Сценарій випускного вечора

Прощальний вальс

 

Святково прибрана актова зала. Під тиху музику ведуча звертається до
присутніх.

 

Ведуча: Доброго вам вечора, шановні батьки, вчителі, гості! Здається, що
тільки вчора пролунав останній дзвоник, позаду — напружена пора іспитів,
і ось — випускний бал, до якого одинадцять років, як по східцях,
довелося підійматися нашим випускникам.

 

Ведучий: Одинадцять шкільних років… Як непомітно вони промайнули!.. І
незабаром усім нашим колишнім школярам доведеться складати перший
власний іспит на дорослість.

 

Ведуча:

Сьогодні музика лунає гучно в школі,

І тоне в квітах урочистий зал.

В очах у кожного — і радість, і надія,

В нас випускний — шкільний останній бал!

 

Ведучий:

Вітаємо всіх вас на нашім святі, —

Воно і смутком, й радістю дзвенить,-

Це свято зрілості і свято розставання,

Майбутнього прекрасна світла мить!

 

Ведуча:Шановні гості! Вчителі, батьки, друзі та рідні наших випускників!
Всі ми із хвилюванням чекаємо на урочисту мить.

 

Ведучий: У ваших очах відбивається сотня відтінків людських почуттів. У
них — турбота і радість, збентеження і хвилювання, сум і надія. І лише
байдужості в них нема.

 

Ведуча: Адже кожен, хто сидить у цій залі, доклав зусиль для того, щоб
наблизити це свято.

 

Ведучий:

Дорослими вже стали наші діти,

Їх повноліття і тріумфу час настав!

Запросимо випускників востаннє

Зайти у цей знайомий, рідний зал!

 

Ведуча:Вітаємо їх гучними оплесками та запрошуємо до святкової зали
випускників …….. року!

 

Лунає музика, по черзі заходять випускники з класними керівниками.
Ведучі оголошують клас і його керівника, потім говорять слова під час
руху випускників.

 

Ведучий: Ідуть випускники. Поряд із ними — їх класний керівник.
Погляньте на ці знайомі обличчя, які ніби подорослішали за один день,
адже саме сьогодні вони переступають межу дитинства…

 

Ведуча:Зі святом вас, дорогі випускники, шановні батьки, вчителі, гості,
всі присутні у цій залі! Такого свята немає в жодному календарі. Воно
буває лише раз у житті кожної людини, кожного із нас. Надходить день,
коли доводиться пережити водночас і світлий сум, і біль розлуки з
людьми, без яких не уявляєш свого життя, і ще — від передчуття зустрічі
з невідомим, поки що, майбутнім.

 

Ведучий:

Ви — молоді і повні сил,

Не вистачає, мабуть, крил,

Ви б рідну землю облетіли

І свої душі збагатили

Любов’ю, милосердям, теплотою,

Щоб жити в радості з метою

Красу творити і добро творити,

Де б не були ви, всюди пам’ятайте,

Що ви — ЛЮДИ…

 

Ведуча: Через усе життя ви пронесете пам’ять про рідну школу. У хвилини
радості та смутку хай оживають у ваших душах ці слова.:

 

Подає в ранковій тиші школа

Дзвоника останні позивні…

І на серці терпко, як ніколи:

Ти ще учень й одночасно — ні.

Не було щасливішого в світі…

І старий учитель — стріхи брів —

В юнім колі, в білому зацвітті

Молодо і сам собі зацвів.

І ця Танька, Танечка, Тетяна,

В котру був закоханий весь клас,

Підійшла до тебе і неждано

Запросила на прощальний вальс.

Прощавай, шкільна скрипуча парто,-

Шхуна у країну добрих знань!

Шкодувати рано ще й не варто,

Бо у серці тисяча бажань.

Як не думав — не знайшлося слова.

Може, й ні до чого тут слова?

Рук торкалася коса шовкова —

І хмеліла в танці голова…

Ой, куди світанок дня покличе,

Поведе куди він завтра нас?

