.

Проблема реалізації компетентнісного підходу при вивченні курсу алгебри та початків аналізу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
192 2535
Скачать документ

Реферат на тему:

Проблема реалізації компетентнісного підходу при вивченні курсу алгебри
та початків аналізу

Сьогодні формування освітніх цілей відбувається не на рівні держав, а
на міждержавному, міжнаціональному рівнях, коли основні пріоритети
освіти й цілі проголошуються в міжнародних конвенціях та документах і є
стратегічними орієнтирами міжнародної спільноти. Держави формують
освітню політику, спрямовану безпосередньо на їх інтеграцію в міжнародні
співтовариства. Зокрема це стосується Болонської декларації.

У світлі приєднання України до Болонського процесу змін потребує не
тільки процес навчання у вищій школі, але й навчання у старшій школі,
яке є невід’ємною й важливою сходинкою до вищої освіти. Саме один із
підходів до здійснення цих змін ми висвітлимо у даній статі.

Важливим нині є не тільки об’єм знань, а й уміння ними оперувати, бути
готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці,
оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати
рішення, навчатись упродовж життя. Прогресивна освітня спільнота
сьогодні ставить перед собою нове завдання – сформувати у школяра та
дорослого вміння вчитись. І якщо на рівні ВНЗ це вміння формується в
контексті приєднання системи вищої освіти України до Болонського
процесу, то у старшій школі його формуванню (й покращенню майбутньої
адаптації учнів до вимог вищої школи) сприяє компетентнісно-орієнтований
підхід до навчання.

Саме розвиток у особистості життєво важливих компетентностей може дати
людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному
просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті
освіти.

Компетентнісно-орієнтований підхід до формування змісту освіти став
новим концептуальним орієнтиром шкіл зарубіжжя.

Міжнародна комісія Ради Європи у своїх документах розглядає поняття
компетентності як загальні або ключові компетентності, базові вміння,
фундаментальні шляхи навчання, кроснавчальні вміння або навички, ключові
уявлення, опори або опорні знання.

Експерти країн Європейського Союзу визначають поняття компетентностей як
“здатність застосовувати знання й уміння” [13], що забезпечує активне
застосування навчальних досягнень у нових ситуаціях.

Відомі російські педагоги В.Краєвський і О.Хуторський розрізняють термін
“компетентність” і “компетенція”, пояснюючи, що компетенція в перекладі
з латинської “competentia” означає коло питань, щодо яких людина добре
обізнана, поінформована, пізнала їх і має певний досвід. Компетентність
у певній галузі – це поєднання відповідних знань, досвіду і здібностей,
що дають змогу обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній.

В Україні дослідження питань упровадження компетентнісного підходу в
освіті, які на рівні АПН координує її віце-президент, академік АПН
О.Савченко, систематизовано у працях професора О.Пометун. Вони охоплюють
як загальні питання компетентнісного підходу в освіті під кутом зору
формування ієрархії компетентностей (ключових, галузевих, предметних),
так і докладну розробку цих питань для освітньої галузі
“Суспільствознавство” та предметних компетентностей з історії. Ці
питання доведені до рівня критеріїв оцінювання навчальних досягнень
учнів з історії з позицій компетентнісного підходу та прикладів
відповідних тестів [8].

Система компетентностей в освіті має ієрархічну структуру, рівні якої
складають: 1. Ключові компетентності (міжпредметні та надпремедметні
компетентності) – здатність людини здійснювати складні
поліфункціональні, поліпредметні, культурнодоцільні види діяльності,
ефективно розв’язуючи актуальні індивідуальні та соціальні проблеми.
2. Загальногалузеві компетентності – компетентності, які формуються
учнем упродовж засвоєння змісту певної освітньї галузі в усіх класах
середньої школи і які відбиваються в розумінні “способу існування”
відповідної галузі – тобто того місця, яке ця галузь посідає в
суспільстві, а також уміння застосовувати їх на практиці у рамках
культурно доцільної діяльності для розв’язку індивідуальних та
соціальних проблем. 3. Предметні компетентності – складова
загальногалузевих компетентностей, яка стосується конкретного предмета.

При цьому слід мати на увазі, що кожна ключова компетентність має
“проектуватися” на загальногалузеві компетентності, які у свою чергу
мають “проектуватися” на предметні компетентності (під терміном
“проектуватися” розуміється таке визначення компетентностей нижчого
рівня, щоб вони у сукупності забезпечували компетентності вищих рівнів).
Разом із тим ключові компетентності не складаються просто з набору
відповідних галузевих та предметних компетентностей – вони інтегрують
галузеві компетентності у складну структурну компоненту, у якій елементи
пов’язані між собою різноманітними зв’язками та відношеннями.

