Реферат на тему:

Про ігрові форми навчання у вузі.

Наша держава потребує активних і творчих спеціалістів, які, по-перше,
мали б ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку з обраного фаху,
по-друге, були б спроможні самостійно приймати рішення, пов’язані із
професійною діяльністю, а отже, створювати власними силами нові
цінності. Крім того, кожний молодий спеціаліст, зокрема менеджер, має
усвідомлювати, що з отриманням диплома про освіту його навчання не
закінчується: він повинен бути готовим до безперервної самоосвіти, до
постійного оновлення своїх знань, уміти адаптуватися до змін і навіть
коректувати свою професійну діяльність. Студент має стати не споживачем,
а творчим здобувачем знань як у навчальній роботі під керівництвом
викладача, так і в позааудиторній самостійній роботі.

Великі можливості щодо формування творчої особистості фахівця містить
імітаційно-ігровий підхід до організації навчальної роботи зі
студентами, а використання дидактичних ігор на заняттях забезпечує
професійне спрямування, позитивну мотивацію навчально-пізнавальної
діяльності студентів.

Науково-педагогічна і методична література містить багато визначень
понять “ділова гра” та “навчальна гра”, але єдиного підходу немає.

О.О.Вербицький зазначає, що в найширшому значенні “ділова гра” може
бути визначена як знакова модель професійної діяльності, контекст якої
задається знаковими засобами – за допомогою мови моделювання, імітації
та зв’язків, включаючи природну мову [1].

О.В.Козлова і Л.М.Разу, визначаючи поняття ”ділова гра”, виділяють таку
її якість, як прийняття рішень. Зрозуміло, що характерною рисою ділової
гри є моделювання учасниками змісту гри й процесу тієї або іншої
майбутньої професійної діяльності та системи їхніх відносин всередині
заданої моделі реального виробничого колективу [2].

Чимало авторів характеризують ділову гру як просто дидактичну, хоча це
зовсім не так. Ділова гра – це управлінська гра, в певному розумінні
імітація професійної діяльності, що пов’язана з управлінням певного роду
діяльності. Такі ігри використовуються для розвитку творчого мислення,
формування практичних умінь та навичок, для стимулювання уваги й
підвищення інтересу студентів до занять, активізують процес оволодіння
майбутньою професією [3]. Наприклад, при вивченні основ менеджменту
можна використовувати наступні ігри: „Вибір оптимальної стратегії
просування нового товару на ринок”, „Вступ на посаду начальника відділу
збуту продукції”, „Вибір оптимального рішення”, „Розробка реклами певної
компанії” та ін. Використовуючи попереднє тлумачення, стає зрозуміло, що
студенти першого курсу для проведення ділових ігор ще не готові.

Ділова гра є різновидом непродуктивної діяльності, під час якої
імітуються конкретні виробничі ситуації, реальні взаємовідносини між
людьми, які в них задіяні згідно з їхніми професійними обов’язками. Під
час гри відпрацьовуються професійні, особистісні, комунікаційні навички,
моделі та стратегії поведінки.

Компоненти ігрової діяльності:

завдання учасників — виграти за правилами; розподіл між учасниками
ігрових ролей; побудова за визначеними правилами ігрових дій; визначення
критеріїв і механізму оцінки діяльності студентів; тип взаємодії-
конкурентна подія; результат — виявлений переможець.

Ігрові дії визначаються цільовим аспектом гри. Вони можуть задаватися
сценарієм чи формуватися самими гравцями відповідно до їхнього власного
бачення ситуації і поставленими перед ними конкретними завданнями.

У процесі навчання виділяють (В.Д.Якобсон) чотири основні групи ігор
відповідно до характеру пізнавальної і трудової діяльності студентів: 1)
ігри, спрямовані на засвоєння знань, умінь, навичок, передбачених
програмою навчального предмета; 2) ігри, спрямовані на формування
загальних способів пізнавальної діяльності, культури, навчальної праці,
досвіду творчої діяльності; 3) ігри, спрямовані на формування досвіду
науково-дослідної діяльності за профілем спеціальності; 4) професійні
ігри. У ході цих ігор у студентів формуються самостійність,
організованість, діловитість, дисциплінованість, творча активність,
колективістські якості особистості (співпраця, взаємодопомога, взаємна
вимогливість, чесність та ін.).

Ігрові форми навчання використовуються не для того, щоб розважити
студентів, а щоб розбудити в них прагнення до подолання труднощів. Мета
ігрових форм – вдало поєднати ігрові та навчальні мотиви і в цій
діяльності, поступово зробити перехід від ігрових мотивів до навчальних,
пізнавальних. Для цього під час розробки методики ігрових занять
потрібно дотримуватись того, щоб діяльність студентів була ігровою за
формою, тобто викликала такі ж емоції, переживання, що і гра, і в той же
час давала можливість активно одержувати необхідні відомості,
поновлювати “прогалини” в знаннях, сприяла б вихованню пізнавальних
інтересів.

Оцінюючи навчальні ігри в цілому, можна виділити їх переваги порівняно
із традиційними формами навчання:

— гра сприяє встановленню відносин співробітництва між викладачем і
студентом, а також між студентами в рамках ігрової підгрупи;

— гра сприяє глибинному засвоєнню і запам’ятовуванню навчального
матеріалу, його творчому сприйняттю, розумінню і використанню;

—                гра порівняно з традиційними методами переносить центр
ваги виховного впливу з викладача на колектив;

—                гра послаблює рецептивну і підсилює самостійну роботу
студентів;

—                гра активізує пізнавальну, інтелектуальну і творчу
потребу студентів і активізує відповідну ініціативу;

—                гра активізує самоосвіту студентів;

—                гра формує комунікативні вміння;

—                у грі об’єктивізується оцінка діяльності студентів;

—                гра надає студентам задоволення процесом навчання.

До недоліків навчальних ігор слід віднести:

—                в умовах гри студент не може працювати над окремими
питаннями стільки часу, скільки в силу його інтелектуальних особливостей
йому буває необхідно; він вимушений підкорятися ритму гри;в умовах гри
студент збуджений, він часто виходить на пік активності та інколи не має
можливості думати спокійно.

Важливою педагогічною умовою ефективного використання ігрових занять
професійної спрямованості є створення умов для самовираження
особистості, що забезпечують розвиток ініціативності, самостійності та
творчості. Доцільність використання ігрових занять полягає в тому, що
вони розраховані на більш широкий діапазон мотивів. Так, у студентів, у
яких відсутні пізнавальні інтереси, вони можуть викликати ігровий мотив
– діяльність буде творчою; для студентів зі стійкими навчальними
інтересами ігровий мотив буде лише підкріпленням пізнавальних мотивів.

 

 

Література:

1.           Вербицкий А.А. Деловая игра как метод активного обучения //
Современная высшая школа. – 1982. – №3. – С. 129–142.

2.           Козлова О.В., Разу Л. М. Деловые игры и их роль в повышении
квалификации кадров. – М.: Знание, 1978. – 64 с.

3.           Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри. – К.: Вища школа,
1993. – 119 с.

Похожие записи