Реферат з педагогіки

Розвиток творчої особистості дитини

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ

“Світ змінився. Змінилася наша дитина

Сьогодні на землю прийшли космічні діти, діти кольору індиго.

Це – колір інтелекту. Діти Сонця.

Але вони іноді хворіють.

Американці кажуть, що діти прийшли в умови, які не відповідають їхньому
рівневі розвитку, суспільство ще не готове прийняти таких дітей.

Це діти з великими-великими крилами, а ми їм ці крила відрубуєм”

Людмила Калембет,

канд.пед.наук, доцент

інституту післядипломної освіти

м. Івано-Франківськ

“Погано, що хлопчиків виховують у нас як дівчаток”

Людмила Калембет,

канд.пед.наук, доцент

“Ісус помер не стільки від фізичних, скільки від моральних тортур”

Гук Ірина Федорівна,

психолог

“Перші 3 місяці вагітності дитина все переймає, все занотовує. І в
результаті інвалід (духовний) народжує інваліда.

На милицях духовних переважна більшість нашого суспільства.

Людмила Келембет,

канд.пед.наук, доцент

“Шукайте посмішку Джоконди”

Куди йдемо? Який лишаєм слід?

Хто пам’ять змив, як дощик акварельку?

Все менше рук, що вміють сіять хліб

Все більше рук, що тягнуть все у пельку.

Ліна Костенко

Слова моєї улюбленої поетеси Ліни Костенко – візитна картка ХХ століття.
Вони на диво влучні й просякнуті глибоким змістом. І якщо хтось мені
заперечить, що це не головне у цьому сторіччі, адже скільки в ньому
болючого трагізму, породженого війнами, голодоморами і атомним
прогресом, то я скажу: а все це хіба не наслідок духовної деградації
людства, його відмови від Бога, а, отже, від гармонії й любові?

Ми губимось у вирі пристрастей й бажань, владолюбства і самоутвердження.
Ми губимо в собі наше духовне джерело; а якщо ні, то замулюємо його
брудом вчинків й цинізмом слів. Ми руйнуємо собори наших душ і
черствіють наші серця. І так і хочеться сказати словами тієї ж Ліни
Костенко:

Здається ж, люди, все у них людське,

Але душа ще з дерева не злізла.

Звідки взялося стільки ненависті одне до одного? Невже ХХ століття
дійсно під егідою диявола? А на порозі – вже нова епоха. Що ж буде далі?

Як добре те, що з океану зла й байдужості ще виринають зелені острови
любові, береги надії і прозрінь – могутні Прометеї, співці-пророки
правди і добра. Мабуть, це ті, кого ще посилає Бог, щоб врятувати
людство. Костенко, Симоненко, Хвильовий, Павличко… Грім серед ясного
неба і тиха пристань, де спочинуть серце і душа. Люди, яким було дано
кричати те, що в кожного ховалось на дні підсвідомості, у найпотаємніших
закутках сердець. Ті, що володіли невловимим талантом лити думки на
папір чистим джерелом. Саме в їхніх творах я знаходжу правду про ХХ
століття, ловлю розв’язки вічних проблем.

***

Ті, що народжуються раз на століття,

умерти можуть кожен день

Кулі примхливі, як дівчата, —

вибирають найкращих.

Підлість послідовна, як геометрія, —

Вибирає найчесніших.

В’язниці гостинні, як могили, —

вибирають неприборканих.

***

І не знецінюйте коштовне,

не загубіться у юрбі

Не проміняйте неповторне

на сто ерзаців у собі.

Минають фронди і жіронди,

Минає слава і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди,

Вона ніколи не мине.

***

Буває час орлів, а нині різне птаство

З державної руки сипнули їм пшона

Не треба правду говорить цвітасто:

вона сьогодні проста і страшна.

***

Хай вас охопить розпач

Хоч раз на днину –

За людину.

***

А світ не може без перетурбацій,

І досі без воєн не може світ.

Зостається людині праця

І волошковий любові цвіт.

***

І зберегтися в чистоті –

У тій високій, в тій єдиній…

Щоб у кінці мого путі

Промовив клен: “Пройшла Людина”.

***

А завтра?.. Завтра що?!..

