Сценарій родинного свята

Сьогодні у цій залі свято,

ми дуже раді всіх вітати!

І сподіваємось, що кожен

для себе щось взяти зможе.

Хтось настрій добрий запозичить,

бо посмішка усім нам личить.

Хтось – слову доброму зрадіє,

бо про добро усі ми мрієм.

Та починати вже нам час,

сюди запросили ми вас?

Аби всі разом у дружнім колі,

В домівці нашій – рідній школі –

Сердечно й щиро привітати

(Звучить народна пісня Н. Матвієнко «Роде наш красний, роде наш
прекрасний” Танець)

Якби зібрати всі слова земні,

Ми б вибрали прості і невисокі

Щоб ваші дні трояндами цвіли,

Щоб не були в житті ви одинокі

Хай не спішать літа вам на поріг,

Хай повсяк час здоровя прибуває,

Ми ніжно любим вас і від душі

Всього найкращого бажаєм.

Кл. Керівник. Доброго дня, дорогі наші мами татусі, бабусі дідусі.
Братики сестрички і всі наші гості сьогодні ми з вами зібралися на свято
Родини. Сім’я – ось та пристань і гавань, звідки ми виходимо у широкий
світ ім’я якому життя. Прекрасно коли в сім’ї панують злагода,
взаєморозуміння, повага.

Родина сім’я – це найдорожче для кожної людини у сім’ї діти вчаться
добру, вчаться шанувати свій рід, свою землю,берегти пам’ять свого роду.
Родина це не тільки рідні родичі адже родина, до родини – це народ. Ми
українці народ, який складається з родин великих і малих, дружніх і
працьовитих. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка,
дідусева казка – все це наша родословна пам’ять, наші символи, наша
історія, у сім’ї повинні любити одне одного, повинна панувати атмосфера
взаємодопомоги, тепла, турботи, в цій сім’ї ростуть щасливі діти,а які
батьки не хочуть бачити своїх дітей щасливими? Який учитель не хоче
бачити щасливі очі своїх вихованців? А чи знають батьки з якого коріння
росте щастя їхньої дитини? Школа звичайно, відіграє не останню роль у
вихованні дітей, але ,погодьтеся вона переважно переконує, спонукає,
повчає, а сім’я – це практична школа духовності. Ми раді з вами
зустрітися на нашому родинному святі. Низько вклоняємося і дякуємо вам
за те, що ви прийшли на свято. Серед наших гостей – родини з різними
сімейним стажем. З різною долею.Тож зберемо воєдино всю «свою родину”.

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро

Стрічаємо з хлібом.

Любов’ю і миром!

Для гостей відкрита

Хата наша біла

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Ми до батьків сказати хочем слово

Сповнене ніжності й любові

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і добра.

Без батькової строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла.

(звуч. Пісня » Родина родина — від батька до сина ”)

(Учениця в укр. вбрані виносить хліб, кладе його на стіл)

Кл.Керів. Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в
них тепла , щастя,радості, душі, милосердя і доброти! Від народження
дитини? Про що видумали коли вперше вам принесли ваше дитятко?Гадаю, що
не помилюся коли скажу,відповівши за вас, що почуття радості, щастя і ще
чогось такого, що не можна пояснити словами, Переповнюють батьків у яких
народжується дитина. Спочатку батьківські очі дивляться на нас із
любо’ю, потім – з гордістю, а далі з надією. Зростають діти – стають
старшими Батьки. Це неминуче це – як невблаганний час.

Уч. Хочеться,щоб кожен із нас шанував своїх батьків, розумів їхні мудрі
поради, думав про них,був поруч у скрутну хвилину. Відгукувався на кожен
поклик.

Уч. Як мені вас не любити.

Рідний батьку, нене!

Таж ви мене згодували

І дбали про мене.

Таж ви мне згодували

Щирими руками,

Ой, нема то ніде в світі.

Як в батька і в мами.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Але так ніхто на світі.

Як вони не любить.

Дай же. Боже, щоб я виріс.

В школі гарно вчився.

Батьки”чомучки”

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

Лиш одне: «чому” й «чому”?

Ти чому образив віту?

А чому отримав двійку?

І чому прийшов так пізно?

Та чому в шкарпетках різних?

Ти чому такий не послух?

А чому не стелиш постіль?

Ти чому вірш не учиш?

А чому портфель без ручки?

І чому такий синець

Ох! Настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи

Хоч би дуже захотів…

Треба їх віддать до школи,

Хай питають вчителів.

Шануй бать і неньку – буде тобі скрізь гладенько.

Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – батькам кінець.

Яка сім’я, такий і я.

У сокола і діти – соколята.

