Реферат на тему

Психогеометрія менеджерів

Валідність* – придатність цього методу тестування – 85%. Метод
розроблено Сьюзеном Деллінгером (США). Протестовано понад 100 000
слухачів шкіл менеджменту. Тест дозволяє швидко визначити спрямованість
особистості, особливості поведінки людини на повсякденному рівні,
скласти сценарій поведінки для кожного, у типових для нього умовах.

Незалежно від Вашого рангу, займаної посади в системі освіти:

— уважно подивіться на цей ряд геометричних фігур:

— на аркуші паперу розмістіть ці фігури таким чином, щоб на першому
місці зліва знаходилася фігура, що викликає у Вас найбільшу симпатію, а
далі (справа), фігури в порядку зменшення Вашої симпатії до них.

Кожна фігура – це код Вашої суб’єктивної форми. Вона визначає
домінантність рис характеру і стилю впливу на людей, характеризує Ваші
взаємовідносини з ними. Сила цієї домінанти убуває (послаблюється) у
порядку: зліва – праворуч. Кожній фігурі властивий внутрішній зміст.

Квадрат. Ви – невтомний трудівник. З погляду мозкової асиметрії, у Вас
більш функціональна ліва півкуля мозку. Ви – старанний, завзятий,
професіонал-енциклопедист, ерудит у своїй галузі. Результат власної
діяльності і поведінку людей передбачаєте на рівні планування, без
здогадок. Аналітик, надзвичайно уважний до деталей. Полюбляєте порядок і
розпорядок. Ваш ідеал – спланована діяльність і життя. Не любите
«сюрпризи» і відступів від установленого.

Слабкі сторони:

надлишкова пристрасть до деталей, дрібниць, які не визначають суті
управління;

велика потреба в аналітичній інформації; її відсутність паралізує Вашу
управлінську діяльність;

нездатність до ризику;

схильність до відкладання в прийнятті важливих рішень;

слабке емоційне забарвлення управлінської діяльності (сухість,
холодність, відчуженість);

нездатність до прийняття рішень при відсутності інформації (зона
«ризику», «тривог»).

«Квадрати» – це ті керівники шкіл, у котрих завжди усе в порядку, у яких
всі учні у формі, у яких дівчатка з блакитними бантами сидять у ряду
біля вікна, а з червоними – у 6-Б класі. Це заступники директорів, аси в
написанні «шкільної симфонії» – розкладу уроків, незалежно від форми
організації навчання: 5-6- денка, семестрова-залікова система та ін.

«Квадрати» – чудесні адміністратори, але рідко серед них зустрічаються
емпатійні натури, тому в такій «порядній» школі не всі почувають себе
зручно і не часто звертаються до «квадрата» за порадою та допомогою.
Станіслав Лец з цього приводу писав: «Завжди знайдуться ескімоси, яку
напишуть для жителів Конго інструкцію, як поводитися під час спеки».

Коло. Символ гармонії. Виражена домінанта правої півкулі мозку. Ваша
парадигма управлінської діяльності-добробут людей (вчителів,
співпрацівників та ін.). Ви налаштовані проникати в емоційну сферу Ваших
підлеглих, друзів, людей Вашого кола. Доброзичливі, щасливі, коли
завдяки Вашим зусиллям, у колективі, навколо Вас, усі почувають себе
комфортно, зручно. У школі, де керівник – «коло», створені всі умови для
комфортного перебування учасників навчально-виховного процесу (учителів,
учнів, обслуговуючого персоналу), як-от – забезпеченя температурного
режиму школи, озеленення, естетика оформлення, наявність кімнати
психологічного розвантаження, працює дискотека, усі свята – разом. Люди
знають – Ви ніколи їх не зрадите! Вам довіряють най, най…! Не підведіть!

Слабкі сторони:

діяльність «кола» спрямована, у більшій мірі, не на справу, а на
добробут людей;

переважають пацифістські, альтруїстичні установки управлінської
поведінки;

уникають непопулярних, «міцних» рішень (що іноді корисно для справи);

робите все, що залежить від Вас, аби запобігти конфлікту, переконаний
прихильник компромісів;

страждаєте «самокатуванням», орієнтовані на суб’єктивні фактори
(почуття, оцінки, цінності);

недостатньо піклуєтеся про збереження управлінської влади.

