Інсценізація казки В.Сухомлинського
Пурпурова квітка
Айстра.
Я, Айстра, хоч сумна, але багата
На різні форми, різні кольори.
Мене з любов’ю прийме кожна хата.
Мене так гріє сонечко згори.
А сум за тим, що літо догорає,
І хмари насуваються сумні.
Та й холод аж до серця допікає
І обпікає пелюстки мені.
І кажуть люди, схожі ми з зірками,
Із самоцвітів народились всі.
Як диво-зорі, що вгорі над нами,
Ми стоїмо у вранішній росі.
Учениця. Одна із легенд розповідає, як айстра з’явилась на землі.
Один хлопчик хворів ось уже декілька тижнів. Його батьки повинні були
багато працювати й не могли приділяти синові достатньо уваги. Але хворий
хлопчик усе розумів і просив тільки одного – коли світило сонечко,
виносити його в садочок біля дому. Там він милувався деревами, квітами,
метеликами, бджілками.
Про найпрекрасніше, що зустрічалось йому в садочку, він розповідав
тільки своїй мамі – вона одна могла повірити його розповідям. Хлопчик
розказував, що до нього приходив янголочок, і вони разом бавились у
садочку.
Одного разу хлопчик повернувся з прогулянки сяючим і, простягнувши до
мами ручку, показав маленьку насінину. Цю насінину приніс йому ангел із
Небесного саду. Мама загорнула насінину в листочок паперу та сховала до
весни.
–
X
h
X
Ue
?$???????/?тий віночок із промінців дивовижного кольору, а в середині –
золоте сердечко. Це була айстра – квітка з Небесного саду.
Айстра в перекладі з грецької мови означає «зірка».
Звучить пісня «Осінь, осінь».
Учень.
Як гарно тут красою милуватись,
Вітання кожній квітці посилать.
Мені хотілося б над ними нахилитись
Не для того, щоб рвать або ж зрізать,
А щоб побачити хороші квітів лиця
І добре їм своє обличчя показать.
Квіти.
Ми б завжди були щасливі,
І пахучі, і красиві,
Якби в полі, в лісі, в лузі
Бачили нас тільки друзі.
Ті, які б нас не топтали,
Без потреби не зривали.
А на клумбах, вдома, в школі
Висівали б нас доволі,
Доглядали, поливали
Ми б красу їм дарували.
Звучить пісня «Хоровод з віночками».
Флора.
І я вас усіх попрошу, любі діти,
Не рвіте ви квітів, не рвіте! Не рвіте!
Нехай облітають всю землю красою,
А вранці сіяють дрібною росою.
Я закликаю, діти, вас,
Любить природу!
І Землю рідну – нашу Батьківщину!
Бо все довкола – і моря, і квіти,
І степ широкий, і гаї зелені,
То все в одному слові – Україна!
Учитель.
Якщо людина добре серце має,
Вона іде у світ добро творить.
В її очах любов і ласка сяє.
Така людина сонечком горить!
Будьте і ви, діти, як маленькі сонечка, творіть добро, садіть квіти,
любіть свою Землю-матінку, і вона відповість вам любов’ю та щедрістю, та
й будуть на нашій Землі мир і злагода.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
