Реферат на тему:
„Психолого-педагогічні умови забезпечення колекційної спрямованості
трудового і професійного навчання учнів допоміжної школи”.
план реферату
Трудове виховання як один з найважливіших засобів корекції і розвитку
розумово відсталої дитини.
Корекційна спрямованість навчання дітей з обмеженими розумовими
можливостями:
а) спрямованість свідомості в процесі діяльності;
б) заміна і спрощення поставленого завдання;
в) порушення орієнтації в завданні;
г) про взаємозв’язок навчання і розвитку розумово відсталих школярів;
д) про корекційні можливості естетичного виховання учнів допоміжної
школи;
е) роль корекційно-виховної роботи у формуванні прийомів
запам’ятовування і відтворення відсталих школярів.
Роль вчителя в навчанні і розвитку розумово відсталого школяра.
Роль уроків додаткової корекції знань і умінь учнів у створенні міцної
основи для успішного навчання дітей.
Висновки.
Трудове виховання в допоміжній школі – основа всієї навчально-виховної
і колекційної роботи.
В умовах спеціально організованого навчання, трудове виховання учнів
розглядається як важливий засіб корекції, розвитку і формування
особистості розумово відсталих учнів, підготовки їх до трудової
діяльності після закінчення школи.
Роль фізичної праці в корекції розвитку учнів допоміжної школи важко
переоцінити. Фізична праця вимагає від працюючого не тільки фізичного, а
й розумового напруження, вона впливає на всі функції людського
організму.
Трудове навчання і виховання в допоміжній школі ефективно
використовуються для формування в учнів таких важливих якостей
особистості, як уміння працювати в колективі (зважати на інтереси його
членів, узгоджувати їх з власними інтересами), уміння керувати собою в
процесі праці.
Специфіка навчального процесу в допоміжній школі вимагає тісного зв’язку
трудового виховання із загальноосвітніми навчальними предметами. Це –
необхідна умова високої якості навчання і підготовки до самостійного
життя дітей з особливими потребами.
Зв’язок цей двобічний і взаємозумовлений. Як у процесі трудової
діяльності систематично використовуються знання, здобуті на
загальноосвітніх уроках (про міри часу, одиниці маси, довжини, про
математичні, мовні та інші закономірності, властивості окремих предметів
і явищ тощо), так і під час вивчення загальноосвітніх предметів
використовуються вміння, набуті в процесі трудової діяльності (вміння
вимірювати, обчислювати, розбирати, монтувати тощо).
Подібні зв’язки характерні для всієї навчальної діяльності учнів, яка
повинна будуватись на основі самостійного використання набутого досвіду,
засвоєння знань і вмінь, самостійного пошуку способів розв’язання
завдань. За таких умов зв’язок загальноосвітніх знань і трудової
діяльності дитини стає стимулом до активізації виховного і навчального
процесу, максимально сприяє корекції розвитку учнів ДУШ.
Корекційна спрямованість навчально-виховного процесу посідає особливе
місце в дефектологічній науці і практиці. У чому ж полягає корекція вад
розвитку таких дітей, що є її сутністю, як співвідносять корекція і
навчання, які ланки педагогічного процесу дають змогу виправляти
недоліки розвитку, як використовувати можливості навчального процесу для
колекційної роботи з дітьми? Саме ці питання найбільш цікавлять
науковців та педагогів.
Спеціальне завдання освітнього закладу для дітей з обмеженими розумовими
чи фізичними можливостями – корекція вад психофізичного розвитку.
Важливим для розуміння шляхів його розв’язання є теоретичне положення
Л.Виготського про принципову можливість розвитку таких дітей завдяки
формуванню в них вищих психічних функцій, соціальних за походженням і
регульованих свідомістю.
Вищі психічні функції – та сфера, що має вирішальне значення для
вирівнювання наслідків дефекту і створює можливості для педагогічного
впливу. Становлення нижчих психічних функцій відбувається за рахунок
утворення вищих, а їх формування – лише завдяки культурному розвиткові.
Саме він, на думку Л.Виготського, є тією головною сферою, завдяки якій
можлива компенсація недостатності аномальної дитини і де неможливий
органічний розвиток, там відкритий безмежний лях для культурного
зростання. Аномальна дитина здатна до культурного розвитку. В неї
формуються вищі психічні функції й способи діяльності, що лежать в їх
основі. Культурна недорозвиненість такої дитини, не сформованість вищих
психічних функцій є наслідком своєрідності її розвитку.