Трикутник. Ви – лідер, енергійна, нестримна, креативна особистість.
Функціонально переважає ліво-півкульна мозкова діяльність. Ціль Вашої
діяльності – досягнення цілі. Рішучий управлінець. Мислите
концептуально. Дуже впевнені в собі, вікрито це демонструєте. Ваша
впевненість емоційно забарвлена. Досконало володієте вербальними формами
спілкування.

Домінанта управлінського поведінки – установка на перемогу. Вмієте
переконувати підлеглих, вести їх за собою до перемог, до творчого
вирішення проблем. Владні, нетерплячі, схильні до ризику. Прагнете
кар’єри (позитивно!). Прагматик. Чудесний менеджер. Вмієте пояснювати
значимість колективної роботи. За Вами йдуть колеги, вони Вам вірять. Не
підведіть!

Слабкі сторони:

дуже шкода, що Ви не визнаєте свої управлінські помилки і не вносите
корективи до своїх рішень (? !);

категоричні і нетерплячі до заперечень;

егоцентрична натура, порушуєте моральні норми відношень і готові йти
по…

Але ж, нарешті: Ви дієте завжди «по-своєму» і без Вас, шановний
«трикутник», життя і робота Ваших підлеглих втратить шарм.

Прямокутник. Ця фігура визначає стан переходу, змін, вона – тимчасова
форма стану. Ви – людина, яку не задовольняє існуючий стан життя, рівень
вирішення фахових пробле. «Прямокутник» завжди в пошуках кращого.
Передчуваєте зміни в трудовій біографії, особистому житті. Схильні до
високого внутрішнього збудження.

Не катуйте себе! Це «Ваш знак», Ваша сутність! Ви допитливі, цікаві і…
сміливі (?). Ви змінюєте себе тим, що змушуєте себе робити те, чого
раніш ніколи не робили (Дусавицький замість Поташника). Ви – відкрита
система. Довірливий, наївний, сензетивний. Потребуєте постійного
позитивного спілкування.

Слабкі сторони:

Самі для себе постійно створюєте проблеми; недостатньо оцінюєте себе; у
Вас часто змінюється настрій (впродовж дня). Зміни Вашого настрою і
поведінки бентежать підлеглих, колег, змушують їх або насторожуватися,
або ухилятися від спілкування з Вами (а це ж Ваші вчителі, Ваші учні!);

«прямокутником» легко маніпулювати.

Зигзаг.Управлінці – «зигзаги» креативні, творчі, унікальні особистості.
Функціонально правопівкульний тип мозкової діяльності (часто лівша).

Інтуїтивні. Мислення образне, концептуальне, гармонує з емоційним
забарвленням. Ці управлінці – естети. Домінує саногенне мислення*.
Спроможні і призначені для генерування ідей, але засоби їх реалізації
«зигзагам» не цікаві. «Зигзагів» більше захоплюють перспективні
можливості, ніж об’єктивна дійсність.

Захоплені, збудливі, від природи дотепні. В управлінській діяльності
нетерпимі до рамок та шаблонів.

Слабкі сторони:

нестримні, експресивні, «ріжуть правду в очі»;

у випадку загострення ситуації і розвитку конфлікту в колективі активно
дієте «до першої крові». Самі є джерелом, автором сценарію шкільних
конфліктів і виконавцем головної ролі в них;

нетерпимі стосовно зовнішніх порад.

У цілому, «зигзаги» схожі на «трикутників», але відрізняються більшою
жорсткістю, упередженістю, нетерпимістю і непримиренністю, дефіцитом
порядності і делікатності у вирішенні професійних і особистих проблем.

Тепер розшифруємо цей тест. Що ж ми маємо?

Перша геометрична фігура зліва – це Ваша «чиста» форма. Названі в її
характеристиці особливості відповідають Вашій реальній поведінці,
емпатії або її відсутності.

У тому випадку, коли Ви почуваєте себе комфортно, Ваша поведінка
адекватна обраній Вами ранжировці геометричних фігур.

У протилежному випадку, коли у Вас депресія сум, немає настрою і
наснаги, Ви заходите в клас, учительську кімнату, до підлеглих і, з
внутрішньою установкою «банзай!», здійснюєте абсолютно нелогічні для
себе вчинки. Потім (на жаль, потім!) – про все це шкодуєте.

