Реферат на тему:
Робота навчально-методичного кабінету історії та основ правознавства
щодо впровадження інтерактивних технологій навчання у процесі вивчення
суспільно-гуманітарних дисциплін
Глобальні зміни, що відбулися в Україні протягом останніх 10-15 років:
здобуття державної незалежності, становлення ринкової економіки,
демократизація суспільства – стали реальним підґрунтям для подальшого
поступу нашої країни до суспільства нового типу.
Сучасне суспільство ставить нові вимоги перед освітою. “Технологія
завтрашнього дня, – зазначав англ. філософ О. Тоффлер, – потребує не
мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на
безкінечних монотонних роботах, не людей, які виконують накази, не
зморгнувши оком, але людей, котрі можуть приймати критичні рішення, які
можуть знаходити свій шлях в новому оточенні, які достатньо швидко
встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється” [1,6].
Образно кажучи, сьогодні той, хто будує міст, повинен будувати його не
тільки технічно грамотно, а й красиво – так, щоб він не розділяв, а й
з’єднував протилежні береги. Відповідно, вчитель повинен виховувати
сьогодні не виконавця, а будівничого, здатного усвідомити свою місію. У
цьому контексті варто нагадати відому притчу, згідно з якою в одного
будівничого спитали:” Що ти робиш?” Той мовив: ”Тягаю каміння”. А інший
на це ж питання відповів:” Я будую Собор Святого Петра” [3,6]. Тому
перший крок до вирішення даної проблеми – розглядати дитину як життєве
явище, а не педагогічне, вбачаючи в ній не об’єкт впливу, а
особистість, що інтенсивно розвивається.
Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до
стрімких змін у світі – ці риси особистості стають найважливішими на
сучасному етапі історичного розвитку. Їх формування вимагає нових
підходів до процесу навчання. Оновлення форм організації
навчально-виховного процесу в Національній доктрині розвитку освіти
визначено одним із пріоритетних напрямів державної політики в освітній
галузі [2,4]. Традиційна система освіти потребує серйозних змін. На
жаль, школа все ще залишається організацією, що навчає. Вона ще й досі
не є установою, в якій навчається. Вихід з цього становища можна
знайти, як вважає В. Горбатенко, доктор політичних наук, “пильніше
придивившись до учнів, до причин провалів окремих реформ, часткових
успіхів окремих педагогів, щоб поширювати і множити цей досвід” [3,6].
XXІ ст. відкриває обрії інноваційного типу навчання, що ґрунтується на
особистісно орієнтованій освітній парадигмі. Складовою успіху справи
здійснення реформ є особистість учителя, здатного гнучко реагувати на
зміни, оскільки вони поступово перетворюються на самодостатню цінність.
У вік глобальної інформації дидактична функція вчителя змінюється і
формулюється так: не передавати знання, а вчити, як здобувати їх.
Діяльність учителя полягає не стільки в тому, що він несе інформацію
дітям, скільки в умінні бути організатором її засвоєння, поводирем у
лабіринті знань. Відомо, що численні факти добре запам’ятовують
комп’ютери. Учні повинні мати інші навички: думати, розуміти сутність
речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати
потрібну інформацію.
Метою такого навчання є розвиток особистості учня, насамперед, –
різноманітних форм мислення кожного учня у процесі засвоєння знань, а
визначення конкретних цілей і завдань навчання розглядається як цілісна
взаємодія всіх учасників навчально-виховного процесу, в якому учні
виступають суб’єктами учіння, спілкування та організації. Навчальна
взаємодія має суб’єкт–суб’єктний характер. Учитель віддає перевагу не
інформаційно-контролюючій функції, а організаційно–стимулюючій,
культивує демократичний стиль керування, підтримує ініціативу учнів та
має установку на співпрацю та солідарну відповідальність за її
результати. Новий тип навчання сприяє переосмисленню самоцінності знань
як головного показника освіченості людини – вони перетворюються на засіб
розвитку особистості учнів. Зростає роль уміння добувати і узагальнювати
інформацію з різних джерел. Реалії сьогодення вимагають від учнів
критичного мислення, вміння формувати власні погляди та думки,
засвоювати демократичні цінності і керуватися ними в суспільному та
повсякденному житті. Основою до формування творчої особистості є
застосування у навчально-виховному процесі інтерактивних технологій
навчання, що активізує діяльність учнів, розвиває їх творче мислення,
вміння спілкуватися, розмірковувати і приймати рішення. Зазначені
технології можна класифікувати за формами навчання ( моделями), в яких
вони зустрічаються.