І щемить чекання на обличчі,

І звучить шкільний прощальний вальс..

 

Ведучий: Випускний вечір …….. року оголошується відкритим! (звучить
гімн)

 

Ведуча: На нашому святі присутні такі гості: …………

 

Ведуча: Минає дитинство… І залишаються від нього тільки звуки, які
наближають до класу кроки вчительки, скрип крейди, шум дощу, і аромат,
аромат квітів учителям на прощання. Настане світанок, відкриються двері
школи, вийде щаслива зграя випускників і всі розійдуться по домівках.
Назавжди.

 

Ведучий: Але в якийсь момент всі зрозуміють, які прекрасні люди 11 років
навчались поруч із вами, отримували оцінки, сиділи за однією партою,
таких уже не зустрінеш…

 

Ведуча: Слово для привітання надається директорові школи.

Очікуванням кожне серце б’ється,

Надії вогник ще в очах не згас,

Директорові слово надається,

Він сьогодні з радістю вітає вас.

 

Ведуча: Закінчується прекрасна шкільна пора. Невпинно лине час,
відраховуючи секунди, хвилини, години, тижні, місяці, роки…

Слово для зачитування наказу про видачу атестатів надається заступнику
директора з навчально-виховної роботи.

 

Ведучий:

Школо… В районі ти — невеличка держава,

Пишаєшся не кількістю, а славою

Тих учнів, що навчались “на відмінно,”

Нагородити їх потрібно неодмінно.

(вручення атестатів медалістам)

 

Право першими отримати атестати та й ще медалі за особливі успіхи у
навчанні надається кращим випускникам школи:………..

 

Слово мають випускники.

 

1-й випускник.

Шкільне дитинство дзвоником злетіло,

Доросле починається життя.

Нам щойно атестати вручили —

Путівку в невідоме майбуття.

 

2-й випускник.

Ще мить — і назавжди залишимо школу,

Підемо усі в самостійне життя,

Та рідний поріг не забудем ніколи,

До нього серця наші знов прилетять.

 

3-й випускник.

Тепер уже прийшла пора прощання,

і ми сьогодні трішечки сумні.

За наше виховання і навчання,

Спасибі, дорогі учителі!

 

4-й випускник.

Як швидко шкільні роки пролетіли,

Неначе вчора ми були такі малі.

За те, що нас любили й розуміли, —

Спасибі, дорогі учителі!

 

5-й випускник.

Бувало, біля дошки ми “німіли”,

Забувши теорему чи вірші,

Спасибі, що ви лагідно сварили,

Шановні, дорогі учителі!

 

6-й випускник.

Та кожним роком впевненішим кроком,

Ми переходили із вами з класу в клас,

За ваші ласку і за нас тривогу

Ми полюбили ніжно й щиро вас.

 

7-й випускник.

За те, що ви були за батька й матір,

Учили чесно жити на цій землі,

Що нам не поспішали двійки ставить,

Спасибі, дорогі учителі!

 

8-й випускник.

Вже позаду залишились уроки,

Екзамени нам більше не здавати,

Минуло одинадцять років,

І нам сьогодні хочеться сказати…

 

9-й випускник.

Що будемо ми чесно в світі жити,

Творити, мислити, як ви учили нас,

Свій край безмежно й віддано любити,

Як це робив славетний наш Тарас!

 

10-й випускник.

І в день такий, — урочистий, святковий,

Дозвольте вашу працю вшанувати,

І квіти ці, принесені сьогодні,

Від всього серця вам подарувати.

 

Ведуча:

Настає врочиста мить!

Має бути тихо, як ніколи.

Щоб атестати вам вручить,

Слово має директор школи.

(вручення атестатів)

 

Ведучий:

О мить прекрасна, зупинись,

Годиннику, не йди так швидко,

Бо зараз вручать атестат, —

І що ж тоді? Прощай, дитинство!

 

(атестати отримують учні …………. класів)

 

Ведуча: Ну ось, здається, і все. Школу закінчено. Уроків більше ніколи
не буде…

 

L X ?

