.

Реалізація основних принципів екологічної освіти у вищій педагогічній школі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
126 978
Скачать документ

Реферат на тему:

Реалізація основних принципів екологічної освіти у вищій педагогічній
школі

На початку III тисячоліття чітко окреслилися три нові тенденції у
розвитку людства: 1) створення загального глобального інформаційного
простору; 2) інтерес громадян різних країн до прогнозування спільного
майбутнього для жителів Землі (концепція стійкого розвитку);
3) формування нової спільної цінності людства – збереження екологічної
якості середовища життя.

Сучасна педагогіка враховує ці світові тенденції на двох рівнях: 1) на
рівні стратегії наукових досліджень; 2) у практиці впровадження
отриманих результатів у навчально-виховний процес.

Наша країна в останні роки переживає складний соціально-економічний
період, що істотно позначається на практиці впровадження ідей
прогностичності, екологізації. Це гальмує, але не може виміряти
тенденцію реформування змісту вищої та шкільної освіти. Якщо наше
століття вважається століттям інформаційно-екологічним, то екологічна
освіта з повним правом має стати вузловою в структурі освіти, одним з
головних системоутворюючих чинників її розвитку. Сьогодні у всіх
розвинених країнах світу екологічна культура – мета екоосвіти – стає
невід’ємною частиною функціональної грамотності населення.

У філософів, педагогів, психологів, культурологів (М.Моісеєв,
С.Глазачов, Д.Лихачов, С.Алексєєв, Н.Мамедов, І.Звєрєв, І.Суравегіна,
Н.Пустовіт, В.Борейко, В.Вербицький) склалася точка зору про це явище –
розуміння того, що на етапі цивілізаційних зрушень, бурхливих
планетарних змін саме екологічна культура повинна стати тим стрижнем
людської особистості, що зможе врятувати планету, людство у цілому,
вивести його на новий виток розвитку [1; 2].

Поняття екологічної культури розглядається з культурологічних позицій,
до нього долучаються якості, що дозволяють зробити його феноменом
загальної культури, у ньому перетинаються два процеси – освіта людини та
її становлення як соціокультурного індивідуума.

Аналіз змісту вузівських і шкільних програм показує, що нині екологічна
освіта представлена педагогічно слабко: нескоординованим “розсипом
уявлень” про нову проблему людства – загрозу руйнування екологічних
основ життя і шляхи її вирішення.

Як не дивно, але широка популярність екології не призвела до
розповсюдження розуміння її наукових основ у суспільстві, до поглиблення
екоосвіти. Оскільки будь-яка серйозна освіта передбачає передусім
знайомство з основами наук (принцип науковості), то серцевину усієї
системи екологічної освіти має представляти загальна екологія. Предметом
загальної екології є універсальні закони, що проявляються на різних
рівнях організації життя та охоплюють увесь живий світ.

Специфічні ж екологічні зв’язки різних таксономічних груп – це предмет
окремих розділів екології (екології рослин, птахів, ссавців та багатьох
інших). У педагогічних університетах елементи цих знань включаються у
більш загальні біологічні курси зоології, ботаніки, фізіології рослин та
тварин тощо.

З екологічною проблематикою стикаються й усі інші біологічні науки, тому
що кожна у своєму ключі вивчає певні сторони взаємозв’язків живих систем
із середовищем, їх реакцію на зміну умов життя. Це такі розділи
біологічних знань, як екологічна біохімія, екологічна фізіологія,
екологічна морфологія, екологічна палеонтологія та інші.

Відбулася значна екологізація також усього фронту інших природничих
наук: географії, хімії, фізики тощо. Їх проблематика відноситься до умов
та наслідків упливу різних зовнішніх чинників середовища на живі
системи.

культуру суспільства.

Незважаючи на таку широту впровадження в усі розділи науки предмет
екологічних знань легко вичленити. У центрі уваги – жива природа з її
закономірностями зв’язків живих систем, що поширюються і на підтримку
людського суспільства та його життєзабезпечення на планеті.

Дуже важливі для реалізації екоосвіти й принципи доступності,
послідовності та спадкоємності. У зв’язку з цим, надзвичайно вагоме
значення має методична підготовка майбутніх учителів екології. У цьому
напрямку в Мелітопольському педагогічному університеті проводиться
експеримент на кафедрах методики викладання біології і педагогіки та
методики початкового навчання. Ми пропонуємо педагогічну технологію
безперервної, спадкоємної екоосвіти, яка передбачає створення двох
модулів.

