Розвиток творчого потенціалу дітей дошкільного віку у грі вихователь
ДНЗ «Липка»

Василюк Олеся Іванівна

вул.Заводська,19,с.Вербівка Городищенського р-ну

Черкаської обл.

0972587883

Спостерігаючи за дітьми на заняттях і в повсякденному житті, я
зрозуміла, що у процесі навчання та виховання недостатньо приділяється
уваги саме розвитку творчих здібностей дітей.

Цілеспрямовано творчий розвиток особистості дитини починається у
дошкільному віці. Означений віковий період найбільш сприятливий для
творчого розвитку дітей, оскільки у дошкільному віці спонтанна і
репродуктивна творчість дитини поєднується зі швидким зростанням
інтелекту, абстрактного та логічного мислення. Проблеми розвитку
творчості тісно пов’язані з питаннями розвитку дитячої уяви. Формувати
творчість дитини необхідно насамперед такими засобами, які сприяють
формуванню дитячої уяви.

Свого часу Альберт Ейнштейн наголошував: «Уява важливіша за знання…».
Уявімо на хвилину, що людина не мала б уяви. Не було б учених,
винахідників, художників, письменників, артистів. Адже зроблені руками
людини витвори мистецтва, світ культури, на відміну від світу природи, є
продуктом людської уяви й творчості.

Однак для того, щоб тьмяне полум’я первісного смолоскипа перетворилося
на газове й електричне освітлення, знадобилася довга низка винаходів.

Уява й подальша творчість залежать від багатства й розмаїтості досвіду
дітей, кругозору, начитаності, емоційного світовідчуття. Величезну роль
тут відіграє середовище, також умови, у яких зростають діти. Але основне
значення має спеціальна діяльність, спрямована на розвиток уяви та
творчості. У дошкільному віці такою діяльністю є гра. Видатний психолог
ХХ ст.. Л.С.Виготський та його послідовники Д.Б.Ельконін,
О.В.Запорожець, С.Л.Новоселова й інші показують, що за умови вмілого
керування гра сприяє розвитку творчої уяви. Це дозволяє дітям
придумувати, а потім і реалізовувати задуми, плани колективних та
індивідуальних дій.

Головним завданням уяви є створення образу майбутнього результату ще до
його втілення.

Для створення нових образів в уяві дитини необхідна організація
внутрішньої взаємодії мислення, уяви й довільності. І таку взаємодію
забезпечують ігри дітей з піском.

Метод sandplay (дослівно-пісочна гра)—незвичайна техніка, завдяки якій
малюк будує свій мініатюрний світ із піску й невеличких фігурок.
Граючись, дитина виражає на піску те, що спонтанно виникає в її
свідомості. Під час ігор з піском перед дитиною постає таємничий
усесвіт, усередині якого вона створює свій індивідуальний і неповторний
світ, який до цього був нікому невідомий.

Метод sandplay—не лише ефективний засіб розвитку уяви дитини, а й засіб
допомоги дитині в різних скрутних або психотравмуючих ситуаціях,
наприклад:

під час адаптації до будь-яких змін у житті дитини—прихід до дитячого
садка. Зміна дитячого колективу, народження брата чи сестри;

у процесі формуванні впевненості в собі і більш стійкої самооцінки;

у гармонізації внутрішнього емоційного стану, наприклад, при
негативізмі, образливості, конфліктності;

при переживанні будь-яких травмуючи ситуацій. Таких як біль при
розлученні батьків, утраті близьких.

Історія малюнків із піску налічує не одне століття, у використанні піску
для відображення внутрішнього світу—довга історія. Стародавні племена
малювали на землі різні захисні малюнки і створювали їх на піску,
надаючи містичного змісту. Найдавнішими згадками про малюнки на піску є
згадки племен Навахо. У своїй практиці індіанці використовували ці
зображення під час церемоній лікування, для передбачення майбутнього
тощо. Клер Бейкер у своїй статті «Малюнки на піску Навахо і пісочна
терапія» (1993) дає детальний аналіз зв’язку між малюнками індіанців і
методом sandplay. Пісочні картини Навахо і sandplay—методи, які
активізують психічну енергію і відкривають перед людиною можливість
змінюватись. Окрім того, схожі між собою методи роботи з піском
поліпшують комунікацію між тими, хто бере участь у цьому процесі.

Тібетські монахи з давніх часів і дотепер використовують у своїй
практиці (протягом декількох тижнів) створення з різнокольорового піску
магічних кіл «мандал» для досягнення досконалості й духовної гармонії. У
Китаї, Індії, Японії ємності з піском ставлять біля входу в будинок.
Кожен хто входить і виходить із будинку, занурює руки в пісок для
очищення від поганих думок і небезпечних почуттів.