(пісня » Батько і мати ”)

Кл.Керівник Батько в сім’ї – захисник, годувальник. Батькове слово –це
закон.

Як скаже батько, так і буде, тому що він – голова сім’ї,зразок для своїх
дітей.

Кожна дитина хоче щоб батько був людиною сильною . справедливою,

щоб був мудрим і мужнім.

Уч. Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тати часом суворі,
вимогливі, але в своїй душі вони добрі ласкаві та ніжні, як мама. Це
іхня чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе.

Уч. Батькова любов до нас стримана, недарма у народі кажуть, що дитину
треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою і є батьківська
любов.

Уч. Дорогий. хороший,рідний тато,

Кращого від тебе не знайти.

Дорогий, хороший, рідний тато,

Як чудово, що у нас є ти.

Добре знає діло він своє.

Миє все, підлогу натирає,

Вихідний, матусі втомленій дає.

Уч. сад зелений, а у ньому

Гордий дуб шумить гілками

Дім красивий, а у ньому

Любий тато наш із нами.

Усе в житті міняється і в’яне,

Усе мина, відходить на завжди.

Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне

Лиш татові слова зі мною на завжди.

Усе що є в житті, то долі повеління,

А все, що є в мені, то батькове учіння.

Від батька в мене є терпіння і удача,

І розум, батьку мій, це твоя добра вдача.

Люблю усе живе, що квітне і буяє,

Це батьку, мабуть, я також від тебе маю.

Ти передав мені усе, що сам умієш,

І наділи мене усім, що сам ти знаєш.

Життя іде – бреде, квітує і згасає,

Науку цю твою я завжди пам’ятаю.

Нехай ідуть роки. І дні у млі згасають,

А ти для мене є теплом землі – я знаю.

Твоє добро святе і людяність велика,

І відданість землі і совість у душі

Це те усе в тобі за що я поважаю.

І голову свою в уклін тобі схиляю.

(пісня про батька або танець.)

Татку, любий татку,

Соколоньку ясний,

Який ти нам добрий

Який ти нам красний!

Можу я маленька., цілий світ сходити,

Море переплисти, в небо полетіти,

Та знайти не – знайду такого словечка,

Щоб виказати татові всю любов сердечка!

Де знайти співачку, аби оспівати,

Де ті фарби взяти, аби замалювати?

Хоч би я співала краще за пташатка,

То не виспіваю, як люблю я татка

Хоч би, як веселка,

Я всі фарби мала

Та любов до татка

Я б не змалювала.

Але є на світі

І на теє сила,

Щоб любов’ю серця

Серденько сповила

За слова миліший,

Кращий за малюнок

Нашим таткам милим

Буде поцілунок!

(ідуть і цілують татусів)

Кл.Керівник Мати – берегиня роду,домашнього вогнища сама вона є тим
центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в житті
розладнується. Мама – наше довідкове бюро і швидка допомога, скринька
добрих порад. Перше слово, яке дитина промовляє, це слово мама. Мама
вчила вас робити перші кроки, вимовляти перші слова.

Уч. Чи є в світі що світліше, як мамині очі?

Які зорять за дітками вдень і серед ночі.

Чи є в світі що світліше, як серденько мами?

Яке б’ється для дитини днями і ночами

Чи є в світі що миліше, як мама кохана,

Яка робить для дитини з вечора до рання.

Уч.А чуєш як в грудях у нас б’ється серденько?

Бо серце нам дала також наша ненька

Я знаю, тим серцем ми маємо жити

І Бога і маму і край свій любити.

Гарна ти матуся! Добра, люба, щира,

Ти мене ще змалку звичаю навчила

І щодня навчаєш як любить родину,

Мову нашу гарну, рідну Україну!

Кл. Керівник. Перше наше усвідомлення себе в житті – це відчуття
материнської турботи. Дитина через матір сприймає весь світ, а яким він
побачить його – визначить її серце і любов. Мати вчить дитину розуміти
любов, як добро, як вчинок на благо інших.

Уч. Про матерів можна розповідати нескінченно. І дійсно ні про що на
світі не говорилося ніжніше і вдячніше, ніж про материнську любов.

Уч. Скільки в мами сонця, щирого тепла

Скільки, в мами радості. Щедрого добра

Всі ночі не спала – сон наш берегла

Ніжне своє серце і тепло дала.

Як нам не любити неньку дорогу?

У душі матусі почуттів глибінь,

У руках матусі праця без кінця.

А в устах матусі слово мудреця

(пісня «Мамина коса”)

?

ae

e

$ & ` b ?   $

&

`

b

¬

e

& b   ae &

b

???????¤?¤?$???????ue?Уч. Матері… все життя дивляться нам услід ,
вирядивши в люди, так і стоять на початку всіх наших, доріг, навіть коли
їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя, чекають від
своїх дітей найвищих духовних злетів, бо і в останню хвилину думають про
те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили на своїй землі.

