Реферат з педагогіки

Проблема навчання обдарованих дітей

Обдаровані люди приносять велику користь суспільству, державі, є її
гордістю. Тому перед суспільством, державою, школою і сім’єю постає
проблема навчання і виховання таких дітей.

Одним з важливих напрямів діяльності вчителя в загальноосвітній школі є
його робота з учнями, які мають особливі здібності. Вони
характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим
запам’ятовуванням навчального матеріалу, добрими навичками самоконтролю
в навчальній діяльності, великою працездатністю та ін. їм притаманна
неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість
різних видів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й
науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Це створює
сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної
діяльності та збільшення її обсягу й інтенсивності з тим, щоб навчальне
навантаження сприяло розвитку навчальних можливостей учнів, а не
стримувало цей процес через недостатню їх завантаженість.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості:
раціонально-мислительний — необхідний ученим, політикам, економістам;
образно-художній — дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам;
раціонально-образний — історикам, філософам, учителям;
емоційно-почуттєвий — режисерам, літераторам. Щодо обдарованих учнів
особливу увагу слід звернути на такі моменти: повне задоволення запитів
найпідготовленіших дітей у поглибленому вивченні предметів на основі
широкого ознайомлення їх із сучасною наукою; створення умов для
задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для
розвитку здібностей, виявлених у певній галузі діяльності; забезпечення
можливостей для широкого вияву елементів творчості в навчальній і
позашкільній роботі; залучення їх до надання допомоги своїм
однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей; запобігання
розвитку в них переоцінки своїх можливостей, лінощів через систематичну
недовантаженість. Форми роботи з цією категорією учнів — групові та
індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст
навчальної інформації для них має доповнюватися науковими відомостями,
які вони можуть отримати в процесі виконання додаткових завдань за той
самий час, що й інші учні, але за рахунок прискореного темпу обробки
навчальної інформації. У методах навчання цих учнів мають превалювати
самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до
засвоєних знань, умінь та навичок. Контроль за їх навчанням
спрямовується на стимулювання поглибленого вивчення навчального
матеріалу, його систематизацію, класифікацію, перенесення знань у нові
ситуації, виявлення і розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні
завдання для таких учнів повинні бути творчими.

Названі моменти в навчальних заняттях доповнюють системою позакласної та
позашкільної роботи (виконання учнем позанавчальних завдань,
відвідування занять гуртка або участь у масових тематичних заходах:
вечорах, оглядах-конкурсах художньої, технічної та інших видів
творчості, зустрічі з ученими та ін.). Індивідуальні форми позакласної
роботи передбачають виконання школярами різноманітних завдань, участь в
олімпіадах. Важливо керувати позакласним читанням учнів. Учителі мають
налагоджувати контакти з позашкільними установами, де займаються їх
вихованці. Вивчаючи інтереси і нахили учнів, вони допомагають їм обрати
профіль позашкільних занять.

У роботі з цією категорією учнів не тільки створюють сприятливі умови
для їх розвитку на уроках і в позаурочній діяльності, а й психологічно
готують до наполегливої праці. Вони мають усвідомити, що розвинути
здібності й досягти успіху можуть лише ті, хто готовий подолати
труднощі. Брак таланту пояснюється не збідненою людською природою, а
відсутністю сильних натур, здатних виявити мужність, наполегливість,
сувору дисципліну в самоосвіті — самовихованні, в критичному
самоосмисленні загальноприйнятих норм, стереотипів, у захисті нового.

Розвиток обдарованих дітей гальмується через: відсутність
соціально-матеріальної бази, потрібної для вияву різнобічних талантів
дітей, їхньої творчості; формалізовану, механізовану та автоматизовану
систему навчання; поневолення дитячої обдарованості бездуховною масовою
культурою; відсутність психологічної допомоги дітям у подоланні
комплексу неповноцінності.

У вихованні цієї категорії дітей особлива відповідальність лягає на
сім’ю. Неправильний підхід до талановитих дітей у родинному колі, їх
обожнювання призводять до негативних наслідків. А. Макаренко у своїй
«Книзі для батьків» наводить цікавий приклад виховання єдиного сина в
сім’ї Кетових. Завдяки детально продуманій системі виховання Вітько
швидко випередив однолітків у навчанні. У п’ять років він правильно
говорив російською і німецькою мовами, в десять — почав знайомство з
класичною літературою, у дванадцять — читав в оригіналі Шекспіра,
«перескочив» через десятий клас, а в сімнадцять вступив на
фізико-математичний факультет університету, вразивши професорів своєю
обдарованістю та ерудицією. Проте він сформувався як егоїст, холодний
цинік, байдужий до всього і до всіх. Головним для нього був він сам,
його успіхи й задоволення. Тому так бездушно відмовляється він принести
з аптеки ліки хворому батькові.

Педагоги і батьки повинні керуватися твердженням В. Сухомлинського про
те, що у природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної.

Закон України «Про освіту» передбачає, що для розвитку здібностей,
обдарувань і таланту створюються профільні класи (з поглибленим
вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки),
спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи
навчально-виховних колективів, об’єднань. Найбільш обдарованим дітям
держава надає підтримку і заохочує (стипендії, направлення на навчання і
стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх, культурних
центрів).

Важлива роль у підтримці інтелектуально здібної дитини, здатної до
наукової творчості, належить Малій академії наук України. У 27 її
територіальних відділеннях навчається до ЗО тисяч учнів шкіл та
профтехучилищ. Працюють з ними учені з більш як 35 вищих закладів освіти
та наукових установ НАН України.

Цікавою є зарубіжна практика роботи з обдарованими дітьми. В школах
Англії надають великого значення роботі з ними. Передусім цьому сприяє
жорстка диференціація навчання і селекція, раннє виявлення
обдарованості; надання допомоги сім’ям з низьким рівнем доходів для
оплати навчання дітей у приватних школах з тим, щоб допомогти
обдарованим дітям з робітничого середовища здобути найкращу освіту;
створення гомогенних груп, в яких є змога ефективніше організувати
навчання обдарованих; індивідуальний підхід у навчанні, гнучкість
навчального розкладу; створення міжшкільних спеціальних курсів для
обдарованих дітей; прискорене засвоєння курсу школи чи окремих курсів;
використання найсучасніших технічних засобів у навчальному процесі,
насамперед комп’ютерів, дослідницького та проблемного методів навчання,
а також методу проектів, що самостійно розробляються, організація
конкурсів та олімпіад.

У СІЛА для дітей з особливими здібностями існує прискорене навчання,
програма якого передбачає дострокове завершення шкільного навчання.
Обдарованій дитині можуть дозволити почати навчатися в школі раніше. В
її стінах створюють умови для засвоєння нею програми швидше, ніж це під
силу учням із середніми здібностями. Можливе дострокове переведення із
класу в клас. У роботі з такими дітьми практикують швидкий темп навчання
з окремих дисциплін, створення спеціальних груп прискореного навчання,
складання тестів з окремих дисциплін екстерном. Використовуються
програмоване та індивідуалізоване навчання і комп’ютер.

Похожие записи