Вдовиченко Ірина Юріївна,

вчитель початкових класів,

Бужанська ЗОШ І-ІІІ ст.

Лисянської районної ради

Роздуми на етичну тему міжлюдських стосунків

з ностальгією по ренесансу

Етика – (лат. ethica < гр.ethos звичай. характер) – 1)вчення про мораль, про моральність як одну із форм суспільної свідомості, її змісту. Законів її історичного розвитку і ролі в суспільному житті; 2)система норм моральної поведінки людей, їх суспільний обов’язок, їх обов’язок по відношенню до свого народу, сім’ї, та один одного. Від самого народження ми перебуваємо серед людей. Вони всі різні. У кожної людини є свій неповторний духовний світ, його потрібно поважати, не забувати при цьому про гармонію між людських стосунків. Поступово впродовж століть, суспільство виробило приписи, норми і закони, які допомагають кожній людині співіснувати з іншими. Етика – допомагає людям бути разом, не зачіпати інших, ні словом, ні вчинком. Бути людиною – означає виховувати в собі такі чесноти як мудрість, шляхетність, справедливість. Хочеш, щоб тебе поважали інші, прагни завжди бути вічливим, доброзичливим і тактовним. Чеснота та доброчесність – позитивна моральна риса в характері людини. Здавна в Україні люди цінували праведне життя, тобто чесне, щире, відкрите, правдиве. За тисячоліття свого існування людство визначило основні чесноти і гріхи. У кожного має бути розвиненим внутрішній контролер – совість. Треба утримувати себе від поганих вчинків, лихих намірів. Зло, як відомо, довго не забувається і породжує зло. А от добро помножує добро, торує шлях справедливості, до якої прагнуть люди усі віки. З прийняттям християнства (ідеології вищого розуму) слов’янські землі набули державності. Кермом державності є етичні закони. Вони можуть трактуватись по-різному, але суть їх одна – класична. Вже все колись, до нас було. Все повертається на круги своя. Людина є те, що вона робить. Робота її полягає у виборі одвічних протиріч, наскільки розвинена СОВІСТЬ. ? Гордість чи скромність Скупність чи щедрість Брудність чи чистота Ненависть чи люблов Обжерливість чи стриманість Гнів чи терпеливість Лінощі чи трудолюбивість Найвищим етичним вчинком є МИЛОСЕРДЯ. Яке чудове милозвучне слово! Доречно пригадати китайське прислів’я: «Людина, котра робить багато зла - заслуговує на презирство. «Людина, котра робить багато добра ближньому – має повагу. Людина, яка живе лише для добра ближнього – свята.» Незалежно від національності, расової приналежності, віросповідання суть людська єдина – виховання відрізняє людину від тварини. В українців здавна цінувались діла милосердя для душі і тіла ближнього: 1. Грішника наверни. 2. Неука навчи. 3. Тому, хто сумнів має, пораду дай. 4. Хто сумує, утіш його. 5. Кривду терпляче зноси. 6. Образу від щирого серця прощай. 7. За живих і мертвих молися. 8. Голодного нагодуй. 9. Спраглому напитись дай. 10. Голого зодягни. 11. Подорожнього в хату прийми. 12. Недужого відвідай. 13. Поневоленого долю полегши. 14. Вмерлого поховай. «Поведінка – це дзеркало, у якому кожний показує своє обличчя.» Гете Усі ми усвідомлюємо, якою відповідальною й нелегкою справою є виховання наших дітей. Як важливо і водночас непросто сформувати в дитини необхідний комплекс правил поведінки та пояснити, навіщо ці правила потрібні. Адже без розуміння сенсу самих правил дитині важко зрозуміти, а «навіщо це взагалі вчити»? Тим часом формування особистості дитини треба починати змалку, ще до школи. У школі прикладом шляхетності поведінки має бути вчитель. НЕХИТРІ ПОРАДИ ЯК ПОКРАЩАТИ ПРАЦЮ З УЧНЯМИ? *Смійтеся разом з учнями. *Знаходьте