Кл. Керівник. Стоїть на землі мати – вища і святіша від усіх богинь.

Стоїть мати і молиться за народ, за своїх і чужих синів і діточок,

за нас із вами. І перші слова іі молитви ! «Пошли, Боже, діткам щастя і
здоров’я, віру в завтрашній день, людяність ім. пошли і милосердя
доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай їм бажання працювати
примножувати багатства роду, не зазіхаючи на чуже добро, не кидаючи
рідну землю ” Чуєш молиться мати не за себе, а за вас,тому, що вона –
Мати.

(пісня «Мама, мамо вечір догора”) Н. Матвієнко.

Уч. Найкращі дні для наших матерів – це дні, коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить, скільки днів таких ми зможемо для матері зробити.

Даруймо ж радість нашим матерям,бо їм турбот і горя вистачає.

(Інсценізація вірша «Мамо чому?”)

Син. Чом у тебе у косі ясна

забриніла раптом сивина?

Мати. Од любові, од надій

Ти ж один у мене сину мій.

Син. А в бабусі голова біліш

Тож мене бабуся любить більш?

Мати. В неї діти – доньки і сини

Додають сердешній сивини

Син Чому ж тьотя біла, як зима,

В неї ж діток не було й нема?

Мати. Так, синочку, біла геть вона,

Бо нудьгує цілий вік одна.

(Танок «Вінок”)

Кл. Керівник. У наших предків охоронців родинного вогнища була богиня
Берегиня. Ми тож її знаємо. Прокидаємось уранці наспіх з’їдаємо сніданок
приготований її руками, і біжимо до школи, забуваючи поцілувати ці руки.
Засинаючи у вечері, бачимо над собою її лагідні очі, забуваючи іноді тим
очам сказати лагідне «На добраніч”. Це берегиня – наша бабуся. «Бабуся –
невтомна бджілка і пече і варить, і внуків приголубить.” Діти – це діти,
а справжні діти – це онуки. Онуків любить більше ніж дітей. Бабуся! Це
мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше, ніж мама чи тато,
бачила в житті вдвічі більше. І ти мабуть, удвоє дорожчий для неї, бо ти
дитина її дитини. Сивина… одним бабуся вона прикрашала скроні, іншим
зовсім вибілила коси. І кожна сивина свідчить про те, що не завжди їх
слухали їхні діти та й внучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших
мам і тат, а волоски сивіли.

Уч. Дай бабусю, поцілую

Сивину твого волосся

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Рідненькі бабусі!

Ви завжди у роботі.

На вас кинуті діти

Нема часу й хворіти

Густі зморшки покрили

Ваше добре лице

І все менше в вас сили

Пам’ятати про це!

Ми вас любимо щиро і діти і онуки.

Зичим здоров’я вам, миру,

І цілуєм вам руки.

(онуки цілують руки своїм бабусям)

Уч. Рідненькі бабусі!

Сьогодні я хочу вам спасибі сказати

За недоспані ночі

За натруджені руки

І за добрі поради

Уч. Спасибі бабусю, за все, що ви для нас зробили, та дуже вас просимо
бережіть свої сили!

Учень Це було тоді, коли я

Заталапав чоботята

І, щоб сховатися, від тата,

До бабусі утікав!

А вона посварить покричить

Поцілує та й мовчить

Чи сюди чи туди,

Чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штанята,

Все до бабці, не до тата,

Там безпечно від біди.

І щасливий той живе,

В кого бабця люба є

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька скрізь дбає.

Уч. Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачим ні
лукавості, ні хитрування.Це погляд щирості, добра і любові.

Уч. Я своїй бабусі пісню заспіваю,

Вона для мене сонечко й краса

Подібної до неї я не знаю,

Коли б зшукав всю землю й небеса.

Моя бабуся люба, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас – дітей

(пісня бабусі)

Онук. Ой, бабусю, а ваших косах вже чотири сиві волосинки,

А вчора було три. Чого це посивіла ще одна волосинка?

Бабуся. Від болю любий онучку. Коли болить серце, тоді сивіє волосинка.

Онук. А від чого вас боліло серце?

Бабуся. Пам’ятаєш ти поліз на високе — високе дерево? Я глянула у вікно,
побачила тебе на тонесенькій гілочці. Серце заболіло, а волосинка
посивіла.

Онук. Бабусенько, люба. А як я вилізу на високе-високе дерево і сяду на
товсту гілку, волосинка не посивіє?

