Розвиток моральних якостей, як передумова розвитку соціальної
компетентності дошкільника в сюжетно-рольовій грі. Подобєдова О.О.,
вихователь, НВК №1 м. Умань

Дійсність, у якій живе дитина, можна поділити умовно на сферу природних
і створених руками людини предметів і на сферу діяльності людей і
стосунків, у які вони вступають під час різних видів Для дітей
дошкільного віку надзвичайно привабливою є навколишня дійсність особливо
світ дорослих. У них з’являється потреба діяти, як дорослі, робити все
самотужки. Однак вони не можуть включитися в «дорослу життєву ситуацію»,
оскільки їм бракує відповідних умінь, знань і навичок. Суперечності між
прагненням усе зробити самотужки і реальними можливостями спонукають
дитину реалізовувати свої інтереси в сюжетно-рольовій грі.

Щоб відчувати себе спокійно, комфортно, впевнено кожна дитина має
навчитися встановлювати взаємозв’язки з однолітками та дорослими людьми,
спілкуючись з ними у різноманітних життєвих ситуаціях. Необхідною умовою
успішної соціалізації є засвоєння правил морально-етичних норм, вимог,
вироблених багатовіковою історією людства. У ході соціально-історичного
розвитку людства все більшого значення для засвоєння морально-етичних
норм, формування морально-етичних якостей особистості дошкільника
набуває гра – провідна діяльність дитини цього віку.

Д.Б.Ельконін вбачав неоцінену роль гри у засвоєнні морально-етичних
норм, оскільки зазначав, що саме гра допомагає виділити для свідомості
дитини соціально-прийняті морально-етичні норми поведінки, осмислити їх
та зробити особистісними, а не нав’язаними зовні.

Гра – це діяльність, у якій дитина, спочатку на емоційному, а потім на
інтелектуальному рівні засвоює систему людських взаємин, ознайомлюється
з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться
розрізняти добро і зло. Гра – це особлива форма активності, діяльності
дитини в якій вона виражає своє ставлення до оточуючої дійсності, до
інших людей і самої себе.

Вирішальний вплив на поведінку дітей дошкільного віку, які ще не
оволоділи нормами спілкування в іграх, має партнер по грі його ставлення
до ігрового завдання та товаришів по грі. «Щоб моральні норми
виконувалися не тільки під впливом авторитету дорослого і
використовувалися в якості зовнішнього аргументу в їхніх міжособистісних
стосунках, наприклад при вирішені сварок і конфліктів, а стали б
внутрішніми мотивами поведінки, необхідно підготувати грунт для їх
засвоєння. Такий психологічний грунт створюється шляхом відповідної
практики взаємостосунків дітей в процесі гри. В дружньому дитячому
колективі діти здобувають позитивний соціальний досвід і пронизуються
спільністю почуттів задовго до того, як чітко починають розуміти високі
моральні якості.

Гра є важливою і для набуття дитиною соціальних навичок спілкування,
взаємодії з однолітками, не кажучи про те, що в процесі ігрової
діяльності відбувається проникнення дитину в світ дорослих людей. Слід
сказати про те, що найбільш актуальними для дошкільнят є
сюжетно-рольові. Наразі спеціалісти з дитячого розвитку виокремлюють два
різновиди ігор: сюжетно-рольові та дидактичні.

У сюжетно-рольових іграх дитина бере на себе певні ролі і підкоряється
правилам, вимагаючи і від інших дітей їх дотримання. З огляду на цю
особливість сюжетно-рольових ігор, дорослому важливо грамотно керувати
грою дітей, щоб донести до них моральні норми поведінки та правила, які
відтворюються дітьми в процесі ігрової діяльності.

Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність дошкільника обумовлює
найголовніші зміни в психологічних особливостях особистості дитини, яка,
зображуючи в сюжеті моральні відносини між людьми, тим самим засвоює їх.
Саме тому батьки (або педагоги) мають створювати спеціальні ігрові
ситуації, в яких дитина буде відтворювати і закріплювати етичні
уявлення. Таким чином, у грі з’являється елементи дидактичності, тобто
виховний елемент.

