Виступ на Інтернет-конференції з проблеми „Етика і духовний світ людини”
на тему: „Етика спілкування. Загальний огляд проблеми”.

Як багато говорить про гідність людини те,

наскільки вона вміє бути мудрим володарем слова,

майстром, який володіє цим тонким

людським інструментом.

(В.А.Сухомлинський)

Спілкування – це взаємодія двох або більше людей, складовими
якої є обмін інформацією та задоволення потреби людини в контактах з
іншими людьми.

Таке визначення дає нам наука. Та чи можемо ми все, що
вкладаємо у поняття спілкування, втиснути у ті скупі рядки? Згадаємо
твір Джонатана Свіфта „Мандри Лемюеля Гуллівера”, де герої вирішили
замінити процес спілкування речами, які показували один одному, коли
треба було щось сказати. Головний герой твору вирішив, що вони несповна
розуму. Нам відомо, що одним із давніх покарань злочинців було
відосіблення, тобто відмежування людини від інших людей. Для покараних
не було найстрашнішим те, що їх ув’язнили, найстрашнішим було те, що
вони були позбавлені можливості спілкуватися із собі подібними.

Отже, ми усвідомлюємо, яке величезне значення для людини має
процес спілкування . При цьому ставимося до спілкування як до буденної
процедури, нехтуючи ним, порушуючи всі правила, перетворюючи спілкування
на важкий обов’язок, засіб покарання. Сучасна людини, оточена
інструментами, які множать інформацію, проте забирають у людини
можливість висловлювати власну думку точно, грамотно, красиво; людина
перестала вміти доносити потрібну інформацію. Сучасна преса,
телебачення, яке не знає цензури, Інтернет, який перетворився на
„сміттєзбірник” для почуттів і слів, не дають можливості сучасній
молоді навчитися спілкуватися. Спілкування, звичайно, є, але воно
примітивне, малоінформативне, почасти варварськи нівечить словарний
запас навіть грамотної людини. Д.С.Ліхачов писав: „Найвірніший спосіб
пізнати людину – її розумовий розвиток, її моральний облік, її характер
– прислухатись до того, як вона говорить”.

Про що ж ми забуваємо, спілкуючись?

Про ввічливість у комунікації (формули звернення, формули звернення до
чоловіка/жінки, слово формули зустрічі/прощання). Ми забуваємо про те,
що до чоловіка ми не звертаємося „мужчина”, „молодий чоловік”, а
звертаємося – „пане, добродію, громадянине”. Так само ми не звертаємося
до жінки „женщина, дєвушка”, а звертаємося – „добродійко, пані”.
Китайська мудрість каже: „Одне гарне слово і в сильний мороз гріє,
погане слово зі спеки в холод кидає”. Ще Володимир Мономах в поучанні
дітям писав: „При старших мовчати, мудрих слухати, старших слухатися, з
рівними собі і молодшими в любові перебувать, без лукавого умислу
бесідуючи, а побільше вдумуватися, … не засуджувати мовленням”.

Про толерантність в комунікації – це повага до думки та переконання
іншої людини, навіть якщо ви її не розділяєте. При спілкуванні сторони
мають бути рівними, хоча інтолерантність (нетолерантність) інколи
приводить до успіху при спілкуванні, коли ситуація ставить за мету
відстояти певну думку. Давньошумерське правило наголошує: „ не розтуляй
уста, не говори в ту годину, коли роздратований, доведеться негайно
розкаятися за необдумані слова”.

Про те, що спілкування – це не лише говоріння, але й слухання. Люди
найчастіше хочуть, щоб їх вислухали, і з цією метою починають
спілкуватися. Принагідно слід згадати про такий вид спілкування, як
активне слухання. Це не просто мовчання, це активна діяльність,
своєрідна робота, яка показує бажання почути і передає інтерес до
співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого, те, як вона
вміє слухати, залежить від рівня її моральності і культури. К.Морлі
запевняє, що „існує лише один спосіб стати гарним співбесідником – вміти
слухати”.

Про те, що спілкування може бути невербальним. Як правило, невербальне
спілкування — це супутник вербального. Жести, міміка, рухи тіла, контакт
поглядів можуть зробити спілкування успішним, а можуть звести ситуацію
спілкування нанівець.

Про грамотне мовлення, вдалий добір лексики, правильну побудову речень,
вживання слів у властивому їм значенні. Співбесідники можуть просто не
зрозуміти один одного, якщо вживають слова, лексичне значення яких їх
невідоме. Ситуації спілкування може сильно заважати надмірне вживання
слів, які не несуть в собі ні значення, ні емоційного значення (ну,
типу, значить, походу, коротше, капець).