Ключові компетентності, яких мусить набути кожен випускник
загальноосвітнього навчального закладу, на думку О.Пометун [8], такі:
навчальна, культурна, громадянська, соціальна та підприємницька
компетентності.

Який зміст ключових компетентностей? У який спосіб випускник може набути
цих компетентностей?

Навчальна компетентність – це інтелектуальний розвиток особистості та
здатність учитися протягом усього життя.

Культурна компетентність – здатність жити та взаємодіяти з іншими в
умовах полікультурного суспільства, керуючись національними та
загальнолюдськими духовними цінностями.

Громадянська компетентність – здатність захищати та піклуватися про
відповідальність, права, інтереси та потреби людини й громадянина
української держави та суспільства.

Соціальна компетентність – володіння сукупністю засобів, що дають
можливість особистості взаємодіяти з різними соціальними групами та
соціальними інститутами суспільства.

Підприємницька компетентність – володіння засобами, що дають особі
можливість ефективно організувати власну та колективну трудову й
підприємницьку діяльність.

Під час вивчення алгебри та початків аналізу у старшій профільній школі
в першу чергу формуються навчальна, культурна та соціальна
компетентності.

С.Раков увів поняття математичної компетентності та розглянув процес
формування математичних компетентностей учителя математики на основі
дослідницького підходу з використанням інформаційних технологій,
визначив основні математичні компетентності та напрями їх набуття.
Л.Зайцева розглянула процес формування елементарної математичної
компетентності старших дошкільників. Актуальна ж проблема реалізації
компетентнісного підходу при вивченні різних розділів математики нині
лише починає розглядатися. У першу чергу ця проблема потребує вирішення
і стосується старшої профільної школи, яка є проміжною ланкою між
основною та вищою школою.

gd¤Ok етувати отримані результати, оцінювати похибку обчислень” [9; 5].

Ми дотримуємося позиції С.Ракова, який відносить математичні
компетентності до предметно-галузевих, оскільки “математика займає
цілком особливе місце у системі знань людства, виконуючи роль
універсального та найпотужнішого методу сучасної науки” [9; 5]. Автор
виділяє такі предметно-галузеві математичні компетентності: процедурна
компетентність – уміння розв’язувати типові математичні задачі; логічна
компетентність – володіння дедуктивним методом доведення та спростування
тверджень; технологічна компетентність – володіння сучасними
математичними пакетами; дослідницька компетентність – володіння методами
дослідження соціально та індивідуально значущих задач математичними
методами; методологічна компетентність – уміння оцінювати доцільність
використання математичних методів для розв’язування індивідуально і
суспільно значущих задач.

У курсі алгебри та початків аналізу ми зосередили свою увагу на
формуванні в учнів процедурної, логічної та технологічної
компетентностей. Окреслимо основні напрями набуття вищезазначених
компетентностей.

Напрями набуття процедурної компетентності: 1) використовувати на
практиці алгоритми розв’язування типових задач; 2) уміти відтворювати
контекст задач, що виникають в індивідуальній та соціальній практиці і
зводяться до типових задач; 3) уміти систематизувати типові задачі,
знаходити критерії зведення задач до типових; уміти розпізнавати типову
задачу або зводити задачу до типової; 4) уміти використовувати різні
інформаційні джерела для пошуку процедур розв’язування типових задач
(підручники, довідники, Інтернет-ресурси).

Напрями набуття логічної компетентності: 1) володіти й використовувати
на практиці понятійний апарат дедуктивних теорій (поняття (визначення
понять, наочний смисл понять, обсяг понять, властивості понять, межі
понять, відношення між поняттями); висловлювання, предикати, логічні
операції, аксіоми і теореми, доведення теорем, контрприклади до теорем і
т.д.); 2) будувати, вдосконалювати та використовувати на практиці власну
систему математичних уявлень в арифметиці, геометрії, алгебрі та
початках аналізу, стохастиці на основі понятійного апарата дедуктивних
теорій; 3) відтворювати дедуктивні доведення теорем та доведення
правильності процедур розв’язування типових задач; 4) проводити
дедуктивні обґрунтування правильності розв’язування задач та шукати
логічні помилки у неправильних дедуктивних міркуваннях;
5) використовувати математичну та логічну символіку на практиці при
оформленні математичних текстів.

