Реферат на тему:

Реалізація положень болонської декларації в процесі навчання
математичних дисциплін у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів
акредитації

Сьогодні, в час глобалізації, ні в кого не викликає сумнівів
необхідність інтеграції України в міжнародне співтовариство як з
економічного та політичного, так і з наукового та освітнього аспектів
даної проблеми. Міністерством освіти і науки України ведеться активна
робота щодо роз’яснення та впровадження положень Болонської декларації,
про що свідчать документи, розміщені на сайті Міністерства [8]. Не
залишається осторонь і освітянська громада: проводяться численні
інноваційні конференції, семінари, друкуються статті, матеріали, що
розкривають сутність процесів у вищій школі, необхідних для приєднання
до європейського освітнього простору.

Але більшість матеріалів і експериментів стосується вищих навчальних
закладів (ВНЗ) ІІІ-ІV рівнів акредитації. Хоча за даними, наведеними у
навчальному посібнику за редакцією В.Кременя та С.Ніколаєнка [4, с.162],
на початок 2004/2005 навчального року в Україні кількість ВНЗ І-ІІ
рівнів акредитації вдвічі перевищувала кількість інститутів та
університетів (рис. 1), а кількість студентів коледжів і технікумів
становила третину від загальної кількості студентів (наприклад, у США
дво- та чотирирічні коледжі складають 80% усіх ВНЗ [7, с.145]).

Причому більшість випускників ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації – це майбутні
студенти ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, отже, для подальшого успішного
навчання вони мають уміти навчатися в умовах, створення яких вимагає
Болонська декларація.

Рис. 1. Мережа ВНЗ України за рівнями акредитації

Тому мета нашого дослідження – провести аналіз сучасного стану
реалізації положень Болонської декларації у процесі навчання
математичних дисциплін у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. У роботі на основі
анкетування трьохсот студентів коледжів і технікумів м. Черкаси
показано, як відбувається реалізація цих положень у процесі навчання
математичних дисциплін у Черкаському державному бізнес-коледжі.

Зрозуміло, що студенти спроможні оцінити лише локальні зміни, тому з
шести завдань Болонської декларації [6, с.6] проаналізуємо виконання
лише двох, а саме: упровадження системи залікових одиниць по типу ECTS –
Європейської кредитно-трансферної акумулюючої системи як нової системи
кількісного вимірювання трудомісткості засвоєння студентами освітньої
програми; сприяння необхідним європейським поглядам у вищій освіті.

Зміст останнього положення, на нашу думку, найкраще розкрито у статті 9
всесвітньої декларації ЮНЕСКО про вищу освіту для ХХІ ст.: “Вищі
навчальні заклади повинні забезпечувати таку освіту, яка виховуватиме
добре інформованих і глибоко вмотивованих громадян, здатних критично
мислити, аналізувати громадську проблематику, шукати та використовувати
вирішення проблем, які стоять перед суспільством, а також на те, щоб
брати на себе соціальну відповідальність. Для досягнення цих цілей буде
потрібна переробка навчальних програм із використанням нових відповідних
методів… Необхідно забезпечити доступ до нових педагогічних та
дидактичних підходів… та впровадити широке використання комп’ютерних
технологій…” [9].

На жаль, як показало опитування, у коледжах мова не може йти про систему
залікових одиниць по типу ECTS, оскільки викладачі не використовують
навіть рейтингову систему оцінювання навчальних досягнень студентів у
ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. На рис. 2 показано, яким системам
оцінювання надають перевагу викладачі.

Аналогічна ситуація склалася і з оновленням форм організації
навчально-виховного процесу і запровадженням освітніх інноваційних
педагогічних та інформаційно-комунікативних технологій. Основними
формами контролю у процесі навчання математичних дисциплін залишаються
усне опитування (95%), самостійна робота (88%), контрольна робота (82%),
математичний диктант (68%), тестування (26%). Комп’ютерне тестування,
модульний контроль, рейтинг не використовуються зовсім.

