Реферат на тему:

Шкільний підручник галичини міжвоєнної доби як засіб розширення знань
молодших школярів про природу

Гострота екологічної кризи, що набула сьогодні загальнопланетарного
характеру, вимагає від суспільства і кожної особистості збереження та
покращення стану навколишнього середовища, зумовлює об’єктивну потребу в
підвищенні екологічної культури населення, підготовці підростаючого
покоління до гармонійного співіснування з природою, раціонального
використання та відтворення її багатств, збереження навколишнього
природного середовища. Дані ідеї знаходять відображення в основних
документах про сучасну загальну освіту. Так, у Концепції громадянського
виховання особистості в умовах української державності зазначено, що
“громадянська зрілість підростаючого покоління виявляється в особистій
причетності й відповідальності за збереження і примноження природних
багатств, виробленні вміння співіснувати з природою, в нетерпимості і
безкомпромісній боротьбі проти губителів природи, усвідомленні
особливостей і основних екологічних проблем навколишнього середовища”
[4, 10].

У системі екологічної освіти і виховання важливе місце займає початкова
школа. Саме цей період у житті молодших школярів є важливим для
усвідомлення себе як невід’ємної частки живої природи, своєї ролі та
значущості у збереженні цілісності та охороні навколишнього середовища.

Останнім часом з’явилося чимало психолого-педагогічних праць, в яких
А.М.Галєєва, А.Н.Захлєбний, І.Д.Звєрєв, І.Т.Суравегіна дали
методологічне трактування теоретичним положенням екологічної освіти,
зробили значний внесок у розробку мети, завдань і принципів, визначили
шляхи реалізації її змісту; М.М.Вересов, Є.О.Гріньова, Л.Г.Салєєва,
Т.І.Тарасова розробили загальні підходи до відбору змісту, форм і
методів екологічної освіти учнів початкової школи; Н.С.Коваль,
Л.К.Нарочна, А.А.Плешаков здійснили систематизацію екологічних знань, їх
адаптацію до умов загальноосвітньої школи першого ступеня. Значна
частина сучасних наукових досліджень присвячена проблемам формування
екологічної грамотності молодших школярів (Д.І.Мельник), естетичного
ставлення до природи (С.І.Жупанін, Л.М.Міненко, Г.С.Тарасенко),
стимулювання екологічної активності учнів початкових класів
(О.М.Варакута, Г.П.Волошина, Л.П.Печко, А.В.Степанюк, Л.В.Шаповал).
Однак у них не знайшла достатнього висвітлення проблема використання у
практиці роботи шкіл Галичини підручника як засобу розширення знань
молодших школярів з природознавства. Тому метою даної статті є розкриття
виховного потенціалу навчальної книжки, її використання у практиці шкіл
Галичини міжвоєнної доби для навчання молодших школярів “науки про
природу”.

Галицькі педагоги вказували на взаємозв’язок і взаємообумовленість
навчання і виховання, їх вплив на формування особистості молодшого
школяра. Вони наголошували, що “навчальною метою школи не є дати
чоловікови якнайбільше знання, але допомогти йому доробитися внутрішньої
культури… . Реформатори шкільництва прямують до того, щоби допомогти
людині доробитися внутрішньої культури вже на шкільній лавці, а до цього
вживають в першій мірі шкільної науки як засобу…” [1, 295]. Адже, як
зазначалося у статті 11 Закону про устрій шкільництва (1932р.), “народня
школа має за завдання дати на висоті, що відповідає вікові й розвиткові
дитини, потрібні загалові громадян однакові основи виховання й загальної
освіти, а також суспільно-громадянське підготування з увагою до потреб
господарського життя” [7, 33].