Культурне становлення дитини, під час якого формуються вищі
інтелектуальні функції (мислення поняттями, логічна пам’ять, довільна
увага тощо) та характерологічні утворення, відбувається передусім у
процесі цілеспрямованого педагогічного впливу на неї. Саме воно дає
змогу попереджати дисгармонійність, уповільнення та віддаленість від
норми. Чим раніше розпочнеться ця робота, тим вагомішим буде її
результат.
За відсутності необхідного цілеспрямованого впливу з боку вчителя
розумово відсталі школярі не підпорядковують своїх окремих дій
поставленому перед ними завданню.
Такі учні виконують завдання у відповідності з тим, як вони його
усвідомлюють. Оскільки рівень аналітико-синтетичного мислення цих
школярів вкрай низький, вони не в змозі осмислити усієї складності
завдання і здійснити його з урахуванням усіх вимог. Діючи у
невідповідності з об’єктивно поставленого перед ним метою, розумово
відсталий школяр керується, разом з тим, своїм власним, своєрідним
усвідомленням завданням. Не маючи змоги осмислити поставлене завдання в
усій його складності і намітити відповідний план дій, він починає
виконувати його з урахуванням не всіх даних і вимог, що в ньому
містяться, а тільки деяких з них. Завдання виявляється замінене іншим,
подібним, проте менш складним. Приклад. Виготовлення указок. Перш за все
необхідно вистругати всі сторони заготовки під прямим кутом, а потім
заокруглювати та поступово ?????????? їх. Учні зразу заокруглюють, що й
призводить до неякісного виконання.
Для розумово відсталих школярів характерна тенденція починати виконання
завдання без необхідної попередньої орієнтації в ньому, без аналізу його
умов і дій, без активної мислительної роботи над планом і вибором
засобів, які забезпечили б досягання мети.
Приклад. Я запропонував учням виготовити дитячі носилки, перед тим,
уважно розглянути креслення (розміри і т. інше), ознайомились із
зразком, щоб згодом відтворити по пам’яті. Виконуючи це завдання, учні
зовсім не враховували величину брусків та місце розташування бічних
дощин в залежності від величини та конфігурації (як це було на зразку).
Учні виконували завдання без аналізу зразка. Подивившись на зразок, не
зорієнтувавшись в особливостях його побудови, вони одразу ж проявляли
готовність виготовляти виріб. Отже приходилось повернутись на вихідну
позицію і ще раз зосередити увагу учнів на послідовність виконання,
розташування деталей згідно технологічних умов.
При відсутності культурного впливу посилюється відхилення аномальної
дитини від норми, вона розвивається повільно та нерівномірно. Основа
спеціального педагогічного впливу на неї – корекція вад розвитку.
Без цілеспрямованого виправлення недоліків знижується ефективність
навчання і виховання дітей, ускладнюється процес опанування знаннями,
вміннями та навичками.
У спеціальній школі корекція навчання та виховання – єдиний педагогічний
процес. Корекцію здійснюють під час навчально-виховної роботи, а всі
аспекти навчання (організація, зміст, методика) корекційно спрямовані й
допомагають виправляти вади і впливати на психофізичний розвиток учня.
Саме корекційно спрямоване навчання є провідним фактором у розвитку
дитини і вадами. Втім, корекція і навчання, як розвиток і навчання, –
поняття нетотожні. Відмінність полягає в меті, особливостях
педагогічного процесу та показниках його ефективності.
Мета навчання – озброєння учнів знаннями, вміннями та навичками, а
корекції – виправлення вад психічної та фізичної сфер, розвиток дитини в
цілому. Їх реалізації сприяють усі ланки педагогічного процесу. Однак
від того, що саме має виправлятися і розвиватися, залежить специфіка
організації педагогічного процесу, пошук відповідних методичних засобів
і добір змісту навчання.
Це передбачає створення умов, необхідних не лише для засвоєння учнями
програмного матеріалу, а й для подолання недоліків розвитку відповідно
до заздалегідь визначеної спеціальної мети заняття та предмету корекції
(вад мовлення чи навчально-практичної діяльності, інтелекту чи
особистості тощо). Організація такої роботи має широкий діапазон:
визначення оптимальної форми навчання (урок, екскурсія, практичне
заняття – індивідуальне чи групове, типу і структури уроку, підбору
методів і прийомів навчання тощо.
Цілеспрямований добір змісту навчання та використання його можливостей
має особливе значення для проведення колекційної роботи. Виправлення вад
дитини та її навчання можна здійснювати на тому самому програмному
матеріалі. Проте не будь-який навчальний матеріал корекційне значення.
