Реферат на тему:

Проблема попередження асоціальної поведінки серед осіб, які ніде не
вчаться і не працюють

ПЛАН

1. Актуальність превентивної роботи з неповнолітніми та молоддю, які
ніде не вчаться і не працюють.

2. Теоретичне обґрунтування превентивної роботи із незайнятою молоддю.

3. Психолого-педагогічний портрет незайнятої суспільно корисною працею
молодої людини.

4. Особливості превентивної роботи з неповнолітніми та молоддю, які ніде
не вчаться і не працюють.

1. Актуальність превентивної роботи з неповнолітніми та молоддю, які
ніде не вчаться і не працюють.

Ефективність запобігання негативним проявам поведінки неповнолітніх
залежить від своєчасного усунення причин, що їх зумовлюють. Насамперед,
виявлення неповнолітніх, які складають так звані “групи ризику” і
організації серед них профілактичної роботи. Однією з таких груп є
особи, які ніде не навчаються і не працюють. Проведеним дослідженням
складу неповнолітніх правопорушників, які стоять на обліку кримінальної
міліції у справах неповнолітніх, за видами зайнятості встановлено, що
він має досить стабільну структуру. Так, у 1996р. неповнолітніх, які не
працювали і не вчились, було 8,2%, у 1997 р. – 23,8%, у 1998 р. – 27,7%,
— у 1999 – 25,2%, у 2000р. – 25,1%.

За цей проміжок часу серед засуджених осіб віком до 18 років частка
неповнолітніх, які ніде не навчались і не працювали згідно державної
статистичної звітності, становила: у 1996р. — 26,1%, у 1997р. – 40%, у
1998р – 28,4%,у 1999 р. – 24,9%.. У 2000 р. їх кількість збільшилась на
12,9% і станом на сьогоднішній день цей показник залишається на
потійному високому рівні.

Для запобігання проявів асоціальної поведінки неповнолітніми вивчається
питання їх зайнятості органами державної влади та місцевого
самоврядування, зокрема прокуратурою, судом, центрами зайнятості
населення, службами у справах неповнолітніх і освіти. Така ділянка
роботи обумовлена необхідністю виконання Закону України „Про освіту”:
зважаючи на те, що незайнятість молодих людей призводить до скоєння
протиправних дій, соціальної дезадаптації, кожного року доцільно вивчати
стан залучення їх до навчання та праці, вживати заходи щодо покращення
стану їх соціальної адаптації і розвитку.

Працевлаштування неповнолітніх має здійснюватися згідно вимог Закону
України від 1 березня 1991 р. „Про зайнятість населення”, Указу
Президента України від 24 січня 2001 р. 342/2001 „Про додаткові заходи
щодо забезпечення виконання Національної програми „Діти України” на
період до 2005 року”, Положення про порядок бронювання на підприємствах,
в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян,
які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 3578. В ст.7 Закону „Про
сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” записано:
”Держава гарантує працездатній молоді надання першого робочого місця не
строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у
середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих
навчальних закладах”.

2. Теоретичне обґрунтування превентивної роботи із незайнятою молоддю.

Високо цінував виховну роль праці В.А.Сухомлинський: „Нема і не може
бути виховання поза працею і без праці, тому що без праці у всій її
складності й багатогранності людину не можна виховати”.

Досліджуючи вплив праці на формування і розвиток особистості,
К.Д.Ушинський писав: „Найбільш необхідно, щоб…стало неможливим те
лакейське марнування часу, коли людина залишається без роботи в руках,
без думки в голові, тому що в ці хвилини псується голова, серце,
моральність”. А М.М.Фіцула зауважуває, що любов до праці може бути
вихована тільки в праці.

Для розвитку особистості необхідно формувати світогляд, який визначає
ставлення до навчання та трудової діяльності. Як зазначає Митрохін В.І.:
„Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, норм і установок, які
визначають ставлення особистості до людей, суспільства…. і які
виступають в якості орієнтирів, регуляторів її поведінки… Проблема
розуміння змісту життя виникає в свідомості на побутовому рівні і
органічно перш за все входить у всю життєдіяльність людини. Зміст життя
має предметну спрямованість і це проявляється в діяльності людини,
результатах, цілях, засобах, а також в самому житті як найвищій
цінності. У свою чергу діяльність людини є завжди цілеспрямованою, вона
обумовлена задоволенням її потреб, реалізацією інтересів і цілей,
вирішенням поставлених завдань. Уже тільки ця сама сутність людської
діяльності дозволяє говорити про її зміст як мети”.