Калина

Металу в очі заглядала, а той, —

сліпий.

Вернися ж до людей, спокійне рос

леління,

Де в’яже перепел із перепілкою снопи!

***

Не загубитьсь в осінній сльоті — печалі,

Триматись за рідне листком дубовим, –

Серце ж повинно мати свій причал,

Звідки світить йому маяк любові.

Тарас Мельничук

Люди, звертайтеся до вічного, не розтрачайте жар душі на буденне,
швидкоплинне, адже “цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні
береже”

І якби на те моя воля

Написала б я скрізь курсивами:

– Так багато на світі горя,

Люди, будьте взаємно красивими!

Розвиток творчої особистості дитини

Ніяка школа не може дати знання на все життя, але якщо дати дитині
розвиток добрий, навчити її працювати самостійно. Вона знайде вихід у
любій ситуації”

Зеновій Горішній, канд.пед.наук, доцент

інституту післядипломної освіти,

м. Івано-Франківськ

Чому особистість дуже цінна?

Тому що вона бачить світ таким, яким його не бачить ніхто інший.

Чому виникла відсутність особистої думки?

Це – страх (ще з часів минувшини).

На уроках зарубіжної літератури, опираючись на твори, веду
роз’яснювальну роботу, використовуючи такі форми роботи, як бесіда,
диспут, коментоване читання, твори-роздуми, відгуки та твори, захист
проектів.

Дитина тільки тоді зможе стати особистістю, коли глибоко усвідомить
знамениті біблійні заповіді і понад усе полюбить сім християнських
чеснот

(Віру,

Надію,

Милосердя, (Любов до ближнього),

Справедливість,

Розсудливість,

Помірність,

Хоробрість).

Тому, аналізуючи твори, вчу дітей знаходити Дух Святий.

Дитина тільки тоді зможе стати особистістю, коли навчиться критично
мислити і робити правильний вибір. Тому.

у всіх класах виділяю час і забезпечую можливістю учнів критично
мислити, вільно розмірковувати;

висловлюю віру у здатність кожного учня продовжувати критичні судження;

забезпечую здорове, вільне від глузувань середовище.

Три фази критичного мислення:

Попередня активізація (фокусуючи запитання)

Усвідомлення змісту

Рефлексія (міркування)

Критично мисляча людина – це особистість, яка відбулася і перебуває у
постійному пошуку проблем і шляхів їх розв’язання. Така людина не може
примиритися з

Гордістю,

Заздрістю,

Скупістю,

Лицемірством,

Розпустою,

Ненажерливістю,

Гнівом (несправедливим).

Дитина тільки тоді зможе стати особистістю, коли буде всебічно
розвинена.

Я практикую інтегровані уроки, де література вивчається в поєднанні з
іншими видами мистецтв (живописом, архітектурою, скульптурою, музикою) і
іншими предметами (історією, українською літературою, математикою).

Творча особистість завжди володіє високим рівнем знань, має потяг до
нового, оригінального. Творча діяльність є її життєвою потребою, а
творчий стиль поведінки – найбільш характерний.

Проблемою розвитку творчої особистості займалось багато педагогів –
Я.Коменський, Ж.-Ж.Руссо, Дж.Локка, Й.Песталоцці, Ф.Гребель, Г.Спенсер,
П.Лесгарт.

Всі вони – за розвиток активної думки і проти накидання в голову учня
різноманітних знань.

В 1907 році бельгійський педагог, психолог та лікар Овід Декролі
(1871-1932) висунув концепцію, виражену в назві створеної ним школи
“Школа для життя через життя”.

Він обґрунтував принцип концентрації шкільної програми навколо так
званих центрів інтересів: “Дитина та її організм”, “Дитина і всесвіт”.
Навчальна програма будувалась за принципом “від дитини до світу”, тобто
він намагався пристосувати школу виключно до потреб та інтересів дитини.
На той час це було кроком до особистісно орієнтованої технології.

Як творчу співпрацю вчителя з учнями пояснював особистісно орієнтовану
педагогіку Генріх Шаррельман (1871-1940). Навчання повинно викликати в
учнів радісне світосприйняття, а цьому можуть прислужитися, за його
переконанням, різні види самостійних творчих робіт.