Рис. 2. Системи оцінювання у коледжах

Упровадження в навчальний процес нових дидактичних прийомів та
інноваційних педагогічних технологій відбувається досить повільно (див.
табл. 1).

Таблиця 1

Використання інноваційних педагогічних технологій

Інноваційні методи навчання

Метод проектів 6%

Метод навчання у співпраці 19%

Ділові ігри 2%

Ситуаційне навчання 16%

Продуктивне навчання –

Ситуація з використанням у навчальному процесі
інформаційно-комунікаційних технологій також невтішна: у жодному з
восьми вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації м. Черкаси, де
проводилося анкетування, немає ні мультимедійного проектора, ні
“інтерактивної дошки”, а кількість комп’ютерів дозволяє проводити
заняття лише з комп’ютерних дисциплін. Незважаючи на те, що 70%
респондентів уважають, що комп’ютер допомагає їм у подоланні принаймні
деяких проблем при вивченні математичних дисциплін, в основному
комп’ютер використовується студентами для створення текстових матеріалів
(78% респондентів) та як джерело інформації через Internet (58%
респондентів), і лише 13% опитаних використовують комп’ютер при вивченні
математичних дисциплін.

У Черкаському державному бізнес-коледжі ведеться активна робота щодо
реалізації Болонської декларації, зокрема двох положень, виділених нами
вище.

Досвід щодо впровадження у процес навчання математичних дисциплін у
коледжах нових педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій
описаний вже нами достатньо (див., наприклад [1; 2; 3]) і може, на нашу
думку, бути поширений як на інші дисципліни, так і на ВНЗ ІІІ-ІV рівнів
акредитації.

Упровадження в навчальний процес ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації системи
залікових одиниць по типу ECTS, на нашу думку, має розпочинатися із
використання модульно-рейтингової технології навчання студентів,
оскільки без розуміння таких понять, як “рейтинг”, “модуль”,
застосування кредитно-модульної технології навчання, як зазначено в
статті В.Сікорського [5], неможливе.

Модульно-рейтингова технологія впроваджується нами у процес навчання
фундаментальних дисциплін протягом останніх двох років. Наведемо приклад
упровадження цієї технології у процесі вивчення такої математичної
дисципліни, як “Основи вищої математики”, що викладається автором у
Черкаському державному бізнес-коледжі для студентів спеціальності
“Програмування для електронно-обчислювальної техніки та автоматизованих
систем”.

Таблиця 2

Робоча програма з дисципліни

Розділ 1 Розділ 2 Розділ 3

ВИД НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ Семестри Всього

ІV V VI VII VIII

Теоретичні (лекційні) 32 18 16 36 28 130

Практичні (семінарські) 32 18 16 36 28 130

Самостійна робота 98 45 49 36 52 280

Разом з дисципліни 162 81 81 108 108 540

Весь навчальний матеріал було розбито на розділи (таблиця 2), а потім
кожний розділ поділено на модулі наступним чином: розділ 1 складається з
модулів “Елементи лінійної алгебри”, “Основи векторної алгебри”, “Основи
аналітичної геометрії”; розділ 2 складається з модулів “Вступ до
аналізу”, “Основи диференційного числення функції однієї змінної” та
“Основи інтегрального числення функції однієї змінної”; розділ 3
складається з модулів “Основи диференційного числення функції багатьох
змінних”, “Диференційні рівняння”, “Ряди”.

Кожний студент протягом розділу набирає певну суму балів (див. табл. 3)
за кожний вид роботи.

Робота на лекціях уключає як активну роботу протягом лекції (“розумні
питання”, відповіді на питання викладача, коментарі), так і попередню
підготовку до неї (здатність студента розібратися з означенням чи з
доведенням) – за це можна одержати максимум 4 бали, якщо ж робота над
лекційним матеріалом глибша, то це оцінюється додатковими балами і
відноситься до графи творча робота.

Таблиця 3

Бали в рейтинг-контролі

Вид навч.

