з
одного завдання на інше. В учбовій діяльності розвивається довільна
увага дитини. Спочатку діти діють за вказівками вихователя, працюють під
постійним його контролем, вони поступово набувають уміння виконувати
завдання самостійно — самі ставлять ціль і контролюють свої дії. Дуже
часто зустрічаються неуважні діти, які зконцентровують увагу не на
учбових заняттях, а на чомусь іншому — на своїх думках, які далекі від
навчання, малюванні на парті і т.д. Коли така дитина дивиться в
підручник, вона не бачить правило чи вправу, а цілеспрямовано вивчає
текст чи малюнок, який не має відношення до сьогоднішнього заняття.

Увага таких дітей достатньо розвинута, але через відсутність необхідної
спрямованості вони складають враження розсіяних. Неуважні діти сильно
відволікаються, погано зконцентровують увагу, для них характерна
нестійка увага, що в значній мірі впливає на результати навчання.
Психологу постійно приходиться вислуховувати скарги учителів,
вихователів та батьків на те, що діти даного віку відволікаються на
уроках, є неуважними та незібраними. Найбільш часто ці скарги
відносяться до дітей 6-7 років. Їхня увага дійсно ще слабо організована,
має невеликий об’єм, погано розподіляється, нестійка, що пояснюється
недостатньою зрілістю нейрофізіологічних механізмів, які забезпечують
процеси уваги. За час молодшого шкільного віку в розвитку уваги
відбуваються суттєві зміни, іде інтенсивний розвиток всіх її
властивостей: особливо різко (в 2,1 рази) збільшується об’єм уваги,
підвищується її стійкість, розвивається вміння переключення і розподілу.
Добре розвинуті властивості уваги і її організованість є факторами, які
безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному віці.
Як правило, учні, які краще навчаються, мають кращі показники розвитку
уваги. Складність полягає в тому, що різні властивості уваги
розвиваються не в однаковій мірі. Найбільш піддається впливу об’єм
уваги, він індивідуальний, одночасно властивості розподілу і стійкості
можна і потрібно тренувати, щоб запобігти їхньому стихійному розвитку.
Успіх тренування уваги в значній мірі визначається
індивідуально-типологічними особливостями. Виявлено, що різні поєднання
властивостей нервової системи можуть сприяти, або навпаки заважають
оптимальному розвитку характеристик уваги. Люди з сильною і рухомою
нервовою системою мають стійку увагу, яка легко переключається. Для осіб
з інертною і слабкою нервовою системою характерна нестійка увага, яка
погано розподіляється і переключається. При поєднанні інертності і сили
показники стійкості підвищуються, властивості переключення і розподілу
досягають середньої ефективності. (Єрмолаєв О.Ю. та ін. 1987). Таким
чином, необхідно враховувати, що індивідуально-типологічні особливості
кожної конкретної дитини дозволяють тренувати її увагу тільки в
конкретних межах. Неуважність дошкільнят — одна із найпоширеніших
причин зниження успішності навчання. У школі помилки «за неуважність» в
письмових роботах і під час читання — найбільш образливі для дітей. Як
правило, наявність значної кількості таких помилок у першокласників
можна пояснити впливом одразу багатьох факторів, загальновікових
особливостей розвитку (незрілість нейрофізіологічних механізмів),
початком етапу оволодіння навиками організації учбової діяльності та
іншими причинами, пов’язаними з періодом адаптації до нових умов школи.
Тому в перших класах заняття по розвитку уваги рекомендуються проводити
як профілактичні, спрямовані на підвищення ефективності функціонування
уваги у всіх дітей. Заняття по формуванню уваги проводяться як
навчання «уважному письму» і будуються на матеріалі роботи з текстами,
які містять різні типи помилок «за неуважність»: заміна чи пропуск слів
в реченні, заміна або пропуск букв в слові. Важливим моментом процесу
формування уваги є робота дитини зі спеціальною карточкою, на якій
виписані «правила» перевірки, тобто порядок операцій при перевірці
тексту. Наявність такої карточки являється необхідною матеріальною
опорою для оволодіння повноцінною дією контролю.

1.3. Роль занять у розвитку уваги.

