Реферат на тему:

Роль батька

Роль батька у виховному процесі звичайно обмежувалася в українців
функцією покарання. Виступаючи дисциплінуючим вектором виховання,
годувальник-батько сприймається дитиною значною мірою відчужено. Дитина
мусить, скоряючись силі, слухатися, але внутрішньо протестує, прагне
вирватися з-під батьківської влади. Постать батька асоціюється з владою,
причому з владою як джерелом насильства. У дорослому віці людина на
підсвідомому рівні репродукує негативні настанови, які сформувалися у
дитинстві

“Батько» — слово, що його вимовляємо з повагою, любов’ю та ніжністю,
усвідомлюючи його відповідальну ролю в сім’ї та вихованні дітей.

«Вся сім’я вмісті й душа на місці». Так твердить тисячолітня народня
мудрість, котру важко заперечити, беручи до уваги все бачене, прочитане,
розказане чи стверджене. А сім’я у вужчому розумінні — це батько, мати
і діти, які живуть разом. Крім того, з давніх давен у кожному
суспільстві — це первісний осередок багатьох людських відносин —
духовних, моральних, господарських, психологічних, естетичних і,
звичайно, виховних, якого гараздом, ладом і порядком завжди турбувався
батько.

Батько був тим, який прикладом свого обов’язку, відповідальности,
зрозуміння, терпеливости та пошани вирядив своїх дітей у життєву
мандрівку сильними, непохитними у своїх переконаннях особистостями. Все
це здійснено, коли батько займав в сім’ї своє належне місце — голови
родини, що разом у злагоді з матірю творили оте первісне в суспільстві
родинне вогнище, котре стало підвалиною роду, племени, народу і
суспільства. Від початків існування батько був головою сім’ї, другом і
приятелем матері та опікуном-постачальником дітей. В українському народі
батько завжди займав первісне місце в родині. Він був її оборонцем і
заступником перед всякими негараздами. На прикладі батька, його розумних
рішень, порад і прадідних звичаїв, у співпраці з матір’ю, виховувались
діти. У наш сьогоднішній бурхливий час нам приходиться бути свідками
того, що важливе становище і роля батька починає заникати, а з тим
втрачаються дуже цінні не тільки виховні, але й моральні елементи в
сім’ї. Стаємо очевидцями занепаду родини, котра з втратою провідної ролі
батька губить свої тверді основи та позбувається моральних вартостей, а
це в першу чергу неґативно відбивається на дітях і дуже часто призводить
до трагічних наслідків. Батько, котрий завжди був охоронцем сімейних
підвалин, залишає родину, а та в свою чергу втрачає стабільність і
утворюється розлад, валяться стіни родинного затишку й утворюється хаос,
який важко привести до будь-якого нормального стану.

Про важливість ролі батька в родині годі сказати виміряними словами
редакційної статті. Однак преважливим є підкреслити його місце та вплив
у сім’ї, по його ж сліду в житті йдуть діти. Важливість ролі батька
давня як світ Божий, але історія введення цього свята в Америці не дуже
довга. Почалося все у штаті Вашінґтон, коли вдячна дочка Сонора Люїза
Смарт-Додд, одна із шістьох, що залишились півсиротами після смерти
матері, за своє повне любови та життєвої снаги виховання в окремий
спосіб хотіла віддячитись батькові Вільямові Смарту. Ставши дорослою
вона в 1909 році запропонувала, щоб окремим днем вшанувати її батька в
червні, місяці його дня народження. Перший День Батька відзначено вже 19
червня 1910 року в місцевості Спокейн у штаті Вашінґтон. У 1924 році
Президент Кальвін Кулидж також схвалював пропозицію, щоб це свято стало
державним. Та тільки в 1966 році Президент Линдон Джонсон офіційно
проголосив День Батька державним святом, призначивши його святкування на
третю неділю червня.

З належною шаною і вдячністю у його день складім батькові подяку за всі
його труди і зусилля, що їх він віддав своїм дітям, щоб зростали
гідними, чесними людьми, корисними Богові, своїм рідним і народові. Це ж
завдяки трудам і опіці батька розвивалися і виховувались діти в
добробуті, гаразді, злагоді й любові. Однак найперше серед наших бажань
здоров’я, щастя, радости та добра побажаймо, щоб Всевишній скріпив місце
і ролю батька в родині.

Похожие записи