Психофізіологічні особливості учнів
Проблема психофізіологічних відмінностей між хлопчиками та дівчатами є
предметом вивчення диференційної психофізіології. Серед основних питань,
є визначення науково обґрунтованих статевих відмінностей, що не є
віддзеркалюванням гендерних стереотипів, дослідження природи цих
відмінностей та їх впливу на особистість
За результатами досліджень виявлено певні статеві розходження в учнів
щодо уваги. Так, у дівчинок спостерігається перевага у відбірковості й
обсязі уваги. Вони орієнтуються на швидкість, хлопці – на точність.
Хлопці краще працюють з новими, а дівчинки – зі старими шаблонними
стимулами. Дівчинки також переважають у «комунікативній увазі».
Статеві розходження в пам’яті пов’язані з характером матеріалу, який
запам’ятовується, та віком опитуваних: у вербальній пам’яті
відзначається або перевага дівчинок із трьох років, або відсутність
розходжень; у пам’яті на предмети та їх просторове розташування – або
відсутність розходжень, або перевага хлопчиків; в образній пам’яті – або
відсутність розходжень, або перевага хлопчиків, у співставленні назв і
картинок – перевага дівчинок. Хлопчики запам’ятовують краще технічний
матеріал, ніж вербальний, а дівчинки однаково добре запам’ятовують
обидва.
Щодо загального інтелекту, найчастіше спостерігається відсутність
статевих розходжень опитуваних. Однак загальний інтелект хлопців має
чітко виражену структуру, а інтелект дівчинок – слабо інтегрований.
Щодо мовних здібностей, у більшості характеристик виявляється перевага
дівчинок, яким більш притаманна чітка артикуляція, вони мають багатий
словниковий запас, високий рівень розвитку мови та мовних навичок,
декодування мови, правильність асоціацій, значеннєве розуміння мови,
природні психолінгвістичні здібності, вербальний інтелект в
інтелектуальних тестах і високі показники читання.
У математичних здібностях спостерігаються відсутність статевих
розходжень щодо обчислювальних здібностей, перевага дівчинок у завданнях
з арифметики, у хлопців – у сфері обчислень. У дівчинок виявлена
«математична тривога», що впливає на їхню низьку успішність із цього
предмета.
Дослідження емоційності свідчить, що у дівчат вищий рівень тривожності,
велика значущість зв’язку емоцій з міжособистісними відносинами, велика
чутливість до негативних життєвих подій друзів і близьких, частіше
спостерігаються депресії. Для хлопчиків і хлопців характерні прагнення
приховувати свої емоції, особливо негативні, емоційна стриманість і
жорсткіша регламентація з боку суспільства щодо демонстрації емоційних
переживань.
Самооцінка більш стійка у хлопчиків, ніж у дівчинок. Хлопці вибудовують
більш могутній захист своєї самооцінки. На ці статеві розходження
впливають такі фактори: ступінь відкритості у взаєминах, реакція на
зворотний зв’язок, стрес, пов’язаний зі стосунками з близькими людьми, і
захисні механізми (компенсаторна поведінка, стратегії самопрезентації та
самопосилення).
З дошкільного до підліткового віку хлопчики та дівчинки практично не
відрізняються за рівнем мотивації стосовно навчання й успішності,
домагань щодо оцінок. У дівчинок переважає орієнтація на задачу, у
хлопчиків – особистісна орієнтація (на взаємодію з однолітками);
орієнтація на взаємодію з дорослими однакова в обох статей. У цілому
жодна стать не виявляє більшого інтересу, ніж інша, ні до самої
діяльності, ні до нагород і схвалення, що з нею пов’язані. У той же час
дівчинки перевершують хлопчиків у прагненні досягнення реальних успіхів
у школі протягом усього періоду навчання.
f
h
h
Хлопчики демонструють перевагу в таких типах домінантності: агресивної
(і стосовно хлопчиків, і стосовно дівчинок), егоїстичної, за формою
маккіавеллізму (більш грубого варіанту маніпулювання). Вони роблять
більшу кількість спроб домінування над дітьми й дорослими та вважають
себе більш домінантною статтю. Домінують вони й у змішаних статевих
групах. Дівчинкам властива просоціальна домінантність (у 3-6 років),
домінування в одностатевих парах (2-6 років) і тонша форма
маккіавеллізму. Дівчинки виявляють і «контрдомінантність» (небажання
підкорятись), але тільки стосовно однолітків обох статей, а не по
відношенню до дорослого.
Статеві розходження в агресивності відносяться до найбільш стійких,
починаючи з дитячого віку. Хлопчики перевершують дівчинок у відкритій
фізичний агресії, а дівчинки частіше звертаються до прихованої
вербальної агресії.
У дитячому садку та школі дівчинки перевершують хлопчиків за
об’єктивними показниками успішності та в інтересі до занять, але вчителі
й вихователі або вважають обидві статі однаковими, або віддають перевагу
хлопчикам.
На статеві розходження в ефективності групової діяльності впливають
особливості задачі, мотивація та статева структура групи. При цьому до
характеристик задач відносяться креативність, індивідуальний або
груповий спосіб підрахунку внесків учасників, форма прийняття рішення,
особисті здібності, віддзеркалення чоловічих/жіночих інтересів через
демонстрацію маскулінної/фемінінної поведінки. Гендерні розходження в
успішності у вирішенні задач відбивають особливості кожної статі.
Дослідження успішності лідерства демонструють рівну ефективність лідерів
обох статей або перевагу хлопців, дуже рідко – перевагу дівчат. На
оцінки дівчат-лідерів істотно впливають гендерні стереотипи, а також
ставлення до них учителів. Дослідження лідерів демонструють зв’язок
продуктивності їхньої діяльності зі статевою структурою групи. І хлопці,
й дівчата як лідери більш продуктивні, коли працюють із представниками
своєї статі.
Психологічні та соціальні фактори
При організації виховного процесу в середній школі учитель повинен
ураховувати певні особливості, а саме – вплив соціокультурних факторів
(стереотипна поведінка учасників педагогічного процесу), шкільне
оточення (громадськість, батьки); наявність дискримінаційних акцентів у
навчальній літературі; можливість урахування гендерного підходу через
міжпредметні зв’язки, вплив власної гендерної позиції на розвиток
особистості учнів.
Результати досліджень показали, що поведінка батьків і вчителів у
процесі соціалізації дітей диференційована за ознакою статі: хлопчикам
дається більше, ніж дівчинкам, можливостей для самостійного вирішення
проблем. Для дівчинок акцент робиться на слухняності, відповідальності
та працьовитості, для хлопчиків – на прагненні до досягнень, змаганні й
опорі на власні сили. Якщо дитина не робить того, що очікується від її
статі, її дражнять, висміюють, докоряють, іноді застосовують фізичні
покарання. У суспільстві, де жінки менш залежні економічно, відповідно
менше виражена тенденція виховання дівчинок у покірності та слухняності.
Традиційний стереотип виховання через вплив родини, засоби масової
інформації, учителів, школи, реклами, ровесників формує рольові
орієнтації, цінності та психологічні якості юнаків і дівчат.
Отже, у способі життя конкретного суспільства часто або перебільшуються,
або нівелюються розходження між статями. На думку вчених, у сучасних
соціально-економічних умовах найбільш гнучкою поведінкою в суспільстві
стає андрогінна, яка вбирає в себе все краще з обох статевих ролей та
позитивно впливає на соціальний і психологічний стан людини.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