Безумовно, що кожна людина здатна суттєво розвинути в собі уміння
зосереджуватись. А головним елементом зосередження є увага. Невміння
зосередити свою увагу в певний момент на головну – біда багатьох.
Недарма говорять: найкоротший шлях виконати багато справ- виконувати їх
послідовно. Правда, говорять і інше: мовляв, Наполеон міг одночасно
робити сім справ, але цей факт не підтверджено. Але є і достовірні
факти: 1887 року французький психолог Полан показував свою здатність
читати слухачам один вірш і водночас писати інший. Він міг декламувати
вірші і водночас перемножувати багатозначні числа.

Доки людина не розвинена, то здатна сприймати лише зовнішні рухи. Але
чим більша вона навчається, тим більше її знання про довкілля, тим
більше прихованих рухів вона починає розрізняти. Їй стає легко стежити
за ними, бути уважною до різних сторін життя і бачить вона набагато
більше нерозвиненої людини.

Формування уважності, що починається ще в дитячому віці, полягає в
керуванні увагою в процесі трудової діяльності. Велику роль у стимуляції
уваги грають інтереси. З розвитком інтересу створюється стійка увага.

Правильно підібрані і добре організовані ігри, логічні задачі, вправи
для розвитку уваги, пам’яті, уяви сприяють всесторонньому, гармонійному
розвитку дошкільнят, допомагають виробити необхідні в житті і навчанні
корисні навики і якості.

Гра – це “чарівна паличка”, з допомогою якої можна навчити дитину
читати, писати, і, головне, мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб
гра захоплювала і була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо
не з кимось, то, принаймні, з самим собою.

Інтерес до гри, до розв’язування задач, що вимагають активного
мислення, з’являється не завжди і не у всіх дітей зразу, і тому
пропонувати такі ігри треба поступово, не здійснюючи тиск на дітей.
Природа гри (і розвиваючих) така, що при відсутності абсолютної
добровільності вона перестає бути грою. Грою можливо захопити, змусити
гратися не можливо.

Варто зазначити, що складні та непосильні завдання можуть дитину
злякати. Тут особливо необхідно дотримуватися принципу від простого до
складного. Але, зате, коли дитині вдається осмислити завдання,
перебороти перші труднощі, вона відчує велику радість і буде готова до
більш складної гри чи завдання. В дитини з’являється віра в свої сили,
розвивається “розумовий апетит”.

Звичайно, коли діти відгадують головоломку, логічні завдання, вони, як
правило, застосовують метод проб і помилок, перебираючи різноманітні
варіанти. Частіше всього це не приводить до раціональних результатів.
Виникає необхідність подумати, знайти якусь закономірність, зрозуміти,
чому завдання не розв’язується, які нові прийоми слід застосувати, щоб
наблизитись до мети. Цей момент гри особливо важливий, бо починається
інтенсивна робота думки (і індивідуальної, і колективної). В цей період
необхідна допомога і підтримка вчителя, його пояснення і рекомендації.
Іноді може бути корисна навіть підказка, що допомагає учневі знайти
правильне рішення. При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час
розв’язування логічних завдань, роботи з текстом важливіше значення має
сам процес, експериментування, а не прагнення досягнути якогось
конкретного результату гри.

Ігри та завдання класифікуються за впливом на розвиток найважливіших
технічних та пізнавальних процесів. Основні напрямки роботи під час
розвиваючих ігор такі:

І. розвиток образного мислення;

ІІ. тренування логічного мислення;

ІІІ. розвиток сенсорних здібностей;

ІV. тренування пам’яті;

V. розвиток уваги;

VІ. розвиток уяви і творчих здібностей.

1.4. Використання ігор, розвиваючих тестових завдань і вправ, які
розвивають увагу.

Той, хто хоче розвинути увагу, передусім повинен з’ясувати, а яка вона
в дитини – які задатки дитина має? Для цього ми скористаємося такою
методикою.

Дитині пропонується бланк із кільцями Ландольта в супроводі наступної
інструкції: «Зараз ми з тобою пограємо в гру, що називається «Будь
уважний і працюй якнайшвидше». У цій грі ти будеш змагатися з іншими
дітьми, потім ми подивимося, якого результату ти домігся в змаганні з
ними. Я думаю, що в тебе це вийде не гірше, ніж в інших дітей».