Фокін В.М. визначив такі причини упущень залучення до суспільно корисної
діяльності неповнолітніх, не зайнятих навчанням, трудовою діяльністю: 1)
недостатній вплив сім’ї; 2) недоліки в діяльності органів освіти,
професійно-технічних закладів;3) недоліки в діяльності органів
працевлаштування неповнолітніх; 5) недоліки в роботі з неповнолітніми у
суспільних інститутах, трудових колективах.

3. Психолого-педагогічний портрет незайнятої молоді.

Насамперед необхідно вивчити психолого-педагогічну характеристику та
запити такої категорії осіб загалом і кожного неповнолітнього зокрема.
Вивчення особливостей особистості неповнолітнього зазначеної категорії
показало деформація соціальної спрямованості, неадекватність у ставленні
до своїх можливостей, значний ступінь відхилень від потреб, у розвитку
моральних якостей, інтересів, розумінні ідеалу, перспектив свого
майбутнього життя, негативізм і зневіру у ставленні до людей. Основна
частина з них прагне якомога швидше закінчити навчання і почати
працювати (53,4%). Невизначену позицію займають 38,9% неповнолітніх.

Слід урахувати, що частину неповнолітніх (21,3%) вдається залучити до
навчання в закладах освіти, де вони перебувають під впливом педагогів,
колективу. Але стосовно більшості з них постає завдання
працевлаштування, набуття професії у професійно-технічних закладах, на
курсах різного профілю.

Вивчення професійних інтересів неповнолітніх свідчить, що домінантними
тенденціями в їх прагненні працювати на сучасному етапі є:

— орієнтація на роботу в приватних підприємницьких структурах;

— заняття дрібною комерцією;

— бажання відкрити власну справу; виїхати після виповнення 18 років за
кордон;

— бажання знайти місце праці з хорошою оплатою в будь-якій галузі;

— отримати відповідний фаховий рівень шляхом продовження навчання.

Загалом, вивчення ставлення неповнолітніх до праці показало, що
визначальним фактором у профорієнтаційній роботі з ними є прагнення до
самостійності, бажання самореалізації як вікових особливостей.

У наш час багатьом випускникам загальноосвітніх шкіл, профтехучилищ,
технікумів, ліцеїв, коледжів не вдається працевлаштуватися. Як свідчать
статистичні дані, частка молоді, яка не працює та не навчається, серед
різних вікових груп є наступною: 15-17 років – 7%, 18-19 років – 27%.
20-24 роки – 23%, 25-28 років – 25%. Тобто, найбільш критичним періодом
для організації зайнятості молодих людей є вік виповнення
вісімнадцятиліття.

Доцільним є дослідження залежності рівня зайнятості молоді від освіти.
Найбільша частина тих, хто не працює та не навчається, серед випускників
середніх шкіл: кожна четверта молода людина, що має середню освіту, не
працює і не навчається. Тому першочергово постає завдання
профорієнтаційної роботи серед молодих осіб. Такий підхід дозволяє
побудувати спільно з неповнолітнім перспективи його майбутнього життя,
психологічно підтримати.

Поза сферою впливу колективного виховання виявляються і ті
важковиховувані підлітки, які залишили навчальні заклади за небажанням
вчитися. Внаслідок бездіяльності батьків, органів у справах
неповнолітніх, освіти вони виявляються незайнятими ні навчанням, ні
трудовою діяльністю. Одним із наслідків цього і стає те, що багато
неповнолітніх на момент вчинення правопорушень та злочинів ніде не
навчались і не працювали.

У 2001 р. в Полтавській області такою категорією осіб вчинено 69%
злочинів від загальної кількості протиправних дій, скоєних
неповнолітніми. Прокуратура провела перевірки в органах місцевої
державної виконавчої влади, відділах освіти і науки, службах у справах
неповнолітніх, міських та районних центрах зайнятості щодо дотримання
законодавства про працевлаштування неповнолітніх. Виявлено серйозні
порушення, які суттєво обмежують права неповнолітніх на працю, негативно
впливають на стан злочинності в молодіжному середовищі:

— непрацевлаштованими виявилися 88 випускників 9-х та 11-х класів;