У школах Галичини міжвоєнної доби молодші школярі “науку про природу”
вивчали на уроках, під час проведення “прогульок”, шкільних свят,
влаштування “шкільних музейчиків”, закладання і ведення “природничих
збірок”, шкільних альбомів, читання дитячих часописів, “доповняючої
лєктури” з обсягу природи, праці посильної для дітей, на пришкільній
ділянці. Разом з тим, дані форми навчання сприяли не тільки оволодінню
молодшими школярами певною сумою знань, але й формуванню екологічної
культури учнів. Так, у “Програмі в народних школах третього ступеня для
дітей української національності” зазначалося, що “…ділянки знання
природи й географії мають безперечно загальнолюдський характер. Одначе й
навчання тих предметів має важний вплив на виховання характерів, а також
будить у молоді погляди й національно-громадянські почуття…” [6, 24].

У Галичині досліджуваного періоду географія й природа у 1-2 класах не
вивчалися як окремі предмети. Вчителі повинні були вплітати їх “як
джерельний матеріял для концентричного предмету народньої школи – рідної
мови… . В ІІІ-ій клясі зявляється географія в зв’язку з природою, як
окремий науковий предмет на корелятивних підставах” [9, 180].

Як зазначалося, навчання “науки про природу” у першому та другому класах
здійснювалося на уроках рідної мови. Так, у навчальних програмах
Галичини міжвоєнного періоду одним із завдань навчання молодших школярів
рідної мови було введення їх “в елементарному обсязі в ділянку природи й
географії (І-а і ІІ-а кляса)…” [6, 9]. На уроках рідної мови учитель
розповідав, а також читав молодшим школярам “гарні, серцем писані
оповідання про те, як жиють цвіти і ростини і звірята, яка між ними
тісна звязь, як природа береже їх від ворогів… Подати кілька легенд
про цвіти і пташки… . Що можна мати зі садку? – Бережіться отруйних
ростин! – Длячого звірята засипляють на зиму. – В дорозі до теплих країв
(перелітні птиці). – Під водяною шибою (з життя водних ростин і звірят)”
[10, 44].

Вивчення досвіду роботи галицьких вчителів-практиків міжвоєнної доби
дозволяє стверджувати, що у першому і другому класах вони вводили дітей
у “сферу природничих понять”, але так “щоби дітвора сього не відчула”.
Вчитель не подавали “готової науки, лише на підставі живих оказів, чи
явищ”, а звертали увагу молодших школярів на “важнійші моменти” і давали
їм назву, “не шукаючи причин даного явища і не викликаючи його штучно”.
В третьому класі учитель поширював способи, “при помочи яких дитина
пізнає окружаючі її тіла й явища” і наводив “її ум до самостійного
видавання осуду…” [5, 34]. Це сприяло розвитку логічного мислення,
узагальнення, розширення знань молодших школярів про природу.

Важливу роль галицькі педагоги надавали підручнику як засобу навчання та
виховання учнів молодшого шкільного віку. Галицький педагог та
громадський діяч Ярослав Біленький визнавав “книжку… першорядним
чинником у школі” [2, 2]. Саме з букварів та читанок, де були вміщені
“веселі, систематично зложені поговірки про предмети з найблизшого
окруження, про події і вражіння зі людського життя… . Про осінь на
основі власних обсервацій дитини. Поговірка про домові звірята (на
образках). Зима – лісні звірята… . Весна. Про домові птиці і їх
ворогів. Городень з цвітами. Пізнавати роди цвітів. Плекання і любов
цвітів… . Весна на Україні…” [10, 40] діти отримували відомості з
області природи. Крім поговірок у підручники для школярів були вміщені
також вірші, уступи, байки та казки природничого характеру.

У “Пляні навчання української мови (2 кляс)” [11, 27-28] галицької
вчительки Любові Панчишинової на 1927/1928н.р. знаходимо перелік
художніх творів, з якими повинен був бути ознайомлений учень. Серед них
звертають увагу твори природничого характеру, які подаємо у таблиці:

№ Жанр Назва художнього твору

1. Вірші “Осінь”, “Зимова пригода”, “Птичка просить”

2. Уступи

(оповідання) “Осінь”, “Вовк та коні”, “Ворони”, “Зима”, “Домашні звірі”,
“Бузьки”, “Іде весна”, “Прогулька”, “За пасовисько”.