А педагог Фріц Гансберг (1871-1950) вбачав формування особистості в
процесі творчого саморозвитку через викладання різних видів мистецтва.

З Українських вчених цією проблемою займався педагог і психолог, проф..
Григорій Ващенко.

В своєму проекті “Система освіти в самостійній Україні він писав:
“Школа, з одного боку, мусить дати учням певну суму наукових знань,
виробити в них науковий світогляд, а з другого. – “виховати в них
формальні здібності інтелекту, без яких людина не зможе рухати культуру
вперед”, їй потрібні “логічне мислення і творча фантазія”.

Прийшовши до школи, діти повинні заглиблюватись в атмосферу творчості,
пошуку нового. Піддавати сумнівам старі істини.

З цього приводу Лев Толстой наголошував: “Якщо учень у школі не
навчиться нічого творити, то і в житті буде тільки наслідувати і
копіювати”.

До творчості учнів необхідно готувати, по-перше, постійно і
всесторонньо розвиваючи їх відтворюючу уяву, по-друге, планомірно
формувати літературно-творчі вміння, зокрема, вміння створювати нові
образи і сюжети на основі навчального літературного матеріалу.

Велике значення має і відношення вчителя до творчих спроб учнів. Дуже
важливо, щоб юні автори відчули інтерес до їх творів, як усних, так і
письмових, зі сторони розумного, доброзичливого, зацікавленого
помічника-вчителя.

На першому етапі мені здається доцільним використовувати завдання,
зв’язані зі зміною особи оповідача. Наприклад, художній переказ від
імені любого персонажу твору. Він може бути повним або вибірковим, але
обов’язково художнім.

На цьому етапі відтворююча діяльність, звичайно, переважає, але і
елементи творчості безсумнівні.

Завдання слідуючого етапу, наприклад, складання плану і розгорнутий
переказ одного з пунктів з добавленням власних, обов’язково мотивованих
деталей до описуючих творчих зусиль.

На третьому етапі роботи школярам доцільно запропонувати себе героєм
любимої казка (або іншого твору) і попросити пояснити той чи інший
поступок героя, придумати можливе продовження подій (додумування
ситуації) або усний твір з продовженням типу:

Якщо би, то…

І, на кінець, останній етап – вищий рівень самостійності і творчості:
створення власного твору.

Як правило, казки, байки, билини, короткого оповідання.

Тут хочеться особливо відмітити, що роботи такого типу повинні даватися
тільки по бажанню самих учнів.

Примус тут зовсім неприпустимий.

Звичайно, починати ціленаправлене і систематичне формування
літературно-творчих умінь, залучення до творчої діяльності треба з 5-го
класу, з початку вивчення літератури. Для такої творчої роботи фольклор
являється найбільш сприятливою темою. І ось чому.

Ці твори цілком доступні для 5-класників і, як правило, любимі, що
позволяє розраховувати на активне емоціональне їх сприйняття, і як
відповідну реакцію – спробу створення власного твору.

Кожного року в 5-х класах при вивченні твору Распе “Пригоди барона
Мюнхаузена” діти складають нову історію барона Мюнхаузена. Ця своєрідна
гра в маленьких брехунців заставляє працювати уяву п’ятикласника,
намагатися бути таким же сміливим, смекалистим як барон Мюнхаузен.

В 5-му класі учні придумують свої казки і оформляють їх у вигляді
книжечки.

В системі аналізу уривку із вступу до поеми “Руслан і Людмила”
О.С.Пушкіна “У лукомор’я дуб зелений…” одним із центральних може стати
вміння словесного малювання, основою якого являється вміння відтворювати
в уяві картини, створені письменником – вміння таке необхідне для читця
і взагалі для читача.

В роботі над казкою “Про мертву царівну і сімох богатирів” даю завдання
самостійно вибрати уривок для читання напам’ять.

Тут для мене важливо, як діти виявляють межі, закінченість уривку.

Дуже важливе питання. Чому вибраний саме цей уривок. Це активізує, поки
що на початковій стадії, вміння визначити мету свого читання.

