Реферат на тему:

Рівні сформованості культури сприйняття духовної музики студентів
інститутів мистецтв

Характерною рисою розвитку культури в нашій країні за останні роки
стало повернення до її традиційних стрижневих основ, у тому числі й до
релігійно-духовних. Духовна музика займає одне з важливих місць у цьому
процесі, бо поєднує в собі як релігію, так і мистецтво. У 90-х роках ХХ
ст. Д.Лихачов писав: “До останнього часу ігнорувалася та обставина, що
кращі твори світової художньої культури були створені під упливом
релігійних почуттів та на релігійні теми… У суперечці між релігією та
атеїзмом таким виходом є чисто наукова освіта, що включає в себе науку,
мистецтво, фізичне виховання та церковно-релігійну культуру як об’єкт
наукового пізнання, галузь суспільно корисної та значущої діяльності… як
культурологічне знання” [3, с. 33].

Ситуація, що склалася на сьогодні, лише підтверджує факт активного
використання духовної тематики та духовних творів у навчально-виховній
та культурно-мистецькій роботі. Усе це є свідченням переосмислення
стереотипів минулого, коли проблеми “релігійного” та “церковного”
вважалися ознаками відсталості й недостатньої прогресивності. Так,
систематично проводяться фестивалі та конкурси духовної музики,
репертуар хорових колективів поповнюється кращими зразками цієї музики,
сучасні композитори звертаються до духовної тематики та втілюють її в
різних жанрах (літургії, всеношної, гімнах, псалмах), школярі та
студенти активно вивчають зразки музичної творчості, читають та
роз’яснюють тексти Біблії.

За останнє десятиліття помітно збільшилася кількість наукових
досліджень, безпосередньо чи опосередковано пов’язаних із використанням
духовної музики. Питання історії її становлення й розвитку були розкриті
в роботах Т.Звєрєвої, Л.Корній, П.Маценка; проблеми збереження традицій
національної культури висвітлені в наукових працях А.Болгарського,
О.Гнатюк, С.Зубанової, В.Іванова, І.Климишина, Б.Кудрика,
В.Медушевського О.Олексюк, К.Шамаєвої; вивченню впливу духовних творів
на розвиток освіти й мистецтва були присвячені статті О.Дем’янчука,
В.Подрєзова, М.Маріо, Ю.Медведика, Л.Остапенко.

Маючи тисячолітній період розвитку з моменту прийняття християнства,
духовна музика була частиною народу, в ній були втілені риси його
характеру, психології, особливості побуту, сторінки історії. За цей час
була збережена та накопичена велика кількість творів, що й сьогодні
мають високу естетичну та моральну цінність. Протягом декількох століть,
постійно взаємодіючи з народною музикою та світською композиторською
творчістю, духовна музика була й залишається невід’ємною часткою
вітчизняної культури. Метою нашої статті є визначення рівнів
сформованості культури сприйняття духовної музики студентів інститутів
мистецтв.

У педагогічній літературі останніх років широко висвітлювалися питання,
пов’язані із процесом музичного сприйняття. Спільним
теоретико-методологічним положенням у цих роботах, як було визначено у
попередніх наших статтях, є визнання того, що саме сприйняття є тим
основоположним фактором, який дозволяє керувати процесом упливу
мистецтва на особистість. Одним із важливих завдань, що стоять перед
викладачами вищої школи сьогодні, є формування культури музичного
сприйняття студентської молоді.

У структурі музичного сприйняття ми вирізняємо три основні компоненти:
емоційно-перцептивний, інтелектуально-смисловий та творчо-діяльнісний.
Така диференціація носить умовний характер, адже музичне сприйняття
являє собою одночасний монолітний процес, який вбирає в себе особливості
перерахованих вище сторін та перешкоджає їх традиційним протиріччям.

Емоційно-перцептивне сприйняття передбачає створення таких умов, що
мають уплинути на формування образного світобачення, тобто бачення світу
у певних образах, та вміння сприймати різноманітні мистецькі явища.
Музика володіє великими можливостями яскравого, детального, вражаючого
відтворення дійсності, тому на перший план виходить емоційна сфера
сприйняття. Їй відводиться важлива роль, але вона не може бути єдиною чи
головною в цьому процесі. Залежно від функцій, жанру музики їй може
належати більша чи менша роль. Треба пам’ятати, що емоції – це лише
особлива форма відображення дійсності.

