Реферат на тему:
Розвивальне середовище як складова педагогічного процесу
Розвиток дитини є складною єдністю внутрішніх змін її психічної
діяльності (сприймання, пам’яті, мислення, волі та ін.) і форм її
самореалізації (умінь, навичок тощо). Відбувається він у
різноспрямованій взаємодії усіх чинників, одним з яких є зовнішнє
(розвивальне) середовище, в якому відбувається педагогічний процес і яке
є його важливою складовою частиною.
Розвивальне середовище — комплекс психолого-педагогічних,
матеріально-технічних, санітарно-гіпєнічних, ергономічних, естетичних
умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі.
Навчання, виховання, розвиток дитини повинні відбуватися в атмосфері
захищеності, психологічного комфорту. Це означає, що оточення дитини має
бути безпечним як щодо гігієни, умов життєдіяльності загалом, так і в
морально-психологічному аспекті. Передусім навколишнє середовище повинно
відповідати структурі когнітивної (пізнавальної) сфери дитини,
передбачати можливості вільного розвитку ігрової та інших видів її
діяльності.
Однією з перших звернула увагу на проблему розви-вального середовища М.
Монтессорі, яка найважливішою передумовою розкриття дитиною внутрішнього
потенціалу вважала вільну самостійну діяльність у створеному педагогом
просторово-предметному середовищі. Тому, на її думку, завдання педагога
полягає насамперед у наданні дитині засобів саморозвитку й ознайомленні
її з правилами користування ними. Такими засобами є ав-тодидактичні
(самонавчальні) Монтессорі-матеріали, з якими дитина працює спочатку під
опікою педагога, а потім самостійно.
Сучасні дослідники розглядають розвивальне предметне середовище як
систему матеріальних об’єктів діяльності дитини, що функціонально
моделює зміст її духовного і фізичного розвитку. Збагачене середовище
передбачає єдність соціальних і природних засобів забезпечення
повноцінної життєдіяльності дитини. Сюди відносять
архітектурно-ландшафтні та природничо-екологічні об’єкти; художні
студії; ігрові та спортивні майданчики; конструктори; тематичні набори
іграшок, посібників; аудіовізуальні та інформаційні засоби виховання і
навчання.
Розвивальне предметне середовище має відповідати віковим особливостям
дітей. Загалом, воно визначається взаємозв’язком таких складових:
1) продукти діяльності фахівців — художників, проектувальників,
конструкторів, майстрів-оздоблювачів (твори мистецтва, меблі,
інструменти, предмети, вироби прикладного мистецтва, посібники,
іграшки);
2) результати діяльності персоналу дошкільного закладу і батьків з
організації та оформлення побуту (облаштування зон, виставок,
виготовлення посібників та іграшок-саморобок, декоративне оформлення
кімнат до свят тощо);
3) результати участі дітей у створенні інтер’єру під керівництвом
вихователя.
Усі елементи розвивального середовища покликані забезпечувати і
стимулювати вільний вибір і зміну видів діяльності дитини, створювати
актуальні для неї і доступні для її розвитку проблемні ситуації. Для
цього вони повинні бути інформативними, емоційними, втілювати в собі
пізнавальну та емоційну новизну.
Особливо ефективно впливає на дітей, передусім на їхню рухову
активність, модульне предметно-ігрове середовище. Прикладами
предметів-модулів можуть слугувати легкі куби різного розміру,
виготовлені за типом вкладишів, і середні за розміром модулі —
«меблі-іграшки». Дитина може перетворювати модулі на корабель,
будиночок, казкову печеру тощо. Захопившись різногабаритними
предметами-модулями, дитина долає межі традиційного ігрового куточка,
легко оволодіває елементами ігрових дій. У багатьох дитячих садках
Данії, Швеції, США використовують іграшки-модулі, у тому числі й так
звані «ростучі меблі», розмір яких можна змінювати відповідно до віку
дитини.
Останнім часом розвивальне середовище якісно збагатилося завдяки
включенню в нього комп’ютерно-ігрових комплексів. Комп’ютер може увійти
в життя дитини тільки через гру, яка забезпечує оволодіння новими
способами дій, особистісний розвиток дитини.
Система комп’ютерної освіти для дошкільників охоплює:
— комп’ютерні програми та ігри, методичні рекомендації щодо їх включення
у зміст освіти;
— спеціальну науково-пізнавальну літературу для дошкільників про
персональний комп’ютер;
— кваліфікованих спеціалістів, готовність педагогів до роботи з
комп’ютерно-ігровими комплексами;
— методичні рекомендації для батьків. Використання у дошкільному
вихованні комп’ютерної техніки в поєднанні з традиційними засобами
виховання сприяє підвищенню загальної якості виховання, розвитку творчої
особистості. Визначальними щодо цього є компетентність вихователя,
розвивальний зміст комп’ютерних програм. Передусім слід виходити з того,
що комп’ютер є засобом діяльності дитини. Тому, організовуючи
ознайомлення дошкільнят з комп’ютерними технологіями, педагог має
орієнтуватися на дитину, дбати про її гармонійний розвиток.