Далі дитині показується бланк із кільцями Ландольта і розповідається, що
він повинний , уважно переглядаючи кільця по рядах, знаходити серед них
такі, у яких мається розрив, розташований у строго визначеному місці, і
закреслювати їх. (див.таблицю А).

Робота проводиться протягом 5 хв. Щохвилини експериментатор вимовляє
слово «стоп», у цей момент дитина повинна поставити риску в тому місці
бланка з кільцями Ландольта, де його застала ця команда. Після того, як
5 хв. минули, експериментатор вимовляє слово «стоп». По цій команді
дитина повинна припинити роботу й у тому місці бланка з кільцями, де
застала його ця команда, поставити подвійну вертикальну рису.

При обробці результатів експериментатор визначає кількість кілець,
переглянутих дитиною за кожну хвилину роботи і за всі п’ять хвилин,
протягом яких продовжувався психо-діагностичний експеримент. Також
визначається кількість помилок, допущених у процесі роботи за кожну
хвилину, з першої по п’яту, і в цілому за всі п’ять хвилин.

Продуктивність і стійкість уваги дитини визначаються по формулі:

0,5 N – 2,8 n

S = –––––––––––

60 де: S — показник продуктивності і
стійкості уваги ;

N — кількість кілець, переглянутих дитиною за хвилину (якщо за допомогою
цієї формули визначається загальний показник продуктивності і стійкості
уваги за всі п’ять хвилин, то природно, що N буде дорівнює числу кілець,
переглянутих протягом п’яти хвилин, слідуючий показник n — кількості
помилок, допущених протягом п’яти хвилин, а знаменник даної формули –
300); n – кількість помилок, допущених дитиною за цей же час.

У процесі обробки результатів обчислюються п’ять щохвилинних показників
S і один показник S, що відноситься до всім п’яти хвилинам роботи, разом
узятим .

За отриманими результатами будується графік роботи дитини над
завданням. Його інтерпретація виробляється так само, як і для дітей
дошкільного віку.

Дуже важливо для дітей вміти не тільки уважно дивитись, а й слухати.
Виявляється, це не таке просте вміння, як здається на перший погляд.

Відомо, що 80% часу коли людина не спить, у більшості людей
витрачається на різні форми спілкування, а половина цього часу
відводиться на слухання. Але ми використовуємо лише близько 20% нашої
здатності слухати.

Ось кілька способів, рекомендованих для поліпшення у дітей здатності
слухати.

Учіть дітей повільно зосерджуватись; практикуйте вправи типу: ”Скільки
буде два плюс три мінус п’ять плюс чотири?”

Влаштуйте собі радіо – або телеіспит: виберіть двох дітей, прослухайте з
ними передачу і перевірте, скільки речень, які лунали в цій передачі,
обидва з них запамятали, спробуйте знайти спільну думку щодо головної
ідеї, яка лунає у висновках передачі.

Відключайте їх від того, що відволікає увагу. Поясніть, що не потрібно
намагайтись слухати і одночасно робити дві або три справи.

Повторюйте з ними думки і вказівки. Якщо вони цього не зможуть зробити,
то, без сумніву, не зможуть ні точно запамятати їх, ні правильно
виконати.

Допомагайте слухати дітям один одного: ми заохочуємо в інших звичку
неуважно слухати, повторюємо те саме по кілька разів, поки не привернемо
увагу. Звернення має промовлятися лише раз. Зокрема, ми теж повинні бути
прикладом для інших, відгукуючись на їхні слова з першого разу.

Вправи та ігри на розвиток основних властивостей уваги.

Вправа «Схована підказка».

У цій грі дозволяється підказувати, хоча і не зовсім звичайним способом.

Вибираємо гравця і назначаємо його відгадувальником. Попросимо його на
хвилинку піти з кімнати або відійти в сторону. Тим часом загадаємо
яке-небудь слово. Це повинен бути іменник однини, що складається з
чотирьох-п’яти букв, причому всі букви в ньому повинні бути різні,
наприклад «стіл», «комар», «дошка», «вітрило» і т.п. Таких слів безліч,
підбирати їхній довго не прийдеться.

Задача гравця — відгадати задумане нами слово. Так як це важка справа,
те необхідно йому допомогти, тобто дещо підказати, але, зрозуміло, не
прямо, а яким-небудь непрямим шляхом, спираючись на його кмітливість і
увагу. Припустимо, що загадане слово «комар». Гравцю воно невідомо.

— Прошу підказати першу букву , — звертається він до граючих.

Це його право — вимагати підказку, причому підказувати можуть три
будь-яких учасники гри, кожен по-своєму. Перша буква загаданого слова
«К».

Як же підказати її, прямо не називаючи? Робиться це в такий спосіб.
Троє граючих по черзі вимовляють по одному слову, до складу якого
входить буква «К». Припустимо, один назве слово «компас», інший —
«бабак», третій — «крапля».

В усіх трьох словах повторюється буква «К». Гравець виділить цю букву і
запам’ятає її.

— Давайте другу букву ! — вимагає він.

Троє інших граючих підкажуть йому другу букву, скажемо, такими словами:
«урок», «слон», «дощ». Виділивши тричі повторювану в них букву «О»,
гравець постарається її також запам’ятати.

Якщо гравець буде уважний і не заплутається в наших підказках, то ми
надаємо йому право самому призначити нового гравця, що відгадує, щоб
продовжити гру. А якщо не відгадає задуманого нами слова, ми знову
змусимо його відгадувати: нехай ще потренує свою увагу .

Гра “Де чий будиночок? “

Гра для розвитку стійкості уваги. Запропонуєте дитині малюнок із
зображенням семи різних звірів, кожна з яких поспішає у свій будиночок.
Лінії з’єднують тварин з їх будиночками. Потрібно визначити, де чий
будиночок проводячи олівцем по лініях. А щоб ускладнити завдання для
маляти, спробуйте зробити це без олівця .

Вправа «Що змінилося?»

Гра для тренування спостережливості. Грати найкраще з декількома дітьми.
Усі стають в одну шеренгу. Ведучий викликає одну дитину і пропонує
запам’ятати зовнішній вигляд кожного учасника гри. На це дається 1-2
хвилини. Після цього маля відвертається або виходить в іншу кімнату.
Учасники гри, що залишилися, вносять дрібні зміни в костюм або зачіску:
можна приколоти значок або, навпаки, зняти його, розстебнути або
застебнути ґудзик, помінятися один з одним місцями, змінити зачіску і
т.д. Потім дитина повинна назвати ті зміни в костюмах товаришів, які
йому вдалося помітити.

Гра «Знайди відмінність у картинках».

Усі діти з задоволенням люблять розглядати картинки. Можна сполучити
корисне з приємним. Запропонуєте маляті глянути на картинки, де,
наприклад, зображені два гноми (або два кошенята, або дві рибки). На
перший погляд вони зовсім однакові. Але, вдивившись уважніше, можна
побачити, що це не так. Нехай дитина постарається знайти різницю. Можна
ще підібрати кілька картинок з безглуздим змістом і попросити дитини
знайти невідповідності. (див. додаток )

Вправа «Розфарбуй другу половинку».

Є і такі вправи на розвиток концентрації уваги. Потрібно приготувати
кілька наполовину розфарбованих картинок. І маля повинне розфарбувати
другу половину картинки точно так само, як розфарбована перша половина.
Це завдання можна ускладнити, запропонувавши дитині спочатку домалювати
другу половину картинки, а потім її розфарбувати. (Це може бути метелик,
будиночок, ялинка і т.д.).

Вправа, спрямована на збільшення рівня розподілу уваги

(уміння виконувати кілька справ одночасно).

Прочитайте вголос невелике речення. Читання супроводжується неголосним
постукуванням олівця по столі. Діти повинні запам’ятати текст і
порахувати кількість ударів.

Можна провести цю вправу як змагання: хто правильно порахував, той і
виграв, а хто виграв — одержує, наприклад, червоний кружок. Так як на
занятті краще грати кілька разів, підрахунок виграшів проводиться
наприкінці заняття, а переможців необхідно якось заохотити.

У процесі занять кількість пропозицій, використовуваних у тексті,
збільшується.