Інтелектуально-смислове сприйняття охоплює оперування відповідною
термінологією, поняттями, розуміння особливостей музичної мови, форм
утілення музичних образів, словесну інтерпретацію інформації,
перетворення або її трансляцію з однієї форми вираження в іншу,
передбачення подальшого розвитку явищ, прогнозування результатів, які
відтворюються за допомогою вербальної мови (у словесно-понятійному
вигляді). Музика має у своєму арсеналі ефективні засоби створення
логічно розвивального потоку емоційних імпульсів, які викликають у
слухача не тільки їх осмислення, а й роздуми про людину, час та долю
світу. Це, за висловом Б.Асаф’єва, “інтелектуальні цінності”, які
створює “музична тканина, перетворюючи “сирі факти” – емоційну даність –
на логічно розвинену тканину звучань” [1, с. 24].

Творчо-діяльнісне сприйняття являє собою діяльність пізнавального
характеру, пошуково-дослідницьку роботу, творче розв’язання проблемних
ситуацій, демонстрацію і застосування знань у практичній діяльності,
уміння комбінувати інформаційне повідомлення в різних сферах мистецької
діяльності.

Для отримання достовірних даних, що характеризують рівні сформованості
культури в студентів сприйняття духовної музики, була розроблена
спеціальна програма пошуку емпіричних референтів та індикаторів: анкети,
метод перехресного соціологічного опитування, стандартизовані та вільні
інтерв’ю, вибіркові бесіди, педагогічні спостереження, аналіз творчих
завдань тощо.

У ході констатувального експерименту було визначено три групи критеріїв
сформованості у студентів культури сприйняття духовної музики: 1)
емоційно-перцептивний, показниками якого є: розвиток “емоційного
мислення”, взаємодія інтелектуального потенціалу, високої моральності,
чуттєвої сприйнятливості, аргументовані судження про зміст музичних
творів, здатність осягнути художні цінності творів через багатобарвну
гамму художніх емоцій і вищих почуттів; 2) інтелектуально-смисловий,
показниками якого є: наявність тезауруса для успішного вивчення та
сприйняття музичних творів, ступінь усвідомлення ціннісного призначення
жанру духовної музики, вільне володіння основними аксіологічними
поняттями та історико-теоретичними знаннями з їх наступним застосуванням
на практиці; розуміння специфіки виконання духовних творів, оперування
прийомами художньо-аналітичної діяльності (аналіз, синтез, порівняння,
зіставлення, тотожність, узагальнення), особистісно-смислове ставлення
до творів духовної музики, мистецька ерудиція; 3) творчо-діяльнісний,
показниками якого є: адекватне розуміння та інтерпретація творів у
виконавських та вербальних інтерпретаціях, діяльнісне використання
знань, умінь та досвіду (архівна, пошуково-творча робота), творча
самореалізація студента.

На основі критеріїв, у результаті діагностичної роботи було встановлено
три рівні сформованості культури сприйняття духовної музики студентами
інститутів мистецтв: високий, середній та низький. З метою встановлення
рівнів сформованості культури сприйняття духовної музики студентів
інститутів мистецтв був проведений констатувальний експеримент, який
проводився у три етапи.

Відповідно до вищезгаданої структури були визначені завдання
констатувального експерименту, в ході якого необхідно було з’ясувати:
стан емоційного захоплення студентів творами духовної музики (емоційний
компонент); рівень музичної ерудованості студентів, глибину їх знань під
час сприйняття духовних творів (інтелектуальний компонент); характер
творчої активності у процесі музичного сприйняття творів духовної музики
(компонент творчої реалізації).

Досліджуючи рівень емоційності студентів у зв’язку з художніми,
музичними інтересами та вподобаннями, ми з’ясували, що духовні твори не
лишають нікого осторонь, вони мають досить великий процент емоційного
впливу та емоційних відгуків. Нам удалося з’ясувати, що студенти із
задоволенням слухають духовні гімни, розспіви, пісні. Для концертного
виконання перевагу надають псалмам та пісням духовної тематики, але є й
такі, що сприймають духовні твори лише у церквах, під час богослужінь, а
у загальноосвітніх закладах не бажають слухати й виконувати подібну
музику, вважаючи її “неактуальною” та “застарілою”. Серед творів, які
знають та люблять студенти, були названі “Ave Maria” Й.Баха – Ш.Гуно,
“Реквієм” В.Моцарта, “Ныне отпущаеши” О.Архангельського, “Ангел вопіяше”
П.Диньова, “Вірую”, “Ой зійшла зоря” М.Леонтовича, “Единородный Сыне”,
“Богородице, Дево, радуйся” С.Рахманінова, “Преславна приснодіво,
Богородице” Б.Фільц, псалми “Страждальна мати”, “Ведуть у Почаїв стежки
і дороги”.

