Реферат на тему:
Розвиваючий потенціал евристичного навчання
У наш час особливо актуальною є об’єктивна потреба в активному
розвиткові інтелектуально-творчого потенціалу кожної особи, нації,
суспільства в цілому. У реалізації цього завдання провідна роль належить
освіті, навчанню. Проте практика свідчить, що процес навчання творчості
ще не став нормою в освітніх закладах. Це означає, що людинознавчому
аспектові навчання не завжди відводиться належне місце.
Розв’язання зазначеної проблеми потребує пошуку, розробки та
впровадження адекватних дидактичних технологій, методів та форм
організації навчального процесу, які містять достатній потенціал для
створення ситуацій творчого розвитку студента. Одним із засобів
стимулювання творчого саморозвитку студентів сучасна
психолого-педагогічна наука визначає евристичне навчання [1; 2; 7].
Освіта для більшості педагогічних систем, що діють в сучасних школах і
вузах, – це передача новому поколінню досвіду та знань попереднього.
Проте загальноприйняте розуміння освіти як засвоєння людиною досвіду
минулого вступає сьогодні у протиріччя з його потребою у самореалізації,
з необхідністю розв’язання актуальних проблем швидкоплинного світу. Від
сучасної людини вимагається осмислено діяти у ситуації вибору, грамотно
ставити і досягати власних цілей, діяти продуктивно в особистих,
освітніх і професійних областях. Водночас існує зовнішнє соціальне
замовлення освіти, що відображено у вимогах суспільства до підготовки
його громадян.
У традиційному навчанні студент спочатку «одержує знання», а потім
застосовує їх, у тому числі і творчо. У навчанні креативного типу
студент спочатку конструює знання у досліджуваній області реальності,
спираючись на особистий освітній потенціал. Одержаний ним продукт
діяльності (гіпотеза, твір, модель і т.п.) співставляється потім за
допомогою педагога з культурно-історичними аналогами, внаслідок чого
даний продукт переосмислюється, добудовується, спричиняючи необхідність
нової діяльності [7].
Прообразом даного типу навчання є метод Сократа, який шляхом особливих
питань і міркувань допомагав співрозмовнику самостійно приходити до
постановки та розв’язання проблеми, у результаті істина відкривалася не
тільки учню, але і вчителю. «Евристика» – в перекладі з грецької мови
«heurisko» означає «відшукую», «знаходжу», «відкриваю». Діяльність
Сократа була творчою, але її відмінність від матеріальної творчості
полягала в створенні продуктів абсолютно іншого плану – знань. Для
даного процесу потрібно була інша дефініція, ніж упредметнене у той час
поняття творчості. Виникла необхідність у понятті «евристика».
Термін «евристика» ввів в III ст. н.е. старогрецький математик Папп
Александрійський, який узагальнив праці античних математиків. Методи,
відмінні від чисто логічних, Папп об’єднав під умовною назвою
«евристика».
У сучасних науках поняття евристики розглядається по-різному. У
психології евристичний процес – це процес побудови нової дії, яка
направлена на досягнення мети у новій для системи ситуації [5, 8]. Нова
ситуація, нова мета і нова дія – такими є ознаки евристичного процесу і
евристичної діяльності. Евристика розглядається психологами як
спеціальний розділ науки про мислення. У сучасній педагогіці під
евристикою розуміється «система логічних прийомів і методичних правил
теоретичного дослідження» [4, 18].
?
?????????’?обів дії) у знанні і діяльності людини» [4, 390]. «Евристика
– наука, що вивчає творчу діяльність, методи, що використовують у
відкритті нового і в навчанні… Призначенням евристики є побудова
моделей процесу рішення нової задачі» [6, 420].
У контексті нашого дослідження ми розділяємо позицію А.В.Хуторського, за
визначенням якого евристика – це спрямованість діяльності людини, що
орієнтована на створення нею суб’єктивно або об’єктивно нового і
значущого продукту. Насправді, якщо вважати будь-яку діяльність людини
продуктивною, то все, що вона робить, можна назвати евристичним. Пряма ж
указівка на евристичність того або іншого прийому, методу або принципу
говорить про те, що йдеться про отримання нового продукту – предметного,
уявного, почуттєвого або іншого [7, 26].
Дидактична цінність евристики розкривається за допомогою організації
евристичного навчання. В евристичному підході, намагаючись переводити
незнання у знання, студент стикається з ситуацією збільшення незнання,
оскільки саме воно «упредметнюється» і перетворюється на знання про
незнання. У результаті евристична освіта стає механізмом саморуху,
оскільки студент орієнтується не на отримання відповідей (тобто знань),
а на відшукування питань (тобто незнань).
«Евристичне навчання – за А.В.Хуторським – це таке навчання, що ставить
головною задачею конструювання учнем власного значення, цілей і змісту
освіти, а також процесу його організації» [7, 9]. Традиційно зміст
освіти передається студенту з метою його засвоєння, в евристичному ж
навчанні – для того, щоб студентом було створено власний зміст освіти у
вигляді його особистих продуктів творчості. Окрім особового змісту
освіти студент за допомогою педагога створює і реалізує програму свого
навчання у загальноосвітньому процесі. Завдання педагога – допомогти
кожному студентові побудувати індивідуальну траєкторію освіти, яка
співвідноситься із загальноприйнятими досягненнями людства і направлену
на їх приріст.
Творча здатність людини є втіленням як природовідповідної, так і
культурної його суті. Саме в творінні людині дана можливість здійснювати
своє призначення, тому головною метою української освіти є створення
умов для особистісного розвитку та творчої самореалізації кожного
громадянина. За таких умов питання творчого розвитку та саморозвитку
входять до кола першочергових завдань національної школи.
У процесі аналізу науково-педагогічних джерел та фахової літератури
з’ясовано, що дидактичне значення евристичного навчання у процесі
творчого саморозвитку студентів висвітлено фрагментарно і потребує
подальшої розробки й апробації методів організації евристичного навчання
у навчальному процесі вищої школи. Евристичне навчання ставить головною
задачею конструювання студентом власного значення, цілей і змісту
освіти, а також процесу його організації, що створює відповідні умови
для творчого розвитку та саморозвитку студентів.
Література
1. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой
личности. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. – 238 с.
2. Андреев В.И. Эвристика для творческого саморазвития. – Казань: Изд-во
Казанского ун-та, 1994. – 286с.
3. Краткий словарь по философии / Под ред. И.В.Блауберга, И.К.Пантина. –
М., 1982. – 414 с.
4. Педагогика: Учеб. пособие для студ. пед. учеб. заведений /
В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. – М., 1997. – 239 с.
5. Поспелов Д.А., Пушкин В.Н., Садовский В.Н. К определению предмета
эвристики // Проблемы эвристики. – М., 1969. – 147с.
6. Философский словарь / Под ред. И.Т.Фролова. – 4-е изд. – М., 1980. –
448 с.
7. Хуторской А.В. Дидактическая эвристика. Теория и технология
креативного обучения. – М.: Изд-во МГУ, 2003. – 416 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