H L \ ¦ ae 2

?

?

a

?: Дивне все-таки слово “ніколи”. Все буде: інститут, сім’я, діти,
робота, а ось школи… вже не буде — і дитинства також не буде.

 

Ведуча: Дитинство минуло. Воно відходило по краплині, тихо й непомітно,
з першими літерами на дошці, з коротеньким платтячком, з пронизуючими
дзвінками, які дорожчі за всі теореми на світі, зі знайомим, звичним
голосом першої вчительки.

 

Ведучий: Пам’ятайте її завжди. Вона, як мама і тато, — єдина і
неповторна, тому що — перша. Це до вас, шановні …… звернено зараз
вдячні погляди ваших дітей. Подивіться, які вони красиві і зовсім
дорослі. (Слово надається першій вчительці ……

 

Ведуча: (перша вчителька піднімається на сцену, ведуча говорить слова,
тихо звучить “Пісня про вчительку”)

 

Це сталося раптово:

В морі квітів і звуків

З теплих матусиних рук

Вчитель узяв ваші руки,

Він увів вас у перший клас,

Але найдивовижніше те,

Що ваші руки і зараз у руках вашого вчителя.

Жовкнуть сторінки книжок,

Але ви — його учні тоді, зараз і навіки.

 

(виступ першої вчительки)

 

Ведучий: У минулому залишилися звуки останнього дзвоника. Нелегкий шлях
довжиною в дитинство ви пройшли з того дня, коли вперше впевнено і
сміливо взяла вас за руку ваша “класна мама”.

 

Ведуча: Ви пам’ятаєте ту мить? Були ви тоді смішними п’ятикласниками,
які міцно трималися за руки мам. І ось промайнуло сім років…

 

Ведучий: “Учитель — сіяч, що засіває добром ниву”, — так сказав про
невтомного сіяча доброго, розумного й вічного видатний педагог Олекса
Духнович. Сказав багато років тому, але плин часу невладний над мудрістю
та життєвістю думки, бо невтомно і щедро засівають освітянську ниву
педагоги нашої школи. Вони розуміють, що все, до чого пригорнулося
дитяче серце на зорі життя ,- добро, справедливість, совість, честь, —
залишиться у ньому назавжди.

 

Ведуча:

Завжди поруч бути звик

Строгий класний керівник…

В теплих долонях плекав пташенят,

Не сподіваючись щирих подяк,

Виросли діти на радість батькам,

Щиро сьогодні дякують вам!

 

(виступ класних керівників)

 

1-й класний керівник:

Як же час пролітає швидко…

Наші діти так скоро ростуть…

Білі плаття, як крила лебідки,

Вас у вальсі легкому несуть.

 

2-й класний керівник:

У вальсі юність кружляє чудова,

І наповнився щастям зал.

Перший раз, як Наташа Ростова,

Ви сьогодні прийшли на бал.

 

3-й класний керівник:

Перший бал! Зашарілі й ніжні!

Як збентеження подолати?

Мов лебідоньки білосніжні,

Ви збираєтесь відлітати…

 

4-й класний керівник:

І на досвітку, як проміння

Сонце ясного забринить,

Ви гніздо своє неодмінно

Вже покинете, щоб летіть…

 

Ведуча: 17, 18 чи 20 років тому зустрілися Він і Вона, поєднали свої
долі, а сьогодні їх діти стали випускниками… Кожен ваш день починався
з маминого ніжного поцілунку і батькового теплого погляду.

 

Ведучий: Як добре, що вони так зустрілись у житейському морі, знайшовши
за темними туманами берег своєї любові із хвилями тривог…

 

Де б не був, вертаюся думками

До рідні, до батька і до мами.

Як вони о цій лихій годині,

Коли так нелегко Україні?

Звідки носять воду у господу,

Що збирають з поля і городу?

І які їм сняться сни ночами

У милому домі між садами?..

 

Ведуча: За мудре виховання дітей подяки батькам вручає директор школи.

 

Слово батькам!

