Реферат на тему:

Проблеми професійної підготовки нової генерації вчителів іноземної мови

Професійна підготовка вчителів як самостійний феномен базується на
певній системі цінностей. Їх пов’язаність з буттям здійснюється завдяки
культурі, вихованню.

За словами К.Д. Ушинського, “педагогіка, маючи справу з реальною
людиною, повинна грунтуватися на всебічному пізнанні”[ ]. Тільки
через глибоке пізнання людини можна планувати майбутню будь-яку впливову
діяльність.

Базові цінності в процесі виховання, на думку багатьох дослідників,
значною мірою відбивають суспільні уявлення про дитину, що змінювалися й
еволюціонували. Відповідно змінювалось і розвивалось суспільне
розуміння функції вчителя-носія і виразника тих цінностей, що лежать в
основі суспільного життя.

У процесі цілеспрямованої педагогічної діяльності вчителю завжди
потрібно було навчати, розвивати і виховувати дитину.

На порозі ХХІ століття постає завдання визначення стратегії
співробітництва, розробки спільних підходів до “гармонізації” ціннісних
орієнтацій, змісту, форм і методів освіти. Настав час відмовитися від
функціональної освіти, яка цілковито перетворює життя людини лише на
підготовку до майбутніх соціальних функцій.

Роль вчителя за такого підходу вже не може полягати тільки в передачі
учневі набору вмінь для майбутнього здійснення наперед визначених
соціальних функцій. Нові наукові відкриття стосовно сутності й
закономірностей розвитку дитини ведуть до аргументації зміни шляхів
педагогічного забезпечення цього процесу в межах навчання і виховання.
Установки на забезпечення внутрішнього розвитку дитини, зміцнення її
психічного здоров’я, формування розуму, а не просто озброєння знаннями,
носієм яких є вчитель, потребують нових концептуальних засад підготовки
вчителя до педагогічної діяльності.

Сьогодні націленість шкіл тільки на навченість приводить до деформації
виховання учнів, до інтелектуального споживацтва на шкоду моральності.

У зв’язку з цим нову парадигму професійної освіти майбутніх учителів
іноземної мови можна представити таким чином: по-перше, те, що тільки в
зовнішній дії виявляється як справжня навченість так і вихованість
студента. Отже, необхідно перебудувати навчально-виховний процес вищого
педагогічного навчального закладу так, щоб у ньому багато часу займало
не пасивне сприйняття навчальної інформації в умовах “словесної сидячої
педагогіки”, а активна, самостійна, в тому числі науково-дослідницька
діяльність студентів.

По-друге, управління регулювання самодіяльності майбутніх учителів
іноземної мови слід вести таким чином, щоб викладачу можна було
здійснювати перехід від рівня репродуктивної діяльності студентів (за
зразком) до активно-творчої.

По-третє, якщо ми говоримо про творчі вчинки, то в центрі роботи вищого
педагогічного навчального закладу повинно бути виховання цілісної
особистості майбутнього вчителя.

Виховання в загальноосвітньому навчальному закладі має дві
взаємопов’язані сторони. Одна – педагогічний вплив вихователя, учня,
колективу, друга – готовність вихованця сприйняти й усвідомити основні
психолого-педагогічні закономірності та особливості виховного процесу.
Зокрема, необхідно передусім ураховувати, що спосіб поведінки людини
визначається, з одного боку, безперервним зовнішнім впливом на неї, а з
другого – її природженими та набутими індивідуальними якостями й
внутрішнім психічним станом.

Виховний процес, керований вчителем – це досить складний вид його
діяльності, в якій постають різні проблеми, потреби й інтереси, що
вимагають морального регулювання. Тому саме педагогічна мораль,
регулюючи стосунки, що складаються під час роботи вчителя, виступає
внутрішньою силою, яка створює необхідні умови для співробітництва й
активної діяльності всіх суб’єктів виховного процесу, багатократно
посилюючи його ефективність.

Людина формується в такій природній структурі: людина – родина – нація
(держава) – вселюдство. Вже в родині людина має в чомусь себе
обмежувати, саме тут вчиться долати себе, з родинного життя людина
виходить у розмаїте громадське середовище, яке теж вимагає від неї
певної поведінки, передбачає засвоєння певних цінностей тощо. І,
наприкінці-кінців, людина повинна визнавати вже загальнолюдські цінності
поряд з тим, щоб почувати себе все ж таки причетним до своєї нації, але
визнаючи ті загальнолюдські цінності, що лежать в основі моралі.

Особливого значення ця проблема набуває у зв’язку з організацією шкіл
нового типу, зокрема, ліцеїв, гімназій, коледжів тощо та збільшенням у
них годин іноземної мови. За цих умов збагачується статус
вчителя-вихователя, який повинен у своїй діяльності поєднувати функції
вчителя-предметника.