Кл.керівник. Не вічні наші рідні. Приходить час і ми прощаємось з ними.
«На все Божі воля”, — кажуть у народі. Але як часто не вистачає онуками
ніжної, теплої, бабусиної руки. Як не вистачає їхнім матерям мудрої
поради «І не гоїтся в серці рана. Лише притуплюється біль”

(онуки у яких померли бабусі тримають їхні фотографії і декламують
вірші)

В серці не гоїться рана душу біда напекла

Бабусю, чого ти так рано з дому навіки пішла?

З міста прийдеш в неділю, гляну – бабусі нема

Двір наш неначе спустілий, хата неначе німа

Йду за село, де калина в ноги вклонилась тобі

Спогад за спогадом лине, я коло тебе в журбі

Ти ж мене бабцю, любила більш, ніж себе берегла

Словом, слізьми освятила шлях мій в життя край села

Ласкою серце ти гріла, гріла і душу мою

І в у з голів’Ї сиділа тихо, поки не засну

Все забувалось погане, кликали дні і діла

Бабцю, чого ти так рано з дому навіки пішла?

Кл.керівник. Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро
подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків. Побажаєм вам
сто років жити. Без горя, сліз і без журби. Хай з вами буде щастя і
здоров’я на многії літа, назавжди

(танок)

Кл. Керівник. Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини.
Святість цієї близькості людини завше була незаперечною. У гомінкому
велелюдді ми якось трохи притупили свою увагу і повагу до діда. Мудре,
хоч іноді й суворе дідусеве слово, вміння заохотити до праці, розповісти
цікаві спогади, наповнені природним, народним дотепом, прислів’ями і
приказками легендами, — саме таким незамінним помічником і доброзичливим
учителем він є для кожного з нас.

Учениця.

Мій сивий, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся,

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

Уч. Спасибі, вам за те, що нам читали казку,

За вашу лагідну усмішку,

За те, що з нами в ліс ходили

На поле і в зелений гай.

За те спасибі, що навчили

Любити палко рідний край.

Руки ласкаві цілуєм!

Літ до ста жити вінчуєм.

(пісня)

Кл.керівник. В усі часи існувала проблема батьків і дітей. Дітям завжди
здається, що батьки не розуміють їх, що вони відстали від життя, що
колись було зовсім не так, як тепер. Із покоління в покоління
передається це тимчасове непорозуміння. Але там де панують любов і
довіра, з часом це проблема зникає

Таланти нашої родини(ігри)

Кл.керівник. Прошу всіх покуштувати солодощі, приготовлені дбайливими
руками наших люблячих мам. А свято наше продовжується, переходимо до
конкурсів. Вашій увазі пропонується перший конкурс.

Конкурс «Знайди зошит дитини» та інші конкурси

Кл.керівник. Найприємніша мить – вручення призів

1. Кожна з бабусь одержує диплом «Почесна бабуся»

Бажаємо вам радості, щастя й любові,

Бажаєм, щоб завжди були ви здорові,

Щоб настрій завжди був веселий хороший,

Щоб в кожній кишені вродилися гроші.

Дідусі одержують медаль «Любий мій дідусь»

Бога прошу

Свій уклін приношу,

Руки красиві цілую,

Літ до ста жити вінчую.

3. Грамотою «Мама — рукодільниця» нагорджуються мами

Щоб від життя була лиш радість,

Любов і шана від дітей.

Хай бог здоров’я і силу дає,

А матір божа завжди береже.

4. Грамотою «За оригінальність батьківських талантів»

Нагороджуються – батьки

Хай вода дасть сили,

А роса – здоров’я,

Все, що треба більше,

Хай Господь дає.

Кл. керівник. Наказ дітям

(таночок)

Уч. Дорогі батьки, бабусі, дідусі! Дякуємо вам за все хороше, що ви
зробили, і робити для нас. Дякуємо за недоспані ночі дякуємо за любов та
ласку, за щедрість і доброту

(пісня С. Ротару » Одна калина ”)

Кл.керівник. Завершилось наше родинне свято. Будьте ласкавими, добрими,
уважними синами діточками. І якщо у ваших душах є хоч краплина віри,
щедрості, милосердя, утримайте і примножуйте їх, згляньтеся над собою
кожним відаєте більше, ніж берете.Пожалійте перш, ніж відвернутися,
здобудьте раніше, ніж попросите. Нехай у великій вашій оселі збудеться
воля творящого, святиться ім’я і пам’ятай живущого. Насититься спрага
пошуковця, і повернеться слава переможця, кріпиться сила і воля
недужого. Нехай в царстві батьків і дітей наших передаються з покоління
працелюбність і достаток, довір’я і подяка, добрий звичай і спомин про
славні діла!

Похожие записи