Комплекс комп’ютерно-орієнтованих засобів розвитку дитини охоплює
периферійний комп’ютерний пристрій, який полегшує управління
комп’ютерною грою; спеціальні дитячі комп’ютерні меблі;
багатофункціональне ігрове обладнання.
З появою комп’ютерів розвивальне середовище у дошкільних закладах
функціонує як комп’ютерно-ігровий комплекс (КІК), складовими якого є:
1. Комп’ютерна зала. Комплектування її повинно виходити з нормативу:
чотири квадратних метри на один комп’ютер. Відповідно до зросту дітей
мають бути підібрані столи і стільці. Освітлення мусить бути комфортним
для очей, а екрани моніторів слід повернути у протилежний від джерела
світла бік. Не рекомендується використовувати в оформленні зали яскраві
кольори, м’які іграшки (накопичують електричні заряди). Цілком доречні в
її інтер’єрі живі рослини. Підлогу слід накрити антистатичним
матеріалом.
Тривалість перебування дитини перед комп’ютером не повинна перевищувати
15 хв., а загальний час перебування в КІК — 40—45 хв. Під час заняття в
залі може перебувати не більше восьми дітей. Тому їх часто доводиться
ділити на підгрупи. У кожного вихованця має бути індивідуальне місце з
комп’ютером (ІКМД). Неприпустимо, щоб біля одного комп’ютера працювало
водночас двоє-троє дітей. Відстань між столами ІКМД повинна бути не
меншою 60 см; між столами та опалювальними приладами — їм; від столів до
стін — 80 см. Відстань між очима дитини та екраном має становити 60—70
см. Яскравість зображення на моніторі мусить бути оптимальною.
2. Ігрова зала. Призначена для самодіяльних сюжетно-рольових,
режисерських і театралізованих ігор, тому повинна бути просторою,
світлою, затишною, не повторювати оформлення групових кімнат. У ній
розміщують великі ігрові модулі, подіуми-будиночки для режисерських
ігор, подіум-сцену із завісою для театралізованих ігор, а також
сюжетно-образні іграшки.
3. Зала релаксації. Вона може бути оформлена за зразком зимового саду: з
живими рослинами, акваріумами, тераріумами, вольєрами з птахами,
невеликим басейном, ємкостями з піском, галькою для експериментування з
природним матеріалом, столиками-мольбертами, предметами для ігор,
аквацентром тощо.
Оснащувати приміщення у дошкільних закладах слід згідно з Типовим
переліком обов’язкового обладнання, навчально-наочних посібників та
іграшок.
На цілеспрямоване оформлення простору групової кімнати, який повинен
часто оновлюватися з ініціативи педагога і дітей, орієнтує програма
розвитку в дитячому садку «Крок за кроком», яка передбачає організацію
центрів активності («Сюжетно-рольова гра», «Будівництво», «Мистецтво»,
«Література» таін.).
Залежно від специфіки, можливостей дитячого садка, особливостей дітей
можливе створення центрів комплексного, варіативного, тематичного,
мобільного, дієвого навчально-ігрового середовища, що сприяє розширенню
і розвитку інтересів дітей.
Література
АлексєєнкоТ. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї. — К., 1997.
Бурова А., Долинна О., Низковська О. Планування освітнього процесу в
сучасному дошкільному закладі // Дошкільне виховання. — 2002. — № 11.
Буре Р. С. Готовим детей к школе. — М., 1987.
Воспитателю о работе с семьей / Под ред. Н. Ф. Виноградовой. — М., 1989.
Детский сад и семья / Под ред. Т. А. Марковой. — М., 1986.
Дошкольная педагогика: В 2 ч. / Под ред. В. И. Логиновой, П. Г.
Са-моруковой. Ч. 2. — М., 1988.
Завтра в школу / За ред. В. К. Котирло. — К., 1977.
Каптерев П. Ф. Педагогический процесс // Избр. пед. соч. — М., 1989.
Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение старших
дошкольников. — К., 1986.
Котырло В. К., Ладывир С. А. Детский сад и семья. — К., 1984.
Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в
школе. — М., 1991.
Кузь В. Школа — центр воспитания. — М., 1991.
Лаврентьева Г. Комп’ютерно-ігровий комплекс у дошкільному закладі //
Дошкільне виховання. — 2003. — № 1.
Лешли Д. Работать с детьми, поощрять их развитие и проблемы: Пер. с
англ. — М., 1991.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