&

&

h

h

h

акож позицію стосовно різних предметів та людей, виявлену за допомогою
іграшок… Іграшковий світ у поєднанні з піском дає дитині змогу
відтворювати ті дії, які вона не може відтворити у реальному світі,
виключно в межах творчості дитини…»

Найважливіший аспект sandplay полягає в тому, що ця техніка бере початок
із глибин дитинства, дитячих ігор. К.Юнг вважав пісочницю дитячим
аспектом колективного неусвідомлюваного. Багато психологів говорять про
те, що таця з піском пробуджує «внутрішню дитину». К.Юнг писав: «Тема
дитина—це не лише те, що існувало в минулому, але й те, що існує зараз.
Це система, яка функціонує в теперішньому».

На сьогоднішній день існує декілька напрямів sandplay. Оскільки
можливості трансформації методу розширюються, з’являються різні
модифікації та форми. У 1995 році на міжнародній конференції в
Сан-Франциско прийнята наступна класифікація:

Sandplay із великої літери S—це класична форма юнгінської пісочної
терапії із властивою їй теоретичною базою і методологією;

sandplay із малої літери s—це різні модифікації методу (пісочна терапія
в контексті арт-терапіі, казки на піску, дидактичні програми,
реабілітаційні програми тощо).

Чому саме пісок? У чому його переваги? Пісок неймовірно приємний і дуже
таємничий матеріал. Він збуджує цікавість дитини завдяки своїм
можливостям і формі. Кожен у дитинстві грався з піском у пісочниці,
роблячи пасочки, або на березі моря створював неймовірні замки,
забуваючи при цьому про всі свої справи та проблеми.

Самостійне створення дитиною (або з допомогою дорослого) піщаного світу
дає можливість відчувати себе чарівником; дитина не боїться щось
змінювати, будувати нове і ламати старе. Пісок дає їй більше свободи,
вона не боїться, що за зламаний пісочний світ її сваритимуть.
Застосування піску в групі сприяє створенню довірливих стосунків,
цілісності та спілкування з мудрістю як кожного окремого учасника, так і
групи в цілому. В пісочниці створюється додатковий акцент на тактильну
чутливість, формується «мануальний інтелект» дитини. Тому перенесення
традиційних навчальних і розвивальних завдань у пісочницю створює
додатковий ефект. З одного боку, суттєво підвищується мотивація дитини
до занять, а з іншого боку—більш інтенсивно і гармонійно відбувається
розвиток пізнавальних процесів.

Працюючи з піском, можна створити стимулююче середовище, в якому дитина
почувається захищеною, має можливість розкритися, проявити свою творчу
активність. При проведенні ігор з піском слід дотримуватися такого
правила—максимально заохочувати творчий підхід і фантазію, повністю
виключаючи негативну оцінку як дій дітей, так і результатів їхньої
діяльності.

Зазвичай використовується пісок сухий, мокрий, кольоровий.

Виникає запитання—яке обладнання використовується для роботи з піском?

У дитячому садку використовують:

пісок. Його можна знайти в будь-якому будівельному магазині. Необхідну
для роботи кількість піску потрібно промити бактерицидним побутовим
опромінювачем. Також пісок можна прожарити в жаровій шафі.

кольоровий пісок можна виготовити самостійно. У поліетиленовий пакет
кладемо невелику кількість мокрого піску, додаємо харчовий барвник (для
пасхальних яєць), розтираємо до отримання однорідної кольорової маси,
розкладаємо тонким шаром для просушування. Сухий кольоровий пісок
висипаємо для зберігання в коробки. Насиченість кольору залежить від
кількості фарби. Щоб отримати насичений колір—додаємо два-три пакетики
фарби, а для пастельного кольору достатньо одного пакетика. У кольоровий
пісок воду не додаємо, його використовують тільки сухим;

дерев’яний ящик синього кольору, в якому дно символізує воду, а
бортики—небо. Для цього зовсім не потрібно закуповувати ящики, можна
використовувати старі меблі, а саме—шухляди, які заздалегідь фарбують у
синій колір;

пластикову ємність синього кольору. За розміром вона має бути меншою за
дерев’яний ящик. Пластикова ємність уставляється в дерев’яний ящик, і
тоді пісок не висипається на підлогу;

дрібні іграшки для ігор з піском;

розмальовки (роздруківки). У залежності від занять, під час яких ми
хочемо використати пісок, можна брати різні;

кольорові ємності—червону, синю, жовту, зелену, куди додаємо відповідний
кольоровий пісок.

Умовно ігри з піском можна розділити на:

маніпулятивна ігри з пісочною поверхнею—діти заповнюють піском формочки,
малюють на пісочній поверхні, роблять відбитки, створюють гірки;

ігри з проникненням у товщу піску—риття тунелів, ямок, ховання і
відшукування предметів у піску;

організація на піску сюжетів і композицій.

Найважливішим, найістотнішим компонентом виховного процесу є становлення
внутрішнього світу малюка, що формується поступово, та визначає
евристичний, творчо-пошуковий чи, навпаки, репродуктивно-наслідувальний
характер будь-якої дитячої діяльності. Отже, одне з основних
педагогічних завдань—організувати життєдіяльність дитини ,яка відповідає
законам її саморозвитку та сприяє формуванню творчої особистості.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи