Психолого-педагогічні та методичні аспекти роботи із обдарованими дітьми
в умовах сільської загальноосвітньої школи

У Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті
наголошено, що система загальної середньої освіти повинна забезпечувати
підтримку обдарованих дітей і молоді, різносторонній розвиток у них
творчих обдарувань, формування навичок самоосвіти і самореалізації
особистості. Аналіз нормативних документів у сфері освіти засвідчує, що
проблема обдарованості з кожним роком стає все актуальнішою.

У великих містах, обласних і навіть районних центрах функціонує мережа
спеціалізованих навчальних закладів для обдарованих дітей. Проте
навчатися в них усі обдаровані діти можливості не мають. Насамперед це
стосується школярів сільської місцевості. Тому вчителям сільської
загальноосвітньої школи дуже важливо своєчасно виявляти таких дітей,
зорієнтовувати навчально-виховний процес на перетворення обдарованої
особистості у справжній суб’єкт освітнього процесу. Вчителеві
необхідно, використовуючи різні види діяльності з метою розвитку
творчих здібностей школярів, враховувати психологічні і фізичні
особливості учнів, формувати і підтримувати у них позитивну мотивацію,
залучати їх до активної діяльності, навчати самовихованню і
самооцінюванню.

Жовтнева загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – одна із
найкращих сільських шкіл у Переяслав-Хмельницькому районі Київської
області. У навчальному закладі у 2009-2010 навчальному році навчається
229 учнів. Керівником школи впродовж останніх 19 років є
досвідчений спеціаліст, керівник нової генерації – Марія Олександрівна
Лях. Мету функціонування навчального закладу педагогічний колектив
вбачає у формуванні моделі школи нового типу, яка є освітнім осередком,
в якому створено необхідні умови для оптимального розвитку кожного
учня, зокрема – і профілізації навчання у старшій школі; освітяни
працюють над упровадженням проблеми «Створення психолого-педагогічних
умов всебічного розвитку учнів та його самовияву». Для вирішення цього
вагомого завдання у навчальному закладі діє система пошуку і
цілеспрямованого відбору, навчання і виховання творчо обдарованих дітей,
модернізуються зміст, методи і форми організації навчально-виховного
процесу на основі новітніх концепцій навчання, впроваджується комплекс
навчальних програм гуртків, факультативів тощо, спрямованих на
задоволення освітніх проблем здібних і обдарованих дітей.

Так, упродовж останніх десяти років у навчальному закладі успішно
діє наукове товариство учнів, до складу якого входить здібна молодь
9-11 класів, як добровільне об’єднання школярів. Керують
науково-дослідницькою діяльністю обдарованих дітей у різних секціях
творчо працюючі, ініціативні вчителі, які створюють сприятливі умови для
пошуку, підтримки, розвитку інтелектуально і творчо обдарованих дітей,
їх самореалізації як творчих особистостей у сучасному суспільстві.

Формами діяльності НТУ є участь його членів у щорічному
загальношкільному конкурсі «Учень року», ознайомлення школярів із
новітніми досягненнями науки, з науковою та науково-популярною
літературою, організація лекцій, консультацій, семінарів з метою
засвоєння учнями основ здійснення наукового пошуку, оформлення
творчо-пошукових і науково-дослідницьких робіт школярів і подальшого
представлення досліджень під час участі у районних та обласних
конкурсах-захистах у межах роботи в Малій академії наук України.

Рішення про залучення учнів до науково-дослідницької діяльності у
Малій академії наук України було прийняте у навчальному закладі тоді,
коли було встановлено високий рівень результативності участі учнів
навчального закладу у районному і обласному етапах різноманітних
інтелектуальних і творчих учнівських конкурсів і змагань.

Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей, специфіка
навчальної і науково-дослідницької співпраці з ними.

Численні дослідження, проведені як у нашій країні, так і за
рубежем, свідчать про те, що «завжди народжується однакова кількість
обдарованих, надзвичайно обдарованих і геніальних людей» [5, с.57].
Соціологи стверджують, що генії народжуються в епоху історичних
зрушень. Відомо, для прикладу, що «французька революція кінця ХVІІІ ст.
докорінно змінила європейське життя, бо у світі появилися Наполеон,
Гете, Ротшильд, Бальзак, Бетховен, Гегель…» [6, с.35]. Учені
підрахували, що за всю історію розвитку людства було не більше, ніж 400
геніїв, тобто тільки один геній на кожне десятиріччя життя суспільства.
Підраховано також імовірність народження здібних людей: у 10% людей
спостерігаються здібності вищі від середніх, 2 % можна віднести до
талантів, а лише 0,05% – до геніїв.

У сучасності науковці різних країн працюють над проблемою
обдарованості: біологи намагаються виділити ген обдарованості, психологи
і соціологи створюють тести для визначення яскравих здібностей дітей.
Адже проблема дитячої обдарованості є проблемою культурного та
інтелектуального потенціалу будь-якої нації.

Обдаровані діти – кого ними вважати? Як виявити обдаровану
дитину вчителеві безпосередньо на уроці, як створити умови для
всебічного розвитку того чи іншого обдарування в умовах сільської
загальноосвітньої школи? Авторка статті «Як тобі живеться,
вундеркінде?» Е.Циганкова наголошує, що «дуже важливо в умовах
звичайної сільської школи побачити таку дитину, не втратити її, а
піднімати до висот» [12, с.35]. Гострота проблеми полягає в тому, що
часто можна зустріти особливу соціально-психологічну реакцію обдарованої
дитини на ситуацію «придушення» її природних проявів і потреб: відхід у
внутрішній світ, у світ своїх фантазій, апатичність, млявість,
незацікавленість у контактах тощо.

Зауважимо, що велика відповідальність за вирішення цих проблем в
умовах сільського навчального закладу покладена на шкільного
практичного психолога. Так, у нашому навчальному закладі (Жовтневій
загальноосвітній школі І-ІІІ ст.) така посада є, психолог Н.А.
Козелецька – молодий ерудований спеціаліст, який надає педагогам значну
методичну і практичну допомогу вчителям, не перестаючи стверджувати,
що обдаровані діти – унікальні, але їм часто буває нелегко в соціумі,
вони надзвичайно вразливі й тому потребують особливої уваги. Тому кожен
учитель школи, враховуючи поради і рекомендації психолога-фахівця,
уважно вивчає психологію учнів, їхні здібності, рівень розвитку
самостійності, уваги, мислення, фантазії.

Окрім цього, узагальнивши результати психолого-педагогічних
досліджень, шкільний психолог розкрив педагогам особливості
обдарованості і специфіку роботи з такими учнями, переконливо
обґрунтував, що обдарованість – явище надзвичайно складне. Адже
обдаровані діти характеризуються особливостями, якими вони відрізняються
від звичайних дітей, і тому мають чимало проблем особистісного плану в
стосунках із однолітками, батьками і навіть учителями. Увагу до себе
вони привертають передусім тим, що легко навчаються, значно
випереджають однокласників у навчальній діяльності, швидко засвоюють
пояснюваний учителем на уроці матеріал, мають добре розвинену пам’ять,
спостережливість, миттєво виконують тестові завдання достатнього і
високого рівнів складності. Зі сторони однолітків це породжує одночасно
і захоплення, і заздрість.

Завдяки співпраці практичного психолога і педагогів у
навчально-виховному процесі не виникає проблем у творчій взаємодії
учителів і обдарованих учнів, бо в нашій школі сформована така
психолого-педагогічна установка щодо обдарованості: це унікальний
цілісний стан особистості дитини, це велика індивідуальна і соціальна
цінність, вона має потребу у виявленні своїх здібностей і їх
різносторонній підтримці.

Учителеві сільської масової школи доводиться перебувати у
двоякій ситуації: він розуміє, що нестандартна (обдарована) дитина
потребує на уроці спеціальних і складних завдань, запитань, пояснень, і,
водночас, йому (учителеві) потрібно не залишити поза увагою решту учнів
із достатнім та середнім рівнями знань. Тому цілком зрозуміло, що
педагогу у класі, в якому є обдарована дитина, потрібно враховувати цей
фактор у власній педагогічній діяльності, зокрема обов’язково
використовувати види роботи, завдання тощо саме для такого учня.

Отже, обдарована дитина вимагає до себе особливої уваги не
через власні примхи, а завдяки своїм особливостям. Учителеві варто
знати і те, що в такого учня, як стверджують психологи, іноді
появляється неприязнь до школи, яка помилково приймається за вияв
лінощів, його поведінка стає незрозумілою для оточуючих, зокрема і
батьків, які скаржаться класному керівникові на вираження непослуху зі
сторони їхнього розумного сина чи доньки. Варто пам’ятати, що це виникає
через те, що такому школяреві сумно і нецікаво на звичайних уроках, бо
його нуртуючі енергія й ерудиція не знаходять свого вияву й уваги. Крім
того, такі діти бувають сумними і в колі своїх ровесників.

Звичайно, батьки обдарованої дитини повинні створити вдома
такі умови, в яких би розвивалися творчі здібності їхньої дитини, а ще
правильніше – віддати свого сина чи доньку на навчання до
спеціалізованого навчального закладу.

Психологи наголошують, що в обдарованої дитини є, на жаль,
цілий комплекс недоліків, про які також варто пам’ятати і батькам, і
вихователям. До них належать такі: зверхнє ставлення до ровесників,
невміння слухати, монополізація бесіди, намагання зупинити оповідь
співбесідника, звичка виправдовувати інших, насміхання, висміювання
інших, втрата інтересу до неадекватного викладу матеріалу,
стрибкоподібні інтереси і навіть поганий почерк. Зрозуміло, що знати і
розуміти особистісні особливості обдарованої дитини – дуже важливо.

Бути обдарованим – непросто. Адже особистість обдарованої дитини
несе на собі явні свідчення її незвичайності. Обдаровані діти дуже
чутливі, тому їх потрібно оберігати від надмірних стресових ситуацій,
але робити це потрібно дуже обережно, щоб не притупити сприйняття
дитиною навколишнього світу, не позбавити її радощів самостійного
пізнання.

Говорячи про обдаровану дитину мовою психологів, не можна
обійтись без таких визначень: задатки, схильності, здібності (загальні,
спеціальні, творчі), обдарованість, творча обдарованість, талант і
геніальність. «Однією ж із характерних особливостей обдарованих дітей є
незвичайно високий рівень експресивної діяльності, вираження назовні
сприйнятої та опрацьованої інформації», – вважають психологи [25, с.
60].

Учителеві української мови і літератури у процесі навчальної і
виховної діяльності неважко визначити такі характерні особливості
обдарованої дитини:

– багатий словниковий запас, лідерство у спілкуванні із однолітками,
володіння великим обсягом інформації (компетентність);

– різносторонність інтересів (її цікавить практично все – звідси й
надзвичайна допитливість);

– високий рівень запам’ятовування (вміння коротко, чітко і ясно викласти
відому інформацію), легкість самого процесу пригадування;

– наполегливість і постійність, рішучість і впертість (такі риси
характеру обдарованій особистості вкрай необхідні під час виконання
завдань, розв’язання складних проблем);

– упевненість у своїх силах і здібностях, повна незалежність від
дорослих;

– відчуття власної цінності (здатність до самоаналізу, терпиме ставлення
до критичних зауважень, незалежність у висловленні думки);

– творчі здібності (здатність гарно малювати, складати вірші, прозові
твори, моделювати, танцювати тощо).