В зв’язку з накопиченням перших відомостей про віршовану мову вже на
новому етапі (“опора” на знання) вдосконалюємо вміння передавати основні
особливості вірша (ритм, рифма, пауза, акцентні слова). Для розуміння
тексту діти повинні також навчитися виділяти незрозумілі слова.

“Снігова королева” Х.К.Андерсена дає матеріал для формування вміння
читати описи і діалоги. Хоча, звичайно. дітям-п’ятикласникам ще важко
читати в особах, виходячи із характеру персонажа, тому робота над
читанням в особах носить пропедевтичний характер. Головна увага
приділяється виразному читанню описів в казці.

Для самостійного завдання пропоную учням визначити логічні наголоси у
даному мною уривку.

Вперше ставлю чітко задачу-питання:

“З яким почуттям будемо читати уривок? Яке почуття повинні ми передати
читачам?”

Одним словом, вчу визначати мету читання, загальний емоційний тон,
передавати особисте відношення до прочитаного.

Аналізуючи казку Астрід Ліндгрен “Пеппі Довгопанчоха”, виховую в учнів
благородні почуття; детально розглядаємо епізод, коли Пеппі встряє в
бійку, щоб захистити хлопчика, на якого напало п’ятеро хлопців.

Діти, що так згуртувалися проти одного, звичайно – боягузи.

В душах дітей треба виховувати не звіра, а Людину.

В 6-му класі вже видно результат роботи.

До Дня Валентина підготувала 4 закохані пари:

6-Б, Галя і Левко, М.Гоголь “Травнева ніч, бо Утоплена”.

6-Б, коваль Вакула і Оксана. М.Гоголь “Ніч перед Різдвом”.

9-Б, Фауст і Маргарита. Гете “Фауст”

8-Б, Ромео і Джульєтта. Шекспір, трагедія “Ромео і Джульєтта”.

Діти професіонально зіграли сценки з творів, з допомогою костюмів
відтворили епоху, в яку жили дані герої, діти добре, вільно володіють
виразним читанням напам’ять в особах, в сценках вони відтворили щодо
закоханих персонажів твору. Їм цікава ця тема.

Небайдужими до підготовки свята були і батьки.

Галя і Левко зайняли І місце за найщиріше признання в коханні. Але жюрі
найкращою парою визнало пару, яка зайняла перше місце за артистизм. Але
ж кохання і артистизм – речі несумісні.

Звичайно, творчою особистістю є Робінзон Крузо з роману Д.Дефо.

“Що може бути страшнішим, ніж попасти на безлюдний острів?! І ось в
цьому романі саме так розпорядилась доля з людиною, яка спаслась і не
загинула під час кораблекрушіння”…

Учні характеризують Робінзона Крузо як винятково працьовиту, смекалисту,
винахідливу, добру, щиру людину.

Обов’язково даю дітям під запис поради Робінзона Крузо тим, хто попав в
екстремальну ситуацію.

“Треба обов’язково прислухатись до внутрішнього голосу!”

Тільки завдяки своїй праці. Своїй вірі в спасіння. Робінзон Крузо
витримав випробування і залишився живим. Діти пишуть твір-роздум “Подвиг
Робінзона Крузо”.

Яскравим прикладом того. якою повинна бути особистість є Мцирі з
одноіменної поеми М.Лермонтова (7-й клас).

Мцирі – помирає. Він не може жити в монастирі, куди попав не по власній
волі, він дуже сумує за батьківщиною і понад усе любить свободу.

На уроці використала такі форми роботи: бесіда, виразне читання 8,9,10
строф, усне малювання.

У 8-му класі з твору Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Циннобер”, учні
дізнаються про те, що в деградованому суспільстві кар’єру здобувають
деградовані люди, а розумні, ентузіасти – затоптуються.

Цей твір – соціальна сатира, в якому показані вади суспільства: один
працює, а похвала, слава і гроші – іншому.

Гофман у цій казці порівнює потворність і красу, висміює владу і
возвеличує простих людей, які вміють кохати: таких, як Бальтазар.

Учні роблять висновок: той, хто має багатство і силу, незалежно від
особистих якостей, привласнює собі плоди розуму і праці інших.