3. Байки, казки “Вовк і семеро козенят”, “Лисичка і журавель”, “Як
лисичка вчить вовка рибу ловити”, “Лісовий цар”, “Котик в чоботях”.

4. Поговірки “Перелетні птиці”, “В городі, саді, і в полі”, “Домові
звірята”, “Про зиму і сніг”, “Лісові звірята”, “Ялинка”, “Сон звірят та
спочинок ростин”, “Природа будиться до нового життя”, “Праця: в городах,
полях, садах”, “Прогулька”.

Як бачимо, найбільшого значення під час навчання учнів молодшого
шкільного віку “науки про природу” на уроках української мови вчителька
надавала поговіркам, у зміст яких входили описи природи, відомості з
області життя тварин та рослин, їх значення для життя людини та
особливо ті, які прищеплювали молодшим школярам любов до природи,
бережливе і відповідальне ставлення до неї, потребу в охороні
навколишнього природного середовища. Навчальне і виховне значення для
учнів молодшого шкільного віку мали й твори інших жанрів. Особливо це
стосується казок, які були спрямовані не стільки на розширення знань
учнів з області природознавства, скільки мали велике виховне значення,
та байок повчального характеру. Одночасно слід зауважити, що вчителька
Любов Панчишинова для розширення знань учнів про природу надавала значно
меншого значення віршам природничого характеру, хоча у букварях та
читанках знаходимо їх чималу кількість. Однак слід зазначити, що ми
аналізуємо тільки один із планів навчання молодших школярів Галичини.

Взагалі аналіз букварів та читанок для школярів І та ІІ класів
засвідчує, що у букварях для учнів першого класу знаходимо художні твори
із “науки про природу”, в яких говориться про життя домашніх й лісових
звірят, про птахів й комах, їх роль у житті людини, про красу рідної
природи. Обговорення і вивчення даних творів створювали можливість для
оволодіння школярами елементарними знаннями з “науки про природу”, а
також природоохоронному вихованню молодших школярів. Слід зауважити, що
перші відомості з “науки живої природи”, подані у підручнику, є цікавими
за змістом, посильними для вивчення дітьми, з великим виховним
потенціалом. А виходили їх автори з твердження, що “перші вражіння,
осягненні при тій лектурі – мають великий, фундаментальний вплив на
повстання і розвиток в уяві маленьких читачів виображінь, а тим самим –
формують у їх маленьких головках перші поняття про ті річі…” [8, 155].

Кількість художніх творів природничого характеру у букварях для першого
класу Галичини міжвоєнної доби подаємо у наступній таблиці:

№ Назва букваря Рік

вид-ня Заг. к-сть творів К-сть творів прир. х-ру %

1. Богдан Заклинський

Веснянка

Букварева читанка (ІІ видання) 1919 80 18 22,5

2. Буквар

Перша читанка для все людних шкіл 1928 52 21 40,4

3. Перша книжечка

Укр. повістково-образковий буквар 1928 23 14 60,9

4. Буквар

Перша книжечка 1933 44 20 45,5

5. Осипа Рожанківська і Іванна Петрова

Моя перша книжечка 1937 59 27 45,8

Отже, на основі аналізу букварів для учнів першого класу можемо
стверджувати, що проблема розширення знань школярів про природу не
залишала осторонь авторів підручників Галичини міжвоєнної доби.
Особливо значна увага цьому питанню приділялась у “Першій книжечці”
(1928р.), де кількість творів природничого спрямування складала 60,9%.