2.1.Виявлення рівня розвитку зосереджуванності, стійкості, об’єму,
переключення уваги дітей старшого дошкільного віку.

При роботі з неуважними дітьми велике значення має розвиток окремих
властивостей уваги. Для проведення занять вихователь може використати
такі види завдань:

1. Розвиток концентрації уваги. Основний тип вправ — коректурні
завдання, в яких дитині пропонують знаходити і викреслювати певні,
визначені букви в друкованому тексті. Такі вправи дозволяють дитині
відчути, що означає «бути уважним», і розвивати стан внутрішнього
зосередження. Ця робота повинна проводитись щоденно (по 5 хв. На день)
2-4 місяці. Рекомендується також використовувати завдання, які вимагають
виділення ознак предметів і явищ (методом порівняння); вправи, які
базуються на точному відтворенні якогось зразка (послідовність букв,
цифр, геометричних візерунків, рухів і т.д.); завдання типу:
«переплутані лінії», пошук скритих фігур.

2. Збільшення об’єму уваги і короткочасної пам’яті. Вправи базуються на
запам’ятовуванні числа і порядку розміщення предметів, які пред’являють
за кілька секунд. Коли вправа освоюється, число предметів поступово
збільшується.

3. Тренування розподілу уваги. Основний принцип вправ: дитині
пропонується одноразове виконання двох різнонаправлених завдань
(наприклад, читання оповідання і підрахунок ударів олівця по столі;
виконання коректурного завдання і прослуховування запису казки і т.п.)
Після закінчення виконання вправи (через 10-15 хв) визначається
ефективність виконання кожного завдання.

4. Розвиток навику переключення уваги. Виконання коректурних завдань з
чергуванням правил викреслювання букв.

При правильному виконанні завдань по розвитку пам’яті та уваги,
враховуючи рекомендації психологів, учителі та батьки можуть значно
покращити показники цих важливих психічних процесів у дітей молодшого
дошкільного і шкільного віку.

2.2.Аналіз результатів дослідження.

У психології увагою називають спрямовану психічну діяльність людини,
зосереджену на об’єктах, які мають для неї певне значення. Увага може
бути спрямована як на об’єкти зовнішнього світу, так і на власні думки й
переживання.

У даній курсовій роботі я розглядала шляхи і методи розвитку уваги у
дітей дошкільного віку. Виявляється, що наприкінці дошкільного періоду
починають з’являтися паростки більш активної, довільної уваги, її
виникнення — важливе психічне новоутворення цього віку. Дитина ще не
може «примусити себе» бути уважною, тому їй необхідна допомога
дорослого. Така допомога може полягати, наприклад, в організації
спільних ігор, що сприяють тренуванню уваги.

Проводивши дослідження у дитячому садку «Сонечко» смт. Гришківці я
спостерігала, що виконуючи завдання за інструкцією вихователя, діти 6
років проказують його приблизно у 10 разів частіше, ніж діти 3-4 років.
Максимальна тривалість однієї гри у півторарічної дитини складає лише 14
хвилин, в той час як у дітей старшого дошкільного віку вона зростає до
півтори години. Одночасно встановлено, що шестирічні діти здатні активно
і продуктивно займатися лише одною справою не більше 10-15 хвилин.
Сталість уваги у стриманих, врівноважених дітей в 1,5-2 рази вища, ніж у
легко збудливих.

Отже, ми дізналися, що таке увага, які види її існують, а також про те,
що у діяльності дитини 5-7 років повинні поєднуватися довільна і
мимовільна уваги таким чином, щоб малюк, спираючись на мимовільну,
розвивав у себе довільну.

2.3.Найефективніші шляхи і методи розвитку позитивних якостей уваги
дошкільників.

Психологи встановили, що чим вищий рівень розвитку уваги, тим вища
ефективність навчання. Неуважність – одна із найпоширеніших причин
поганої успішності дітей молодших класів. Виявляється, навчання ставить
перед дитиною нові завдання, не схожі на ті, які вона звикла виконувати
під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше
нової інформації, а процес їх виконання вимагає довшого зосередження. На
жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і
невимушеним. І щоб оволодіти усіма новими знаннями та навиками, дитині
потрібно навчитися керувати своєю увагою, підпорядковувати її своїй
волі. А для цього необхідно тренувати здатність бути уважним з допомогою
ігор і спеціальних вправ. Така робота повинна вестися у двох напрямках:

1. Використання спеціальних вправ, що тренують основні властивості
уваги: обсяг, розподіл, концентрацію, стійкість і переключення.