 

Ведучий: (коли батьки піднімаються на сцену)

Мати йде…

Тихо йде…

У болючій своїй сивині.

Сонцем палить

Слово ніжності та доброти — “Мати”.

Світлом її усміхається поле весні.

Руки її — щоб добро голубіло в зеніті,

Губи її — щоб не згасли розрада і сміх…

Всі ми, усі материнським теплом обігріті.

Тож шануймо й возвеличуймо її.

 

Ведуча:

Усі мовчіть — щось мати скаже,

Цвітуть притишено слова.

Вони із веселкових вражень,

З любові, що в душі жива.

Зійшлися діти всі до школи,

Де хліб, як доля, на столі…

Усі мовчіть: говорить Мати

Вустами неба і землі!

 

(виступ батьків)

 

Ведуча: Знову просимо тиші довкола. Знову слово директору школи.

(директор школи вручає подяки батькам за зразкове виховання дітей)

 

Ведуча: Настав хвилюючий момент, час прощання винуватців сьогоднішнього
вечора з учителями, школою…

Ну от і всі, що виступить хотіли,

Напутнє слово промовляли…

Випускники, тепер ви вже дорослі стали,

Тож гідну відповідь умійте дати…

 

(концерт випускників)

 

Ведуча: Прощальний вечір… Скільки в ньому спогадів, мрій і сподівань,
радості та смутку, світлої печалі… Які щемливо-ніжні почуття охоплюють
душу! Сьогодні школа в сяйві квітів і святкового вбрання випускників
ніби притихла, щоб попрощатися з вами, провести вас у далеку дорогу, яка
називається “дорослим життям”.

 

Класні керівники:

Сьогодні ви зі світлою печаллю

Ступили всі через шкільний поріг…

Хай буде вам безмежний вальс прощальний

Провісником незвіданих доріг.

 

Якщо сили в дорозі покинуть,

Рідний дім, рідну школу згадайте…

Хай сюди всі думки ваші линуть —

І до нас ви частіш завітайте!

 

Нехай у домі вашім завжди буде світло,

Хай люди усміхаються привітно,

Нехай земля квітчає шлях до школи!

Здоров’я вам, надії та любові!

 

А ще вам — довгих літ і море квітів,

Хай кличуть вас осяяні дороги.

Сміливо йдіть, наші дорослі діти,

В шляхи життєві від шкільних порогів!

 

Як свято дитинства, кінчається казка,

Як стрічка кіно, обриваються сни,

І, не сподіваючись вже на підказку,

Проблеми вирішувать сам мусиш ти.

 

В.1: Буде важко — кріпись!

 

В.2: Буде гірко — не плач!

 

В.1: Буде вітер — не гнись!

 

В.2: Не уникнуть невдач…

 

В.1: Якщо горе — дивись!

 

В.2: Якщо сльози — утрись!

 

В.1: Якщо страшно — держись!

 

Разом: Знай: життя треба” жить”!

 

Ведуча: Покидаючи шкільний “ острів скарбів”, пам’ятайте: справжні
скарби — це скарби вашої душі: доброта, щирість, совість.

Кожен із вас має свою найзаповітнішу мрію. Цінуйте її, любіть, боріться
за неї — і тоді в життя кожного увійде червоний вітрильник надії. А ці
вітання, дорогі випускники, прийміть як талісман удачі.

 

Стільки літ промайнуло відтоді,

Як косички злилися в косу…

Ви побачили вперше сьогодні

В чистім погляді чисту сльозу.

Світ багатий на добрих людей,

Та вдивляйтесь ровесникам в лиця.

Може, більше ніколи й ніде

Вам не випаде з ними зустріться.

Все, що здійснилось,Все, що наснилось,

Вічно вам буде зоріть,

Те, що зоріло, Вам серце зігріло,

Не розгубіть, не розгубіть…

 

Ведучий: Дякуємо всім, хто цінує, поважає колектив середньої ………
школи, і всім тим, хто прийшов до нас на свято! До нових зустрічей!

Похожие записи