Наприклад, аби сформувати розумові дії, треба створити умови для
усвідомлення навчання. Спеціально дібраний зміст навчання сприяє цьому.
Тут слід звернути увагу на те, яке важливе значення має підбір виробів,
які виготовляються на уроках столярної справи, адже результати будуть
тоді, коли буде відповідна мотивація і дитина усвідомить практичне
значення цієї роботи.
Вироби, що плануються для виготовлення у 5-му класі такі: полиця, дитячі
носилки, лопата для снігу, ручки для лопат, сапів, граблів, щіток,
швабра, підставка для квітів, рамка для табурета, гра „Колобок”, зразок
з’єднання унівдерева, стенд „Класний куточок”, підставка для свердл і
олівців, шпаківня, гра „Вередлива ноша”, зразок хрестового з’єднання
(підставка для ялинки), кронштейн для ампельних рослин, гра „Влучи
м’ячем”, решітка для ніг.
Як видно з цього підбору виробів. Програмний практичний матеріал у 5-му
класі дуже насичений і вироби підібрані з метою їх застосування на
практиці.
Аби досягти корекційної мети, слід визначити відповідні методичні засоби
(прийоми) тощо. Для формування розумових дій на уроках застосовую
спеціальні навчально-практичні завдання (для уяви-пояснення,
супроводжувані певними уточненнями, набуттям чуттєвого досвіду тощо).
Для перевірки результативності роботи визначаю її показники. Якщо про
ефективність навчання свідчать засвоєні учнями знання і способі дій, то
дієвість корекції вимірюється за параметрами їх розвитку. Загальні
ознаки розвитку особистості – це формування всіх структурних компонентів
діяльності (ігрової, навчальної, особистісних творень. Показником
розвитку дитини є усвідомлення знань і способів дій, які вона опанувала
в процесі навчання і може використовувати на практиці.
Основа усвідомлення – діяльність мислення, спрямована на розуміння
змісту предмета, виділення в ньому істотних властивостей і зв’язків.
Результат – здатність словесно відтворити, пояснити й обґрунтувати
сутність предмета та застосувати усвідомлені в практичній діяльності.
Усвідомленість учіння можлива за умови виконання і засвоєння дитиню цієї
діяльності: осмислюється лише те, що здійснюється.
Усвідомлення навчання – не лише один з найзагальніших показників
ефективності корекційного впливу на школяра, а й важливий його предмет.
Становлення усвідомленості учіння передбачає корекційно-розвивальну
роботу в напрямках формування цілеспрямованості навчальної діяльності;
розвитку розумових дій, що є основою процесу усвідомлення (порівняння,
аналізу, узагальнення різних рівнів для отримування, електричних і
теоретичних знань). організовуючи цей процес, даю змогу осмислювати
навчальний матеріал, розвиваю словесне опосередкування діяльності
(фіксуючого, супроводжуючого, плануючого мовлення, вміння переказати,
пояснити, обґрунтувати зміст усвідомленого).
Формування в школярів усвідомленості учня за окресленими напрямками
можливе тільки за спеціальної організації, визначення відповідних умов,
розробки методичних прийомів і засобів корекційно-розвивального впливу
та добору певного змісту навчання.
В процесі навчання учнів, ми, вчителі, прагнемо послабити у них наявні
дефекти розвитку, а там, де можливо, подолати їх. Як ми знаємо, у них
погано розвинене абстрактне мислення. Тому можна було б подумати, що в
нашій школі процес навчання повинен будуватися виключно на наочній
основі. В дійсності наше завдання полягає не втому, щоб вилучити з
навчального процесу моменти абстрагування, а в тому. Щоб вводити їх в
необхідному обсязі і поступово виробляти у школярів потрібні навички і
прийоми абстрактного мислення. Якщо не організувати навчальний процес у
відповідності до цієї мети, це призведе до ускладнення недоліків у
розумово відсталих школярів. Тому, готуючись до уроків, продумуючи мету
заняття, червоною лінією має проходити „корекція абстрактного мислення”.
Без допомоги вчителя р/в школярі не можуть оволодіти цілим рядом навичок
і вмінь, якими нормальні школярі оволодівають самостійно в міру
накопичення життєвого і шкільного досвіду. Вчитель допоміжної коли
велику увагу приділяє розвитку мовлення учнів як ділового, професійного
так і зв’язного. Успішних результатів у цьому можна досягти лише за
умови включення у методику навчання певних ігрових моментів, елементів
драматизації і декламації, введення в систему занять практичних дій з
предметами.