2. Використання вправ, на основі яких формується уважність як
властивість особистості. Звичайно причина глобальної неуважності полягає
в орієнтації дітей на загальний зміст тексту, фрази, слова, арифметичної
задачі або вираження — діти схоплюють цей зміст і, задовольняючись ним,
«зневажають подробицями». У зв’язку з цим головна задача таких занять:
подолання цього глобального сприйняття, спроба навчити сприймати зміст з
урахуванням елементів на фоні змісту цілого.

Такі ігри також розвивають якості уваги. Вони допомагають:

утримувати увагу на одному й тому ж завданні якнайдовше (сталість і
концентрація уваги).

швидко переводити увагу з одного об’єкта на інший, переходити від одного
виду діяльності до іншого (переведення уваги).

підпорядковувати увагу вимогам діяльності (довільність уваги).

помічати в предметах і явищах малопомітні, але суттєві ознаки і
властивості (спостережливість).

Висновки та методичні рекомендації.

Зазвичай у дітей дошкільного віку нестійка, розсіяна увага через їхні
індивідуальні вікові особливості. Чи можна навчитися бути уважним,
навчитися мистецтва зосередження ? Найбільш важливі для роботи пам’яті
параметри концентрації і стійкості. Розглянемо ці й інші параметри в
умовах довільної уваги і переході до післямимовільної при виконанні
типових видів розумової роботи, зв’язаних із запам’ятовуванням (читання,
слухання й інших). При постараємося з’ясувати, чи можливо тренувати ці
параметри ?

«Необхідності концентрованої уваги завжди супроводжує нездоланне
бажання відвернутися»,- Артур Бліх. Закон Мерфі. Важко сполучити
будь-який вид розумової діяльності з постійними зусиллями по підтримці
уваги. Тому робота в умовах довільної уваги виявляється далеко не завжди
ефективною. Найбільш глибока концентрація, зосередженість можлива лише
при післямимовільній увазі. Щоб перейти від довільного до
післямимовільної уваги, необхідно активізувати саму роботу. Це можна
зробити, використовуючи роботу пам’яті — закон осмислення та інтересу.
Проте, працюючи, ми все-таки нерідко відволікаємося . Чи можна позбутися
від непотрібних відволікань, навчитися працювати зосереджено? Для цього
необхідно знати деякі правила зосередженої роботи.

По-перше, потрібно враховувати, що не усі відволікання шкідливі.
Глибока концентрація уваги супроводжується порушенням визначених ділянок
кори головного мозку. Однак тривала підтримка порушення неможлива —
настає стомлення. Тому, у ряді випадків, відволікання виправдані — коли
вони носять характер короткочасного відпочинку, що підсилює подальшу
зосередженість. 5 — 10 хвилин кожної години розумової роботи достатні
для такого відпочинку (кілька фізичних вправ, невеликий самомасаж,
гімнастика для очей і т.д. ).

Однак найбільші незручності нам доставляють ненавмисні відволікання в
процесі самої роботи: не зв’язані з нею сторонні думки, бажання
розглядати сторонні предмети. Тому друге правило — необхідність
створення відповідному характерові роботи обстановки. Деякі діти можуть
зосереджено працювати при будь-яких умовах, однак для більшості дуже
важливі зовнішні фактори: відносна тиша, порядок на столі, хороше
освітлення, зручна поза і т.д. Важлива також чисто психічна можливість
працювати саме в цих умовах. Діти з яскравим, образним мисленням можуть
спробувати такий прийом . Представимо, що в нашій голові знаходиться
величезна шафа з безліччю шухляд. Кожному виду роботи в цій шафі
відповідає визначена шухляда. Перед початком серйозної роботи, що
вимагає глибокої зосередженості, максимально чітко потрібно уявити, як
ми висуваємо шухляду відповідного виду роботи і перевіряємо, що інші
щільно засунуто.