спільну мову з тихими дітьми. *Хваліть їхні досягнення та успіхи. *Умійте признатися, коли ви неправі. *Робіть позитивні записи у їхньому щоденнику. *Поважайте їхні секрети. *Умійте слухати ваших учнів. *Жартуйте з учнями. *Ставтесь до них так, як би ви хотіли, щоб ставились до ваших дітей. *Дайте кожному учневі знати, що вони важливі для вас. *Цініть їх старання. ЯК ПОКРАЩИТИ ПРАЦЮ З БАТЬКАМИ *Радьтеся з батьками. *Умійте вислухати батьків. *Телефонуйте або передавайте позитивні інформації про їхніх дітей. *Будьте партнерами з батьками. *Говоріть батькам, що ви ціните в їх дітях. *Будьте дружелюбні. *Запрошуйте їх на свої уроки та, щоб вони приймали участь у шкільних подіях разом з дітьми. ЯК ПОКРАЩИТИ РОБОТУ З КОЛЕГАМИ? *Підбадьорюйте. *Не ховайте своїх невдач. *Допомагайте один одному у різних дрібних завданнях. *Пропонуйте їм допомогу. *Хваліть учителів у присутності учнів. *Майте єдність! Пам’ятаймо, що діти копіюють нашу поведінку, тож будьмо гідним прикладом для наслідування «Дитині дуже важливо пояснити, що поводитись можна тільки так, що виховані люди мають більше друзів, їм легше спілкуватися з іншими людьми.» Наведені приклади з мультфільмів та кіно, виховують в дитини здатність ставити себе на місце інших: «А чи сподобається тобі, якщо з тобою так поводитимуться?» Навчати дитину аналізувати свою поведінку та вчинки інших, порівнювати і робити висновки. ( \ ^ ` z | ? ? ” ? O O ( ^ ` u ue gdrU5 ????????^?ку, відзначати її найменші успіхи і досягнення на шляху самовиховання. Паралельно з вивченням етики (науки про поведінку) доцільно розвивати в дитині почуття краси та гармонії, формувати її естетичну свідомість, вимогливість до своєї зовнішності. Необхідність у красі і доброті в дитині помічається з перших днів її життя. Як тільки дитина освоїла елементарні рухи, тягне ручки до красивої, яскравої іграшки і завмирає, почувши звуки музики. Коли підросла – роздивляється ілюстрації в книжці, примовляючи: «Красиво, гарно», і сама робить спробу на папері олівчиком створювати тільки їй зрозумілу красоту. Подорослішавши, дитина стає перебірливою у виборі красивого, має особисті судження, виходячи з власних можливостей. Дивує дорослих умінням бачити оточуючий світ. Звідки у дитини бачення оточуючого світу? Відповідь дає литовський поет Е. Межелайтис: «Справжню красу сприймає тільки чиста і прекрасна душа. Душа дитини. Прекрасне нетерпиме до неправди. Якщо душа заплямована неправдою, очі не бачать прекрасного. Неправда знищує красу, а краса – неправду.» Дитину необхідно вчити бачити прекрасне навколо себе – в природі, і в житті та діяльності людини, у стосунках між людьми, їх вчинках, поглядах, судженнях. Незамінним засобом формування духовного світу дитини є мистецтво: література, музика, скульптура, народна творчість, живопис. Мистецтво говорить образною мовою, воно близько дитині. Цінне те, що воно пробуджує філософське ставлення до життя. О.Блок: «Живопис вчить дивитись і бачити (це різні речі і рідко співпадають). Завдяки цьому живопис зберігає живим, незайманим те почуття, котрим відрізняються діти.» Без виховання естетично грамотних людей, виховання з дитячих років поваги до духовних цінностей, уміння розуміти і цінувати мистецтво, без пробудження у дітей творчого початку неможливе становлення цілісної, гармонічно розвинутої і творчо активної особистості. Педагогічне втручання дорослого має кінцеву мету морального виховання, формування особистості дитини. Однак слід зауважити, що естетичному вихованню дітей засобами образотворчого мистецтва, заохочуванню їх до прекрасного довгий час приділяється лиш другорядне значення. Перш за все прагнуть розвинути у дітей високу розумову активність, а духовний їх розвиток залишається на другому плані. Як зрозуміла тривога художника і педагога Б.