.

Школа – країна дивовижних мрій (сценарій)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
213 4429
Скачать документ

«Школа – країна дивовижних мрій»

Сценарій виховного заходу

 

I. Лунає пісня «Мрії збуваються»

муз. В. Полянського

сл. Ю. Рибчинського

1. Є країна дивовижних мрій.

Діти там усі маленькі принци.

Від зорі вони і до зорі,

У ві сні літають, наче птиці.

Є країна дивовижних мрій.

Там схід сонця завжди пурпуровий,

Там пливе кораблик паперовий

І у небі паперовий змій.

Приспів:

Мрії збуваються,

Мрії збуваються.

І негаразди

Усі забуваються.

Мрії збуваються,

Мрії збуваються

З синіх небес

Нам зірки посміхаються.

2. Є країна дивовижних мрій

Там ріка ніколи не міліє,

Там душа ніколи не старіє –

Там, в країні дивовижних мрій.

 

У клас входять гості, батьки, діти.

II. Вступне слово вчителя

Великий будинок у місті стоїть

Та завжди як вулик бджолиний шумить.

Як чаша він повний знаннями.

Ласкавий будинок цей з нами.

 

Школа! Священна домівка.

Бо все починається з неї.

 

У школі сьогодні свято,

Зібралось гостей багато.

Прийшли у наш спільний дім

Люди кількох поколінь.

 

Сьогодні свято спогадів і свято сподівань.

Минулого й майбутнього – прекрасна й світла мить.

 

Чом сьогодні радісний і ти, і я?

Бо прийшла у школу вся моя сім’я!

 

Сьогодні ми радо вітаємо всіх у колі нашої шкільної родини і дякуємо
тим, хто залишив на деякий час свої невідкладні справи і завітав до нас
на свято. Це ваші батьки діти, це наші гості.

 

III. Розмова дітей

–   А моя мама вчилася в нашій школі.

–   А мій тато навчався з твоїм батьком.

–   А моя мама була тут ученицею, а тепер сама вчителька.

–   І моя мама працює у нашій школі вчителем.

–   І моя.

–   І моя.

–   А мій тато шахтар, а мій водій, а мій програміст …

Вчитель: – Діти, тихо, тихо! Так і є, багато ваших батьків вчилися в
нашій школі, а тепер вони стали дорослі, стали батьками і привели вас,
своїх дітей, до школи, в якій вчилися самі.

–   Я бачу, що батьки теж хочуть щось сказати. Вам слово.

 

IV.           Виступ батьків

–   В пам’яті кожного з нас випускний вечір, потім життя прожите після
закінчення школи, сім’я, виховання дітей.

 

Адже саме в школі проводить свої найкращі роки життя кожна людина. Тому
в пам’яті про шкільні роки найкращі спогади. Роки летять, але наша школа
не старіє, вона відроджується з кожним вересням.

 

Саме тут нам було добре, весело, радісно, ми мріяли про майбутнє.
Пам’ятаємо своїх турботливих, справедливих, мудрих вчителів. І саме
тому, в свою рідну школу ми привели вас своїх дітей 3 роки назад. І
бачимо, що це було правильне рішення. Нашим дітям тут дуже добре!

Тому багато літ назад

І я в ранковий час

В юрбі ровесників – хлоп’ят

Прийшов у перший клас.

Пройшли шкільні мої роки,

Пора найкращих днів,

І я стрічаю залюбки

Шкільних товаришів.

 

Мама привела мене в свій клас

І сказала – не підводь ти нас.

Буду гарно я учитись,

Мною щоб могли гордитись.

 

Ми знаємо: вчились ви дуже добре,

Були хорошими дітьми.

Але признайтесь по секрету –

В школі хоч трішки бешкетували ви?

 

Сценка з щоденником ( дві дівчинки сміються, розглядаючи щоденник )

–   Чого це ви так розвеселились?

–   Та знайшли щоденник мого тата.

–   Пам’ятаєш , тату, ти казав, що у тебе колись були погані оцінки…

–   Чого це ти раптом згадала?

–   Просто подумала, що історія повторюється…

–   А ну показуй щоденник, ледацюга.( Бере щоденник, охає, хитає
головою).

–   Тату, як ти думаєш, це спадковість, чи поганий вплив середовища?

–   Доню, я відповім віршем.

 

Зустрівши друга в вільний час,

Про школу мовим з ним…

Згадайно-но, як учили нас

І як не знав я, де Кавказ,

А ти не знав, де Крим.

