Реферат на тему:
Роль комунікативних умінь у розвитку мовлення учнів
Пріоритетний напрям сучасної методики навчання української мови у
загальноосвітній школі – формування і розвиток мовної особистості, яка є
носієм мови, дбає про її красу й функціонування, володіє мовними
знаннями і високим рівнем мовленнєво-комунікативних умінь та навичок.
Проблемі формування національно мовної особистості, спілкування як
процесу у зв’язку з мовленням, мовленнєвої діяльності, розвитку мовних,
мовленнєвих і комунікативних умінь та навичок учнів присвятили свої
праці вчені-лінгвісти (Ф. Буслаєв, О. Потебня, Ф. Бацевич), психологи
(Л. Виготський, П. Гальперін, І. Зимня, М. Жинкін, О. Леонтьєв),
методисти (Н. Бабич, О. Біляєв, М. Вашуленко, Т. Донченко,
В. Мельничайко, М. Пентилюк) та ін.
У роботах Л.О. Варзацької виокремлюються чотири групи узагальнених умінь
зв’язного мовлення, які визначаються як комунікативні, а саме: 1)
інформативно-змістові (включають уміння орієнтуватися в умовах
спілкування, усвідомлювати тему, основну думку висловлювання), 2)
структурно-композиційні, 3) граматико-стилістичні, 4) редагування.
Ці характеристики А.М. Богуш називає «комунікативними вміннями»
(необхідними для передачі інформації) і протиставляє це поняття терміну
«комунікативно-мовленнєві вміння», аргументуючи думку тим, що перші не
пов’язані безпосередньо з мовленнєвою діяльністю, хоча і є необхідними
для здійснення спілкування.
одіння комунікативними вміннями і навичками. Комунікативні вміння
Захлюпана Н., Кочан І. визначають як один із видів спеціальних умінь,
пов’язаних з уміннями сприймати, відтворювати і створювати усні і
письмові висловлювання.
Г.С. Демидчик визначила поняття «комунікативно-мовленнєві вміння» – це
здатність мовця забезпечувати правильне застосування словесних і
невербальних засобів з метою ефективної взаємодії з учасниками акту
спілкування. Дослідницею було визначено ті з них, яких, на її думку,
потрібно навчати молодших школярів, а саме: уміння ставити запитання,
висловлюючи подив, сумнів, уточнення, здогадку, передбачення;
констатувати, висловлюючи погодження, підтвердження, судження, наслідок,
посилання, обіцянку, уточнення; заперечувати, висловлюючи відмову,
заперечення, непогодження; уміння спонукати до дії, висловлюючи
прохання, запрошення, наказ, пропозицію, побажання. До
комунікативно-мовленнєвих умінь Г.С. Демидчик відносить також ознаки
мовлення, визначені Б.М. Головіним: правильність, чистоту, точність,
логічність, виразність, образність, доступність, дієвість і доцільність.
Таким чином, комунікативні вміння складають сукупність умінь, пов’язаних
із усіма видами мовленнєвої діяльності. У процесі розробки методики
формування комунікативних умінь під час вивчення дієслова учнями 4 класу
слід забезпечувати поетапність у формуванні вмінь: знання – частково
мовленнєві вміння – мовленнєві вміння – комунікативні вміння.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