А якщо Ви не знайшли себе серед поданих п’яти фігур? Це означає, що Ви
потрапили до тих 15%, про які йшла мова на початку тесту. Так може
статися тому, що:

у Вас негативна установка на цей тест;

у цей час Ви знаходитеся в незвичному для Вас психічному стані (втома,
поганий настрій…);

Ви стурбовані розбіжністю тим часом, що Ви про себе думаєте і Вашою
ідеальною уявою. Зберіться, розслабтеся, не засмучуйтеся, очевидно, Вам
краще підійде інший метод управлінського тестування.

За дослідженням Н.Л.Коломінського [33] менеджери освіти таким чином
розподіляються за знаками цього тесту: квадрат – 14,7 %; трикутник –
10,9 %; прямокутник – 5,8 %; коло – 45,3 %; зигзаг – 23,3 %.

Мозкова асиметрія

Останнім часом ми отримуємо все більше інформації про мозкову асиметрію.
Не можна стверджувати, що півкулі головного мозку людини, будучи
абсолютно симетричними за своєю будовою, однакові за функціями.
Відповідно до традиційних поглядів, у дорослих людей (правші) ліва
півкуля вважається головною. Вона управляє рухами головної – правої руки
та мовою. Понад сто років тому англійський невролог Х.Джексон висловив
припущення, що права півкуля відповідальна за наочне сприйняття
зовнішнього світу, на відміну від лівої, яка управляє мовою та
пов’язаними з нею процесами.

Лауреат Нобелевської премії Р.Сперрі (США) ризикнув у лікувальних цілях
розсікти міжпівкульні зв’язки у хворого епілепсією і виявив, що дві
півкулі єдиного мозку ведуть себе як два цілком різних мозки і не завжди
розуміють один одного. Людина, у якої відключена права півкуля, а працює
ліва, зберігає здатність до мовного спілкування, правильно реагує на
слова, цифри й інші знаки, але виглядає безпомічною, коли потрібно щось
зробити з предметами матеріального світу або їхніми зображеннями. Коли
працювала тільки права півкуля, пацієнт добре розбирався у творах
живопису, мелодіях та інтонаціях мови, орієнтувався у просторі, але
втрачав здатність розуміти складні словесні конструкції і не міг зв’язно
говорити.

Серед «лівопівкульних» багато інженерів, математиків, філософів,
лінгвістів. Це люди підкреслено раціональні, логічні, багато пишуть,
легко опановують іноземними мовами, мають граматично правильну мову. У
них загострене почуття моралі, відповідальності, принциповості.

«Правопівкульні» люди мають конкретне, образне, емоційне мислення. Серед
них багато художників, артистів, виконавців естрадної музики. Вони
відкриті та безпосередні в почуттях, наївні, довірливі і схильні до
навіювання. Іх вчинки ідуть «від веління серця». Вони спочатку роблять,
а потім думають. Інтуїтивні, добре орієнтуються в новій ситуації.

Серед жінок переважають «правопівкульні», серед чоловіків –
«лівопівкульні», що має, як видно, певний біологічний сенс.

Міжпівкульні відмінності у новонарождених несформовані і є процесом
онтогенезу.

Таблиця 12

Типи учнів за М.Гріндером

Лівопівкульний Правопівкульний

Бачить символи (слова, букви). Бачить конкретні об’єкти.

Встигає в читанні, алгебрі, мові. Встигає в геометрії.

Любить інформацію в письмовій формі. Любить інформацію у вигляді
графіків, карт, демонстрацій.

Відчуває дискомфорт з незрозумілими незавершеними інструкціями. Не
приймає авторитарності.

Повторює фактичну інформацію. Любить самостійний вибір. Використовує
інтуїцію.

Любить перевіряти роботу. Не любить перевіряти роботу.

Сфокусований в себе. Сфокусований на зовнішнє.

Аналізує від частини до цілого. Аналізує від цілого до частини.

Віддає перевагу спочатку читанню, потім перегляд фільму. Любить дивитися
фільм до читання книги.

Зосереджений. Відволікається.

Реагує на словесні зауваження. Реагує на невербальні повідомлення.

Тест: права чи ліва півкуля?

1. Великий палець. Переплетіть пальці рук, і ви побачите, що зверху
завжди лягає один і той самий великий палець, якщо лівий – ви людина
емоційна, правий – у вас переважає аналітичний склад розуму.

2. Головне око. Спробуйте «прицілитися», обравши собі мішень і дивлячись
на неї через своєрідну «мушку» – олівець або ручку. Ви побачите, якщо
замружити одне око, то «мушка» не зміщується щодо «мішені», але якщо ви
заплющите інше око – зміщується. Замружене око, при якому «мушка»
зміщується щодо мішені, і є «головним оком».

Іноді зручно «прицілюватися» крізь отвір в аркуші паперу. Праве головне
око говорить про твердий, наполегливий характер (іноді, агресивний), а
ліве – про м’який, поступливий.

3. Руки на грудях. Якщо при переплетенні рук на грудях нагорі виявляться
ліва рука, то ви схильні до кокетства, права – до простоти і
добродушності.

4. Оплески. Якщо при аплодуванні зручніше плескати правою рукою, можна
говорити про рішучість характеру, лівою – ви часто коливаєтеся, перед
тим, як прийняти рішення.

Тепер розглянемо ще одну класифікацію, в основі якої лежить мотиваційна
стратегія.

Лев: Основний мотив взаємодії – «так-так», взаємне прийняття
внутрішнього та зовнішнього. Конструктивна єдність мотивації досягнення
і мотивації ставлення, результатом якої є прагнення до співробітництва.
Відрізняється врівноваженістю балансу цілей та стосунків, як у
зовнішньому, так і у внутрішньому планах особистості. «Лев» спрямований
до спільної творчості в усіх видах діяльності та подолання розбіжностей.

Це – «керманич», вчитель, директор, духовний наставник. За відсутності
попиту вироджується в мрійника, болільника, улюбленця компанії, «свого
хлопця».

Пантера: Основний мотив взаємодії – «так-ні», мотив реконструктивної
єдності мотивації досягнення та мотивації стосунків; самоактуалізація
здійснюється в спілкуванні від розуму, а не від серця. Уникає складних
ситуацій. Інтернал. Обирає види праці, що передбачають усамітнення:
вчений, видавець, композитор, мудрець-самітник.

Тигр: Основний мотив взаємодії – «ні-так», що означає заперечення
внутрішнього стосовно зовнішнього: усе повинно діяти за інструкцією. У
діяльності «тигра» домінують цілі, досягнення яких залежить від збігу
обставин. Екстраверт. Неприборканий, енергійний, гарячий. Не піклується
про своє здоров’я.

Ведмідь: Основний мотив взаємодії – «ні-ні», взаємне заперечення
внутрішнього та зовнішнього. Заперечує владу над іншими і над собою. Діє
довільно, непередбачливо. В поведінці демонструє перепади – від
«сплячки», покірності до жорсткого придушення своєї природи та волі
інших людей. Виявляє себе як добросердий художник, музикант, вчений,
письменник або ж як господар, суддя, чиновник.

Звісно, Ви себе відносите до управлінців нового типу, що вміють цінувати
людину і володіють науковими методами мотивації праці підлеглих.
Класичний менеджмент, вчені-педагоги, соціологи стверджують, що час
керівників — «егоїстів» безповоротно пройшов. Пам’ятайте, що «Ніхто з
нас не гарний настільки, щоб управляти іншими без їхньої згоди»
(А.Лінкольн). Їх (егоїстів) витиснули управлінці – «людинолюбці».
Історія людства вчить нас, що насильство і примус не можуть
продовжуватися нескінченно. Люди можуть підкорятися силі тільки якийсь
час. А постійно – ніколи! Погано ставитися до людей стало невигідно.
Людину ображають доти, доки вона це дозволяє.

Подумайте, чому Вас не влаштовує егоїстичний керівник-адміністратор? Вам
пропонується перелік відповідей на це питання:

він завжди орієнтований тільки на вимоги зверху;

він ставиться до підлеглих не як до особистостей, а як до працівників;

він прагне до зміцнення свого домінуючого положення в колективі
будь-якими засобами;

для нього люди, що знаходяться нижче нього в управлінській ієрархії,
однакові і спонукати їх до діяльності треба однаковими засобами, серед
яких на першому місці – методи прямого адміністративного впливу
(попередження, покарання, контроль, залякування наслідками);

для нього характерна подвійна мораль: зверху – повага, знизу – зневага,
презирство. Прагне до збільшення власної незалежності «зверху» і, в той
час, відкрито говорить про необхідність посилення залежності підлеглих
колег від нього;

зневага до людей є наслідком його внутрішньої установки: «Я вище інших,
тому що я займаю більш високу посаду», «Мої переваги високі, інакше мені
б не довірили таку відповідальну роботу»;

прагне досягти успіху за будь-яку ціну. Його принцип: «Всі засоби
придатні для досягнення мети». Любить підкреслювати, що ці цілі –
соціальні, суспільні, заради блага людей;

вміє наполягати на своєму, проводити в колективі необхідну для нього
управлінську лінію, незалежно від сили опору. Використовує своє службове
положення для примусу людей щодо виконання визначеної ним роботи.

А тепер Вам пропонуються узагальнені словесно-портретні характеристики
керівників педагогічних, дитячих колективів, навчальних закладів. Не
ідеалізуючи себе, спробуйте визначити, хто Ви в наведеній нижче
класифікації менеджерів.

Майстри. Це управлінці, що дотримуються традиційної системи людських і
фахових цінностей, включаючи трудову етику та повагу до інших людей. Як
правило – інтроверти, ерудити, схильні до науково-педагогічної та
аналітичної діяльності. Професіонали, добре (дуже добре) знають і
люблять сферу своєї діяльності. Бувають настільки захоплені предметом
власних творчих пошуків (авторська методика викладання предмету,
створення дидактичної системи, захопленість науковими ідеями
управління), що не в змозі управляти іншими людьми (учнями, вчителями).
Не вміють і не бажають використовувати делеговані їм важелі владного
управління. Недооцінюють різноманітні форми внутрішкільного контролю,
вважають, що кожен член колективу від природи «запрограмований» на
самостійну творчу реалізацію. У професійно-управлінській системі «Я,
керівник школи – я, вчитель дітей» вибирає останню складову.

Люди компанії. Ці керівники ідентифікують себе з тим колективом, до
якого вони самі належать. Як правило, «люди компанії» висуваються на
керівні посади зі свого колективу. Вони прагнуть до розумних перетворень
у колективі, але планують це зробити не сьогодні, а завтра, або ж…
Відстрочка виконання прекрасно запланованих реформ – типова, риса цього
стилю управління. У своїй діяльності вони прагнуть не до результатів, а
до досягнення повної особистої управлінської безпеки. У випадку, коли
«людина компанії» належить до психологічно слабкого типу, то такий
керівник намагається підпорядкувати себе іншим. Будучи ж вольовим та
достатньо сильним, він домагається визнання з боку підлеглих. Найбільш
творчі з них створюють у колективі атмосферу співробітництва та
дружелюбності, проте бувають не в змозі вирішувати питання навіть за
умов помірної конкуренції з боку неформальних лідерів у колективі.

Внутрішнє кредо управлінців типу «люди компанії»: «не буду поспішати
змінювати встановлений порядок! «, «колеги, не треба мене лякатися, я
такий же, як і ви».

Ні, не такий! Тому що Ви – вже керівник! Від Вас чекають рішучості!

Борці з джунглями. Це тип особистості, що завзято домагається будь-якого
рівня адміністративної влади. Ставши керівником, понад 80% службового
часу зайнятий забезпеченням гарантії особистого добробуту та службової
безпеки. Відзначаються розвинутим інтелектом. Навколишній світ для них –
це «людські джунглі», де всі намагаються їм заважати та нашкодити,
зазіхнути на їхню владу й авторитет*. Колеги, діти для них – це
конкуренти (а іноді – вороги) у боротьбі за владу. Характерною рисою
«борців з джунглями» є підозрілість і настороженість у стосунках із
підлеглими.

Серед керівників цього типу бувають «леви» і «лисиці» (незалежно від
статі).

«Леви» у своєму авторитеті безкомпромісні і нетерплячі до заперечень та
альтернативних думок. «Підкорений» ними колектив – це їхня імперія,
гордість, вотчина. «Лев» – суворий «тато» колективу.

«Лисиці» завжди намагаються максимально мікрострувати ко-

лектив, шляхом «доброзичливих» методик озброюють ці групи
«запрограмованою» свідомістю. Проте їх плани, зрештою, руйнуються через
відповідні дії тих членів колективу, хто вже був колись використаний у
корисливих цілях «лисиці» та пізнав підступництво такого стилю
керівництва.

Гравці. Управління педагогічним колективом, ділове життя школи вони
розглядають як своєрідну гру. Прагнуть до впровадження інновацій, здатні
до розважливого і виправданого ризику. Схильні до співробітництва,
лаконічні, нетерплячі щодо бюрократизму.

У колективі вони не створюють свою імперію, а задовольняються черговими
«перемогами». Їх внутрішнє кредо – набути титулу переможця –
«тріумфатора».

Орієнтовані на перспективу, не задовольняються швидкими результатами.
Завжди багаті на ділові ініціативи. Схильні до участі в конфліктах.

Соціоніка

Серед багатьох наук, що описують ті або інші сторони психології
особистості, соціоніка, яка виникла наприкінці 70-х – початку 80-х років
ХХ ст., виділяється послідовним і цілісним розглядом психіки та
поведінки людини. Соціоніці трохи більше 20-ти років, проте важко
назвати всі сфери її застосування. Соціоніку можна використовувати в
сім’ї, у колективі, в управлінні собою, для створення психологічного
клімату, при формуванні педагогічних колективів.

Що ж таке соціоніка? Більш-менш вдале визначення виглядає так: соціоніка
– це наука, що розглядає людей як носіїв певних типів інформаційного
метаболізму, що взаємодіють один з одним на основі об’єктивних
соціальних законів.

Соціоніка, як наука, стала результатом розвитку теорії будови психіки
людини, у витоків якої стояли дві гігантські фігури в психології 20-го
сторіччя – Зігмунд Фрейд та Карл Густав Юнг.

Датою виникнення соціоніки її фундатор А.Аугустінавічуте вважає 1968
рік.

Ідеї Фрейда про організацію та функціонування психіки розвинув видатний
швейцарський психолог, психіатр і філософ К.Г.Юнг (1875-1961). Юнг
виділив раціональні й ірраціональні функції психіки. До раціональних він
відніс мислення й емоції, до ірраціональних – відчуття та інтуїцію.
Кожна пара позначає взаємовиключні функції, тобто протилежні за своїм
змістом, що виражається домінуванням у різних людей тієї або іншої
психічної функції.

Вирішальне значення мали дослідження Аушри Аугустинавічуте з Литви, яка
удосконалила типологію Юнга і побудувала систему, що включає 16 типів
інформаційного метаболізму.

Типологія К.Г. Юнга

Типологія Юнга і соціоніка підтверджують, що люди від народження схильні
до особистісних проявів. Типологія Юнга розглядає чотири пари таких
схильностей, які соціоніка називає основними ознаками типів. У
залежності від того, які схильності домінують, людина є носієм однієї з
пар основних ознак. За термінологією типології Юнга людина може мати
тип:

Екстравертний або Інтровертний

Сенсорний або Інтуїтивний

Думаючий або Відчуваючий

Розважливий або Імпульсивний

У соціоніці прийняті інші назви основних ознак та принципово інша
система позначень:

Екстравертний Інтровертний

Сенсорний Інтуїтивний

Логічний Етичний

Раціональний Ірраціональний

Тип екстраверт-інтроверт

У повсякденній практиці спілкування ми помічаємо, що є люди товариські,
енергійні, які можуть одночасно займатися декількома справами. Вони
мають багато друзів та приятелів, завжди знаходяться в центрі подій. І є
люди, протилежні першим: вони стримані, мовчазні, більш замкнені, і
внутрішній їх світ – загадка для навколишніх. Перші – це екстраверти,
другі – інтроверти.

Поняття «екстраверт» позначає особливість психіки людини, зверненої до
зовнішнього світу і підпорядкованої його вимогам. Тому есктраверти у
своїх думках і вчинках спираються на об’єктивні дані, які отримують з
навколишнього світу від реальних об’єктів і звичайно схильні підкорятися
вимогам суспільства, інтересам справи, чужій думці, що для них
важливіше, ніж власні бажання. Тому вони орієнтуються на об’єкти –
людей, речі, гроші…, а от стосунки і залежності між цими об’єктами для
екстраверта незначні, і вони їх можуть змінювати як завгодно.

Якщо екстраверт почуває, що він потрібний, що без нього – ніяк не
обійтися, те він буде діяти за будь-яких умов, адже відповідальність для
нього – сильний моральний фактор. А от поняття боргу для екстравертів
неприйнятне, звертання «ти повинен, ти зобов’язаний» діє на нього як
подразник. В ситуації, де вимагається тільки виконання обов’язків без
прояву ініціативи, екстраверт швидко вгамовується, прагне швидко
«відбути» рутинну роботу, щоб дати вихід своїй творчій енергії десь в
іншому місці.

«Інтроверт» – це людина, свідомість якої звернена до свого внутрішнього
світу, для неї свої почуття, переживання більш важливі ніж зовнішні
події. Почуття, думки, бажання та уявлення про світ важливіші за поточну
ситуацію. Для інтроверта головне не об’єкти, а стосунки між ними.

Інтроверти не люблять відповідальності, але люблять обов’язки. Із
задоволенням виконують те, що вважається їх боргом і обов’язком, що
дозволяє бути активним, всіляко намагаються уникнути того, що
називається відповідальністю. Саме слово «відповідальність» нагадує їм
вирок, покарання. Для інтроверта активність – погана ознака, він прагне
не висовуватися. Інтроверт, коли зробить щось зайве, довго журиться і
страждає.

Тип сенсорний-інтуїтивний

Люди сенсорного типу навколишній світ сприймають «тут і зараз».
Найчастіше живуть сьогоднішнім днем. Це про них говорять: «Після нас –
хоч потоп». Не вміють передбачати майбутнє. Сенсорні сумніваються рідко
– вони знають, чого хочуть. Сенсорний йде сміливо, впевнено, помічає
перешкоди, обходить або подавляє їх. Прагне до чистоти та порядку.
Призначення сенсорних – практична робота. А от інтуїція – нетворча,
інертна.

У інтуїтивних фізичні відчуття невизначенні, вони погано оцінюють своє
фізичне «Я». Часто сумніваються, приймаючи рішення. Готовий звільнити
дорогу кожному, схильний до організації безладдя. Їхнє призначення –
продукування нових ідей.

Тип логічний-етичний

«Логічні» прекрасно розбираються в об’єктивних закономірностях
навколишнього світу, легко виділяють у будь-якій справі головне і
другорядне. Погано розбираються у стосунках людей, їхніх почуттях і
емоціях. Власні почуття та емоції для них загадка, оскільки живуть
голосом розуму. Про свої почуття вони говорити не вміють і не люблять.
Людей оцінюють за принципом «розумний – нерозумний», «діловий – не
діловий». Люблять доказувати доцільність або недоцільність дії.

«Етичні» – це люди, що вміють дружити з навколишніми, емпатійні.
Сміливо маніпулюють своїми і чужими почуттями. Будь-які емоції
(позитивні та негативні) мають для них цінність: через ці емоції вони
сприймають світ. В області об’єктивних взаємовідносин з об’єктами і
предметами матеріального світу почувають себе непевно. Ропочавши справу,
застряють у деталях і другорядних питаннях. Людей оцінюють з позиції
«гарний – поганий». Люблять умовляти людей.

Тип раціональний-ірраціональний

«Раціональні» люди до того, що відбувається, ставляться продумано, із
наявністю готової думки. Реагують на емоції – емоціями, на вчинок –
вчинком, розумно, продумано, з урахуванням особистого досвіду. Здаються
суворими і рішучими. Люблять планувати свою діяльність, продумують
характер поведінки. Живуть за принципом «Свобода є усвідомлена
необхідність». Губляться в ірраціональному середовищі.

«Ірраціональні» починають діяти тільки тоді, коли їх охоплює якесь
почуття. Їхня реакція – творче пристосування до ситуації. Почувають себе
незручно в колективі, організованому раціональним порядком.