У процесі обговорення та аналізу відповідей студентів з’ясувалося, що
вони розуміють поняття “духовна музика” як музика церковна (гімни,
літургія), хоча з богослужбовими псалмами та піснями на богословські
тексти вони теж знайомі, але їх вони відносять до фольклорного напрямку.

З метою констатації рівня емоційного сприйняття респондентами духовної
музики, нами була запропонована музична вікторина, до якої ввійшли твори
українських, російських композиторів, обробки народних пісень, наспіви
Києво-Печерської лаври, грецькі, київські, болгарські розспіви (всього
10 найменувань). Свій вибір ми зумовили різноплановістю
образно-емоційного змісту творів, крім того, було запропоновано
прослухати й визначити види духовних піснеспівів.

Аналіз письмових робіт та усних відповідей показав, що більша частина
респондентів активно сприймає духовну музику та демонструє
зацікавленість почутими творами, може охарактеризувати музичний образ,
аргументовано довести свою позицію, емоційно обговорити отримані
враження. Невеликий відсоток опитаних склали ті студенти, що помилялися
й давали неточну характеристику, проявляли інертність у обговоренні
поставлених питань.

Позитивно вплинуло на стан емоційного сприйняття студентами концертів
духовної музики з наступним написанням рецензії. По-перше, це значно
розширило музичний діапазон наших слухачів, по-друге, змусило змінити їх
ставлення до духовної музики, по-третє, викликало сплеск емоцій, у
результаті чого більшість рецензій мали тільки позитивну оцінку, без
критичних висловлювань та зауважень.

У процесі вивчення ставлення студентів до творів духовної музики ми
з’ясували, що основна маса респондентів позитивно сприймає твори
духовної музики і вважає доцільним їх використання не лише в концертному
репертуарі, а й у навчально-виховній роботі, частина опитаних проявляє
зацікавленість і бажання поповнити свої знання, і зовсім малий відсоток
респондентів абсолютно пасивно реагує на можливість вивчення духовної
музики як такої взагалі.

“кант”, “пісня”, “партесний концерт”, “херувимська пісня”, “знаменний
розспів”, “строчний спів”, “Богогласник” тощо.

Серед опитаних досить мало було студентів, що змогли дати точну
характеристику й визначення запропонованим творам. Це лише засвідчило
рівень їх загальної музичної підготовки й те, що є студенти, які
самостійно цікавляться музикою різних жанрів, аналізують її, мають
власну думку стосовно вивченого та прослуханого. Водночас більша частина
опитаних дала загальні відповіді, відмітивши лише ту особливість, що “ці
твори мають релігійний підтекст і класифікуються як культова музика”.
Так, студенти музично-педагогічного факультету віддають перевагу творам,
що виконувалися ними особисто в концертно-виконавській практиці.
Студенти факультетів музичної творчості краще сприймають псалми та пісні
на духовну тему. Більшість із них є учасниками фольклорних гуртків, у
яких виконують саме такі твори. Студенти-інструменталісти не виділяють
якогось окремого типу духовних творів, їх сприйняття проходить досить
рівно, без якихось уподобань.

Щоб перевірити рівень умінь студентів у роботі над музичним твором, їм
було запропоновано розкрити співвідношення безпосередньо емоційного та
логічного відчуття твору. Для цього було дано рекомендації щодо таких
аспектів, як: розкриття змісту твору, проникнення до авторського задуму
та вміння донести його до слухача, осягнення засобів музичної
виразності, усвідомлення виконавського звучання, “прочитання” образних
концепцій, інтерпретація тем любові, покаяння, молитовності тощо.

Студентам пропонувалися для роботи такі хорові твори: “Благослови, душе
моя, Господа” Е.Азєєва, “Єдинородний Синє” у гармонізації
Д.Бортнянського, “Трисвяте” Г.Львовського.

Підбиваючи підсумок роботи, ми звернули увагу на те, що студенти досить
буквально читають запропонований музичний матеріал. Це проявилося в
тому, що вони невміло користуються музикою та текстом як виражальними
засобами: не дотримуються динамічних та ритмічних позначень, що є в
тексті, прагнуть до речитативності, уникають розспівності та
мелодичності, неуважно ставляться до темпових характеристик, що
призводить до недослуховування музичної тканини, прямолінійно
застосовують голос (відсутнє наповнення звуку почуттям та думкою),
непродумано трактують музичний та словесний тексти, і як результат –
невміння донести зміст та ідею твору до слухачів та виконавців.