I модуль включає: 1) відбір головних екологічних знань та вмінь на всіх
етапах навчання на принципах безперервності та наступності; 2) розробку
й апробацію програм з екології для дитячого садка, шкіл та позашкільних
закладів, а також відповідних професійно орієнтованих дисциплін та
методичних спецкурсів для вихователів, учителів і керівників гуртків; 3)
виявлення та аналіз особливостей підходів до екологічної освіти на
кожному етапі навчання, рівня наступності екологічних знань та умінь,
розробку єдиного підходу в системі безперервної екоосвіти. II модуль
передбачає організацію методичних кабінетів з екоосвіти у дитячому
садку, у школі, на методичних кафедрах Мелітопольського державного
педагогічного університету [3].

Нами вже відібрані основні екологічні знання та вміння для дитячого
садка і початкової школи. Для дошкільнят складена програма “Екологічне
виховання дітей дошкільного віку” (автор доц. Т.Олексенко), мета якої –
формування розуміння того, що рослини і тварини є живими істотами, які
вимагають певних умов життя, поняття про природу як спільну домівку для
рослин, тварин та людини, яку треба оберігати й охороняти.

На основі уявлень, понять, сформованих у дошкільному віці, була складена
програма “Юний еколог” для початкової школи (автор доц. В.Мелаш), мета
якої: довести молодшим школярам, що в природі все взаємопов’язано;
допомогти зрозуміти, для чого людина повинна знати природні зв’язки;
навчити дітей будувати власну поведінку в природі на основі знань про
взаємозв’язки в ній та відповідної оцінки можливих наслідків своїх
вчинків (основи біоетики).

Вищевказані програми рекомендовані Запорізьким інститутом післядипломної
освіти і як авторські та інноваційні апробуються і впроваджуються в
дитсадку №24, загальноосвітніх школах №7, 24, 25 та в
еколого-натуралістичному центрі м. Мелітополя. Проводиться
науково-дослідницька робота проблемних груп відповідних кафедр зі
створення екопрограм та методичного дидактичного матеріалу для середньої
загальноосвітньої школи (5-12 кл.).

Оскільки без підготовлених спеціалістів запровадження нашої
екопедтехнології неможливе, нами створені програми методичних спецкурсів
“Актуальні проблеми екологічного виховання дітей дошкільного віку” (доц.
Т.Олексенко) та “Методика безперервної екоосвіти” (доц. В.Мелаш), а
також професійно орієнтованих дисциплін “Методика викладання екології””,
“Методика викладання екології в початковій школі” (доц. В.Мелаш) для
студентів педагогічних університетів, педагогічних коледжів за фахом:
вчитель початкових класів, вчитель екології [3; 4].

Ми впевнені, що саме відбір основних екологічних знань на всіх етапах
вивчення на принципах науковості та доступності, послідовності та
наступності, а також розробка дидактичних основ екоосвіти для всіх
ступенів навчання, підготовка на цих засадах навчальних програм та
методична підготовка педкадрів дозволять сформувати екологічну культуру
у громадянина XXI століття. Таким є альтернативний механізм подолання
людством глобальної екологічної кризи і переходу суспільства на шлях
сталого розвитку: коеволюції суспільства і природи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Борейко В.Е. Введение в природоохранную зстетику. – К.: Рад. школа,
1997. – 94с.

2. Лихачев Д.С. Письма о добром и прекрасном. – М.: Просвещение, 1988. –
68с.

3. Мелаш В.Д. Біоетика як складова екологічної культури // Науковий
вісник. Серія “Філософія” / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. –
Харків: ХНПУ, 2006. – Вип. 20. – С.31-36.

4. Мелаш В.Д. Спецкурс для студентів педвузу “Педтехнологія формування
екологічної культури” – важливий аспект безперервної, спадкоємної
екологічної освіти // Еколого-натуралістична творчість:
Науково-методичний вісник. – К.: УДЕНЦ, 1998. – С.65-70.

5. Мелаш В.Д., Олексенко Т.Д. Безперервна, спадкоємна екоосвіта –
педтехнологія формування біоетики // Тези доповідей Другого Міжнародного
симпозіуму з біоетики, присвяченого пам’яті В.Р.Поттера. – Київ, 2002. –
С.97-99.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020