Ідея сформованої сюжетно-рольової гри – «я живу серед людей» зумовлює
різноманітність сюжетів дитячих ігор, у яких знаходять відображення
знайомі дітям події, учасниками яких вони могли або бути, або
спостерігати у сім’ї, в групі дитячого садка, в дворі, а також сюжети
художніх творів, фільмів і мультфільмів. Діти вносять в гру свої
уявлення про життя. Це може бути правильна чи викривлена інформація,
сподівання жахи і навіть болісні спогади. Але в будь-якому разі сюжети
включають у себе діяльність людей, вчинки, поведінку, що і визначає
першочергове виховне значення, як сюжетної сторони гри так і самої ролі.
Беручи на себе ролі дорослих, творчо відтворюючи в ігровій діяльності
життя і діяльність дорослих, моделюючи ті взаємостосунки які вона
спостерігала у житті, дитина активно оволодіває морально-етичними
нормами життя у суспільстві. Таким чином , зміст гри виступає в якості
визначного фактора морально-етичного розвитку особистості дошкільника.

Цілком справедливим є положення Л.В.Виготського, що у грі дитина кожної
хвилини відмовляється від своїх швидкоплинних бажань на користь взятої
на себе ролі. Розігруючи певну роль дитина сама виділяє ті правила і
норми поведінки, які прийнятні в оточуючому її середовищі і робить її
правилами своєї ігрової поведінки, намагається втілити ту поведінку, яку
вона прийняла за зразок. Оскільки головною складовою ролі є норми
поведінки, притаманні дорослим людям, то за допомогою гри дитина
потрапляє у світ правил і норм людських взаємостосунків. Ці норми через
гру стають джерелом розвитку самої дитини.

gd*]?

gd*]?

gd*]?

&

gd*]?

&

gd*]?

дного. Приймаючи роль дорослого дошкільник тим самим бере на себе
відповідний спосіб поведінки, притаманний цьому дорослому. тому в іграх
морально-етичні норми засвоюються непомітно, без особливих пояснень або
тиску дорослих.

Якщо в грі знаходять своє втілення і розвиваються моральні звички і
почуття, яких дошкільник набув, спостерігаючи за навколишнім життям,
багаторазове повторення має призвести до закріплення в свідомості дитини
гуманних почуттів і ставлень. Відповідно в цьому випадку можна говорити
про організацію гри з «хорошим морально-етичним змістом». Але у
реальному житті чи по телевізору діти бачать не тільки хороших людей а й
етичні вчинки. І тоді не дивно , що героями дитячої гри можуть стати
п’яниці, курці, хулігани…звичайно ні про яке засвоєння морально-етичних
норм іти не може.

Як бачимо не завжди можна покластися на вибір гри дошкільниками,
оскільки придумана ними гра може іти врозріз з виховною метою. Тому, не
зважаючи на те, що ініціатива має належати дітям,завдання педагога в
такій ситуації – тактовно відволікти їх від такої гри, зосередити увагу
на іншій темі. А головне своїм прикладом, прикладом героїв мультфільмів,
казок формувати у дітей негативне ставлення до негативних звичок,
безкультур’я, щоб їм самим не хотілося грати в таку гру. Дорослому також
слід втручатися в гру дошкільників у разі недбалого, грубого ставлення
до іграшок, оскільки такі дії не відповідають засвоєнню морально-етичних
норм засобами гри.