Наступне опитування мало на меті визначити рівні творчої активності
студентів у процесі використання творів духовної музики в
навчально-виховному процесі. Під творчою активністю нами розумілася суто
продуктивна діяльність, що виникала у студентів музичних спеціальностей
як потреба у самовираженні. Ми спиралися на думку Г.Когана, який вважав,
що “творчість – це не “вигадування” тем, характерів, сюжетів, форм, а
природне утворення ґрунту, на якому пізніше будуть зростати зерна усього
цього [2, с. 268].

Як відомо, творчі можливості людини розвиваються в активній
індивідуальній та колективній музичній діяльності, в цілеспрямованому
аналізі музичних творів, бо тільки власна діяльність є запорукою
глибоких переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків і
переконань. За виразом Б.Асаф’єва, “…особиста участь розвиває всі
властивості. … Хоча б на мить, на малий момент життя, треба відчути
себе співучасником, тобто виконавцем” [1, с. 19]. Питання щодо творчої
реалізації спонукало респондентів обрати такі напрямки роботи, як
виконавська діяльність (співати в хорі, ансамблі, керувати колективом),
пошукова діяльність (архівна робота з пошуку нотних видань творів,
відомостей про композиторів, відкриття нових імен тощо), творча
самореалізація (писати музику чи тексти на духовну тематику).

Результати виконання цього експериментального завдання виявили низку
проблем, що стосувалися творчого бачення студентами музичних творів та
застосування власних умінь на практиці. Аналіз результатів допоміг
підсумувати ті досягнення, що вже є в багажі студента, намітити та
уточнити подальші художньо-творчі завдання, перевірити досконалість
умінь студента, дати оцінку його роботі та зробити висновки щодо
існуючих недоліків та шляхів їх усунення.

Результати анкетного опитування, бесіди, аналіз робочих програм довели,
що твори духовної музики практично не використовуються в навчальному
процесі у ВНЗ, а епізодичне їх застосування носить здебільшого
ілюстративно-виконавський характер. Наприклад, знайомство з духовними
творами відбувається переважно на хорових заняттях та зрідка на
індивідуальних заняттях з диригування, частково деякий матеріал
використовується в курсі “Історії української музики”. На жаль, під час
практичних та лабораторних занять з дисциплін: “Сольфеджіо”, “Аналіз
музичних форм”, “Гармонія” студентам пропонуються для закріплення та
опрацювання зразки творів західноєвропейської та слов’янської музики, що
обмежує їх музичний світогляд. Ми вважаємо, що демонстрація творів
духовної музики, безумовно кращих її зразків, не тільки розширить
палітру музичного сприйняття, а й буде більш цінною, зрозумілою, тим
більше, якщо цей музичний матеріал базуватиметься на національному
ґрунті.

Таким чином, на основі вироблених критеріїв було виділено та визначено 3
рівні сформованості культури сприйняття духовної музики в студентів
інститутів мистецтв.

Високий рівень (14,5%) характеризується стійким професійним інтересом до
духовної музики, сформованістю потреби у використанні цього жанру в
художньо-педагогічній діяльності, вмілим застосуванням прийомів
інтелектуально-логічної діяльності у процесі аналізу мистецьких творів,
ґрунтовним засвоєнням загальнохудожніх професійних знань, володінням
комплексом професійних умінь та навичок, творче використання та постійне
самовдосконалення під час виконавської та педагогічної практики.

Високий рівень сформованості культури музичного сприйняття студентами
духовних творів свідчить про їхню здатність оцінювати ступінь духовного
наповнення музичних творів та їх виконання шляхом аналізу структури й
ціннісного змісту художньої образності. Через глибоке змістовне емоційне
переживання виконання та слухання цієї музики студент більш активно
залучається до сфери музичної діяльності й набуває ставлення до неї як
до цінності культури.

Середній рівень (67,7%) продемонстрували студенти, музично-теоретичні та
виконавські знання та вміння яких є несистематичними. Культура
сприйняття та їх власна музично-виконавська діяльність виявляються
абстрактно й усвідомлюються недостатньо. Активність музичного мислення є
фрагментарною. Музично-виконавський або словесно-аналітичний процес
обмежується формальними коментарями, не відповідним для даного жанру
музичного мистецтва виконанням, відсутністю емоційних переживань.
Ступінь захопленості цим видом діяльності, музично-виконавська
активність проявляються переважно під час занять.