По третє, потрібно орієнтуватися на найбільш сприятливі для розумової
роботи періоди протягом дня. Відповідно до численних експериментів
списів нашої активності приходяться на 5, 11, 16, 20 і 24 години . У ці
періоди полегшене досягнення максимальної концентрації уваги. Однак у
процесі розумової роботи важливий не тільки ступінь концентрації уваги,
але і можливість її тривалої підтримки. Здатність до тривалої
концентрації уваги можна тренувати. Цілий ряд спеціальних вправ
запропонований сучасними системами аутотренінгу. Ці вправи засновані на
підтримці тривалої концентрації уваги на якому-небудь одному об’єкті.
Головна задача при цьому — забезпечення повної відсутності всіх
сторонніх думок, що не відносяться до розглянутого предмета. Спробуємо
дивитися на кінчик свого пальця з повною концентрацією на ньому протягом
3 — 4 хвилин підряд. Це далеко не так просто, як здається, але потрібно
виконувати подібні вправи щодня. Деякі психологи рекомендують широко
відому вправу «споглядання зеленої крапки «. Воно полягає в наступному:
із книги вирізаємо сторінку, у центрі її ставиться зелена крапка
діаметром 1- 2 мм. Щодня по 10 хв., краще перед самим сном протягом 2 —
3 місяців потрібно дивитися в зелену крапку. Головна задача та ж —
боротьба зі сторонніми думками. Дивитися краще за столом, час
контролювати по лежачим рядом годинник.

Після закінчення на10 хв. закрити очі і відразу лягти спати. Намагатися,
щоб сторінка з зеленою крапкою була останнім зоровим враженням дня.

Для тренування слухового уваги необхідно виділяти щодня 10 хв. для
максимального «вслухувания». Звичайно під час слухання ми виконуємо ще
яку-небудь роботу. Потрібно постаратися максимально уважно вслухатися в
мову диктора радіо, телебачення і т.д. Виконуючи подібні вправи, ми
помітимо, наскільки важко зосередитися на нерухомих, нескладних
предметах і явищах. Це відбувається тому, що найважливішою умовою
тривалого стійкого зосередження є мінливість, рухливість, складність
об’єкта уваги, що вимагає активного сприйняття. Будь-яка одноманітність
стомлює. Умови тривалої стійкості уваги — ті ж, що і для забезпечення
його концентрації. Головне з них — активність виконуваної роботи.
Наступний параметр уваги — його обсяг. Цей же параметр є основною
характеристикою короткострокової пам’яті. Замічено, що при
короткочасному пред’явленні людині під силу сприйняти і запам’ятати 5 —
7, максимум 9 предметів. Це так називане «правило Міллера 7 ± 2»,
сформульоване американським психологом Міллером у 1945 р.. Він показав,
що обсяг уваги людини залежить не від кількості інформації, а від числа
блоків, або шматків інформації, число яких постійно і дорівнює 7 ± 2.
Тому правилу однаково запам’ятовуються при одночасному сприйнятті і 7
букв , і 7 цифр, і 7 слів, і 7 ідей. Тому самий продуктивний, ємний —
код ідей, думок, образів. Обсяг уваги можна тренувати. Кинути погляд на
який-небудь предмет (будинок, особа , інтер’єр), а потім спробувати
відтворити його в уяві з максимум деталей. Порівняти свої представлення
з реальним предметом. Скрізь, де можливо, потрібно тренуватися в такому
миттєвому схоплюванні інформації і відтворенні її по пам’яті (вітрини,
плакати, групи людей). Для збільшення обсягу уваги і полегшення
сприйняття потрібно навчитися раціонально групувати предмети по різних
ознаках.