У дітей нашої школи недорозвинена мотивація мовлення. Тому, необхідно,
щоб умови навчальної і практичної діяльності спонукали їх всіляке до
мовленнєвого спілкування, до активного використання мовлення у процесі
виконання навчальних і практичних завдань. Складання речень із даних
слів, розв’язання кросвордів чи ребусів, розповідь чи опис виконання
роботи або послідовності виконання, повторення ПТБ – все це сприяє
розвитку мовлення.
Велика роль вчителя допоміжної школи і у формуванні у школярів
правильних навичок самоконтролю. Не контролюючи своїх дій у
відповідності з об’єктивно поставленим перед ними завданням, вони
контролюють їх у відповідності із власним завданням, яке ставлять перед
собою на тому чи іншому етапі діяльності. Формування навичок
самоконтролю в учнів повинно проводитись у тісному зв’язку з роботою,
спрямованою на подолання особливостей побудови мотивації їх діяльності.
Будуючи педагогічний процес, враховую можливості та дефекти своїх учнів,
стараюся поєднувати освітню мету з роботою, спрямованою на виховання
особистостей, тим самим створюю необхідні передумови для формування у
них готовності до свідомого засвоєння знань.
У школярів, що нормально розвиваються, провідне місце в процесі
навчання і практичної діяльності займають процеси довільного
запам’ятовування і відтворення. Але на відміну від таких учнів, у р/в
школярів не спостерігається довільного удосконалення цих процесів, якщо
систематично не проводити з ними спец. корекційної роботи.
Без спеціальної корекційно-виховної роботи школярі не можуть оволодіти
раціональними і економічними прийомами запам’ятовування і відтворення.
Відомо, що р/в школярі володіють вкрай обмеженим колом уявлень і понять.
Це не може не позначатись на процесі запам’ятовування. Для того, щоб
діти осмислено запам’ятали навчальний матеріал, вони повинні мати чітке
уявлення про ті предмети і явища, про які у ньому говоряться. Необхідно
також, щоб діти правильно називали ці предмети і явища.
Як уже зазначалось, р/в школярі схильні розпочати виконання завдання без
попередньої орієнтації в ньому. Ця тенденція позначається на процесі
запам’ятовування. Якщо у процесі навчання не давати учневі відповідних
роз’яснень, він не навчиться осмислено запам’ятовувати матеріал згідно
поставлених завдань.
За відсутності спеціальної корекційно-виховної роботи р/в школярі не
оволодівають прийомами осмисленого запам’ятовування, не роблять спроб
порівнювати, встановлювати зв’язки між частинами матеріалу. Тому вони
потребують спеціальної допомоги вчителя, спрямованої на формування у них
раціональних прийомів запам’ятовування.
Так, наприклад, при вивченні теми: „Кутове кінцеве з’єднання брусків
упівдерева” у 5-Б класі мені не вдавалося добитися запам’ятовування
учнями матеріалу. Учні не могли повторити назву цього з’єднання. Але
коли я використав прийом багаторазового механічного повторення справи
пішли на краще. Учні вже знають і назвати саме з’єднання, його елементи,
а також вміють виготовити його.
Отже, велика роль у процесі запам’ятовування р/в школярами належить
повторенню. Повторення має для р/в школярів більше значення, ніж для
нормальних.
У результаті повторення у р/в школярів не тільки збільшується кількість
відтворених думок, а й покращується якість запам’ятовування відтворення,
збагачується пасивний словник, який з часом переходить у активний, а на
сонові цього учні можуть не тільки відтворювати думки, а й виловлювати
власні.
Підготовка р/в дітей до посильної участі в суспільному житті, до праці,
передбачає здійснення цілої системи корекційних міроприємств.
Важливо, щоб трудовий процес захоплював дітей, викликав у них позитивні
емоції, бажання швидко в них включатись. Навколо кожного трудового
завдання прагну створити хороший настрій, позитивну атмосферу. Трудова
естетика – це вміння гарно працювати, правильно організувати своє робоче
місце, правильно розкладати інструменти, матеріали, акуратно прибирати
відходи. При підведенні підсумків (оцінюванні, виявленні кращих робіт
учнів) завжди звертає вагу на те, щоб виріб мав приємно-естетичний
вигляд. З цією метою показую учням тільки естетично оформлені зразки
виробів. Залучаю учнів і до художнього оформлення стендів, виробів. В
цьому випадку активно розвивається уява, пам’ять, мислення. Виконана
робота викликає в учнів відчуття задоволення, радості, особливо якщо
робота приносить радість іншим (батькам, малятам, знаходиться на
виставці).