На сучасному етапі розвитку суспільства школа має відігравати важливу
роль, допомагаючи молоді стати поінформованими, активними,
відповідальними громадянами, творцями демократичного суспільства.
Звичайно, важко навчати демократії, коли учні бачать, що її немає у
суспільстві, в якому вони живуть. Зважаючи на те, що демократію не
встановлюють декретним порядком, і, враховуючи, що не в кожній сім’ї в
Україні панують демократичні відносини, першою моделлю демократії
повинна стати школа. І одним із способів розв’язання цього завдання є
впровадження інтерактивних технологій у сучасний освітній простір.
Кілька років тому спочатку в декількох школах , а потім і в усій країні
з’явився новий навчальний предмет “Практичне право”. Він побудований як
пропедевтичний до курсу “Основи правознавства”, спрямований на
формування в учнів життєво необхідних правових навичок, діяти в
конкретних ситуаціях. На даний час курс “Практичне право” рекомендований
Міністерством освіти і науки як курс за вибором для учнів 8(9) класу; в
основі його реалізації – інтерактивні технології навчання. Розроблення
та впровадження курсу “Практичне право” з метою викладання в
загальноосвітніх навчальних закладах є завданням програми “Практичне
право”, впровадженням якої займається недержавна благодійна організація
“Вчителі за демократію та партнерство”, яку очолює доктор педагогічних
наук Олена Іванівна Пометун. Метою діяльності організації є розробка і
здійснення міжнародних, загальнодержавних, регіональних та місцевих
програм, спрямованих на сприяння демократизації і соціальному
партнерству в галузі освіти, впровадження інноваційних навчальних
програм та матеріалів для вчителів і учнів, сучасних методів, технологій
та засобів навчання.
? ?
?
?
? ?
gd,3
.О.Сухомлинський заповідав, що школа повинна бути не коморою знань, а
середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не
кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини. Інтерактивні
методи навчання сприяють тому, що учні засвоюють усі рівні пізнання
(знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка), розвивають
критичне мислення, рефлексію, вміння розмірковувати, розв’язувати
проблеми. Навчальний процес відбувається за умов постійної активної
взаємодії всіх учнів. Педагог виступає лише в ролі організатора процесу
навчання, лідера групи. У процесі здійснення навчальної діяльності
вчитель моделює життєві ситуації, використовує рольові ігри, спільне
розв’язання проблем. Це ефективно формує вміння, навички і цінності,
створює атмосферу співробітництва, взаємодії, дозволяє вчителю стати
справжнім лідером дитячого колективу.
Програму “Практичне право” розпочали впроваджувати в Україні у 1998 році
як експериментальний курс у шести школах. У чотирьох школах Київщини
новий навчальний предмет “Практичне право” з’явився у 1999/2000 н.р. (у
2005/2006 н.р. викладається у 142 школах Київської області).
З впровадженням нового курсу постала і нова проблема – підготовка
вчителів, які володіли б методикою застосування інтерактивних технологій
навчання. На цьому акцентують увагу і автори-укладачі видання
“Інтерактивні технології навчання : теорія, практика, досвід ”
О.І.Пометун та Л.І.Пироженко, які розробили методичні основи
впровадження інтерактивних технологій навчання. На думку вчених,
“будь-яка технологія буде мертвою, якщо реальні люди, які її втілюють,
не сприймають її як цілісну систему в єдності компонентів і
взаємозв’язків. Розроблена й описана технологія – це одне, а її
реалізація на уроці – зовсім інше, бо несе відбиток особистості,
інтелекту конкретного вчителя. Тому з цілої низки проблем демократизації
та реформування освіти найсерйозніша – це підготовка вчителів” [4,6].
Починаючи з 2001 н.р., викладачами КОІПОПК, які пройшли навчання з
проблеми впровадження інтерактивних технологій навчання у
навчально-виховний процес, тренерами організації “Вчителі за демократію
та партнерство” проводяться авторські курси “Особливості викладання
курсу “Практичне право” для вчителів, які викладають даний курс. З даної
проблеми за ініціативи вчителів та підтримки організації “Вчителі за
демократію та партнерство” було проведено семінари в різних регіонах
Київщини.