Отже, творче розв’язання завдань морального виховання потребує від
учителя іноземної мови постійного вдосконалення професійної й
морально-виховної підготовки.

Професійна діяльність педагогічних кадрів є неперервним процесом
розв’язання навчально-виховних завдань, спрямованих на розвиток
особистості дитини. Її ефективність значною мірою визначається
сформованістю ціннісних орієнтацій майбутнього педагога. Реальні потреби
гуманізації освіти передбачають творчу, вільну діяльність особистості
майбутнього вчителя, спрямовану на прогресивний розвиток нації. А це
потребує орієнтації викладачів вищих педагогічних навчальних закладів
освіти на необхідність кардинальної гуманізації виховного процесу, на
створення умов для самореалізації майбутнього вчителя іноземної мови як
суб’єкта морально-духовної відповідальності за майбутнє.

На сьогоднішній день кінцева практична освітня й розвиваюча мета
навчання інозенмої мови у вищому педагогічному навчальному закладі
формулюється як розвиток особистості педагога, який спрможний брати
участь у іншомовному міжкультультурному спілкуванні та навчати цьому
учнів шляхом формування у нього поряд з іншомовною комунікативною
компетенцією соціальної компетентності й досвіду у сфері
взаєморозуміння, толерантності, побудови спільного європейського дому,
культурного розмаїття водночас із збереженням власних культурних
надбань.

Мова — засіб спілкування з іншими людьми. Уміння володіти іноземною
мовою розглядається не тільки як здобуття переваги з інструментальної
точки зору, оскільки збільшуються можливості спілкування особистості,
але як дійсне культурне й особисте її збагачення. Це означає, що
гуманітаризація процесу засвоєння іноземної мови допоможе утвердити в
свідомості та поведінці учнів норми і правила загальнолюдської моралі.

Для ефективного застосування безпосередніх професійних функцій педагогу
необхідно володіти якостями особистості, які б забезпечили йому
можливість якомога продуктивніше налагоджувати контакти зі своїми
вихованцями. Ці якості визначені академіком АПН України І.Д.Бехом як
“інтерсоціальні здібності”, є необхідними й професійно значущими
якостями особистості педагога.

Адже, ніяке знання навіть найвитонченіших прийомів психологічного впливу
не допоможе педагогу, якщо він випустить із виду, що його особистість є
об’єктом постійного спостереження і зворотньої дії з боку його
вихованців.

Визначаючи сутність морального виховання А.Маслоу стверджує, що головне
завдання педагога полягає у відкритті призначення, долі кожного, у тому,
щоб допомогти людині виявити те, що у ній закладено, а не вчити її ,
“виливаючи” у певну форму, що продумана кимсь іншим раніше.

Навчання, за дослідником, що направляється “ззовні”, повинно поступитися
навчанню, що направляється “зсередини”, завдяки чому відкривається шлях
до самоактуалізації особистості.

Отже, головною метою сучасної освіти є формування людяної особи, яка
прагне до самоудосконалення і спроможна вийти за межі своєї культури і
стати громадянином світу.

ue th ?

?

th ?

ue

Отже, важливим критерієм сучасної педагогічної науки та практики є не
тільки досконалий рівень професійної соціалізації вчителя, а й
спрямованість його духовної свідомості, моральної культури, що виконує
гуманізуючу, виховну функцію в суспільстві.

Моральне виховання у вищому педагогічному навчальному закладі
ґрунтується на засвоєнні програмного матеріалу, передбаченого
навчальними планами з окремих предметів і дисциплін. Кожний викладач має
застосовувати з цією метою свій предмет.

Для нас становить інтерес узагальнений варіант найважливіших рис
педагогічної креативності, запропонований відомим ученим України
С.О.Сисоєвою [ ]:

— високий рівень соціальної і моральної свідомості;

— пошуково-проблемний стиль мислення;

— розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння
аналізувати, обгрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо);

— проблемне бачення;

— творча фантазія, розвинене уявлення;

— специфічні особистості якості (сміливість, готовність до
ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість,
ентузіазм);

— специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє “Я”,
бажання бути визнаним), творчий інтерес, захопленість творчим процесом,
прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах
праці);

— комунікативні здібності;

— здатність до самоуправління;

— високий рівень загальної культури і високий рівень моральної
культури.

Важливе місце у системі підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до
морального виховання учнівської молоді займає засвоєння основних
закономірностей процесу морального виховання: єдність виховання і
самовиховання (правильно організоване виховання, звичайно, стимулює
самовиховання, відкриває шляхи до вдосконаленння особистості);
залежність результатів від способів організації суспільно-корисної
діяльності учнів; залежність ефективності роботи від міри активності
вихованців; залежності результатів виховання від характеру спілкування
вихованців із оточуючими людьми; єдність і взаємозв’язок методів і
засобів виховання.