Аналіз читанок для другого класу показав, що в них було вміщено ще
більшу кількість творів природничого характеру. Вивчення цих творів
давали можливість розширювати світогляд дітей, їх зацікавлення “життям у
природі”, сприяли формуванню екологічної культури молодших школярів.
Адже, як зауважував М.Таранько, “лектура книжечок зміцнить цю любов [до
звірят – Л.І.] і матиме великий вплив на розвиток і формування почувань
у глибині дитячих сердець” [8, 155].

Аналіз читанок Галичини міжвоєнного періоду для другокласників дозволяє
виокремити кількість творів природничого змісту. Результати подано у
таблиці:

№ Назва читанки Рік

видання Заг. к-сть творів К-сть творів прир. х-ру %

1. Богдан Заклинський

Читанка

для ІІ кляси (перший піврік) 1919 47 11 23,4

2. Микола Матвійчук

Друга книжечка

до читання для українських дітий 1923 112 59 52,7

3. Читанка

для другої кляси вселюдної школи

(друге виданнє) 1926 130 56 43,1

4. Читанка

для другої кляси вселюдних шкіл

(пяте видання) 1932 113 51 45,1

5. Друга книжечка

для вселюдних шкіл 1933 135 57 42,2

6. Читанка

для другої кляси вселюдних шкіл

(шосте видання) 1938 110 49 44,5

Аналіз читанок для учнів другого класу, дозволяє стверджувати, що твори
природничого характеру займали одне з провідних місць у змісті
зазначених підручників.

Таким чином, не зважаючи на те, що в першому та другому класах не було
підручника з “науки про природу”, молодші школярі мали можливість
оволодівати відповідними знаннями на уроках рідної мови, слухаючи
розповіді вчителя, читаючи вірші, уступи, поговірки, байки та казки, які
містилися у букварях та читанках, а також у дитячих часописах.

Взагалі систематичні відомості з обсягу природи починали вивчатися
молодшими школярами у третьому класі народної школи. Методичним
підручником для вчителя в цьому класі була книжка Дениса та Іванни
Петрових “Зразкові лєкції природи в ІІІ клясі” (1925р.). Даний підручник
містив у собі методично опрацьовану кожну лекцію та вказівки, яких
показів, образів чи препаратів потрібен був використовувати вчитель для
“внагляднення” поговірки з дітьми чи свого викладу. Розподілявся за
такими розділами: вступ, замітки, розподіл матеріалу по класах,
поговірки від 1 до 40, рекомендації як вести “дневничок” та
українсько-польський “словарець”.

У “Читанці” для третього класу було лише 10 уступів, присвячених
питанням з обсягу “живої й мертвої” природи, тому в даному класі
використовували також підручник Казимира Квєцінського “Природописні
розмови і читання”, який був виданий Державним видавництвом Шкільних
Книжок при Львівській Кураторії. Даний підручник складався з 40 уступів
із життя природи і вміщував художні твори різних авторів (Л.Глібов,
Б.Грінченко, О.Маковей, К.Малицька) та тих, які підібрані автором з
великої скарбниці української дитячої літератури, переважно з річників
“Світ дитини”, “Молода Україна”, передвоєнного “Дзвінка”.

Вивчення учнями “науки про природу” продовжувалося і в 4 класі, де
використовували підручник Дениса Петріва та Іванни Петрів “Зразкові
лєкції природи для ІV відділу” , а також призначений для даного класу
підручник візитатора і начальника відділу народного шкільництва при
Львівській Кураторії Казимира Квєцінського “Природописні читання й
розмови”. Останній підручник “поручений до вжитку” у народних школах із
українською мовою навчання, розпорядженням Міністерства Освіти і
Віросповідань у Варшаві від 12 липня 1928 року (ч.10571/28). Підручник
містив оповідання з життя тварин та описи рослин (Я.Вільшенко, Б.Лепкий,
М.Магир, М.Кокольський, І.Франко), а також вірші, які були взяті з
дитячих часописів.

