Реферат на тему:

Проблеми формування особливостей професійного мовлення студентів
економічних спеціальностей

Процес національного відродження українського народу позначився
корінними змінами в усіх сферах суспільного життя. У сфері вищої освіти
набула актуальності проблема впровадження нових напрямків, змісту,
методів та форм підготовки студентів до професійної діяльності. Саме
тому помітне місце на сучасному етапі реформування всіх ланок школи
займають процеси посилення інтенсивності й ролі інтеграції як
синтетичного бачення досліджуваних феноменів, явищ, предметів в
організації процесу навчання.

Існує велика кількість видів інтеграції: за методами, прийомами,
способами, рівнями, напрямками. Це ціла галузь науки, яку умовно можна
назвати структурною методологією інтеграції. Сучасна система освіти
дозволяє використовувати далеко не всі види інтеграції. Результати ж
застосовуваних на практиці видів інтегративного навчання проявляються
перш за все в розвитку творчого мислення молоді, сприяють не тільки
інтенсифікації, систематизації, оптимізації її навчально — пізнавальної
діяльності, але й оволодінню культурою (мовленнєвою, етичною,
історичною, економічною, філософською тощо). А за типом культури можна
визначити й тип свідомості людини, тому інтеграція так актуальна й
необхідна в сучасній освіті. Більшість дослідників (В.Голвнер,
В.Шубинський, А.Католіков, Л.І.Гетман. Ю.І.Чекан, В.Н.Максимова та ін.)
єдині у визначенні цілей та результатів інтегрованого навчання.

У нашій статті ми спробуємо показати інтегративні відносини мови та
економіки в системі вищої освіти як двох елементів цілісної системи
наукового знання.

Мова — як фундамент, на якому побудовано суспільні відносини, „як один
із факторів самоорганізації нації, є важливим критерієм духовності,
культури, освіченості народу і студентської молоді зокрема” [2, 73].
Затверджені 8 вересня 1997 року Постановою Кабінету Міністрів України
„Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української
мови” передбачають широке впровадження української мови у сферу ділових
стосунків, виробництва, науки, освіти [1,37]. Отже, вивчення
літературної мови, її норм, опанування майстерного володіння мовою в
усіх практично актуальних для спеціаліста сферах спілкування – це
невід’ємна частина професійної підготовки сучасної молоді до майбутньої
діяльності. За умов інтенсивного розвитку науково-технічного прогресу,
який постійно насичує професійне мовлення новими поняттями й термінами,
основним критерієм визначення рівня культури професійного мовлення є
ступінь оволодіння професійною термінологією і лексикою.

Українське професійне мовлення перебуває на етапі становлення,
унормування. Йому властиві ознаки, що визначають рівень культури усного
й писемного ділового мовлення: правильність, комунікативна досконалість,
аргументованість, доцільність, стислість, точність. Специфіка
професійного мовлення полягає в обслуговуванні сфери виробничих
відносин, потреб спілкування між представниками однієї професії. Добре
знання мови фаху „підвищує ефективність праці, допомагає краще
орієнтуватися в складній професійній ситуації” [5, 74]. Кожна галузь
науки має свої мовленнєві особливості, що виражаються в специфічній
фаховій термінології, мовних кліше, професіоналізмах і утворюють мову
фахової галузі.

В умовах становлення України як держави з ринковим типом економіки,
ствердження приватної власності як нового елемента економічних і
соціальних відносин сучасного суспільства, розвитку міжнародних відносин
сформувалась принципово нова модель взаємодії людей з різним соціальним
статусом ? власника, з одного боку, і найманого працівника ? з іншого.
Підприємництво та малий бізнес сьогодні стали найбільш привабливими в
плані перспектив працевлаштування або започаткування власної справи
сферами професійних інтересів молодого покоління. Саме тому високий
процент випускників середніх навчальних закладів (середніх шкіл,
гімназій, ліцеїв, коледжів та ін.) при виборі напрямку для професійної
освіти віддають перевагу економічним вищим навчальним закладам.

Враховуючи вищевикладене, думку педагогів (В.Юкало, Я.Януш та ін.) про
те, що мовна освіта не може завершитися вивченням курсу української й
російської мов в середньому закладі освіти (мовленнєві процеси охоплюють
всі сфери діяльності людини і їх вивчення ? це явище безперервне), а
також той факт, що економічні відносини стали невід’ємною часткою нашого
повсякденного життя (починаючи від розрахунку сімейного бюджету
звичайною домогосподаркою і закінчуючи взаємодією політиків,
економістів, бізнесменів на рівні міжнародних відносин), потребують
обґрунтування процеси вироблення у студентів економічних спеціальностей
умінь і навичок оперування мовним матеріалом в умовах їх професійного
спілкування.

