Реферат на тему:

Проблема особистісного зростання студентів психологічних спеціальностей
в аспекті педагогічної антропології

Наша молода країна знаходиться на етапі розвитку, який передбачає
багатогранні перетворення в усіх сферах життя. Стрімке збагачення наук
новими знаннями, формування новітніх тенденцій, інновації активно
впроваджуються в динамічну систему освіти.

Гуманістичні й антропологічні тенденції освіти сприяють підвищенню вимог
до рівня професійної підготовки студентів. Розвиток системи освіти в
цілому прагне до диференціації навчання на основі особистісних якостей
студентів.

З огляду на те, що характерною ознакою професії психолога є специфічний
інструмент діяльності – власна особистість, а умовою успішної
професійної діяльності є постійне особистісне зростання, актуальною стає
підготовка фахівця як цілісної гармонійної особистості, яка здатна і
прагне не тільки до професійного, але й до особистісного зростання,
орієнтована на саморозвиток і самореалізацію.

Гуманістична психологія – це основа уявлень про значення навчального й
виховного процесу для саморозвитку, особистісного зростання людини.
Розробка проблеми особистісного зростання спирається на
особистісно-центрований підхід К.Роджерса [7]. Проблема особистісного
зростання цікавила й інших класиків гуманістичної психології: А.Маслоу
[4], Г.Олпорта [5], К.Юнга [10] та інших. У наш час достатньо плідно й
ефективно в цій галузі працюють такі дослідники, як Г.Балл, І.Бех [1; 2]
та інші. Проблемами педагогічної антропології та гуманізації освіти
займалися такі класики педагогіки, як В.Сухомлинський, К.Ушинський,
А.Макаренко [3; 8; 9].

К.Ушинський висловив таку ідею: “Якщо педагогіка хоче виховувати людину
в усіх відношеннях, то вона повинна спочатку пізнати її також у всіх
відношеннях” [9]. У сучасній науковій психологічній літературі вивченню
розвитку особистісних якостей учнівської молоді та антропологізації
освіти приділяється багато уваги, що підтверджує необхідність
продовження досліджень у галузі діагностування особистісного зростання.

Метою дослідження було обрано вивчення динаміки рівня особистісного
зростання та його складових, готовності до саморозвитку і потреби в
ньому; аналіз впливу неконструктивних настанов на особистісне зростання
і виявлення ціннісних уподобань у студентів психологічних
спеціальностей.

Емпірична частина дослідження проводилася на базі Мелітопольського
державного педагогічного університету (хіміко-біологічний,
соціально-гуманітарний факультети) серед студентів психологічних
спеціальностей I-V курсів. Кількість респондентів – 218 (24 юнака і 194
дівчини) у віці 17-22 роки. Час анкетування – перший семестр 2005-2006
навчального року.

Для проведення дослідження було використано тест “Готовність до
саморозвитку” В.Павлова, тест “Діагностика реалізації потреби у
саморозвитку”, “Шкала дисфункціональності” Вейсмана в адаптації
Д.Бернса, “Методика діагностики соціально-психологічної адаптації”
К.Роджерса й Р.Раймонда, must-тест “Визначення життєвих цінностей
особистості” П.Іванова й Є.Колобова [6].

Результати дослідження. У переважної більшості респондентів виявлено
середній та високий рівень готовності до саморозвитку. Кількість таких
студентів максимальна на I та III курсах.

Прагнення глибше пізнавати себе разом із потребою в дійсному
самовдосконаленні характерні для більшості студентів усіх курсів. Хочуть
знати себе, але не можуть змінитися – 20% студентів, що говорить про
слабку сформованість у них практичних психологічних навичок. З І до V
курсу спостерігається тенденція збільшення потреби в пізнанні себе і
можливості змінюватись.

Сформована система саморозвитку відсутня майже в половини опитаних
студентів. З І-ІІ до V курсу відсоток таких студентів зменшується.
Причиною цього може бути збільшення в навчальних планах кількості
психологічних дисциплін практичного циклу, які систематизують
психологічні знання й формують систему навичок психологічного мислення й
саморозвитку особистості студента.

У студентів максимально проявляються такі настанови: “Бездоганність”,
“Ярлики”, “Самотність”, “Досягнення” (за шкалою дисфункціональності
Вейсмана), які є значною перепоною на шляху до особистісного зростання.
У респондентів усі інтегральні показники соціально-психологічної
адаптації виявлені достатньою мірою, серед них найбільш виражені такі,
як самоприйняття, адаптація, прийняття інших.

Динаміка вираження інтегральних показників соціально-психологічної
адаптації визначила таку закономірність: найбільшого вираження
досліджувані критерії особистісного зростання досягають на ІІІ курсі,
який є “екватором” особистісного зростання в процесі навчання.

Таблиця 1

Ієрархія життєвих цінностей студентів психологічних спеціальностей

Місце цінності І курс

(77 респонд.) ІІ курс

(43 респонд.) ІІІ курс

(27 респонд.) ІV курс

(32 респонд.) V курс

(40 респонд.)

Цінність, кількість висловів

1 “Особистісне зростання”, 446 “Особистісне зростання”, 262 “Особистісне
зростання”, 161 “Особистісне зростання”, 132 “Особистісне зростання”,
229

2 “Міжособистісні контакти та спілкування”, 160 “Міжособистісні контакти
та спілкування”, 96 “Відчуття задоволення”, 71 “Відчуття задоволення”,
98 “Відчуття задоволення”, 106

3 “Багатство духовної культури”, 153 “Автономність”, 85 “Багатство
духовної культури”, 56 “Прив’язаність і любов”, 64 “Багатство духовної
культури”, 88

4 “Прив’язаність і любов”, 131 “Багатство духовної культури”, 81
“Прив’язаність і любов”, 51 “Багатство духовної культури”, 48
“Прив’язаність і любов”, 83

5 “Відчуття задоволення”, 100 “Прив’язаність і любов”, 79
“Міжособистісні контакти та спілкування”, 46 “Міжособистісні контакти та
спілкування”, 48 “Матеріальний успіх”, 78

6 “Автономність”, 99 “Відчуття задоволення”, 68 “Матеріальний успіх”, 31
“Матеріальний успіх”, 35 “Міжособистісні контакти та спілкування”, 73

7 “Матеріальний успіх”, 77 “Влада та вплив”, 41 “Безпека та
захищеність”, 20 “Свобода та демократія в суспільстві”, 23
“Автономність”, 54

8 “Влада та вплив”, 56 “Матеріальний успіх”, 39 “Автономність”, 18
“Автономність”, 21 “Безпека та захищеність”, 31

9 “Безпека та захищеність”, 43 “Служіння людям”, 26 “Влада та вплив”,18
“Здоров’я”, 18 “Служіння людям”, 28

10 “Служіння людям”, 36 “Безпека та захищеність”, 25 “Привабливість”, 16
“Безпека та захищеність”, 16 “Влада та вплив”, 24

11 “Свобода та демократія в суспільстві”, 31 “Свобода та демократія в
суспільстві”, 25 “Свобода та демократія в суспільстві”, 16 “Служіння
людям”, 15 “Здоров’я”, 23

12 “Привабливість”, 20 “Привабливість”, 20 “Служіння людям”, 16 “Влада
та вплив”, 13 “Свобода та демократія в суспільстві”, 23

13 “Здоров’я”, 20 “Здоров’я”, 10 “Здоров’я”, 15 “Привабливість”, 6
“Привабливість”, 14

14 “Відомість і слава”, 10 “Відомість і слава”, 10 “Відомість і слава”,
6 “Відомість і слава”, 3 “Відомість і слава”, 7

15 “Багате духовно-релігійне життя”, 1 “Багате духовно-релігійне життя”,
0 “Багате духовно-релігійне життя”, 0 “Багате духовно-релігійне життя”,
0 “Багате духовно-релігійне життя”, 1

На першому місці в ієрархії життєвих цінностей студентів усіх курсів
знаходиться цінність “Особистісне зростання”. На другому місці у
студентів I та II курсів є цінність “Міжособистісні контакти та
спілкування”, а на III, IV і V курсах – цінність “Відчуття задоволення”.
Починаючи з третього місця, в ієрархії життєвих цінностей на всіх курсах
знаходяться різні цінності (Таблиця 1).

Для респондентів домінуючою мотивацією особистісного зростання є
зовнішня – прагнення знайти схвалення в оточення та позбавитися
самотності; респонденти прагнуть не стільки розкрити свій внутрішній
потенціал та реалізувати власні глибинні якості, скільки розвинути в
собі соціально схвалювані якості, стати бездоганними.

Статистична обробка даних показала, що, чим вищий рівень готовності до
саморозвитку, тим вище реалізація потреби в саморозвитку. Чим більша
залежність студента від роботи (настанова “Досягнення”), тим менша в
нього можливість реалізувати потребу в саморозвитку.

Можливість саморозвиватися й рівень реалізації потреби в саморозвитку
знаходяться в прямій залежності від проявлення таких інтегральних
показників соціально-психологічної адаптації, як “Адаптація”,
“Самоприйняття”, “Прийняття інших”, “Емоційна комфортність”,
“Інтернальність”, “Прагнення домінування”, тобто вищі потреби можуть
бути реалізовані та реалізуються тільки в тому випадку, коли потреби
нижчого рівня реалізовані достатньою мірою.

Отримані результати піднімають питання про необхідність
диференційованого навчання студентів, розробку програм індивідуальних і
групових тренінгів та формування груп особистісного зростання, вони
звертають увагу на вікові та особистісні характеристики з метою
гармонізації внутрішніх умов саморозвитку особистості.

Серед подальших перспектив дослідження є з’ясування причин виникнення у
переважної більшості студентів перешкод в особистісному зростанні.
Практичне значення дослідження полягає в можливості використання
отриманих результатів у педагогічній антропології, що також складає
перспективу майбутніх досліджень.

Таким чином, у наш час ідеї гуманістичної концепції знайшли своє
відображення в антропологічній педагогіці, основним завданням якої є
створення оптимальних умов для особистісного зростання тих, кого
навчають. Сучасна освіта набуває якісних змін, пов’язаних зі зміною
педагогічної парадигми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта. – Рівне: Ліста-М, 2003. – 128
с.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2-х кн.: Навч.-метод. видання. –
К.: Либідь, 2003. – Кн. 1: Особистісно-орієнтований підхід:
теоретико-технологічні засади. – 280 с.

3. Макаренко А.С. Избранные произведения: В 3 т. – К.: Рад. школа, 1985.
– Т. 3: Общие проблемы педагогики. – 592 с.

4. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. – М.: Смысл, 1999. – 425
с.

5. Олпорт Г.В. Личность в психологии. – М.: КСП, СПб: Ювента, 1998. –
147 с.

6. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: Учебное пособие /
Ред. сост. Д.Я.Райгородський. – Самара: БАХРАХ-М, 2000. – 672 с.

7. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. – M.:
Прогресс-Универс, 1994. – 168 с.

8. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. –
Т.4: Павлиська середня школа. – 640 с.

9. Ушинський К.Д. Педагогические сочинения: В 6 т. – М.: Педагогика,
1990. – Т. 5: Человек как предмет воспитания: Опыт педагогической
антропологии. – 528 с.

10. Юнг К. Aion. – М.-К., 1997. – 224 с.

Похожие записи