У типології Юнга прийнято називати психологічні типи за абревіатурами
(ESFP, INTP…). Проте такі умовні позначення погано запам’ятовуються і
важко вимовляються. Тому, крім канонічних назв (логіко-сенсорний
екстраверт…), для зручності ввели систему псевдонімів, зручних для
запам’ятовування. Існує декілька таких систем: одна належить професору
Каліфорнійського університету Девіду Кейрсі, друга – фундатору соціоніки
А.Аугустінавічуте, третя – Київській школі психоінформатики. Всі існуючі
системи псевдонімів абстрактні і далекі від ідеалу.

Типологія пропонує три основні методи ідентифікації соціотипу:

за допомогою основних ознак типу;

за допомогою характеристик соціотипів;

за допомогою ідентифікаційних тестів.

Таблиця 13

Основні ознаки соціотипів

ОЗНАКИ Псевдонім

раціональність екстраверсія Холмс

інтроверсія Максим

екстраверсія Джек

інтроверсія Декарт

екстраверсія Гюго

інтроверсія Драйзер

екстраверсія Гамлет

інтроверсія Д-р. Ватсон

ірраціональність екстраверсія Македонський

інтроверсія Габен

екстраверсія Цезар

інтроверсія Дюма

екстраверсія Дон Кіхот

інтроверсія Бальзак

екстраверсія Гекслі

інтроверсія Єсенін

З метою уточнення соціоніка використовує ще одну виразну ознаку
(додаткова ознака) – «позитивізм-негативізм».

Позитиві

Позитивісти схильні акцентувати увагу на позитивних моментах справи,
позитивно ставитися до нових ідей, знаходитися в пошуках нового,
цікавого, несподіваного, вірити в можливість вирішення складних проблем.

Негативізм. Негативістам властива велика обережність до нових справ,
вони більш консервативні, акцентуються на проблемах та можливих «глухих
кутах» їх рішень.

На схемі ці якості (позитивізм – негативізм) зростають у напрямку до
полюсів.

ЛІТЕРАТУРА

Альтшуллер Г.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей: от озарения
к технологии. (Теория и практика решения изобретательских задач). –
Кишинев: Карта Молдовеняскэ, 1989. – 381с.

Амонашвили Ш.А. Личностно – гуманная основа педагогического процесса. –
Мн.: Университетское, 1990. – 560с.

Амосов Н.М. Алгоритмы розума. – Киев: Наукова думка, 1979. – 223с.

Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее. – К.: Байда, 1994. –
184с.

Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. – М.:
Педагогика, 1980. – 232с.

Ангеловски К. Учителя и инновации: Кн. для учителя: Пер. с макед. – М.:
Просвещение, 1991. – 159с.

Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе.- М.: Просвещение,
1989.-224с.

Арват Ф.С., Коваленко Є.І. та ін. Культура спілкування:
Навч.-метод.посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 328с.

Бараева О.Ю. Стратегическая деятельность директора школи.- Н.Новгород:
МП «Балахинская типография», 1994. – 71с.

Бэрн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих
взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой
судьбы: Пер. з англ. / Общ.ред. М.С.Мацковского. – М.: Лист-Нью; Центр
общечеловеческих ценностей, 1997. – 336с.

Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1982. – 200с.

Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. – М.: Педагогика,
1983. – 272с.

Бойделл Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для
руководителя. – М.: АО «ИНФРА-М» – АОЗТ «Премьер», 1995. – 204с.

Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой
роботе. М.: Юрист, 1998. 496с.

Воспитание чувств у детей по методу Марии Монтессори: Дидактический
материал / Сост. и ред. З.Н.Борисова, Р.А.Семерникова. К., 1995. 132с.

Вудкок М., Френсис Д. Роскрепощенный менеджер. Для
руководителя-практика: Пер. с англ. – М.: Дело, 1991. – 320с.

Головаха Е.И., Папина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. –
К.: Политиздат Украины, 1989. – 189с.

Давыденко Т.М. Рефлексивное управление школой: теория и практика. –
Москва-Белгород, 1995. 251с.

Давыдов Н.А., Бойченко Н.А. Как быстро научиться интересно и эффективно
обучать специалистов. – Симферополь: Таврия, 1992. – 112с.

Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для
учителя и руководителей. – М.: Просвещение

Дон Кіхот

Гюго

Ватсон

Габен

Джек

Цезар

Єсенін

Максим

Гекслі

Дюма

Холмс

Декарт

Гамлет

Македонський

Драйзер

Бальзак

Похожие записи