Реферат на тему:
Принципи управлінської діяльності менеджера освіти
Аналіз сучасних теорій управління дозволяє виділити вельми широкий
перелік принципів освітнього менеджменту. Однак, багато з них важко
піддаються критеріальній оцінці. Деякі належать лише до сфери управління
виробництвом, інші є відображенням специфіки менеджменту в ринкових
відносинах, зокрема:
• тривалість нового й старого, інноваційного й традиційного в системі,
що розвивається;
• цілісність і локальність;
• комунікації, які пронизують організацію знизу догори, згори донизу, по
горизонталі;
• атмосфера в організації, яка сприяє розкриттю здібностей працівників
корпоративна (організаційна культура);
• обов’язкове встановлення часткової участі кожного працівника в
загальних результатах;
• своєчасна реакція на зміни в оточуючому середовищі;
• уміння слухати всіх, з ким стикається у своїй праці менеджер:
покупців, постачальників, виконавців, керівників тощо;
• інтеграція;
• чесність і довіра до людей;
• опора на фундаментальні основи менеджменту: якість, затрати, сервіс,
новації, контроль ресурсів, персонал;
• перспективне й цілісне бачення організації, тобто чітке уявлення про
те, якою вона повинна бути;
• якість особистої роботи та її постійне вдосконалення.
Цей перелік важко класифікувати. Тому в дослідженні шукали підстави для
вибору системи принципів освітнього (педагогічного) менеджменту, що б
дозволили врахувати об’єктивну потребу суспільства в учителеві, здатному
до управлінської діяльності.
Система принципів управлінської діяльності менеджера освіти є відкритою
й може поповнюватися іншими під час її практичного освоєння й подальшого
теоретичного осмислення. Як системоутворюючий пропонуємо принцип
моральності та верховенства права у своїх діях і вчинках для кожного
менеджера освіти впродовж життя.
Вважаємо першорядним принцип цілісного погляду на людину, який дозволяє
менеджеру освіти розглядати кожного вчителя (викладача) й учня
(студента) не просто як суб’єкта навчального процесу, а як цілісну
особистість, яка має свої уявлення, судження, погляди, переконання; свої
проблеми, мету, мотиви, переживання й звички. У процесі педагогічної
діяльності все це має місце й індивідуально виявляється.
З нього випливає така конкретна вимога до організації всієї діяльності:
будувати свої стосунки з викладачами й студентами не як посадова особа з
підлеглим, а як людина з людиною на моральних та правових підставах;
бачити в кожній людині особистість, розуміти її духовний світ і
прагнення, інакше педагогічний університет буде навчальною установою, а
всі – “керованими”, “підлеглими”, які відчувають відчуженість.
Принцип гуманізації як основний, системоутворюючий принцип менеджера
освіти й педагогічного колективу навчально-виховного закладу
обґрунтовано в педагогіці. В дослідженні його уточнено у відповідності з
особливостями менеджменту та власне притаманні йому. Цей принцип висуває
низку конкретних вимог до менеджерів освіти:
• поважайте особисту гідність людини, визнавайте за нею відповідні
моральні та конституційні права й обов’язки;
• поважайте інших; надавайте особистості, коли це можливо, волю вибору;
• довіряйте людині, адже її потенційні можливості невичерпні;
• заохочуйте досягнення й особистий внесок кожного в справи
навчально-виховного закладу;
• гарантуйте тому, хто навчається, особисту захищеність у колективі.
Принцип співробітництва й співтворчості передбачає управління з на
діалогічній основі, а не монологічній, перехід від спілкування до
комунікації, від суб’єкт-об’єктних до суб’єкт-суб’єктних відносин.
Принцип ґрунтується на таких правилах:
• людина є активним фактором, а не пасивним елементом освітньої системи;
• цінуйте у педагога компетентність, ініціативу, відповідальність.
Завжди пам’ятайте, що вам потрібен не підлеглий, а співробітник;
• бережливо ставтеся до вияву будь-якої педагогічно доцільної ініціативи
з боку своїх заступників та вимагайте від них того ж стосовно педагогів;
• успіх рідко приходить до того, хто робить свою справу без задоволення;
• основою професійного зростання кожного викладача повинна бути
технологія самоформування управлінської культури.
–
?
I
?
z|V
X
?
