Інсценізація казки В.Сухомлинського

Пурпурова квітка

Айстра.

Я, Айстра, хоч сумна, але багата

На різні форми, різні кольори.

Мене з любов’ю прийме кожна хата.

Мене так гріє сонечко згори.

А сум за тим, що літо догорає,

І хмари насуваються сумні.

Та й холод аж до серця допікає

І обпікає пелюстки мені.

І кажуть люди, схожі ми з зірками,

Із самоцвітів народились всі.

Як диво-зорі, що вгорі над нами,

Ми стоїмо у вранішній росі.

Учениця. Одна із легенд розповідає, як айстра з’явилась на землі.

Один хлопчик хворів ось уже декілька тижнів. Його батьки повинні були
багато працювати й не могли приділяти синові достатньо уваги. Але хворий
хлопчик усе розумів і просив тільки одного — коли світило сонечко,
виносити його в садочок біля дому. Там він милувався деревами, квітами,
метеликами, бджілками.

Про найпрекрасніше, що зустрічалось йому в садочку, він розповідав
тільки своїй мамі — вона одна могла повірити його розповідям. Хлопчик
розказував, що до нього приходив янголочок, і вони разом бавились у
садочку.

Одного разу хлопчик повернувся з прогулянки сяючим і, простягнувши до
мами ручку, показав маленьку насінину. Цю насінину приніс йому ангел із
Небесного саду. Мама загорнула насінину в листочок паперу та сховала до
весни.

X

h

X

Ue

?$???????/?тий віночок із промінців дивовижного кольору, а в середині —
золоте сердечко. Це була айстра — квітка з Небесного саду.

Айстра в перекладі з грецької мови означає «зірка».

Звучить пісня «Осінь, осінь».

Учень.

Як гарно тут красою милуватись,

Вітання кожній квітці посилать.

Мені хотілося б над ними нахилитись

Не для того, щоб рвать або ж зрізать,

А щоб побачити хороші квітів лиця

І добре їм своє обличчя показать.

Квіти.

Ми б завжди були щасливі,

І пахучі, і красиві,

Якби в полі, в лісі, в лузі

Бачили нас тільки друзі.

Ті, які б нас не топтали,

Без потреби не зривали.

А на клумбах, вдома, в школі

Висівали б нас доволі,

Доглядали, поливали

Ми б красу їм дарували.

Звучить пісня «Хоровод з віночками».

Флора.

І я вас усіх попрошу, любі діти,

Не рвіте ви квітів, не рвіте! Не рвіте!

Нехай облітають всю землю красою,

А вранці сіяють дрібною росою.

Я закликаю, діти, вас,

Любить природу!

І Землю рідну — нашу Батьківщину!

Бо все довкола — і моря, і квіти,

І степ широкий, і гаї зелені,

То все в одному слові — Україна!

Учитель.

Якщо людина добре серце має,

Вона іде у світ добро творить.

В її очах любов і ласка сяє.

Така людина сонечком горить!

Будьте і ви, діти, як маленькі сонечка, творіть добро, садіть квіти,
любіть свою Землю-матінку, і вона відповість вам любов’ю та щедрістю, та
й будуть на нашій Землі мир і злагода.

Похожие записи