Обдарованих дітей, а особливо талановитих, які виділяються
з-поміж своїх однолітків високим творчим потенціалом, інтелектуальною
розкутістю, начитаністю, схильністю до нестандартного розв’язання
проблем, неординарністю мислення і світосприйняття, в нашій школі
небагато. Але вони є, і з ними не можна не рахуватися, їх не маємо
права не помічати, а навпаки – з позицій учительської етики й обов’язку
задовольняти їхні інтелектуальні потреби, приділяти їм якомога більше
уваги. Приєднуємося до думки В.Остапчук, що «найважливіше – не закопати
талант, усіма засобами сприяти розвиткові інтелекту. Адже високий
інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина
частіше добре адаптована до середовища, активна, емоційно врівноважена,
незалежна» [8, с.9].

Мені, учителю-філологу із тридцятирічним педагогічним стажем,
протягом останніх років пощастило в межах роботи в МАН України творчо
співпрацювати із трьома такими обдарованими особистостями –
ученицями-гуманітаріями: Вікторією Кулевською (1988 р.н.), Аллою
Лукавенко (1989 р.н.), Аліною Євтушенко (1991 р.н.). Вони помітно
виділялися з-поміж своїх ровесників практично всіма характерними
особливостями, притаманними обдарованим особистостям.

Цікавим є факт приналежності цих старшокласниць до різних трьох
категорій обдарованих дітей, визначених М.Лейтесом [9] :

1 – діти із ранньою розумовою реалізацією;

2 – діти зі прискореним розумовим розвитком;

3 – діти з окремими ознаками нестандартних здібностей.

Ці старшокласниці мали потенційні можливості і природні здібності до
наукової роботи, адже вони вміли чітко висловлювати свої думки,
захоплювалися науково-популярними виданнями, мали яскраво виражену
здатність розуміти абстрактні поняття й робити узагальнення, намагалися
знайти своє пояснення причин різних подій і явищ, із задоволенням
створювали власні проекти.

Наша творча і наукова співпраця тривала шість років. Це були
роки їхнього наукового зростання, час розкриття їхніх потенційних
здібностей на основі активної творчої діяльності. Це був час великого
натхнення, пошуку способів зростання, допомоги, корекції, підтримки зі
сторони наставника.

Отже, у роботі із обдарованою молоддю важливо не тільки
створювати сприятливі умови для її розвитку на уроках і в позаурочній
діяльності, а і психологічно готувати її до наполегливої праці:
допомогти усвідомити, що розвинути свої здібності і досягти успіхів
можуть лише ті люди, які готові долати труднощі, тобто сильні
особистості, здатні виявити наполегливість і дисципліну в самоосвіті.
Щоб здібності особистості виявлялися своєчасно і успішно
реалізовувалися, необхідні як зовнішні сприятливі умови, так і внутрішні
психологічні зусилля індивіда.

Ефективні напрями роботи із обдарованими школярами в умовах
сільської загальноосвітньої школи. Учений-психолог В.Моляко вважає, що
кожна дитина має
здібності в якомусь напрямі; мистецтво педагогіки та психології –
відшукати ці напрями, допомогти дитині зрозуміти себе, повірити у свої
можливості [10].

Відомий дослідник феномена обдарованості К.Текес стверджував, що
«соціальний та економічний прогрес нації, держави безпосередньо залежить
від розв’язання проблем здібних і обдарованих дітей» [7, с.82]. Із
такою думкою не можна не погодитися.

Педагоги, які реалізують проблему навчання обдарованих дітей, у
своєму професійно-діяльнісному арсеналі можуть використовувати одну із
двох моделей: 1) удосконалення якості та ефективності функціонування
всієї системи роботи загальноосвітнього навчального закладу; 2) довірити
це невеликій кількості спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій.
Реалізація обраної моделі, таким чином, залежить від спеціалізації і
рівня акредитації навчального закладу. Сільська загальноосвітня школа,
звичайно, функціонує за напрямами діяльності, окресленими першою
моделлю, виконуючи серед низки інших важливе освітнє завдання –
створення сприятливих умов для розвитку творчого мислення і здібностей
дітей, зокрема – і обдарованих.