— не проведено громадські роботи, на яких було заплановано задіяти 100
учнів загальноосвітніх шкіл;

— з 124 робочих місць, заброньованих для неповнолітніх, використано
тільки 82;

— виявлено недостатність контролю та організації роботи щодо зайнятості
підлітків діяльністю управління у справах сім’ї та молоді, обласного
центру зайнятості населення;

— відсутність належного контролю з боку обласної служби у справах
неповнолітніх за організацією роботи підпорядкованих структур щодо
працевлаштування неповнолітніх, охорони їхніх трудових прав;

— центрами зайнятості населення протягом 2001 р. не проведено жодної
перевірки виконання обов’язків посадовими особами щодо умов праці
неповнолітніх;

— виявлено упущення в індивідуальному працевлаштуванні окремих осіб
віком до 18 років.

Ряд правопорушень стосовно залучення до суспільно корисної діяльності
неповнолітніх виявлено і в Кіровоградській області: навчально-виховні
заклади не вживали заходів щодо повернення дітей, які залишили навчання;
служби у справах неповнолітніх недостатньою мірою здійснювали
координацію зусиль з профілактики правопорушень серед різних категорій
молоді.

З 518 юних правопорушників, які протягом 2002 року скоїли злочини на
Хмельниччині, 320 – ніде не навчалися і не працювали.

4. Особливості превентивної роботи з неповнолітніми та молоддю, які ніде
не вчаться і не працюють.

Вирішенню цього питання допомагає єдність впливу та зусиль центрів
зайнятості населення, центрів соціальних служб для молоді, працівників
органів у справах неповнолітніх, освіти, прокуратури, суду, кримінальної
міліції у справах неповнолітніх. Координацію зусиль з вирішення таких
питань покладено на служби у справах неповнолітніх.

Міри профілактичного впливу стосовно організації нахзайнятості
неповнолітніх правопорушників суспільно корисною працею, зокрема осіб
досліджуваної нами категорії, можна розділити:

1) соціально-організаційного напрямку. Це передбачає застосування
заходів, спрямованих на оточення неповнолітнього, влаштування й
нормалізацію його побутових умов, залучення до цього процесу педагогів,
батьків, працівників кримінальної міліції та служби у справах
неповнолітніх, а також сприяння у направленні на навчання чи
працівлаштуванні через адміністрацію підприємств, установ та
організацій.

Організовуючи працевлаштування неповнолітніх правопорушників враховують,
що чинним законодавством заборонено застосовувати працю осіб віком до 18
років на важких роботах, а також із шкідливими і небезпечними умовами
праці, в нічний і понаднормовий час, у вихідні дні. Вимагає дотримання
положення про те, що неповнолітнім скорочується на 1 годину робочий день
при виплаті заробітної плати з розрахунку на весь робочий день.
Організація виховання неповнолітнього у трудовому колективі успішніше
проходитиме за умови закріплення за ним наставника. Це людина, яка має
відповідну теоретичну підготовку та життєвий досвід, навички виховання
молоді шляхом здійснення індивідуально-профілактичної роботи.

Вивчення неповнолітніх, які працюють(21,2%), показало, що значна їх
частина не задоволені своєю роботою і вважає її тимчасовою – 4,1%. Також
більшість з них не вважають себе хорошими спеціалістами за браком знань,
досвіду, можливостей самореалізації – 7,3%. Багато з них втрачає бажання
працювати за обраною спеціальністю через низьку оплату праці – 6,2%, і
тільки незначна частина правопорушників задоволені своєю роботою –3,8%.
Серед здобутих професій неповнолітніми найбільш поширеними є:
будівельник, слюсар, оператор ЕОМ, сантехнік. Майже кожний другий з них
закінчив або планує навчатись на курсах водіїв. Вони добре орієнтуються
в цій галузі, мають підвищений інтерес до автомобілів, інших
транспортних засобів.

Практичну допомогу в організації зайнятості суспільно корисною працею
надає центр зайнятості населення, який бере таких осіб на облік з
наданням їм допомоги у працевлаштуванні, отриманні нової спеціальності,
перекваліфікації з подальшим працевлаштуванням. При дослідженні
працевлаштування неповнолітніх, засуджених без позбавлення волі з
випробуванням в м.Тернополі встановлено, що завдяки йому працевлаштовано
більшість неповнолітніх правопорушників. Допомога мала форми:
направлення на курси навчання робітничих професій – 15%,
перекваліфікація при наявній уже спеціальності – 3%, тимчасове
працевлаштування – 3%. Окрім того, працівниками центру проводилось
консультування та здійснювалася профорієнтаційна робота.