 

Як намагавсь я підказать,

Щоб виручить дружка,

Що п’ять на вісім – сорок п’ять

І що Ельбрус – ріка!

 

Дитинства дні без вороття

Пройшли – не повернуть.

Нам рідна школа у життя

Прослала вірну путь.

 

V.              Учитель:

– Наша школа у цьому 2011 році буде святкуватиме 45-річчя.

 

Нашій школі років вже багато,

Тут учились ще й мама й тата.

Сьогодні я в ній залюбки навчаюсь,

Її прославить теж я постараюсь.

 

 

Нашій школі – 45 років,

Та вона ще молода,

Бо живе в ній і працює

Лиш завзята дітвора.

 

45 від роду школа має,

Та все молодіє, та все процвітає.

За роки ці довгі, що пливуть, мов вітрила,

Достойних дочок і синів для країни зростила.

 

 

VI.           Зібралися люди, які люблять нашу школу, а значить гарно її
знають. У нас є можливість перевірити, хто ж краще знає нашу школу –
нинішні учні або колишні.

Жартівливі питання:

–   Скільки сходинок у школі?

–   Скільки дверей?

–   Скільки кроків продовж коридору?

–   Як звали, звуть вашого сусіда по парті?

–   Чи списували ви завдання? У кого?

–   А скільки разів ви побували у кабінеті директора? Відповідайте
чесно.

–   А чи добре ви пам’ятаєте своїх вчителів?

–   А чи зможете ви пригадати свою вчительку математики, чи хімії, першу
вчительку?

–   Зараз ми це перевіримо.

–   Ширма. Хто найсміливіший?

–   Наступає ключовий момент.

–   Гість завітав до студії.

–   Вам треба відгадати гостя в студії за моїми підказками.

–   Вона була модною.

–   Фарбувала волосся в різні кольори.

–   Любила співати, танцювати.

–   Полюбляла поезію Пушкіна та Єсеніна.

–   Шукала відповідь на 2 питання: «Кто виноват?» і «Что делать?»

–   Краще всіх віршики писала, співала, танцювала і остання підказка та
на баяні грала.

–   Як приємно пригадати дитинство, школу, вчителів. Я добре пам’ятаю,
як мене вчила Людмила Іванівна.

–   Запрошую залишитися на нашому святі.

$

&

V

X

~

?

¤

¦

AE

E

TH

a

”$BD^`”–I?

z

|

~

?

&

X

?

¦

E

a

>

|

?

?

E

E

I

Ue

??

E

–   Цікаво, а чому зараз навчають мого сина?

–   А ти, мамо, послухай.

Пісня «Вчать у школі»

Додавати, віднімать,

І писати, і читать

Вчать у школі ( тричі),

Щоб і множив, і ділив,

Щоб ніхто не обдурив,

Вчать у школі ( тричі).

Два до трьох – то буде п’ять,

В коридорах не ганять

Вчать у школі.

Їсти кашу і котлети,

Не палити сигарети

Вчать у школі.

У їдальні не кричать

І компот не розливать

Вчать у школі.

Жуйки в школі не жувать

І в кишенях не ховать

Вчать у школі.

Все виконувати в строк,

Чути дзвоник на урок

Вчать у школі.

 

–   А про перші наші кроки

І круті стежинки

Нагадають вам, напевно,

Веселі смішинки.

 

Сценки дітей

–   Петро, дай мені на деякий час свій щоденник.

–   Навіщо він тобі потрібен?

–   Я вирішив полякати батьків.

 

– Ну як? На всі запитання відповів?

– О, тримався як партизан. Скільки мене не питали, я їм не сказав і
слова.

 

–   Ти не знаєш, хто у вашому класі самий лінивий?

–   Ні не знаю.

–   А може ти скажеш хто у вас в класі сидить склавши руки, коли всі
вирішують задачі?

–   А-а-а-а. Ти б так відразу і спитав. Це ж наша вчителька.

 

IV.           Давайте повернемося в ті незабутні роки юності, які
залишаються в пам’яті, як перше кохання, перші світанки, перші успіхи та
невдачі. А допоможуть нам в цьому фотографії минулих років.

–   Чий це батько?( фотографія передається по колу)

–   Таких фотографій на сьогодні зібрано багато. Заглянемо у сімейний
альбом. Підійдіть, знайдіть своїх батьків. Будьте уважні.

 

–   Як бачите, герої цих фотографій стали дорослими, стали татами,
мамами. І зараз ви переконаєтесь, що вони стали не просто батьками, а
справжніми друзями, помічниками і порадниками своїм дітям. Ось що зумів
підгледіти наш «Сам собі режисер».