Оскільки в економіці України однією з найбільш актуальних і злободенних
проблем є становлення системи управління ринкового типу та її кадрового
забезпечення, тобто підготовка менеджерів, ми зробимо спробу
обґрунтувати необхідність розвитку комунікативної культури студентів
саме цієї спеціальності.

Кожне суспільство зацікавлене в тому, щоб інтегрувати молоде покоління в
соціальні структури своєї держави. Саме без формування прошарку
професійних управлінців неможливо гарантувати успішне здійснення реформ.

Ринок праці вимагає не лише інтегрованого фахівця, а й людини, яка
розуміє, що висока культура — це фактор успіху, конкурентноздатності, це
володіння умінням спілкуватися з людьми, входити в контакт з будь-ким;
це толерантність, здатність управляти собою, вміння працювати в
колективі, бути наполегливим, енергійним, доброзичливим, працездатним,
вміти вирішувати управлінські завдання на певному рівні своєї посади.

Диференційована підготовка керівника ? менеджера вищої, середньої і
нижчої ланки управління ? набула особливої актуальності і вимагає від
спеціаліста високої кваліфікації, організаційних навичок і здібностей,
високого рівня сприйняття, запам’ятовування і мислення, комунікативної
культури Професія менеджера ? це стиль життя, підпорядкований інтересам
справи, що потребує повної самовіддачі й самообмежень.

Головне призначення менеджменту ? вироблення і обґрунтування
різноманітних методів, способів, шляхів вирішення управлінських проблем,
які виникають або можуть виникнути під час виробничої діяльності.
Центром, ядром сучасного менеджменту є підприємницьке нововведення,
критерієм якості ? успішна практична діяльність, яка визначається рівнем
підприємливості. Обговорення, збори, телефонні розмови, службові
записки, звіти, що циркулюють в організації, є реакцією на можливості й
проблеми, які створює зовнішнє оточення.

Під час обміну інформацією виникає прямий обмін думками, поглядами,
ідеями, з’являються різні форми взаємних стосунків, симпатії, антипатії,
які являють собою міжособові стосунки. Отже, слово ? це робочий
інструмент менеджера, мовлення ? компонент його професійної
майстерності. Від правильності, точності, логічності, зв’язаності,
переконливості, емоційності, доступності висловлювань залежать
ефективність менеджера, результативність його роботи з підлеглими. Як
стверджують дослідники, мовна підготовка випускників середніх шкіл часто
не відповідає вимогам сьогодення. Особливі складності студенти
відчувають у монологічних висловлюваннях – безсистемність,
непослідовність, відсутність орієнтації на адресата. Без аргументації
висловлених думок текст втрачає зв’язність, знижуються його
комунікативні властивості [3,137].

Однією з актуальних проблем, яка стоїть перед викладачем економічного
вузу, є розвиток комунікативної культури студентів. Особливої уваги, на
наш погляд, потребують діючі програми з української мови та культури
мовлення. Адже повсюдно, замість того, щоб вивчати мову, вивчають
граматику мови. Звичайно, добре, коли економіст, бухгалтер, менеджер чи
підприємець знають правила орфографії, пунктуації, норми граматики. Але
ці знання самі по собі не спроможні забезпечити належний рівень
володіння мовою. Програма теж не передбачає завдань, які розвивали б
„мислення, уяву, емоційну сферу, зрештою, саме мовлення [2,76].
Становище, здавалося б, має змінити впровадження у 1994 році в навчальні
плани закладів вищої освіти (у тому числі й економічної) курсу „Ділова
українська мова”, який має на меті підвищити загальний мовний рівень
студентів, ознайомити їх з особливостями офіційно-ділового стилю, його
практичного застосування. Але й тут відбувається підміна процесу
опанування вмінням розповідати, переказувати, виступати, брати участь у
різноманітних мовленнєвих ситуаціях навчанням писати заяву, доручення,
розписку і т. ін.