чнями ліцеїв, гімназій, спеціалізованих шкіл) на районному й обласному
рівнях, відчути радість від успіху. Юні науковці отримують безцінний
досвід самостійного пошуку, досягають великої внутрішньої зрілості,
набувають важливих наукових компетенцій, які потім максимально
використовують, ставши студентами вищих навчальних закладів.

Зазвичай, «манівці», навчаючись у ВНЗ, успішно демонструють
креативність у наукових пошуках і отримують непогані результати.
Звичайно, не всі вони стають науковцями, але, віримо, в майбутньому
дорослому житті будуть особистостями, здатними до непересічних рішень,
стануть спеціалістами-професіоналами, яким притаманне творче мислення.
Важливим і цінним є те, що й учні зі свого шкільного членства і наукової
діяльності в МАН виносять колосальну корисність. Наводжу відгуки
колишніх моїх учнів, успішних членів МАН України.

Як в умовах сільської масової школи виростити й підняти до
істотних наукових висот обдаровану дитину? На нашу думку, все
починається зі шкільних уроків, із психолого-педагогічних учительських
спостережень за здібними учнями з метою виявлення обдарованості, перших
навчальних занять, скажімо, ще в п’ятому класі, під час яких
учителю-словеснику доводиться бути приємно здивованим, коли учорашній
учень початкової школи впевнено відповідає на найбільш складне для
певного віку запитання. Поступово, крок за кроком, в
учителя-предметника складається система різноманітних форм і методів
роботи у процесі викладання предмета для розвитку обдарованої дитини.

Безперечно, вагоме значення у системі роботи з формування
обдарованої дитини має особистісно зорієнтований урок, на якому учитель
створює умови для самореалізації, самоактуалізації учня, витримує
єдність методичних компонентів (інтерактивних методик, методу проектів,
діалогізації навчального процесу, застосовуючи індивідуальні, групові,
парні форми роботи), що забезпечує мотивацію навчальної діяльності
учнів, дає змогу визначити і виразити кожному із них власні потенційні
можливості. Приєднуємося до думки Л.І.Іванової, що «ключовим у цьому
процесі є урок, бо на ньому відбувається все найголовніше: навчання,
формування ідеалу, виявлення здібностей дитини та спрямування їх
розвитку» [4, с. 23].

Для цього на уроках використовуємо проблемний метод як активне
навчання, бо «саме він вчить думати логічно, науково, активізує роботу
думки, формує не просто знання, а знання-переконання, які є основою для
формування наукового світогляду, формує в учнів елементарні навички
пошукової дослідницької діяльності» [10, с.40]. Отже, урок є ключовим
компонентом у діяльності учителя, спрямованій на творчий розвиток
здібного учня, бо саме на уроці відбувається все найголовніше:
здійснюється навчання, у процесі якого виявляються й розвиваються
здібності дитини, виховується ціннісний ідеал, формується прагнення до
самостійного пошуку.

Варто пам’ятати, що саме на уроках обдарована дитина отримує
важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню дисципліну,
відсутність страху перед аудиторією, будь-якою роботою, вміння
самоорганізуватися, планувати свою діяльність, обирати власні способи
вирішення проблем і давати об’єктивну самооцінку своїм здобуткам. На
навчальних заняттях відбувається і перше виявлення творчого потенціалу
обдарованої дитини, з’являється зацікавленість предметом, що потім
приведе її до відповідної наукової діяльності. Саме на уроках та
готуючись до них учні проводять перші міні-дослідження, набувають перші
навички самоконтролю на основі введення учителем у структуру заняття
ситуацій самооцінювання і взаємооцінювання. Та й індивідуалізовані
домашні завдання стимулюють такого школяра до роботи з різними
джерелами інформації. Слушною є думка О.В.Заболотного про те, що
учитель, готуючись до уроків, «повинен прагнути підбирати такі
запитання, які можуть викликати протилежні думки, й відповідь на які не
лежить на поверхні, а народжується під час дискусії» [10, с.41].

