Прощення і вибачення

 

1 клас

 

Мета: вчити дітей: прощати від усього серця людину, яка завинила перед
ними, і забувати про її провину; визнавати свою провину та намагатися
виправити свої помилки; розвивати уміння розрізняти гарні та погані
вчинки, їх мотиви і наслідки; ввести в активний словник учнів такі
вирази: «вибач, будь-ласка», «я був неправий», «я більше так не буду»,
«я не хотів тебе образити», «мені дуже соромно»; виховувати дружні
стосунки між однокласниками, повагу до батьків.

 

Хід уроку

 

І. Перевірка знань, отриманих на попередньому уроці.

1. Бесіда.

– Що ми називаємо звичками?

– Які бувають звички?

– Чи легко набуваються добрі звички? Наведіть приклади, які добрі звички
з’явилися у вашому житті після нашого останнього уроку?

– З яким поганими звичками вам вдалося впоратись? Як ви їх подолали?

2. Розповідь учнями напам’ять вірша М. Сингаївського «Все із доброго чи
злого…».

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Первинне сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

1. Читання вчителем статті в підручнику (с. 58).

– Знайомство з повчальною оповіддю про батька і двох синів (до слів
„став син і пішов до батька свого…»)

Проблемне запитання:

– Як ви гадаєте, батько дуже розсердився на сина? – Чи покарав він його?

2. Читання другої частини.

– За що батько так пожалів свого сина і зовсім не сварив його?

3. Підвести учнів до висновку: Батько простив від усього серця свого
сина, який дуже завинив перед ним, бо такою великою була його
батьківська любов. Так і Отець Небесний прощає, приймає до себе грішну
людину, яка кається, і радіє за неї.

Що ж таке каяття?

Коли ми провинилися перед кимось, потрібно не тільки попросити у цієї
людини вибачення, але й у душі покаятися за цей недобрий вчинок. Якщо ми
це зробимо, то нам стане легше і ми не будемо згадувати про цей випадок.

Уявіть собі повітряну кулю, якщо в ній багато зайвого вантажу, вона
ніколи не підніметься в небо. Так і людина. Коли ми каємось, Бог
віднімає у нас гріхи і ми стаємо духовно вищі.

4. Робота з картиною Рембрандта «Повернення блудного сина».

U

Ue

TH

a

o

o

oe

o

` b v x ® ° U Ue Ue

TH

Ue

a

o

o

b x ° Ue TH

ІІІ. Закріплення та осмислення знань.

1. Наведіть приклади, коли треба прощати, а коли просити пробачення.

2. Які слова допоможуть попросити пробачення?

Розіграти ситуації вибачення та прощення за те, що забув (див. мету
уроку) вдома книжку, яку позичав «на день» у Семена, свого сусіда по
парті.

– Знову забув? – Ледве не плачучи запитав Семен. – Я слово дав у
бібліотеці її не затримувати!

– Завтра принесу. Пробач будь ласка…

Василько завжди так ввічливо, так щиро просив вибачення, що довго на
нього ніхто не гнівався. Штовхне дівчинку так, що вона у сльози. Враз
руку до серця притисне:

– Пробач, будь ласка! Я ненароком! Більше не буду!

Дівчинка шморгне носом і побіжить далі. А потім весь день розповідає
подругам:

– Цей Василько такий ввічливий, такий ввічливий…

А Василько за хвилину вже іншій дівчинці ніжку підставить. І враз своє
улюблене: «Пробач, будь ласка!» Помітили хлоп’ята, що все частіше він
промовляє: «Вибач, будь-ласка!» То уроки не зробив, то запізнився, то
товариша підвів… І щоразу, мов приказка:

– Пробач, будь-ласка, я більше не буду!

Образились однокласники: Василько – ввічливий хуліган. Треба його
провчити!

Наступного дня на першій перерві Грицько, пробігаючи повз Василька,
досить сильно штовхнув його.

– Ти чого? – здивувався Василько.

– Пробач, будь-ласка! – приклав до серця руку Грицько. – Я більше не
буду.

– Гм… – розгнівався Василько – Так, не будеш? – І враз ледве не впав
від поштовху Сашка.

– Я, здається, тебе зачепив? – запитав хлопець, – пробач, будь-ласка! Я
більше не буду.

Так почалися страждання Василька.

Йому забули повернути зошит, хтось потягнув щоденник, переплутав
куртки… І всі перед ним вибачалися, обіцяли, що більше не будуть, і на
наступній перерві все починалося спочатку.

Якось, виходячи зі школи, Василько зашпортався за чиюсь ногу і влетів у
кучугури. Десь згори він почув ввічливе: «Пробач, будь ласка».

А коли він виліз та обтрусився, то побачив, що його портфель висить на
дереві, а на ньому крейдою написано: «Пробач, це випадково. Більше не
будемо».

Похожие записи