B*

??????)?ніверсальних загальнолюдських і національних традицій
красномовства? На розвиток таких важливих якостей особистості — ознак
повноцінного члена суспільства часу в наших програмах зовсім не
передбачено. Між тим існує широке коло дисциплін, які формують
гармонійну особистість студентів, серед яких класична риторика посідає
окреме місце: „ Риторика… – найбільше для людей добра…джерело
влади”, ? писав Платон. Оволодіння риторикою як „княгинею мистецтв”,
„царицею душ” було в усі часи у всіх народів вищим щаблем освіченості,
бо сприяло розвитку ораторських здібностей, майстерному володінню
думкою, словом, етичним вчинком в усіх сферах усної комунікації. Курс
риторики читається на гуманітарних факультетах Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, де готують висококваліфікованих
спеціалістів: юристів, філософів, журналістів, економістів та ін. Адже
фахівці нової генерації мають володіти живим, ефективним, переконливим
словом як інтеграційною якістю професійної майстерності. Відсутність
курсу риторики у БГПУ, БІПі та інших ВНЗ обмежує гуманістичний потенціал
студентів, їх можливості складати мудрі, моральні промови, не вчить
благородного способу мислення, мовленнєвої дії у злагоді з Богом,
власною совістю і людьми [5,80].

Формування високої культури мовлення є невід’ємною ознакою
загальнолюдської культури. Зокрема для спеціаліста економічного профілю
культура усного й писемного мовлення є не лише відображенням його
вихованості, інтелігентності, чистоти помислів та вчинків, а й визначає
в цілому культуру його праці й, що особливо важливо, культуру взаємин у
щоденному спілкуванні в найрізноманітніших сферах мовленнєвої
діяльності: від приватного спілкування ? до спілкування на державному
рівні.

Мова обслуговує комунікативні потреби людей у різних галузях: науці,
техніці, виробництві, ділових стосунках, освіті, культурі, побуті. Мовою
користуються соціально і професійно неоднорідні групи. Кожна з груп має
свої мовні інтереси і виробляє свою власну систему спілкування. Так
виникають соціальні, професійні діалекти, жаргони, різновиди
загальнонародної мови, так звані субкоди мови.

Процес формування професійної культури економічного мовлення складається
з таких основних компонентів:

Засвоєння професійної лексики і термінології економічного фаху;

прищеплення студентам навичок роботи зі словниками, довідниками;

формування вмінь сприймання, відтворювання і створення фахових текстів
різних видів і стилів;

моделювання мовленнєвих ситуацій, які виникатимуть у майбутній
професійній діяльності;

боротьба з мовленнєвою неохайністю в спілкуванні, уникнення типових
порушень літературної мови в мовленнєвих стереотипах фахової галузі.

Щоб оволодіти цими навичками, слід засвоїти основні поняття культури
мови та споріднених з нею дисциплін (стилістика, риторика, загальне
мовознавство, історія мови, лінгвістика тексту, книгознавство,
термінознавство, лексикографія), усвідомити провідні принципи культури
користування українською мовою. Тому дуже вдалим для впровадження у ВНЗ
вважаємо курс „Культура ділової мови”, структуру якого запропонував
В.Юкало. Курс має теоретико-прикладний характер: засвоєння теоретичних
відомостей прискорює і покращує процес вироблення вмінь і навичок
оперування мовним матеріалом у типових умовах професійного спілкування.

Пропонований нами для студентів економічних спеціальностей курс охоплює
такі розділи.

1. Українська мова: історія та сучасність.

Українська мова серед інших мов світу. Мова й етнос.

Походження і розвиток української мови. Форми існування національної
мови: територіальні та соціальні діалекти, мова фольклору, літературна
мова. Становлення українського правопису. Сучасні проблеми української
мови.

2. Базові поняття культури мови.

Мова і мовне спілкування.

Мовна норма. Типи норм. Стилі мови. Поняття «культура мови».

Зв’язок культури мови з іншими дисциплінами. Комунікативні якості
культури мови.

3. Висловлювання і текст. Культура писемного сприймання.

Основні характеристики висловлювання і тексту. Будова висловлювання і
тексту. Види нотування: виписки, план, тези, конспект, реферат.

4. Культура діалогу.

Усномовне діалогічне спілкування як важливий елемент професійної
діяльності фахівця економічного профілю. Роль жестів, міміки, інтонації
в усномовному діалогічному спілкуванні. Правила мовного спілкування.
Мовний етикет: традиції і сучасність. Культура ділової телефонної
розмови.

5. Культура писемної наукової мови.

