Урок позакласного читання

Тема: » Людина починається з добра» за творами В.О. Сухомлинського.

Мета: Продовжувати знайомство учнів з творами В.О. Сухомлинського.
Формувати у дітей уявлення про те, що добра, чуйна людина завжди
допомагає іншим, поважає, піклується про стареньких, добре ставиться до
рідних і друзів, береже природу. Навчати учнів оцінювати вчинки головних
героїв оповідань, наслідувати їх позитивні риси, прагнути до
самовдосконалення. Розвивати мовлення учнів. Виховувати вірю в силу
любові, дружби, добра і справедливості.

Обладнання: портрет В.О. Сухомлинського, твори із збірника «Казки школи
під голубим небом»,запис пісні «Даруй добро».

Хід уроку

І.Підготовка до сприймання нового матеріалу

1. Організація класу

Діти, до нас сьогодні завітали гості. А коли в домі гості – це свято. То
ж давайте і наш урок ми проведемо святково і подаруємо нашим гостям
вітання:

Доброго дня! Мовим за звичаєм.

Доброго дня! Всім вам ми зичимо.

Щастя й здоров’я вам кожної днини,

Миру і злагоди вашій родині.

2.Робота над прислів’ями.

Діти, давайте прочитаємо прислів’я з дошки

• За добро добром платять

• Добро перемагає зло

• Хто людям добра бажає,той і сам його має.

— Яке слово частіше повторюється в прислів’ях.

— Яку людину можна назвати доброю?

3.Вступне слово вчителя.

Казка про Добро і Зло.

В одній країні жили Добро і Зло. Добро намагалося зробити світ добрішим,
щоб люди любили й одне одного, і братів наших менших.

Добро приходило на допомогу без нагадувань і благань. Нікому не робило
боляче ні словом, ні діями, ні думками.

Але Добро не могло в одну мить перемогти Зло та його слуг — Жорстокість,
Байдужість, Заздрість, Лінь, Підступність.

Добро кожного ранку сіяло насіння доброти в дитячих серденьках.

Чому в дитячих?

А тому, що тільки в маленькому дитячому серці здатне прорости будь-яке
насіння. Кожна насінинка може розквітнути чарівною квіткою, зробивши
серце дитини добрим, ласкавим, ніжним. А може, на жаль, зарости чорним
колючим чортополохом зі злим, безжалісним серцем. Адже Зло теж не спить.
Хоча воно й ліниве, і встає значно пізніше, усе ж устигає порозкидати
зле насіння.

Буває, ростуть в одному серці Добро і Зло, борючись одне з одним. Тому
діти інколи роблять погані вчинки. Тоді все залежить від самої дитини:
яке насіння захоче вона виплекати у своєму серці, те й проросте.

То ж давайте допоможемо Добру перемогти Зло, щоб у думках і серцях дітей
ніколи не проросло чорне насіння.

Сказав мудрець:

Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра.

Людину відрізня від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

II. Оголошення теми.

Тож тема нашого урока » Людина починається з добра»

На уроці ми продовжимо знайомство з творами В.О. Сухомлинського —
великого педагога і письменника, який дуже любив дітей, написав для них
багато цікавих розповідей і дуже хотів, щоб всі діти виростали чуйними,
добрими, працьовитими, любили і поважали своїх рідних, людей похилого
віку, друзів, рідну землю.

— Які твори В.О. Сухомлинського ми вже читали на уроках читання?

III. Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу.

1. Послухайте оповідання «Добре слово».

Добре слово

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п’ять
років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на
очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки,
бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і
солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й
бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: «Треба добре харчуватися,
треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота».

Оля їла мед у стільниках і солодке коров’яче масло, лісові ягоди й
горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не
допомагало — дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:

— Чогось їй не вистачає. А чого — і сам не можу зрозуміти. Раптом
відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі — столітня Надія. Про
неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди
не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою,
зморшкувату і маленьку, й сказала:

— Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров’ячого масла,
немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні
курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила
моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання
залишилось у мене в серці — щоб ти, моя квіточко, видужала й знову
раділа ясному сонечкові.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине
серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.

— Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас.- Доброго слова.

— Що сталося з дівчинкою?

— Що приносили Олі родичі?

— Що принесла бабуся?

— Чи допомогло це дівчинці стати здоровою?

— Так чого Олі не вистачало?

Дуже часто і у нашому класі теж невистачає доброго слова у стосунках між
вами.

Кажімо більше добрих слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від добрих наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

2.Робота в парах

— Діти, а зараз ми будемо працювати по парах .Кожна пара на сьогоднішній
урок готувала оповідання В.Сухомлинського про добро та добрі справи.

Покинуте кошенятко

Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу.
Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди,
дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє:
бідне кошенятко, та й іде собі.

Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно
до куща та й сидить — тремтить. Поверталась із школи маленька Наталочка.
Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла
додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло.
Раде-радісіньке.

> R *

,

>

@

B

?

?

?

AE

E

,

B

?????????$??Y?- Що би ви зробили в такій ситуації

— Як учинили би ви, коли би батьки не дозволили вам узяти кошеня додому?

— Якою була Наталочка?

Не тільки Наталочка, але й ви б не пройшли повз чужу біду. Ось одна
насінина Добра проростає у ваших серцях.

Яблуко в осінньому саду

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду.
Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під
ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч із жовтим листком вони
побачили на гілці велике, рожеве яблуко.

Оля й Ніна аж скрикнули від радості.

— Як воно тут збереглося? — з подивом запитала Оля.

— Зараз ми його зірвемо, — сказала Ніна і зірвала яблуко.

Кожній хотілося потримати його в руках.

Оля хотіла, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися у
цьому, а тому сказала сестрі:

— Хай тобі буде яблуко, Ніно…

Ніні теж хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона теж соромилася
висловити це бажання, тому сказала сестрі:

— Хай тобі буде яблуко, Олю…

Яблуко переходило з рук у руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм
обом сяйнула одна й та ж думка: вони прибігли до мами радісні,
схвильовані.

Віддали їй яблуко.

В маминих очах сяяла радість.

Мама розрізала яблуко і дала дівчаткам по половинці.

— Чи любили дівчатка свою маму?

— З чого це видно?

— А як ви показуєте свою любов до батьків?

Молодці.Я бачу з кожною насінинкою ваші серця переповнюються добром.

Суниці для Наталі

У третьому класі вчиться маленька Наталя. Вона довго хворіла. А це вже
прийшла до школи. Бліда, швидко втомлюється. Андрійко розповів своїй
мамі про Наталю. Мама й каже:

-Цій дівчинці треба їсти мед і суниці. Тоді вона стане бадьора,
рум’яна… Понеси їй суниць, Андрійку.

Андрійкові хочеться понести суниць Наталі, але чомусь ніяково. Він так і
сказав мамі:

— Соромно мені, не понесу.

— Чому ж тобі соромно? — дивується мама.

Андрійко й сам не знає, чому йому соромно. Наступного дня він все ж узяв
із дому пакуночок суниць. Коли вже закінчились уроки, він підійшов до
Наталі. Віддав їй пакуночок із суницями й тихо сказав:

— Це суниці. Ти їж, і щоки будуть у тебе рум’яні.

Наталя взяла пакуночок із суницями. І сталося дивне. Щічки її стали
червоні, як мак. Вона ласкаво подивилася Андрійкові в очі й прошепотіла:

— Дякую…

— Чому ж це щічки у неї стали рум’яні? — подумав Андрійко. — Вона ще не
їла суниць…

— Чи добрим був хлопчик?

-У чому проявилася його доброта?

Так,я бачу,що ви теж не залишите товариша у біді. То ж будьте добрим і
чуйним до людей. Знову насінина доброти потрапила у ваші серця ,щоб
скоро прорости.

