Сценарій до Дня Перемоги
Ведучий Шановні ветерани, вчителі, учні! Сьогодні всі ми сповнені
якогось тривожно-трепетного відчуття й урочистості. І це тому, що знову
в нашому залі ветерани, що завтра День Перемоги.
Ведучий П’ятдесят восьма весна вітає всіх тих, хто пережив війну, вітає
нас, їхніх внуків і правнуків. Вітає й нагадує в п’ятдесят восьмий раз
про страхіття війни й наказує берегти мир.
Ведучий Справді, це свято надзвичайно урочисте й особливе. Адже кожний
ветеран виймає із шафи вихідний костюм, дістає бойові нагороди, які
надзвонюють йому спогади про молодість, обпалену війною.
Ведучий Шановні ветерани! Низький уклін вам за наше мирне життя, за те,
що зберегли Україну від фашизму й неволі. В переддень великого свята ми
даруємо вам свій талант, свою ману й свою вдячність.
Ведучий Слово має директор школи Тягай Наталія Анатоліївна. (подарунки)
1. Кривавим сном одкорчилась війна.
Літа зарубцювали давні рани…
Під кулями ворожими сповна
За тишу заплатили ветерани
2. В атаки йшли вони не ради нагород,
Поранені страждали в медсанбатах,
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
3. В чужих краях, в запеченій крові
Вони, ще юні, падали в катрани…
Пригадують дороги фронтові
І вбитих побратимів ветерани.
4. Вернулися живі з полків і рот
І мир подарували рідним хатам…
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
5. З медалями вони й без нагород,
Стрічають один одного, як брата…
За світло дня, і за прозорість вод
Спасибі вам, посивілі солдати.
6. З роками вас все меншає в строю.
Змітають злі хвороби і бурани
Завжди у перших лавах, як в бою,
Ви з нами, дорогії ветерани!
Ведучий Дорогі наші ветерани!
Завтра – велике свято, найсвітліше у вашому житті. А яке ж свято без
пісні? Тому ми підготували для вас святковий концерт .
– Школа рівняйсь! Струнко!
– Урочисту лінійку з нагоди святкування 60-ї річниці перемоги
українського народу у Великій Вітчизняній війні оголошено відкритою!
Гімн України
1-й ведучий.
Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
2-га ведуча.
Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?
1-й ведучий.
Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.
2-га ведуча.
Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
h‰
h‰
h‰
® $
Священним вічним сном в могилах сплять.
1-ий ведучий. Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою
ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю
світову історію війні 1941-1945рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в
забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва,
його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої
Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих,
хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.
1-ий учень.
Ніхто не забутий; на попіл
Ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Їх прийняла війна, лишивши списки
Загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім каміннім строю.
Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.
2-га ведуча. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу
весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день назавжди залишиться для
нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його
наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні
літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед
тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити
до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвому строю.
Даються в знаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод
і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях –
сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться
про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а
прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами.
Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них?
А залишиться Пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв.
1-ий ведучий. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день
Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж,
смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року,
мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