Особливості писемної мови. Основні поняття, пов’язані з культурою
продукування тексту: автор, ситуація, матеріал, адресат; ціль (мета),
ідея, предмет, тема, проблема, жанр. Етапи створення науково-мовного
твору. Структура наукового тексту. Тези. Стаття. Оформлення наукового
тексту. Бібліографія, цитати, посилання. Культура сприймання навчальної
та наукової літератури.

6. Публічний виступ і культура мови.

Види і жанри публічних виступів. Публічний виступ як форма пропаганди
економічних знань. Виступ під час наради, конференції. Підготовка і
реалізація виступу. Закони риторики. Оформлення доповіді. Засоби
активізації уваги слухачів під час виступу. Культура сприймання
публічного виступу.

7. Культура писемної ділової мови.

Зміст поняття «діловий документ». Класифікація ділових документів.
Діловодство (справочинство) в економічних закладах. Професійні ділові
документи (у відповідності до спеціальності: економіст, бухгалтер,
менеджер, підприємець). Вимоги до оформлення ділових документів.
Стандартизація ділових документів. Культура читання документації.

8. Культура терміновживання.

Термін, термінологія, термінознавство. Семантичні процеси в
термінології: омонімія, синонімія, антонімія. Особливості вживання
термінів-синонімів. Стандартизація термінології. Етапи та шляхи розвитку
української економічної термінології. Лексикографія. Економічні
словники. Терміни в різних стилях і підстилях мови.

Основний принцип групування матеріалу в курсі ? функціональний. Тобто
кожне мовне явище розглядається під час вивчення культури мови в певній
практичній сфері (наприклад, орфоепічні норми детально опрацьовуються
під час вивчення теми «Культура діалогу»). Функціональний принцип (на
відміну від групування за рівнями мови) дає можливість показати
практичну значущість виучуваного матеріалу, підвищує у студента інтерес
до засвоєння курсу.

Предметом вивчення практичного курсу української мови є мова фахової
галузі (і мовні стереотипи ? етикетні вислови, мовні кліше, терміни і
професіоналізми ? як головний компонент цієї мови). Тому дуже велика
увага під час вивчення всіх тем має приділятися засвоєнню студентами
мовних стереотипів комунікацій фахівця економічного профілю. Це
сприятиме оптимізації спілкування в економічній галузі.

Важливою ділянкою роботи під час вивчення курсу повинно бути й
опрацювання нестійких (слабких) норм літературної мови ? випадків
мовного вживання, де спостерігаються типові відхилення від норми. Ці
помилки, як правило, зумовлені впливом мовного оточення ? місцевого
діалекту, просторіччя, близькоспоріднених мов. Нестійкі норми розхитують
структуру мови, часто позбавляють її питомих національних ознак. Тому
дуже важливо, щоб мовці знали ці варіанти і в щоденному спілкуванні
«підтримували» нестійку норму, сприяли її підсиленню і переходу до групи
стійких. Особливу увагу слід звернути на типові порушення літературної
норми в мовних стереотипах фахової галузі (порушення норм наголошення;
порушення лексичних і граматичних норм у вживанні економічної
термінології, мовних стереотипів офіційно-ділової сфери, побутової
сфери; порушення у застосуванні загальновживаних стереотипів).

Отже, процес формування мовної особистості спеціаліста у сфері економіки
має такі складові:

становлення духовно-інтелектуальної особистості студентів засобами
красномовства;

формування загальної культури мовлення;

формування культури професійного мовлення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Державна національна програма „Освіта”: Україна ХХ1 століття. ? К.:
райдуга, 1994. ? 62 с.

2. Кравчук О., Кліщова О. Культура мовлення ? одна з ознак справжнього
українця //Педагогіка і психологія професійної освіти ? Львів, 1998. ?
№ 4. ? с. 77-86

3. Основы менеджмента: Учеб. пособ. / Под ред. В.С. Верлоки,
И.Д.Михайлова. ? Харьков: Основа, 1996. ? 352 с.

4. Потебня О. О . естетика і поетика слова . ? К., 1990.

5. Сагач Г. Становлення духовно-інтелектуальної особистості студентів
гуманітарного профілю засобами красномовства //Педагогіка і психологія
професійної освіти ? Львів, 1998. ? № 4. ? с. 77-86

6. Сергєєва Л.М. Розвиток комунікативної культури на уроках основ
менеджменту у вищому професійному училищі // Професійна освіта: теорія і
практика ? Харків: ХОУМЦ, 1998. ? № 1-2 (7-8). ? С. 92 -100.

Похожие записи