Низький рівень (17,8%) сформованості культури музичного сприйняття
духовної музики спостерігався у студентів, які не усвідомлювали
необхідності в концертно-виконавській та практично-пошуковій роботі з
даним видом мистецтва, недостатньо володіли професійними знаннями,
вміннями та навичками, проявляли несамостійність, вимагали обов’язкового
“підкріплення” мотивації щодо використання духовної музики,
демонстрували відсутність інтересу до будь-якого виду діяльності.

На нашу думку, провідними причинами низького рівня сформованості
культури музичного сприйняття є те, що в умовах вищої школи відсутня або
епізодично враховується така система впливу на особистість, в основі
якої лежить неподільна єдність інтелектуальних, емоційних та
творчо-діяльнісних якостей людини (інтелектуально-емоційно-творчий
комплекс). Така триєдність має враховуватись у процесі формування як
загальної культури особистості, так і культури музичного сприйняття.

У процесі дослідження ми виявили, що студенти володіють достатнім рівнем
загальних музичних знань, але звертає на себе увагу спільний для всіх
недолік: це відсутність творчої винахідливості, інертність під час
виконання творчих завдань, шаблонність, одноманітність відповідей,
слабкий розвиток інтелектуально-смислового, емоційно-перцептивного та
творчого компонентів сприйняття музики.

Твори духовної музики, як показали результати опитування, становлять
значну складність для усвідомленого їх сприйняття студентами ВНЗ.
Зрозуміти їх загальний характер в єдності змісту та форми не завжди
вдається у зв’язку з відсутністю в них відповідного тезаурусу та досвіду
спілкування з цією категорією мистецтва.

Через те, що культура музичного сприйняття синтезує в собі три провідні
складові: емоційно-перцептивний, інтелектуально-смисловий та
творчо-діяльнісний компоненти, то всі відповідні чинники аналогічно в
комплексі мають упливати на процес розвитку культури музичного
сприйняття особистості. На це звертала увагу О.Рудницька: “Коли
мистецтво входить у наше “Я”, …відбувається тотожність внутрішнього й
зовнішнього, логічного смислу мистецького твору та логічного буття
самосвідомості особистості, смислової предметності мистецтва й
непередбаченості почуття… Адже своєрідність мистецтва полягає в тому,
що воно потребує від того, хто сприймає, і здатності відчувати красу
твору, і водночас осмислювати свої переживання, самого себе, вести
художній діалог у площині своїх духовних можливостей [6, с. 3-10].

На це ж акцентує нашу увагу О.Ростовський, стверджуючи, що рівень
музичного сприймання можливий “лише за умови сформованості у слухача
музичної культури, що є… метою музичного виховання взагалі” [5, с.
108].

Аналізуючи результати практичної діяльності студентів, ми констатуємо
одноаспектність, епізодичність, ситуативність, безсистемність цього
процесу. На цей недолік вказує і дисертаційне дослідження Л.Остапенко,
яка приходить до висновку, що сьогодні “знання в галузі духовної музики
окреслені лише програмними вимогами і тільки” [4, с. 23].

Така необізнаність із духовною музикою лише гальмує загальнопрофесійний
та загальнокультурний рівень особистості як майбутнього митця, так і
вихователя чи просвітника.

На нашу думку, формування культури музичного сприйняття студентів має
врахувати інтелектуальний, емоційний, творчий потенціал особистості та
перспективи його розвитку. Цей процес буде ефективним за умови
використання творів духовної музики в навчальній роботі та їх виховного
впливу на формування досконалої особистості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Асафьев Б. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании.
– Л.: Музыка. – 1973. – 144 с.

2. Коган Г. Избранные статьи – М.: Советский композитор, 1972. – 324 с.

3. Лихачёв Д. Школа и церковь: новые отношения? // Советская педагогика.
– 1991. – №6. – С. 33.

4. Остапенко Л.В. Розвиток творчих якостей майбутніх хормейстерів
засобами української духовної хорової музики: Дис. … канд. пед. наук. –
К., 1999. – 157 с.

5. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприйняття. – К., 1997. – 188
с.

6. Рудницька О.П. Мистецтво у контексті розвитку духовної культури
особистості // Зб. наук ст. “Художня освіта і проблеми виховання
молоді”. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 3-10.

Похожие записи