Соромно перед соловейком

Оля й Ліда, маленькі першокласниці, пішли до лісу. Після втомливого
шляху вони сіли на траві відпочити й пообідати.

Витягли з сумки хліб, масло, яєчка. Коли дівчатка вже пообідали,
недалеко від них сів на дерево соловейко й заспівав. Зачаровані
прекрасною піснею, Оля й Ліда боялись поворухнутись.

Соловейко перестав співати.

Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ.

Ліда забрала недоїдки, загорнула в газету й поклала в сумку.

— Навіщо ти забрала сміття? — запитала Оля.— Це ж у лісі… Ніхто не
бачить…

— Соромно перед соловейком…— тихо відповіла Ліда.

-Як ви гадаєте ,чому Ліді було соромно перед соловейком?

-А як ви себе поводите у лісі?

Так ,ви молодці, вмієте бережно ставитись до природи.Це теж добрі
справи.І знову ви посіяли насінинку добра на уроці.

 

2.Фізкультхвилинка

— Далі у нас буде гра. Якщо дитина робить добрі вчинки, ви плескаєте в
долоні, а погані — не плескаєте.

1. Допомагає мамі

2. Ображає друзів

3. Кричить, коли хтось відпочиває

4. Береже природу

5. Обманює

6. Добре вчиться

7. Насміхається з чужого горя.

8. Захищає слабшого.

9. Завжди вітається

10. Не слухає вчительку і батьків

11. Допомагає друзям.

— Бачу, що ви знаєте, що має робити добра людина

3. Ситуації «Уявіть собі…»

Старенька бабуся просить вас сходити в аптеку за ліками, а на вас
чекають друзі.

У клас весняним ранком залетіла бджілка. Вона не може вилетіти на волю.

Мишко захворів і його довго немає у школі.

-Я бачу ви всі ростете добрими і чуйними дітками ,і завжди готові прийти
на допомогу.

І ось ще одна насінина Добра проростає у ваших серцях.

Закрийте очі й уявіть, що із зерна Доброти, яке ми сьогодні посіяли на
уроці, у вашому серці проросла й розцвітає квіточка. Спочатку це
пуп’янок, який повільно розгортає свої пелюстки. Вдихніть аромат цієї
квіточки, переповніться почуттям добра, миру, спокою.

А на дошці з’явилась лише серединка цієї квітки. Скласти пелюстки — ваша
справа. Тож до роботи! Нехай ваші серця будуть завжди сповнені:

Милосердя Щедрості Справедливості

Ввічливості Доброти Дружби

(діти прикріплюють пелюстки)

Ось бачьте яка у нас виросла гарна квіточка Доброти

IV. Підсумок уроку.

Вчитель

Отже, вам моє побажання: щоб краплинку людської доброти ви пронесли
через усе своє життя, щоб зло покинуло вашу душу, а натомість щоб завжди
в ній панувало добро і совість. Будьте справжніми людьми!

Кажуть, що коли народжується дитина, Бог запалює свічку на небі й
посилає до неї ангела-охоронця. У вісні ангел цілує немовля тричі: в
чоло – аби воно зростало розумним, в личко – щоб було красивим, та в
груди – аби здоров’я любов та доброта вселились в його серце та душу.

Все, про що ми згадували та розмовляли, нехай залишать слід у вашому
серці. Саме цього вчать твори В.О.Сухомлинського. 

Твори добро

Ти усміхнися небу,

усім, хто біля тебе:

і братику й сестричці,

і сонечку й травичці.

Люби усіх довкола,

удома та у школі,

і ця любов із Неба

повернеться до тебе.

Прощай дрібні образи

і помирись одразу.

Хто вміє всім прощати,

сильнішим здатен стати.

Твори добро, дитино,

і у твоїй родині

воно знайде домівку

віднині і довіку.

І наш урок я хочу завершити на веселій музичній нотці.(пісня «Даруй
добро» )

— На цьому урок закінчився . Дякую за співпрацю на уроці.

Похожие записи