Направляючи роботи учнів, привчаю їх до думки, що виставлення красивих,
гарно оформлених речей, виробів, вимагає терпіння, стриманості,
смиренності, організованості, акуратності, точності і т.д.
Наприклад. Багато учнівських робіт знаходяться у виставочному залі, куди
діти із задоволенням проводять своїх батьків, щоб показати свої кращі
роботи, при цьому їх душі переповнені радістю.
Взагалі, корекційні завдання в допоміжній школі розв’язуються на кожному
уроці, в чому й полягає особливість спеціального навчання. Проте є й
специфічні уроки, спрямовані на корекцію вад у засвоєнні знань р/в
учнів.
Таких уроків не буває в масовій школі, бо діти з нормальним інтелектом
спроможні самостійно подолати подібні вади в засвоєнні знань під час
повторення чи виконання домашніх завдань.
В допоміжній школі, навіть після добре проведеного уроку, незважаючи на
запровадження ряду корекційних засобів, учні не завжди повністю й якісно
засвоюють знання.
З часом окремі елементи засвоєних знань здобуваються, абстрактні
послаблюються, руйнуються зв’язки між окремим фактами, явищами,
процесами, подіями, прийомами роботи, відображеними в раніше сприйнятих
знаннях. У цих умовах недоцільно відразу переходити до закріплення щойно
поданого навчального матеріалу. Потрібна додаткова робота для уточнення,
внесення поправок, поповнення і відтворення знань, особливо тоді, коли
одна й та сама тема вивчається протягом багатьох уроків.
Сутність колекційної роботи на цих спеціальних уроках полягає в тому, що
відбувається повторення раніше вивченого матеріалу з метою його
уточнення і доповнення. Для цього матеріал заново поділяється на
частини, кожну з яких вивчають окремо. завдяки повторному поелементному
вивченню знань і умінь відновлюється слабо засвоєні раніше або забуті
знання, виправляються допущені неточності в засвоєнні окремих фактів,
поглиблюються поверхово засвоєний навчальний матеріал. Поряд з тим
продовжується збагачуватись і закріплюватись нові знання в пам’яті
учнів.
Все це досягається на, так званих, уроках додаткової корекції знань і
умінь, які дозволяють створити міцну основу для успішного навчання
дітей.
Отже, корекція вад у р/в дитини, які її психічний розвиток в цілому,
можливі за умови здійснення нею певної діяльності.
Найсприятливіші умови для опанування діяльністю учнями доп. школи мають
заняття із трудового навчання. Саме тут дитина діє в системі розгорнутих
та зовні фіксованих вимог: виготовити кожний предмет за визначеними
етапами діяльності, осмислити і зрозуміти сутність і значення кожного з
них для ефективності праці.
Вчитель має спеціально організувати трудове навчання, оскільки р/в учні
усвідомлюють та опановують процес праці лише в разі необхідності.
Тому важливою умовою формування діяльності в учнів допом.школи на
заняттях з трудового навчання є керівництво процесом засвоєння кожного
етапу (аналізу, планування, організації, практичного виконання,
самоконтролю), послідовного їх здійснення під час виготовлення будь-яких
об’єктів праці, а це і є основою корекції та розвитку всіх основних сфер
психофізичного розвитку учнів з особливими потребами у навчанні та
вихованні.
Література:
Основи спеціальної дидактики. Розділ 16. „Трудове навчання як один з
найважливіших засобів корекції і розвитку розумово відсталої дитини”.
Журнал „Дефектологія” 2/98 ст. 2. Олена Рохліна „Корекційна
спрямованість навчання дітей з обмеженими розумовими можливостями”.
Б.І. Пінський. Психологічні особливості діяльності розумово відсталих
школярів. Спеціальна психологія, тексти.
Психолого-педагогічні та методичні проблеми розливального навчання.
Збірник статей.
Г.М. Дульнов. Навчально-виховна робота в допоміжній школі. „Виховання
розумово відсталих школярів”.
С.Р. Мирський. Методика професійно-трудового навчання в допоміжній
школі. „Комплексні практичні роботи”.
Методичні рекомендації. Вимоги до уроку в спеціальній школі для дітей з
вадами інтелекту. Кам’янець-Подільський державний університет.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