Тому завдання благородних людей боротися з такими, як Цахес. На домашнє
завдання учні пишуть міні-твір “Головне в людині – її духовний світ”.

Якщо в 5-8 класах на уроках зарубіжної літератури ми читаємо твори,
аналізуємо їх, вчимо теорію літератури і тільки,

то з 9-го класу ми починаємо вивчати історію літератури.

Тобто вивчаємо твори різних епох в порядку їх виникнення і знайомимось з
характеристикою цих епох.

А це – Античність, Середньовіччя, Відродження, Класицизм, Просвітництво,
Романтизм.

Діти отримують поняття і про добу Реалізму.

При вивченні в 9-му класі трагедії Й.В.Гете “Фауст” доцільно якнайкраще
познайомити учнів з біографією німецького просвітника Й.В. Гете.

Доля його дещо нагадує долю української +поетеси Лесі Українки, яка теж,
незважаючи на тяжку хворобу, думала лише про те, як полегшити життя
людям.

“Ось це Людина!” – сказав про Гете Наполеон – легендарний воєначальник.

Ці слова Наполеон вимовив при першому знайомстві з письменником.

Про Гете говорять, як про великого олімпійця, що все життя шукав
гармонії: “Прочитай мої творіння –

Я роздвоєно один”.

Він, як ніхто, міг цілком віддаватись чи то людині, чи то справі, до
кінця.

“Тільки людина, наділена особливою чутливістю, може стати найхолоднішою
і найтвердішою. Вона змушена вдягати твердий панцир…”

Далі знайомлю учнів з історією створення трагедії, з народною легендою,
що лягла в основу твору, з композицією, системою образів.

Виховую в учнів вміння відстоювати свою точку зору на життєві проблеми.

Потім обговорюємо прочитане і виділяємо основні проблеми твору:

Що відповідає Фауст, коли Маргарита запитує чи вірить він у Бога?

Чого прагне Фауст?

Коли Фауст промовив знамениті слова:

“Спинись, хвилино, гарна ти!”

Отже,

В чому смисл життя?

Проблема добра і зла.

Відповідальність за вчинки.

(За все прийдеться відповідати)

Готуючись до відкритого уроку в 10-му класі на тему: “Космізм образів
природи”. Трагічна забарвленість теми кохання”. “Природа – сфінкс”
“Silentium!”

намагалась виховати в учнів почуття ніжності, витонченості, любові до
природи, до людини, розуміння вищої сили Всесвіту.

Адже тільки люди з такими почуттями здатні творити все прекрасне у цьому
світі.

В той час, як люди огрубілі, знахабнілі здатні лише нищити красу,
духовність.

На уроці використала різні форми роботи:

виразне читання дітьми віршів Ф.Тютчева.

Євристична бесіда за біографією поета.

Робота з портретом Ф.Тютчева.

Робота з епіграфом до уроку.

Аналіз віршів “Природа – сфінкс”, “Silentium!”

Пошукова робота з літературознавчими словничками.

Порівняння перекладів вірша “Silentium!”

Переклад Ю.Клена,

Переклад М.Вороного.

Робота над визначенням розміру вірша.

(Повторення)

Розповіді дітей. що мали випереджувальне завдання.

Вправа на розвиток уяви учнів.

Прослуховування старовинного романсу “Я встретил Вас – и все былое…”

Домашнє завдання – диференційоване: творчій групі дітей написати твір
“Що я відчуваю, читаючи поезію Ф.Тютчева?”, решта дітям – вивчити
напам’ять вірш до душі.

Намагалася, щоб діти зрозуміли, що тільки благородна, чесна, щира, чиста
душею людина здатна народити в своєму серці найпрекрасніше на цій землі
почуття, яке називається Коханням, щоб прагнули були гідними цього
почуття. Адже кожен хоче знайти своє кохання. В ньому він проявляє свою
істину.

Десятикласники справились з творчим завданням, написали твори на тему
“Що я відчуваю, читаючи поезію Ф.Тютчева?”

Готуючись до відкритого навчально-позакласного заходу на місто:

Гортаючи сторінки журналу “Письменники – Лауреати Нобелівської премії”,
опрацювала багато матеріалу про світових письменників, яким випала честь
отримати Нобелівську премію, підготувала розповідь про шведського
інженера-хіміка Нобеля, до кожної сторінки усного журналу підібрала
епіграф, який, на мій погляд, найкраще відображає життєву позицію
письменника, як творчої особистості.