?
|X
gd[2‡
P4Puuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuui
іальної справедливості передбачає аналіз менеджерами освіти ступеня
участі кожного суб’єкта в досягненні спільної мети з урахуванням
індивідуальних особливостей кожного. Управляти – означає вести людей до
успіху. Вимоги цього принципу виражаються в таких правилах:
• реалізація соціальної справедливості може спиратися тільки на глибоке
вивчення особистості та діяльності того, хто навчається;
• систематичне підвищення якості і глибини педагогічного аналізу занять
є найбільш дієвим інструментом виявлення справедливості;
• завданням кожного менеджера ВНЗ України є сприяння професійній та
особистісній самореалізації педагога й того, хто навчається.
Справедливе ставлення, але не потурання суб’єктам діяльності – один з
головних принципів освітнього менеджменту, дотримання якого надає
можливість менеджерові оптимально використовувати людський фактор.
Велику роль у реалізації цього принципу відіграє стимулювання
особистості: моральне, матеріальне; пряме чи непряме. Згідно з цим
принципом менеджер освіти справедливо використовує продуману систему
стимулів, (особливо матеріальних і моральних), не зводячи її тільки до
преміювання, нагородження грамотами, присвоєння звань. Ввічливість,
усмішка, уважне й чуйне ставлення менеджера до людини є також стимулами,
які іноді діють сильніше, ніж нагороди.
Усі суб’єкти педагогічного процесу в закладах освіти, незалежно від
займаної посади й статусу, повинні перебувати в однакових демократичних
умовах, як того вимагає принцип демократизації. Без цього врахування
неможливо по-справжньому здійснити все, що починається зі слова «сам»:
самостійність, самотворення, самоорганізація, самодіяльність,
самоуправління, самосвідомість. Цей принцип є основою “демократичного
проживання” менеджерів сучасної освіти.
Найголовніша вимога, яка випливає з цього принципу, полягає в тому, що
його дотримання має бути не нарочитим, надуманим, а щирим, природним і
глибоко усвідомленим. Потрібно прагнути консенсусу – необхідного
інструменту нормального демократичного життя. Основним інструментом
менеджера освіти для досягнення консенсусу стає логічний аналіз
помилкових суджень, уміння відкривати суперечності в судженнях своїх
“підлеглих” (колег і тих, хто навчається), досягати усвідомлення ними
цих суперечностей та перегляду своєї точки зору, коли це необхідно.
Принцип цільової гармонізації передбачає цілеспрямованість, доцільність
управління й таку роботу менеджера освіти по досягненню мети, внаслідок
якої в колективі з’являється нова цільова цілісність, тобто таке
становище, коли приватна, особистісна мета членів педагогічного і/ або
студентського колективу відповідає загальній меті педагогічного
університету.
Правила, які випливають з даного принципу:
• робота щодо цілепокладання повинна стати невід’ємною частиною як
діяльності менеджера освіти, так і всього колективу. Що б не робилося у
навчальному закладі – все повинно здійснюватися на основі осмисленої,
попередньо сформульованої педагогічно доцільної мети;
• необхідно пам’ятати, що цілісність мети освітнього закладу формується
не відразу, вона є результатом тривалої й копіткої роботи керівника з
об’єктами управління, тому вся система цієї роботи має бути в усіх
деталях продуманою та спланованою;
• менеджер має пам’ятати, що цей принцип здійснюється через делегування
повноважень, колективне прийняття управлінського рішення, єдиний статус
для всіх учасників освітнього процесу тощо;
• горизонтальні зв’язки необхідно формувати доцільно, маючи програму на
тривалий час; формуючи таку систему зв’язків, ні в якому разі не
забувати про неформальні, дружні стосунки в колективі.
Принцип взаємозв’язку аксіології й інноватики дозволяє схарактеризувати
сутність процесу менеджменту освітнім процесом як самостійний,
адекватний цінностям суспільства й особистості рух суб’єктів менеджменту
до норм культуродоцільної діяльності, визначити цей феномен як
трансформацію цінностей культури в життєдіяльність освітнього закладу,
міста, області, України на основі нововведень.
Отже, розглянуто принципи, які притаманні освітньому менеджменту. Вони в
певній мірі визначають механізм освітнього менеджменту.
Література:
Аузіна М.О. Інноваційні процеси в освіті. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 103
с.
Кравченко Л.М. Неперервна педагогічна підготовка менеджера освіти. –
Полтава: Техсервіс, 2006. – 418 с.
Крижко В. Теорія та практика менеджменту в освіті. – Запоріжжя:
Просвіта. – 2003. – 272 с.
Попов Г.Х. Проблемы теории управления. – М., 1970. -129 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