На практ. заняттях 16 12 192 17 12 204 32 12 384

Розрахункові роботи 3 24 72 3 24 72 3 24 72

Проект 1 36 36 1 28 28 – – –

Творча робота

36 36

28 28

16 16

Разом 400 400 600

Під час проведення практичного заняття за класичною схемою студент
звітує за виконання домашнього завдання, пише математичний диктант і
бере активну участь у розв’язування завдань; схема проведення заняття за
методом навчання у співпраці подана в попередніх статтях автора [2]; в
обох випадках максимальна кількість балів, які можна набрати за
практичне заняття, становить 12 балів, які зручно переводити у
традиційну чотирибальну систему для заповнення звітної документації.

Розрахункові роботи містять певну кількість завдань, які студенту
потрібно розв’язати, здати й захистити до визначеного терміну, який
вказується на початку кожного модуля, коли роздаються завдання. Якщо
розрахункова робота подається раніше вказаного терміну (тобто до
закінчення вивчення даного модуля), то студент до 24 максимальних балів
одержує додаткові, які відносяться до графи творча робота, а якщо робота
здається пізніше, то максимально можлива кількість балів зменшується
пропорційно часу затримки подання.

Робота над проектом складається зі створення й захисту певного продукту
(зокрема, це може бути реферат з теоретичної проблеми, приклад роботи з
даним матеріалом у системі комп’ютерної математики або навіть власноруч
написана комп’ютерна програма, яка виконує певні завдання). Оцінювання
роботи над проектом у розділі 1 становить 36 балів, оскільки і термін
менший, і студенти тільки вчаться створювати проекти з вищої математики;
у розділі 2 робота над проектом оцінюється у 28 балів, оскільки термін
більший (два семестри) і у студентів вже є певний досвід роботи над
проектами; у розділі 3 обов’язкова робота над проектом не передбачена
взагалі, оскільки це останній рік навчання і студенти мають більше уваги
приділяти спеціальним дисциплінам. Якщо ж протягом вивчення розділу 3
студент створює певний проект, то це оцінюється додатковими балами у
графі творча робота.

Хоча створення проекту – це творча робота, ми відокремили ці види робіт,
оскільки створення проекту є обов’язковим, а творча робота виконується
відповідно до вподобань та рівня підготовленості кожного студента. У
поняття творчої роботи студента ми включаємо його участь у наукових
семінарах, конференціях, конкурсах та виставках наукових робіт.

Для одержання оцінки за розділи 1 і 2 кількість балів, набраних
студентом протягом їх вивчення, потрібно поділити на 4, а за розділ 3 –
на 6. Одержані бали переводимо у традиційну систему оцінювання за
допомогою таблиці (таблиця 4), яка дозволяє, крім того, адаптувати
студента до шкали ECTS.

Таблиця 4

Переведення кількості балів

За шкалою ECTS За національною шкалою За авторською шкалою

A Відмінно 90-100

BC Добре 75-89

DE Задовільно 60-74

FX Незадовільно з можливістю перескладання протягом наступного семестру
35-59

F Незадовільно з необхідністю повторного прослуховування курсу 1-34

Вивчення кожного розділу закінчується необов’язковим іспитом. Тобто,
якщо оцінка, отримана при переводі балів, студента влаштовує, то він має
право на екзамен не йти. Якщо ж він хоче покращити свій результат і
додати до набраних ще бали за екзамен, то за правильну відповідь може
максимально одержати на екзамені після розділу 1 – 36 балів, після
розділу 2 – 28 балів, після розділу 3 – 16 балів. До екзамену
допускаються лише ті особи, які набрали протягом семестру не менше 35
балів, подали всі розрахункові роботи і створили проект.

Питання про необов’язковий екзамен, звичайно, проблемне, але керівництво
коледжу пішло назустріч, враховуючи наступні всім відомі факти.
По-перше, відсутній психологічний стрес, в якому знаходиться студент під
час сесії, оскільки за умов модульно-рейтингової технології, якщо
студент іде на екзамен, то робить це за власним бажанням. По-друге,
екзамен – це рулетка, і необов’язково оцінка, отримана студентом на
екзамені, відображає реальний рівень його знань (особливо під час
письмового екзамену). По-третє, вивчити той об’єм матеріалу, який
розглядається протягом семестру, перед екзаменом неможливо, якщо немає
систематичної підготовки.