Зміст гри виступає як основний фактор для формування морального обличчя
дитини. Відповідно, сюжетно-рольова гра не може виникнути, якщо дитина
не знайома із взаєминами людей, яких вона зображає. Беручи на себе різні
ролі, діти за рахунок зміни позицій можуть навчитися виділяти
переживання інших людей. Тому у дітей підвищується прагнення поводитися
морально. Але, щоб такий етичний зміст дійсно став головним у поведінці
дитини, він має бути включеним до виконання реальних завдань, у вирішені
яких дитина буде діяти від свого імені, а не з позиції ролі, яку вона
виконує у грі. Зважаючи на це у сюжетно-рольовій грі А.П.Усова виділяє
дві форми взаємостосунків – реальні суспільні стосунки, які виникають
між дітьми у процесі гри та стосунки, які дитина зображує керуючись
сюжетом гри, взятою на себе роллю чи правилом. Ці дві сторони стосунків
– реальні і які розігруються – тісно пов’язані, але не є тотожними, і
нерідко розходяться один з одним. Так сюжет гри може носити
морально-етичне спрямування, а морально-етичний рівень стосунків дітей
може бути невисоким. Про це говорять слова Д.В.Менджерицької «і в
хорошій по змісту грі можуть мати місце небажані вчинки».

Реальні стосунки, які виникають між дітьми в процесі гри залежать від
«якостей суспільності», таких як доброзичливість, повага, уважне
ставлення один до одного взаємодопомога, співчуття відповідальність,
тобто якостей, які забезпечують відповідний рівень спілкування. Без
цього неможливо «передавати» дії від одного учасника до іншого,
обмінюватися інформацією, планувати спільну діяльність. Щоб взаємодія з
однолітками стала для дошкільника підгрунттям його соціальної поведінки,
сприяла розвитку подальших стосунків з іншими людьми на основі
морально-етичних норм, «дитину потрібно вчити не тільки отримувати
піклування, але і віддавати його» — говорив Р.Чарні у своїй книзі «Вчимо
дітей піклуванню». Діти мають знати і поважати імена один одного,
дізнаватися про інтереси один одного, ділитися і не тільки якимись
матеріальними речами, але і своєю увагою до оточуючих, хорошим настроєм,
тощо; давати місце у своєму колі – приймати до своєї гри тих дітей які
прийшли пізніше, навіть якщо вони не твої друзі; діяти спільно;
запрошувати до гри інших; бути дружним; співпрацювати;вирішувати
конфліктні ситуації не застосовуючи грубих слів та фізичної сили.

Оскільки однією з умов засвоєння морально-етичних норм дитиною
дошкільного віку , формування у неї навичок етичної поведінки є розвиток
емоційної сфери, важливо, що почуття, які вона переживає під час гри
були позитивними. Викликані змістом гри благородні почуття не повинні
руйнуватися егоїстичними мотивами, почуттям образи, несправедливістю дій
окремих учасників. Тому першочерговим завданням педагога пробуджувати в
процесі гри почуття симпатії, поваги до товаришів, задоволення від того,
що потурбувався про інших. Отже сюжетно-рольова гра сприятиме розвитку
моральних якостей дітей дошкільників за умови сприйняття її не тільки як
процесу розвитку ігрових дій, але і як форми спілкування по змісту тієї
сторони ігрової діяльності, яка стосується норм взаємостосунків між
людьми.

Таким чином доросли слід пам’ятати, що «гра – це школа моралі для
дитини, при чому моралі не уявної, а в дії»(Д.Б.Ельконін) і щоб вона
спрямовувалась в правильне русло потрібно:

Розуміти, що цінність гри визначається тим, які форми суспільної
поведінки прищеплює ця гра, які моральні якості дитини активізує.

Висувати на перший план не дидактичну мету, а засвоєння морально-етичних
норм спілкування, формування моральних якостей особистості.

Ролі, які обирає і виконує дитина повинні бути наповненні
морально-етичним змістом.

Гра має викликати позитивні емоції і переживання.

  Література.

Прищепа Т.І. Соціалізація дошкільників в умовах ДНЗ. – Харків:
«Основа»,2009 – 166с.

Усова А.П. Роль игры в вопитании детей . – москва: Просвещение, 1976 –
95с.

Менджерицка Д.В. вопитание детей в игре. – Москва: Просвещение, 1979 –
174с.

Чарні Р. Вчимо дітей піклуванню. – 1995 – 132с.

Ельконин Д.Б. Психология игры. – Москва: Республика , 2003 – 774с.

Похожие записи