На основі зазначеного вище можна зробити висновок, що обдарована
дитина, зокрема і майбутній юний науковець, у загальноосвітній школі
формується і розвивається саме завдяки шкільній буденній праці на
уроках. І найкраще його знає, розуміє й відчуває вчитель-предметник,
який і стає науковим керівником науково-дослідницької роботи учня –
члена МАН. За умови такого співробітництва зникає проблема у підготовці
школяра до предметної контрольної роботи, адже саме педагог, який
навчає, досконало знає сильні й слабкі сторони свого учня, тому й може
своєчасно допомогти йому подолати ті чи інші прогалини у знаннях. Таку
ситуацію психологи вважають найкомфортнішою, по-перше, тому, що учитель
і учень знаходять взаєморозуміння (у них виникає взаємне бажання
провести спільне дослідження), по-друге, у такому випадку учень має
необмежену довіру до свого вчителя, відчуваючи його підтримку, захист,
наставництво, по-третє, дитина не боїться помилитися, експериментує,
досліджує, тому що впевнена: її робота буде адекватно сприйнята
педагогом.

Для того, щоб учень виявив бажання працювати над науковим
дослідженням, у нього необхідно сформувати дослідницьку мотивацію. Тому
для членів НТУ потрібно проводити індивідуальні заняття, спрямовані на
розвиток інтелектуальних умінь, перед майбутніми дослідниками варто
ставити такі завдання, які би допомогли їм по-новому поглянути на власну
інтелектуальну діяльність, ерудицію. Крім того, індивідуальні заняття
повинні продовжувати діалог між учителем і учнем, започаткований під час
уроку.

Велику допомогу шкільний учитель, який працює із
обдарованими дітьми, одержує від співробітництва із ВНЗ. Для прикладу,
педагоги і юні науковці нашого навчального закладу тісно співпрацюють з
викладачами Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Григорія Сковороди, які
надають наукову і практичну допомогу, що сприяє підвищенню якості
роботи з учнями та ефективності досліджень школярів. Вважаємо, що
процес співпраці обдарованої дитини з науковцем має й велике виховне
значення, розвиває її мислення до більш високих рівнів, додає широти
світогляду, налаштовує на серйозну і сумлінну працю, адже юний
дослідник відчуває себе залученим до особливого процесу – наукового
дослідження.

Системність у роботі із обдарованими дітьми щодо розвитку їхніх
науково-дослідницьких здібностей забезпечує введення до навчальних
планів закладу освіти факультативу «Основи наукових досліджень» [10]. У
Жовтневій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів цей спецкурс є постійно
діючим; його відвідують його члени НТУ, які працюють над
науково-дослідницькими роботами. Впровадження зазначеної програми
сприяє розв’язанню таких завданнях: формуванню в учнів ґрунтовних
теоретичних знань про сутність науково-дослідницької діяльності,
засвоєнню ними методології наукового пізнання, розвитку вмінь підготовки
наукових рефератів, статей, доповідей, роботи із науковою та довідковою
літературами, ознайомленню з сучасними методами наукових досліджень, а
також практичному застосуванню отриманих знань, набутих умінь і навичок
під час наукового пошуку, розвитку здатності генерувати нові ідеї,
комунікативності тощо.

Ефективною стимулюючою формою підготовки школярів до проведення
самостійних наукових досліджень є співпраця із науковими співробітниками
музейної мережі міста Переяслава-Хмельницького та інших населених
пунктів країни. У коло такого співробітництва входять консультації із
проблемних питань, доступ до архівних документів, теоретична допомога.
Заслуговує на увагу так звана презентація наукового дослідження у стінах
музею, обговорення виступу юного дослідника за участі екскурсоводів і
екскурсантів.

Отже, коли юний дослідник має постійного уважного наставника у
школі, який використовує педагогічні технології, зорієнтовані на роботу
із обдарованими школярами (що передбачає ускладнення змісту навчального
матеріалу, збільшення обсягу теоретичної частини, виконання учнями
індивідуалізованих завдань, підвищення рівня самостійної роботи),
одержує нову інформацію від консультанта-науковця, викладача ВНЗ,
знаходить розуміння і допомогу від наукового співробітника музею – це і
є умови, які приведуть обдаровану дитину до очікуваного результату –
формування її як науковця, розвитку її здібностей і обдаровань,
самореалізації і самоздійснення.