 

Відеосюжет про родину.

 

Дефіле

 

–   На подіумі моделі, виготовлені руками наших мам – майстринь.
Чіткість ліній, краса форми, нетрадиційні матеріали. Таким костюмам
позаздрив би сам Юдашкін.

1.                Космічні фантазії.

2.                Красуня і чудовисько.

3.                Три богатирі.

 

–   Тепер я зрозуміла, чому мої діти такі талановиті. За три роки
стільки змайстрували, що хоч музей відкривай. А таланти дітей можуть
розвивати тільки творчі батьки.

–   Ось вони. Заслужені модельєри 3-А (учитель називає прізвища матусь).

– Велике Вам спасибі !

 

VIII.      Таланти і здібності ми розвиваєм,

На конкурсах різних їх представляєм.

Хай лине до Києва слава про нас,

Покажемо ми найвищий там клас.

 

Пісня «Жив веселий 3-А»

 

Жив веселий 3 клас.

Він на сцені був не раз.

Дивував він всіх не раз

3 клас

Раз п’ятнадцять він співав,

Дружно танець танцював,

І в змаганнях він завжди перемагав.

І завжди, до схочу

Він наспівував веселу пісню цю:

3-А, 3-А, посміхнися.

Бо усмішка добрий знак корабля.

3-А, 3-А, підтягнися.

Лиш сміливим підкоряються моря.

 

Наш клас 3-А –

Це дружна сім’я.

Наша сім’я –

Це двадцять вісім

Учні (разом) – Я!

 

Конверт з побажаннями

 

– Зараз ви учні 3-А класу, але в майбутньому хтось стане вчителем,
хтось шахтарем, будівельником, економістом, юристом.

–   Від щирого серця кожен з вас напише свої мрії та побажання на
майбутнє собі, друзям, класу. А відкриємо ми цей конверт через 9 років,
коли ви будете закінчувати школу.

–   Чи збулася ваша дитяча мрія?

–   А ви мріяли бути шахтарем? вчителем? …

–   Я складаю і мені дуже цікаво, про що ви мрієте? Ким уявляєте себе у
майбутньому?

–   А може зараз, хто хоче розказати?

–   А я розкажу, що уявляю собі.

–   Ну, Юля, розкажи.

–   Я люблю дивиться телевізор. І мені дуже подобається, коли тьотя
ходить з мікрофоном і задає різні питання. Я теж так хочу.

–   Так може спробуєш?

–   Так.

–   Будь ласка, візьми мікрофон.

–   Ви в школі вчились? Скільки вікон ви повибивали?

–   А ви в школі вчились? Кому на уроках більше записок написали,
дівчатам чи хлопцям?

–   А ви навчались у школі? В якому класі ви почали палити цигарки?
Скільки уроків прогуляли?

–   Все , Юля, досить. Бачу що ти зараз засипиш усіх питаннями. Я думаю,
що у неї все вийде.

–   У 2008 році вирушили ми з вами в країну дивовижних мрій, в країну
знань. Скільки трапилося цікавого, а скільки ще чекає вас попереду. І
привезе вас наш чарівний потяг на випускний бал. І зазвучить музика і
закружляє вас останній шкільний вальс.

 

« Вальс поколінь»

 

IX.            На святі веселому ми побували,

Співали, сміялися та жартували.

Та скільки б не гуляти,

А кінчати час.

Кращі побажання прийміть від нас.

І у нас, і у вас

Все буде гаразд.

Щоб ви і ми

 

–   Чого це ти раптом згадала?

–   А ну показуй щоденник, ледацюга.( Бере щоденник, охає, хитає
головою).

 

–   Доню, я відповім віршем.

 

Зустрівши друга в вільний час,

Про школу мовим з ним…

Згадайно-но, як учили нас

І як не знав я, де Кавказ,

А ти не знав, де Крим.

 

Як намагавсь я підказать,

Щоб виручить дружка,

Що п’ять на вісім – сорок п’ять

І що Ельбрус – ріка!

 

Дитинства дні без вороття

Пройшли – не повернуть.

Нам рідна школа у життя

Прослала вірну путь.

 

Тому багато літ назад

І я в ранковий час

В юрбі ровесників – хлоп’ят

Прийшов у перший клас.

Пройшли шкільні мої роки,

Пора найкращих днів,

І я стрічаю залюбки

Шкільних товаришів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020