А епіграфом для відкритого заходу взяла слова відомого педагога, батька
російської педагогіки Костянтина Дмитровича Ушинського:

“Кожна особистість більша людина в тому, як вона почуває, ніж у тому, як
вона думає”,

Основна мета на уроках, позакласних заходах з предмету – вивчення
зарубіжної літератури через рідну літературу.

Тому, хоч Україна не має лауреата Нобелівської премії, згадала всіх
українських письменників, поетів, що були “на підступах” до неї.

Виховуючи гуманістичні ідеали добра, уболівання за ближніх пов’язала
розповідь про письменників-лауреатів Нобелівської премії з розповіддю
про матір Терезу, монахиню.

Творчою групою дітей було прочитано її послання.

Дуже люблять діти твори про тварин.

При інсценізації уривку “Хижі вовки захищають людське дитинча”
(підручник ЗЛ) з повісті-казки Дж.Р.Кіплінга намагалась донести до учнів
навчання із Старого Заповіту.

“Ви вищі за риб, птахів, тварин, рослин!

Маєте піклуватись про них”

Звірі Кіплінга, на відміну від звірів з народних казок, не є носіями
тих чи інших рис людської вдачі – сміливості, хитрості, благородства,
боягузтва.

Письменник зображує їх мислячими істотами, котрі діють в залежності від
конкретних обставин.

Із сценки “Хижі вовки захищають людське дитинча” діти побачити, яку роль
зіграли звірі у вихованні людських якостей: гуманності, мудрості,
чуйності, мужності.

Ми уявляємо собі вовків хижими, злими, жадними, а Кіплінг в своєму творі
довів, що навіть такі страшні хижаки, як вовки, бувають дуже чуйними,
дуже мудрими та справжньому ніжними і відчайдушними мамами.

Головний закон Джунглів – закон Справедливості.

А в світі людей, на жаль, часто спрацьовують закони нечесності.
брехливості, користі, вигоди.

З побаченого і почутого діти роблять висновки:

Люди не повинні забувати, що в цьому житті спрацьовує закон бумерангу.

Як Акела, в свій час, заступився за Мауглі, так Мауглі, коли виріс,
захистив його старого.

Як тигр Шер-Хан викрав у людей Мауглі, так Мауглі розправився з ним,
коли став дорослим.

Отже, треба берегти природу, звірів, бо інакше вони можуть повернутись
проти нас.

У Акели, Багіри, Балу і особливо у Матері-Вовчиці ми навчилися
гуманності, мудрості, чуйності, мужності.

Організувала та провела захід для обдарованих учнів школи (задіяні діти
різних вікових категорій 5-11 класи) Літературна вітальна “Приміряюсь до
ролі митця…”

Вступна частина – читання учнями віршів поетів класиків про природу
сценка про те як вода (пожива для душі) забруднена і просить допомоги!
Далі – читання власних віршів учнями школи, а також презентації учнем 9
– В класу Миколою Івановим його власних поетичних і музичних творів

Коли звучали вірші мені було добре,

але коли заграла гітара – мені стало ще краще

Я. Ясінський

Заключною частиною виховного заходу стали виступи Я. Ясінського,
І.Рябого з дуже професійними порадами для літературно-обдарованих дітей.

Творчі учні є гордістю кожної школи. Ці діти не такі, як інші. Вони –
особливі. Вони здатні бачити і відчувати Красу.

Їх треба оберігати, допомагати, всесторонньо розвивати, виховувати в
кожній дитині – особистість.

На мій погляд, тільки творчі особистості несуть в собі надію на щасливе
майбутнє наше.

Активізую творчу діяльність учнів, задаючи на домашнє завдання:

написати свою казку;

намалювати ілюстрацію;

побути в ролі одного з персонажів;

змінити кінцівку твору;

написати твір-роздум;

скласти кросворд до твору;

підготуватись до захисту власного проекту;

написати відгук на твір, картину.

З талановитими учнями працюю індивідуально!

Похожие записи