Комплексність морального виховання зумовлена тим, що воно не може бути
порційним як навчальний процес. Виховувати окремі якості людини в
послідовності й черговості, як це має місце при вивченні певних порцій
навчального матеріалу, фактично неможливо. Майбутніх учителів іноземної
мови доцільно націлювати на реалізацію комплесного підходу до морального
виховання учнів. Цілеспрямована послідовна реалізація комплексного
підходу до виховної роботи передбачає поєднання різних її напрямів,
вибір оптимальних засобів, які формують в учнів різні види соціальної
активності – пізнавальної, трудової, громадської, що впливали на
формування їх світогляду, моральну свідомість і поведінку.

Ціннісно-орієнтаційна діяльність майбутнього вчителя іноземної мови, що
зумовлюється ідейно-моральними установками як різновидами психологічних
властивостей є складовою морально-духовного, аксіологічного потенціалу
особистості. Аксіологічний потенціал особистості, що визначається
потребово надбаною нею в процесі соціалізації системою ціннісних
орієнтацій в моральній та іншій сферах, тобто її ідеалами, життєвими
цілями, впевненнями і спрямовуваннями.

Реалізація цінностей навчальної діяльності слугує важливою умовою
закріплення ціннісних орієнтацій, що віддзеркалюють відношення до
трудової діяльності.

Рівень цивілізованості й соціального розвитку будь-якого суспільства
визначається, перш за все, глибиною й багатством його матеріальної й
духовної культури, що вміщує як історичні цінності так і цінності
творчих зусиль сучасників.

У системі освіти специфічна роль належить вищій школі. Будучи одним з
видів порофесійної освіти, вища школа виконує багаточисельні
загальнокультурні функції, формує й розвиває трудову й
суспільно-політичну активність молоді, її світогляд, мораль, забезпечує
умови для всебічного розвитку особистості майбутнього спеціаліста, який
спроможний успішно сприяти соціальному й науково-технічному прогресу
суспільства.

У вищих педагогічних навчальних закладах майбутньому вчителю включитися
у у процес моральних дій по прилученню до морального виховання допоможе
модифікована професіограма у педагогічній діяльності (на основі
професіограми, запропонованої дослідниками Г.І.Корольовою та
Г.О.Петровою), що включає компонент морального виховання. Основу
змістовного наповнення цього компоненту складають:

моральна спрямованість особистості майбутнього вчителя іноземної мови:

— високорозвинений моральний ідеал;

— моральна активність учителя як необхідна складова активної
життєвої позиції, активне ставлення до морально-духовних цінностей;

— інтерес до моралі, до її витоків, до практичних проблем
моральності;

— потреба в активній освіті, самоосвіті і самовихованні
морального спрямування;

— органічне поєднання інтересу до профессіонально-педагогічної
спрямованості з інтересом до проблем моральності;

рівень морально-духовної культури:

— розуміння сутності та специфіки морально-духовної свідомості,
моральної діяльності;

— обізнаність із сучасною теорією морального виховання і
використанням педагогічних принципів, форм, методів і засобів морального
виховання;

практична підготовленість учителя, що уможливлює забезпечення високого
рівня морального виховання учнів:

— володіння методикою морального виховання в усіх формах
навчально-виховного процесу (уроках, факультативах, гуртках та інших
позааудиторних заняттях);

— організація позааудиторних заходів морально-духовного
спрямування на засадах етнопедагогіки (свята, творчі зустрічі, виставки,
вечори, екскурсії, презентації та ін.);

культура поведінки вчителя:

— педагогічний такт, цілеспрямованість, любов і повага до
вихованців;

— мовно-етикетна культура вчителя;

— уміння педагогічного спілкування;

— створення “морального середовища”, моральної аури, що сприяє
розвитку моральної особистості майбутнього вчителя;

психічні процеси вчителя, що забезпечують високий рівень морального
виховання:

— високорозвинений моральний ідеал;

— гармонія наочно-образного і логічного мислення;

— високий рівень розвитку емоційно-почуттєвої сфери, сприймання,
відтворюючого і творчого уподобання;

— наявність і використання професійно-педагогічних здібностей.

Отже, вчитель іноземної мови формує нову генерацію, яка усвідомлює
цінність кожної культури, кожної особистості й кожного природного
організму в спільному, глобальному житті, завдяки чому відбувається
формування громадянина України на загальнолюдських і національних
цінностях, в тісному зв’язку освіти з народним педагогічним досвідом.

Тільки вчитель іноземної мови в змозі зробити справді прекрасну справу:
зіставити думки і сподівання народів двох країн у важливому
ціледосягненні – вихованні Людини.

Література:

Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. –
С.5.

Маслоу А. Психология бытия.- М.: Ваклер, 1997. – 300с.

Разум сердца: Мир нравственности в высказываниях и афоризмах
/Сост.Назаров В.Н., сидоров Г.П. – М.:Политиздат, 1988.- С.322.

Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня.
– К.: Поліграфкнига, 1996.- 406с.

Похожие записи