Коли говорять про обсяг, звичайно мають на увазі роботу уваги,
спрямоване на зорове сприйняття. Однак якщо увага виявляється одночасно
в різних формах, спрямовано на різні види діяльності, то говорять про
розподіл уваги. Нас не дивують можливості наших бабусь одночасно
дивитися телевізор і в’язати або здатності друкарок друкувати та
розмовляти. Таке можливо, коли хоча б один з видів діяльності являє
собою добре знайому звичну роботу, а інша не вимагає повної
зосередженості. Більшість видів розумової діяльності, зв’язаних з
інтенсивною роботою пам’яті, вимагають майже 100% концентрації уваги.
Відомо, що сильно замислена людина нерідко має неосмислене вираження
особи, оскільки в нього не залишається «резервів» уваги для підтримки в
себе вираження замисленості. На цей факт звертав увагу ще Эйнштейн.
Завантаження уваги при інших видах роботи менше. При забиванні цвяхів —
40%, при водінні автомобіля — 60%, підрахунку грошей — 80%. Відповідно,
у цей час можливо виконувати іншу роботу. Параметр розподілу уваги теж
піддається тренуванню. Спробуємо одночасно писати різними руками різні
слова, наприклад, лівою рукою — своє ім’я, правої — прізвище. Або:
промовляти у голос від 1 до 10 та одночасно писати «10, 9, 8». Потім
навпаки: говорити: «10, 9, 8», а писати в порядку зростання. Це
складніше. Малювати на папері або описувати одною рукою в повітрі коло,
іншою — трикутник. Подібні вправи не є порожньою забавою. Вправи для
тренування параметра розподілу уваги сприяють збільшенню наших
здібностей пристосування до зміни ритму діяльності. Крім того, вони
можуть використовуватися для полегшення переходу від сну до пильнування,
зняття емоційних перевантажень.

Тренуючи розподіл уваги, ми зауважуємо, що увага «скаче» з одного
об’єкта на іншій. Тут мається інший параметр уваги — його переключення.
Важливість уміння швидко переключатися з однієї роботи на іншу
безсумнівна. Говорячи про переключення, варто враховувати, що воно тісно
зв’язано з особливостями майбутньої та попередньої діяльності. Чим
глибша концентрація уваги на попередній роботі, чим більш складна і
цікава вона була, тим складніше переключити увагу на новий вид
діяльності, тим у більшому ступені позначається ефект гальмування. Різні
люди по-різному переходять від одного виду діяльності до іншого. Це
обумовлено особливостями рухливості нервових процесів у кожної людини.
Однак параметр переключення уваги можна тренувати. Спробуємо для дітей
читати поперемінно дві або три різні книги — 15 секунд на кожну книгу.
Або: сторінка з однієї книги, сторінка з іншої. Візьмемо книги близькі
по змісту. Після такого поперемінного читання потрібно скласти невеликі
плани прочитаного в різних книгах. Параметр переключення можна
використовувати для визначення стану нашої уваги . Можна спробувати
протягом декількох днів щоранку швидко малювати ряд з таких, наприклад,
значків: Z Z Z і т.д. Порівняємо показник (кількість значків до першої
помилки) за кілька днів — це і буде нашою нормою. Нехай це буде 12.
Спробуємо зробити тієї ж саме ввечері або після інтенсивної розумової
роботи — показник буде не більш 6 — 7. Таким чином, готуючись до
серйозної роботи, можна загодя за допомогою параметра переключення
довідатися , чи готове наша увага до цієї роботи.

Наша увага також вимагає до себе уваги . Від уміння організувати його
роботу залежить ефективність багатьох видів діяльності, зв’язаних із
запам’ятовуванням. Приділимо своїй увазі 5 — 10 хвилин у день, і
результати не сповільнять позначитися.

ЛІТЕРАТУРА.

Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток уяви та творчих
здібностей у дітей – Тернопіль, “Богдан”, 1998.

Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток уваги та навиків
навчальної діяльності – Тернопіль, “Богдан”, 1998.

Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток наочно-образного та
логічного мислення – Тернопіль, “Богдан”, 1998.

Генденштейн Л., Мадишева О. Енциклопедія розвиваючих ігор – Київ-Харків,
“Грейлин”, “Гімназія”, 1999.

В лабиринтах психологии личности: Мир психических явлений (Авт. состав:
Тимченко О. В., Шапар В. Б.) – Харьков, “Прапор”, 1997.

Нікітін Б. П. Сходинки творчості або Развиваючі ігри (Переклад з
російської) – Київ, Радянська школа, 1991.

Афонькіна Ю.А. Практикум по дошкільній психології.

Гоноболін Ф.Н. Вниманиэ и его воспитание.

Крутецький В.А. Психологія.

Додаток.

Похожие записи