?

¤

????>

h?

8Про те, що суттєво знизити продуктивність ситуації спілкування може
зайве моралізування (висловлення співбесіднику загальноприйнятої оцінки
його вчинку, його думки), навішування ярликів (ТИ – поганий, ТИ думаєш
неправильно, ТЕБЕ ніхто не підтримає).

Виходячи з вищесказаного, хочеться дати кілька порад, які
допоможуть зробити процес спілкування продуктивним.

Будь ввічливим і толерантним.

Створи атмосферу безпеки і комфорту під час спілкування.

Спробуй перенеси центр уваги з себе на партнера спілкування.

Вільно і впевнено поводься.

Отримуй від спілкування задоволення.

Використовуй лише перевірені факти, уникай брехні.

Пам’ятай, що твоя точка зору не єдина.

Уникай крайніх оцінок будь-чого.

Не використовуй „словесного сміття”.

Не повчай співбесідника, не критикуй.

Уникай переміщення акценту на себе.

Використовуй жести і міміку, але доречно.

Не кричи, не вживай нецензурних слів.

Пам’ятай, що твоя особистість, те, як ти виглядаєш, — це теж запорука
спілкування.

Спершу думай, потім кажи.

Не забувай про контакт за допомогою очей.

Переконуй співбесідника, а не нав’язуй йому свою думку.

Не забувай про почуття гумору.

Пам’ятай: виражати згоду тобі допоможуть такі фрази:

це не викликає заперечень (сумніву…)

я готовий з цим погодитися…

мені близькі ці думки; я поділяю (підтримую) цю точку зору…

я теж хотів це сказати…

моя точка зору повністю збігається…

ніхто не заперечує…

Ти не образиш іншого, якщо вираження своєї незгоди почнеш зі слів:

мені так не здається…

я думаю по-іншому…

я дотримуюсь іншої думки…

у мене інша (протилежна) точка зору…

я дозволю собі не погодитися з вами…

на жаль, не можу погодитися з вами…

мені хотілося б висловити свою незгоду…

так, але..

Якби люди користувалися цими порадами, можливо, в світі
стало б менше нещасливих , було б менше стресів, які руйнують людські
життя.

Культура спілкування багато в чому залежить від рівня
освіченості та вихованості людини. В.А.Сухомлинський писав: „Знай, що
твоє нерозумне, холодне, байдуже слово може образити, принизити,
засмутити, викликати розгубленість, вразити, ошелешити”. Чим більше
людина вихована, чим глибші її моральні устої, тим її спілкування
продуктивніше.

На завершення хочеться пригадати таку притчу „Історія про рай і пекло”.

„Якось один іудейський мудрець звернувся до Господа з проханням показати
йому рай та пекло. Господь погодився і відвів мудреця до великої
кімнати, посеред якої стояв величезний казан з їжею, а навколо нього
ходили і плакали голодні та нещасні люди. Вони страждали, бо не могли
поїсти, хоча в руках у них були ложки. Але ручки цих ложок були дуже
довгі – довші за руки. „Так, це справді пекло”, — сказав мудрець. Тоді
Господь відвів мудреця до іншої кімнати, що була точнісінько така як
перша. Посеред цієї кімнати стояв такий самий казан з їжею, а люди, що
були в цій кімнаті, тримали точнісінько такі самі ложки. Але люди ці
були ситі, щасливі і веселі. „Так це ж рай!” – вигукнув мудрець”.

Про що ж ця притча? Саме про те, що ми щойно обговорювали.
Людина, наділена мистецтвом спілкування, завжди знайде вихід з будь-якої
ситуації, зможе домовитися з іншими людьми, уникнути конфліктів та бути
щасливою. Тож спілкуймося один з одним, бо то є запорукою нашого
повноцінного життя.

На думку спадають слова видатного режисера
К.С.Станіславського: „Нема на світі зброї сильнішої за слово. Недарма
говориться, що словом людським можна зрушити гору з місця. Словами
воюють, словами люблять, словами ненавидять, словами вбивають, словами
творять найвеличніші справи в історії людства”.

Автор статті: Шилова Тетяна Антонівна, вчитель-методист, вчитель
світової літератури Черкаської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів № 10

м. Черкаси Черкаської міської ради Черкаської області.

Домашня адреса: 18028, м. Черкаси, вул.. Чіковані, б. 23/1, кв.13, т.
646113.

Похожие записи