2) психолого-педагогічного напрямку. Профілактичні заходи спрямовуються
на формування моральних рис та правосвідомості неповнолітнього,
проведення з ним індивідуальних бесід, методично-роз’яснювальної роботи,
психологічних тренінгів та надання корекційно-консультативної допомоги.

Реалізація профілактичних заходів такого напрямку передбачає врахування
передусім того, що неповнолітні в силу нестійкості й несформованості
психіки, характеру, вольових якостей не завжди здатні адекватно оцінити
ситуацію, здатні легко піддаватися негативному впливу свого оточення й
здійснювати непродумані, імпульсивні дії. Тому дуже важливим є надання
кваліфікованої психологічної допомоги, завдяки якій неповнолітньому
легше переносити труднощі, адаптуватися до тимчасових особистих
негараздів.

Вирішення питань, пов’язаних з підготовною неповнолітніх до професійного
самовизначення залежить від таких обставин: спрямованості особистості,
рівня готовності до вибору майбутньої професії, рівня загальноосвітньої
та професійної підготовки, наявності певних інтересів й нахилів, знання
своїх здібностей, правильної самооцінки.

Значну групу серед осіб, які ніде не навчаються і не працюють,
становлять ті, які не прагнуть займатися суспільно корисною працею. Їх
частка серед досліджуваної категорії осіб становить 10%. Загалом, вони
характеризуються значним ступенем педагогічної та соціальної
занедбаності й потребують посиленої корекційної роботи та уваги
працівників, відповідальних за попередження асоціальної поведінки серед
неповнолітніх. Найвищий показник вчинення повторних злочинів саме серед
цієї групи правопорушників.

Профілактична робота з ними має декілька напрямків.

— По-перше, мають місце індивідуальні форми роботи стосовно
неповнолітнього з метою формування правильних моральних і правових норм
свідомості й поведінки.

— По-друге, здійснюється проведення роз’яснювальної роботи серед його
батьків, родичів, надається організаційна, педагогічна, психологічна
допомога.

— По-третє, перед ним ставиться вимога вирішити питання працевлаштування
чи навчання згідно вимог іспитового терміну, тобто мають місце методи
примусу.

Слід зазначити, що поширеною серед неповнолітніх є неформальна
зайнятість. Загальна частка тих, хто має такий вид зайнятості складає
17%. Серед осіб неповнолітнього віку, які не навчаються і не працюють,
відсоток неформально зайнятих в 2,5 рази вищий . Неформально зайнятими є
28% офіційно незайнятих осіб віком 15-17 років. Така зайнятість
розділяється на складові: виконання сезонних робіт, випадкові заробітки,
вирощення сільськогосподарської продукції, приватний бізнес, допомога
батькам у їхній власній справі.

Література:

Білобрицька Л. Додержання законів при застосуванні до неповнолітніх
примусових заходів виховного характеру//Вісник прокуратури.-2001.-№5.-
С.79-82.

Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної
молодіжної політики в Україні.-К.: УкрНДІ проблем молоді, 1997.-98с.

С.Волокова. Працевлаштування неповнолітніх як запобігання
правопорушенням // Вісник прокуратури-2002.-№3.-С.78-82.

Соціальна підтримка незайнятої молоді. Збірник інформаційно-довідкових
та методичних матеріалів для працівників соціальних служб для
молоді.-К.: Видавництво “Етносфера”,1995.- 112с.

Сухомлинский В.А. О воспитании.- М., 1973.- 224с.

Т.Корнякова. Інтереси держави – це і права дітей, права кожного з
громадян// Вісник прокуратури.-2003.-№2.-С.14-17.

Ушинський К.Д. Праця в її психічному і виховному значенні. Вибрані
твори: В 2-х т.Т.1. – К., 1983 р. -734 с.

Философия социальной работы. Монография/ Под ред. В.И.Митрохина.-М.:
МГСУ Союз, 1998.- 208с.

Фіцула М.М. Педагогічна проблеми профілактики правопорушень//Право
України –1995.-№8.- С.44-46.

Фокин В.М. Предупреждение правонарушений несовершеннолетних, не занятых
учебой, работой.-М., 1981.- 56с.

Похожие записи