Реферат на тему:

Розвиток критичного мислення учнів початкових класів

Однією з причин гальмування демократичного розвитку суспільства є те,
що значна частина людей не готова до свідомої участі в цьому процесі, не
здатна критично осмислювати факти та події навколишньої дійсності,
інформацію, вносити нові ідеї в усі сфери життя суспільства, бути
вільними від конформізму та догматизму. Від наявності чи відсутності
таких рис залежить певною мірою доля суспільства. А критичне мислення є
не тільки наслідком демократичного способу життя, але і чинником його
формування.

Під критичним мисленням слід розуміти процес розгляду ідей з багатьох
точок зору, відповідно до їх змістових зв’язків, порівняння їх з іншими
ідеями.

Під гаслом розвитку критики й самокритики і суспільству, і кожній людині
часто нав’язується догматичне мислення. За словами О.Яковлєва,
догматичне мислення – „це насамперед нездатність свідомості даної людини
охопити явища реального світу в усій їх повноті і динаміці… Догматичне
мислення боїться самого себе, як і можливих відкриттів, нових ідей та
висновків. А тому чіпляється за старе, перевірене і тривіальне”.
Особливістю догматичного мислення є несамостійність, обмеженість,
орієнтація на авторитети, звичні норми і особливо на владу.

Критичне мислення є антиподом, протилежністю догматичному. Воно піднімає
людину до рівня Людини, якою не можна маніпулювати, яка не боїться
мислити, оцінювати, порівнювати. Така людина ставить і перед собою, і
перед суспільством питання: „А може це не так?”, „А чи можна інакше?”.
Тому розвиток критичного мислення необхідний, оскільки він є
незаперечною умовою суспільного прогресу.

Виходячи з цих положень, ми бачимо актуальність проблеми у тому, що
перед сучасною школою постає завдання сформувати особистість незалежну,
вільну, здатну самостійно осмислювати явища навколишньої дійсності,
відстоювати свою власну думку перед будь-ким і будь-де.

? ¬

? ¬

жливо шляхом бездумного і безпосереднього засвоєння встановлених істин.
Творчих педагогів хвилює проблема “мовчання школярів”, їх байдужість чи
невміння інколи висловитись з приводу гострих питань діяльності класу,
школи, міста, країни, визначення власного ставлення до них. Одним з
варіантів вирішення даної проблеми є формування у школярів критичного
мислення.

У педагогічній літературі останніх років, як вітчизняній, так і в
зарубіжній, підкреслюється значення критичного мислення для розвитку
суспільства і для самої людини. Так, О.В.Тягло наголошує, що критичному
мисленню можна і треба вчити. “Його культуру слід цілеспрямовано і
терпляче вирощувати на всіх рівнях, починаючи з першого класу школи,
потім – у вищому навчальному закладі і в різних інститутах після
вузівської освіти. Ні економічні, ні політичні, ні культурні
перетворення на шляху входження України в світову спільність розвинених
країн не будуть стійкими і успішними без паралельної і навіть
випереджаючої зміни менталітету людей – системи ідеалів, цінностей,
норм, традицій, а також алгоритмів сприйняття, мислення і практичного
перетворення реальності. Одним із шляхів бажаних змін, що відповідають
апробованому досвіду демократичних країн, є традиція критики чи, більш
конкретно, критичного мислення».

Р.Пауль, один із провідних фахівців США в галузі теорії і практики
критичного мислення так пояснює значення критичного мислення в сучасній
освіті: „Це світ, де ідеї постійно реструктуруються, перевіряються і
переосмислюються; світ, де ніхто не може вижити з одним простим способом
мислення, де власне мислення потрібно постійно адаптувати до мислення
інших, де потрібно поважати прагнення до ясності, точності і
ретельності, де навички роботи повинні постійно розвиватись і
вдосконалюватись. Ніколи раніше ми не стикались з такою реальністю.
Критичне мислення складає серцевину добре задуманої реформи освіти,
оскільки воно буде в серцевині змін ХХІ століття. Давайте сподіватися,
що достатня кількість наших колег буде володіти силою духу і думки для
того, щоб “схопити” цю реальність і відповідним чином трансформувати і
наше життя, і нашу освіту”.

Похожие записи