У 2001 році Міністерством освіти і науки рекомендовано до викладання
курс громадянської освіти “Ми – громадяни України”. Впровадження даного
курсу в Україні потребувало відповідної підготовки вчителів, котрі мали
опанувати методику конструктивно – критичного мислення, застосування
інтерактивних технологій навчання на заняттях курсу. Тому з 2002 році у
нашому інституті проводяться курси “Особливості викладання курсу “Ми –
громадяни України” для вчителів, які викладають даний курс чи бажають
його викладати. Крім того, в навчальні плани слухачів курсів підвищення
кваліфікації вчителів суспільно-гуманітарних дисциплін було введено
заняття, які ознайомлювали педагогів з особливостями викладання курсів,
побудованих на застосуванні інтерактивних технологій навчання.
Протягом останніх років спостерігається посилення інтересу вчителів до
застосування інноваційних технологій навчання. Підтвердженням цьому є
представлені матеріали досвіду вчителів на конкурс “Вчитель року” у
номінаціях “Історія” та “Правознавство” (який є яскравим індикатором
розвитку трансформаційних процесів у навчанні); матеріали, подані
вчителями на затвердження науково – методичною радою КОІПОПК, розробки
навчальних занять слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів тощо.
Наведені приклади вже можна вважати об’єктивним показником
перспективності чи інноваційності того чи іншого напрямку діяльності. Це
дозволяє зробити висновок про поширення інтерактивних технологій
навчання, або, принаймні, про прагнення вчителів до їх упровадження.
Тому виникла необхідність започаткувати нові курси, які б акцентували
увагу слухачів не на окремих курсах за вибором, а в цілому на методиці
застосування інтерактивних технологій навчання, що допомагає зробити
процес навчання цікавим, ефективним, демократичним.
Так виникла ідея організації та проведення нових курсів “Впровадження
інтерактивних технологій навчання на заняттях суспільно-гуманітарних
дисциплін”, занять для слухачів різних спеціальностей, в тому числі
директорів та заступників з навчально – виховної роботи, семінарів з
проблем застосування інтеракції у школі.
Ураховуючи запити вчителів, їх бажання досконало оволодіти методикою
застосування інтерактивних технологій навчання, у 2004 році на базі ЗОШ
І-ІІІ ст. №8 м. Василькова було створено обласну школу передового
педагогічного досвіду І.М.Гейко “Впровадження інтерактивних технологій
навчання на заняттях суспільно-гуманітарних дисциплін”, на заняттях
якої вчителі формують необхідні уміння та навички, навчаються поєднувати
традиційні форми роботи з інтеракцією.
Процес реформування освіти в Україні триває. Збільшується кількість
навчальних предметів, розширюються межі програми, але при цьому за
традицією головним лишається питання: “Що вивчати?”. Суттєві зміни в
методиці навчання, які відбулися протягом останнього десятиліття,
свідчать про поступове усвідомлення широким учительським загалом нової
філософії освіти, необхідності орієнтації процесу навчання на розвиток
особистості учнів [6, 19]. Тому вагомим та актуальним питанням є
опанування учнями вміннями і навичками саморозвитку особистості, що
значною мірою вирішується на основі впровадження нових технологій,
реалізації сучасних підходів до організації процесу навчання.
Список літератури:
Національна доктрина розвитку освіти // Дошкільне виховання. – 2002. –
№7.
Баханов К.А. Cучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти:
Монографія. – Донецьк: ТОВ “Юго – Восток, Лтд”, 2005.
Горбатенко В. Цінності епохи постмодерну: розвиток
соціально-гуманітарної освіти в Україні // Доба. – 2002. – №4.
Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод.
посіб. / Авт.-укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: АПН, 2002.
Навчання в дії: Як організувати підготовку вчителів до застосування
інтерактивних технологій навчання: Метод. посіб. / А.Панченков,
О.Пометун, Т.Ремех. – К.: АПН, 2003.
Партнерство в освіті – запорука демократизації школи // Відкритий урок.
– 2003. – №3-4.
Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посіб. /
О.І.Пометун, Л.В. Пироженко За ред. О.І. Пометун. – К.: А.С.К., 2004.
Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика.
– К.: Партнер, 1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