Високий рівень мовно-літературної компетентності учнівської
молоді, на нашу думку, забезпечує також профілізація навчання у старшій
школі. У Державному стандарті базової й повної загальної
освіти, Концепції 12-річної загальноосвітньої школи, Концепції
профільного навчання в старшій школі передбачено відновлення змісту
навчання з орієнтацією на ключові компетентності, оволодіння якими
допоможе учням школи вирішити питання професійного вибору і
оптимального життєздійснення в соціумі у майбутньому. Формування
компетентностей особистості (компетентність – поінформованість,
обізнаність, здатність до вияву) є однією із найбільш актуальних проблем
сучасної освіти.

Увагу до мовленнєвого розвитку учнів, точніше – до їхніх
комунікативних компетентностей – привертає й Концепція мовної освіти
України, яка орієнтує на виховання національно-мовної особистості,
громадянина, людини, яка шанує українську мову як державну, дбає про
належний рівень своєї мовної культури.

У процесі впровадження профільного навчання української мови і
літератури (водночас з реалізацією інших особливостей такого навчання)
як необхідне і методично виправдане вважаємо систематичне
вдосконалення вмінь учнів, що становлять основу комунікативних
компетентностей. Тому як учитель-словесник під час навчальних занять
велику увагу приділяю максимальному використанню засобів мови для
сприймання й створення власних висловлювань, розвитку вміння
встановлювати й підтримувати контакт (діалог) зі співрозмовником,
правильному формулюванню запитань і чітким відповідям на них,
аргументованому доведенню власних думок, активній участі у дискусіях,
дебатах.

Ефективною для формування комунікативних компетентностей учнів –
обдарованих дітей – є технологія розвитку критичного мислення, що
виражається в умінні визначати проблему та наявність підтексту,
перевіряти використані дані, аналізувати твердження, співставляти і
враховувати альтернативні погляди, синтезувати набуті знання, приймати
оптимально правильні рішення, складати висловлювання відповідно до
ситуації спілкування тощо [11].

Досвідом показує, що реалізація на уроках української мови і
літератури технології розвитку критичного мислення забезпечує розвиток
і саморозвиток обдарованої особистості, сприяє формуванню у неї високого
рівня комунікативних компетенцій, міцному засвоєнню програмового
матеріалу. Адже переважна більшість школярів викладений педагогом
матеріал сприймає автоматично, бо знання вчителя для них – висота
досконалості, всеобізнаності. Діти на уроці, скажімо, в авторитарного
учителя не вміють і не мають можливості мислити критично, їм просто не
надається така можливість – висловлювати свої думки, погляди, тим
більше – заперечення, незгоду тощо.

Обов’язково у практиці урочної діяльності вчителя повинні
плануватися і максимально використовуватися ситуації активної участі
школярів, під час яких вони би вчилися вільно розмірковувати, робити
припущення, установлювати очевидність або безглуздість прочитаного,
сказаного чи почутого, відчувати відповідальність за власні переконання.
Постійне застосування технологій розвитку критичного мислення на уроках
української мови і літератури у профільних класах сприяє формуванню
навичок критичного мислення і мовлення учнів, розвитку їхніх творчих
здібностей, умінь легко і доцільно оперувати мовними й літературними
категоріями, будувати власні судження на наукових доказах тощо.

Заслуговує на увагу і ефективне застосування технології «Створення
ситуації успіху», в основі якої – «особистісно зорієнтований підхід до
процесу навчання і виховання» [2, с.22]. За визначенням психологів,
ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком
фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Завдання
учителя полягає в тому, щоб надати кожному зі своїх вихованців
можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості,
повірити в себе.