Напрями набуття технологічної компетентності: 1) розв’язувати типові
задачі з використанням основних типів професійного математичного
програмного забезпечення (пакети символьних перетворень (наприклад, DG,
Gran-2D), електронні таблиці (наприклад, Excel); 2) оцінювати похибки
при використанні наближених обчислень; 3) будувати комп’ютерні моделі
для предметної області задачі з метою її евристичного, наближеного або
точного розв’язку; 4) досліджувати комп’ютерні моделі за допомогою
комп’ютерних експериментів.

Для набуття учнями математичних компетентностей при вивченні алгебри та
початків аналізу необхідно вдосконалити існуючу методику навчання
алгебри та початків аналізу. Це вдосконалення методики має здійснюватися
з урахуванням таких психолого-педагогічних та методичних вимог: 1)
враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів; 2) виділяти в
явному вигляді загальні орієнтовні основи діяльності з розв’язування
алгебраїчних завдань; 3) для набуття учнями математичних компетентностей
при вивченні курсу алгебри та початків аналізу доцільно зробити
формування орієнтовних основ відповідної діяльності основою навчання; 4)
пропонувати модель розумової діяльності учнів із пошуку планів
розв’язування завдань та засвоєння способів їх розв’язування з
урахуванням конкретних умов класу; 5) вибір методів навчання має бути
пов’язаний з етапами формування прийомів навчальної діяльності; 6) при
виборі засобів навчання доцільно активно застосовували засоби наочності
та прикладні задачі.

І саме на набуття учнями вищезазначених компетентностей при розгляді
однієї з змістовно-методичних ліній курсу алгебри та початків аналізу –
лінії рівнянь та нерівностей – спрямована розроблювана нами методика,
яка дозволяє: за рахунок безпосереднього виділення орієнтовних основ
діяльності з розв’язування рівнянь і нерівностей пояснити учням, як
працювати з такими завданнями; організувати власну роботу учнів із цим
матеріалом таким чином, щоб можна було судити про цю роботу не тільки за
кінцевим результатом, а й мати можливість контролювати (самому учневі чи
вчителю) кожен її крок.

Ми вважаємо, що розробка методики впровадження компетентнісного підходу
у старшій профільній школі сприятиме поліпшенню якості освіти та
покращенню адаптації учнів до кредитно-модульної системи, з якою вони
стикнуться після вступу до вищого навчального закладу. Адже набуті під
час навчання у старшій школі предметні, галузеві та ключові
компетентності дозволять не лише краще засвоювати нові знання у ВНЗ, а й
швидко та ефективно опрацьовувати великий обсяг матеріалу, що
відводиться на самостійну роботу, використовувати інформаційні та
комунікаційні технології, критично мислити.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бібік Н.М., Єрмаков І.Г., Овчарук О.В. Компетентнісна освіта – від
теорії до практики. – К.: Плеяда, 2005. – 120с.

2. Єрмаков І. Педагогіка життєтворчості: орієнтири для ХХІ століття,
кроки до компетентності та інтеграції в суспільство //
Науково-методичний збірник. – К.: Контекст, 2000. – С.18-19.

3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті. Світовий досвід та
українські перспективи / Під ред. Овчарук О.В. – К.: К.І.С., 2004. –
112с.

4. Компетентнісний підхід до вивчення природничо-математичних дисциплін
у закладах середньої ланки освіти: Збірник матеріалів Всеукраїнської
студентської науково-практичної конференції (21-22 квітня 2005 року) –
Херсон, 2005. – 176с.

5. Овчарук О.В. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти //
Стратегія реформування освіти в Україні. – К.: КІС, 2003. – С.68-75.

6. Овчарук О.В. Профільне навчання в старшій школі // Стратегія
реформування освіти в Україні. Рекомендації з освітньої політики. – К.:
КІС, 2003. – С.57-81.

7. Пометун О.І. Компетентнісний підхід до оцінювання рівнів досягнень
учнів. – К., 2004. – 10с.

8. Пометун О.І. Компетентнісний підхід – найважливіший орієнтир розвитку
сучасної освіти // Рідна школа. – 2005. – січень. – С.65-69.

9. Раков С.А. Формування математичних компетентностей випускника школи
як місія математичної освіти // Математика в школі. – 2005. – №5. –
С.2-8.

10. Слепкань З.І. Наукові засади реалізації педагогічного процесу у
вищій школі: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2005. – 239с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020