М.Нємєнського, смисл якого полягає у тому, щоб з раннього дитинства встигнути виховати у дітей «НЕСПРИЙНЯТЯ до художніх суржиків», прищепити їм проти цього імунітет, виробити художній смак, естетичну вимогливість, самостійність суджень, розуміння справжнього мистецтва. Не буду розвивати тему сучасного телебачення… (повне падіння моралі) котре перекреслює старання педагогів, маю надію: не згасне полум’я розума, зерна доброго, вічного, прекрасного дадуть сходи справжньому, вічному. Етика і естетика, як близнюки – сестри. Однаково промовисті: слухаємо вухами, дивимось і бачимо істинне очима і серцем. Повчальні фрагменти за Федієнко В.В. Ти відвідуєш музей, виставку, бібліотеку Чи був ти колись у музеї? Музей — це таке місце, де зібрано дуже багато всіляких цікавих речей. Є музеї, які розкажуть тобі про природу, інші — про історію твого краю, про життя видатних людей тощо. Звісно, туди, де багато цікавих речей, приходить багато людей і, якщо вони не будуть дотримуватися правил поведінки, то страшенно заважатимуть один одному. Те ж саме можна сказати і про бібліотеки, куди приходить чимало людей, щоб узяти додому почитати цікаві книжки. Отже, давай вивчимо правила поведінки в таких місцях. У музеї або на виставці не підходь надто близько до вітрин чи картин, щоб не заважати дивитися іншим. Не торкайся експонатів руками. Уважно слухай, що розповідає екскурсовод. Не розмовляй голосно, не бігай по залах. Якщо ти взяв книгу в бібліотеці — будь з нею особливо обережним: зроби для неї обкладинку, завжди мий руки перед тим, як сісти читати. Перегортаючи сторінку, не можна слинити пальці. Не перегинай книгу, не загинай кути сторінок. Не можна читати лежачи або під час їжі. ТИ ПРИЙШОВ ДО ТЕАТРУ, КІНОТЕАТРУ, НА КОНЦЕРТ Давай трохи пофантазуємо. Наприклад, ти опинився на безлюдному острові. Там ти можеш робити що завгодно, бо ти ж нікому не заважатимеш! Можна спати та їсти коли і як завгодно, кричати, бігати й пустувати хоч цілий день! Не треба митися й робити зачіску, адже ніхто тебе не побачить. Але чи довго ти зміг би прожити сам: без друзів, без батьків, без людей взагалі? Гадаємо, що не дуже довго. Людина має жити поряд з іншими людьми — це закон природи, і чим більше людей збирається разом, тим більше правил треба дотримуватись, щоб всім було зручно. А де збирається разом найбільше людей? Мабуть, у кінотеатрах чи на концертах. От і давай поговоримо про правила, яких треба дотримуватися в таких місцях. Перше правило при відвідуванні таких місць — не заважати іншим. Не запізнюйся, приходь завчасно — за 10—15 хвилин до початку, щоб встигнути роздягнутися, здати одяг у гардероб і зайняти своє місце. Якщо тобі треба пройти на своє місце, тихенько вибачся перед іншими глядачами. Проходити треба лицем до глядачів. Але якщо на сцені є актори, проходь лицем до них. Під час фільму або вистави не розмовляй, не крутись на всі боки. Не займай обидва підлокітники, один із них залиш сусідові. Їсти під час вистави непристойно, адже хруст або плямкання заважатиме іншим. Але в сучасних кінотеатрах із потужним звуком можна взяти з собою чіпси чи лимонад. У таких місцях усі, навіть дівчатка та жінки, мають зняти головні убори, щоб не заважати іншим дивитися на екран чи сцену. Небажано виходити з залу до закінчення дії. Якщо вистава тобі сподобалася, треба подякувати акторам — поаплодувати їм.

Похожие записи