Доречно і методично виправдано на уроках приділяти максимум уваги
самостійності учнів та їхній творчій активності, використовуючи
спеціальні прийоми розвитку творчого мислення. Цьому сприяють вправи на
знаходження оригінальних варіантів виконання завдань, проведення
дослідницької роботи з тієї чи іншої міні-теми. Розвитку творчої
обдарованості сприяє також створення проблемних ситуацій, знаходження
оригінальних суджень. Учителеві необхідно вибудовувати навчальний процес
у такий спосіб, щоб учні заглиблювалися у атмосферу пошуку, вирішували
поставлені проблеми на основі порівняння та зіставлення.

Висновки. Обдаровані діти – майбутнє кожної нації. Юна наукова
еліта України – це її гордість, честь і світова слава та велич, це
розумовий потенціал Української держави, який прокладатиме дорогу
українському суспільству до вершин світового прогресу. Тому сучасна
школа несе і постійно повинна нести величезну відповідальність перед
суспільством за створення оптимальних умов для інтелектуального,
творчого і соціального розвитку кожного свого вихованця, а, отже, в
діяльності кожного навчального закладу системи загальної середньої
освіти повинні забезпечуватись психолого-педагогічні і методичні фактори
оптимального та ефективного формування і розвитку обдарованих школярів.

Проаналізувавши психолого-педагогічні та методичні аспекти роботи із
обдарованими дітьми учителя української мови та літератури в умовах
загальноосвітньої сільської школи, логічним, на наш погляд, буде
визначення таких їх складових:

– ґрунтовне розуміння педагогічними працівниками психологічних ознак
обдарованих особистостей, які мають природну потребу у своєчасному
виявленні здібностей, у їх реалізації і підтримці вчителями і батьками;

– створення психолого-педагогічних умов для виявлення творчого
потенціалу обдарованої дитини;

– ефективними формами роботи із обдарованими школярами у масовій
сільській школі є особистісно зорієнтований урок, на якому максимально
має використовуватися проблемне навчання, дослідницький метод навчання;
залучення здібних школярів до роботи у МАН України;

– розвитку обдарованості учнів сприяє гуманітарна профілізація навчання
у старшій школі, що ґрунтовно поглиблює учнівські знання, формує у
старшокласників комунікативні компетентності, та оптимальне впровадження
педагогічної технології «Створення ситуації успіху».

«Дитяча обдарованість постає перед нами як одне із найцікавіших
явищ природи і традиційно займає одне із провідних місць у педагогічній
та психологічній науках», – так яскраво охарактеризував учнівську
обдарованість О.В.Заболотний [10, с.37] та, додаємо, має бути належно
сприйнята і розвинена в освітньому середовищі.

Список використаної літератури

1. Вєліканова А. Обдаровані діти – хто вони? / А.Вєліканова //
Психолог. – 2006. – №42. – С. 18-21.

2. Єфімова І. Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» та
інтерактивні методи перевірки знань / І.Єфімова // Українська мова та
література в школі. – 2009. – №20. – С.22.

3. Заболотний О.В. Як знаходити знання. Організація науково-пошукової
дослідницької діяльності учнівської молоді / О.В.Заболотний //
Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях,
колегіумах. – 2003.– №2. – С.94-106.

4. Іванова Л.І. Школа та шкільний учитель в системі Малої академії наук
/ Л.І.Іванова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №7. – С.13-16.

5. Комісарова С. Робота з обдарованими дітьми / С.Комісарова,
Д.Ведмеденко, М. Білогірна // Психолог. – 2006. – №25-28. – С.57-81.

6. Лоткова І.В. Плекаймо обдарованість / І.В.Лоткова // Завучу. Усе для
роботи. – 2009. – №11-12.

7. Нижник Г. Авторська корекційно-розвивальна програма для обдарованих
дітей / Г.Нижник, Н.Барабаш, О.Куравський // Психолог. – 2006.
№25-28.

8. Остапчук В. Обдаровані діти. Які вони? / В.Остапчук // Шкільний
світ. – 2009. – №19. – С.9-10.

Похожие записи