Підсумкова оцінка за курс визначається як середнє арифметичне оцінок за
три розділи й виставляється у додаток до диплома.

Дана система не передбачає додаткових балів за присутність на заняттях.
Якщо студент відсутній на парі з поважної причини, то він має можливість
в індивідуальному порядку відзвітувати за пропущене заняття (виконати
домашню роботу, написати математичний диктант, розв’язати завдання з
теми). Якщо ж студент пропустив аудиторне заняття без поважної причини,
то права на перескладання він не має.

Отже, можна зазначити, що впровадження модульно-рейтингової технології в
навчальний процес ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації в сучасних умовах є,
безумовно, необхідним, оскільки має такі переваги: активізує
навчально-пізнавальну діяльність студентів; підвищує мотивацію навчання
студентів; спонукає до систематичної підготовки та підвищення рівня
організованості самостійної роботи; стимулює студентів до творчої
наукової роботи; надає можливість об’єктивно оцінити набуті студентами
знання, вміння і навички з даної дисципліни.

З урахуванням результатів анкетування можна зробити висновок: сьогодні,
коли майже всі ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації працюють над реалізацією
положень Болонської декларації, коледжі й технікуми не змінюють нічого в
організації навчального процесу.

Шляхи подолання цієї проблеми нами вбачаються у наступних положеннях: 1.
Активно проводити методичну роботу щодо ознайомлення загалу викладачів
коледжів та технікумів із сучасними світовими тенденціями у вищій школі,
новими педагогічними та інформаційно-комунікаційними технологіями, а
також із положеннями Болонської декларації та технологіями їх
упровадження в навчальний процес (бажано у вигляді тренінгів, а не
лекцій чи, ще гірше, директив). 2. Поширити програму дій щодо реалізації
положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України і
на ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. 3. Провести педагогічний експеримент
щодо запровадження модульно-рейтингової, а потім кредитно-модульної
системи організації навчального процесу у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бакланова М.Л., Триус Ю.В. Інновації навчання математики та
інформаційно-комунікаційні технології // Інформаційні технології в
науці, освіті і техніці: Матеріали IV Всеукраїнської конференції молодих
ІТОНТ-2004. – Черкаси: Видавництво ЧДУ ім. Б.Хмельницького, 2004. – Ч.2.
– С. 68-69.

2. Бакланова М.Л. Метод навчання у співпраці як один зі шляхів
активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів при навчанні
вищої математики // Теорія та методика навчання математики, фізики,
інформатики: Збірник наукових праць. – Кривий Ріг: Видавничий відділ
НМетАУ, 2005. – Т.1: Теорія та методика навчання математики. – С. 3-12.

3. Бакланова М.Л. Використання сучасних педагогічних концепцій для
активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів при навчанні
математичних дисциплін // Эвристическое обучение математике: Тезисы
докладов международной научно-методической конференции. – Донецк: Изд-во
ДонНУ, 2005. – С. 154-155.

4. Вища освіта в Україні: Навч. посіб. / В.Г.Кремень, С.М.Ніколаєнко,
М.Ф.Степко та ін.; За ред. В.Г.Кременя, С.М.Ніколаєнка. – К.: Знання,
2005. – 327 с.

5. Сікорський П. Наступність модульно-рейтингової і кредитно-модульної
технології навчання // Вища школа. – 2005. – №5. – С. 60-63.

6. Слєпкань З.І. Болонський процес – європейська інтеграція систем вищої
освіти // Дидактика математики: проблеми і дослідження: Міжнародний
збірник наукових робіт. – Вип. 23. – Донецьк: Фірма ТЕАН, 2005. – С.
4-15.

7. Омельчук С. Національна вища освіта США: минуле і сучасність //
Педагогіка і психологія. – 2002. – №4. – С. 140-146.

Похожие записи