Однак розв’язати проблему розширення знань учнів про природу тільки
художніми творами або окремими підручниками не можна. Як вказував
Михайло Таранько, “по вимогам новітньої педагогіки – шкільний підручник
не становить у шкільній науці замкненої для себе цілості. Він є лиш
провідником, більше чи менше зложеним, для згруповання певних засадничих
відомостей у обсягу даного предмету науки, а його повну знайомість дає
щойно відповідна лектура з тої ділянки знання… . Природничі науки
вимагають спеціяльної лектури” [8, 154].

Таким чином, не маючи достатньої кількості шкільних підручників з
природознавства, належне місце у навчанні та вихованні молодших школярів
Галичини займала “доповняюча лектура”. І, як зазначала Наталія
Дорошенко, “…до відділу природознавства (наука про природу) треба
добирати такі книжки, щоб читач самостійно міг ознайомитися з природою в
широкому розумінні (земля, її історія та життя, ростини, звірячий світ,
людина), щоб міг пізнати її явища, закони. Такі книжки повинні бути з
образками, в них повинні бути приклади й покази досвідів чи спостережень
над тими явищами, яких не можна пізнати з самого опису” [3, 217].

Як бачимо, у зв’язку з тим, що у початковій школі Галичини міжвоєнної
доби існувала гостра потреба у шкільних підручниках із “науки про
природу”, галицькі педагоги і вчителі-практики наголошували на
обов’язковість використання у навчально-виховному процесі додаткової
літератури з галузі природознавства.

Отже, виходячи із завдань розширення знань молодших школярів із “науки
про природу” та визначення виховного потенціалу підручників Галичини
міжвоєнної доби, можемо зробити висновок, що вони були спрямовані на:
оволодіння та розширення знань учнів про взаємозв’язок природи й
суспільства; вироблення у дітей потреби у спілкуванні з нею; виховання у
них відповідального і бережливого ставлення до природи, любові до неї, а
отже, формування екологічної культури молодших школярів; створення умов
для оволодіння учнями вміннями і навичками правильної поведінки у
природі, діяльності по охороні навколишнього природного середовища. І
сьогодні підручники природничого спрямування не втратили цінності, адже
навчання і екологічне виховання дітей засобами книжки є важливим у
сучасній загальноосвітній школі.

Використана література

1. Біланюк П. Не лише вчимо, але й виховуємо // Рідна школа. – 1936. –
Ч.20. – С.293-296.

2. Біленький Я. Голод книжки (найважніша сучасна виховна проблєма) //
Українська школа. – 1933. – Ч.1-2. – С.1-7.

3. Дорошенко Н. Про комплєктування читальняних бібліотек // Життя і
знання. – 1934. – Ч.7-8. – С.217-218.

4. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності // Шлях освіти. – 2000. – №3. – С.7-13.

5. Наука природи в народніх школах // Учитель. – 1923. – Ч.2.– С.34-38.

6. Програми <в народних школах третього ступеня для дітей української національності> // Шлях виховання й навчання. – 1934. – Кн.1. – С.7-31.

7. Реформа шкільництва в Польщі (Новий закон про устрій шкільництва,
ухвалений у Соймі дня 26 лютого 1932р.) // Шлях виховання й навчання. –
1932. – Кн.1. – С.31-42.

8. Таранько М. Українська лектура з обсягу природи в народній школі //
Шлях виховання й навчання. – 1932. – Кн.3. – С.154-160.

9. Ющишин І. Середовище й програми навчання в народніх школах //
Методика і шкільна практика: Додаток до часопису “Шлях виховання й
навчання”. – 1933. – С.159-182.

10. Центральний державний історичний архів України (м. Львів). – Ф.206.
– Оп.1. – Спр.60. – 82арк.

11. ЦДІАУ. – Ф.206. – Оп.1. – Спр.164. – 57арк.

PAGE

PAGE 11

Похожие записи