Реферат на тему:

Принципи навчання основ економіки

ПЛАН

1. Поняття про дидактичні принципи навчання

2. Суть принципів і особливості їх реалізації на уроках основ економіки

1. Поняття про дидактичні принципи навчання

Під принципами взагалі розуміють головні нормативні положення,
передумови певної науки, теорії, концепції, галузі практики.
Дидактичними принципами відповідно називають нормативні вихідні
положення, на основі яких будується навчальний процес. Тобто, принципом
навчання називають вихідну вимогу до процесу навчання, що випливає із
закономірностей його ефективної організації.

Нині існують різні підходи до характеристики принципів навчання:
психологічний, соціальний, методичний, історико-педагогічний,
кібернетичний тощо. Незважаючи на різноманітні підходи до характеристики
принципів навчання, вони виражають в основному основний зміст та одні й
ті самі тенденції в розумінні закономірностей навчання.

Навчальний процес з основ економіки як складова частина
загальноосвітньої і професійної підготовки учнівської молоді також
будується на основі відповідних принципів навчання.

Основним джерелом для формування принципів навчання є узагальнення
передового педагогічного досвіду, втілення у педагогічну практику
результатів науково-педагогічних досліджень.

Згідно з вимогами дидактики, навчання, у тому числі і основ економіки,
повинно здійснюватись на високому науковому рівні, в органічній єдності
з вихованням і розвитком учнів. Воно має бути доступним для учнів
відповідного віку, проводитись у певній логічній послідовності і в
тісному зв’язку з практикою. Діяльності учнів у процесі навчання треба
надавати активного характеру, а свідомо набуті учнями знання, уміння і
навички повинні бути міцно закріплені. Ці вимоги до навчального процесу
забезпечуються системою таких дидактичних принципів: науковості і
доступності навчання, зв’язку теорії з практикою, систематичності і
послідовності, наочності, свідомості і активності учнів у навчанні,
міцності засвоєння знань, умінь і навичок, єдності навчання і виховання.
Розв’язуючи будь-яке навчальне завдання, проводячи кожне конкретне
заняття, треба одночасно враховувати різні дидактичні принципи і
створювати умови для їх реалізації. Дидактичні принципи взаємозв’язані
між собою. Застосування кожного з них сприяє реалізації всієї системи
дидактичних принципів у цілому. Так, забезпечуючи принцип науковості в
навчанні, легше домогтися свідомості й активності учнів, і навпаки, якщо
учні ставляться до навчання свідомо й активно, легше забезпечити
науковий рівень навчання. Втілення принципу зв’язку теорії з практикою
полегшується, якщо забезпечується наочність у навчанні. І навпаки, якщо
вивчення теорії проводиться в тісному зв’язку з практикою, створюються
умови для унаочнення навчального процесу. Дидактичні принципи єдині для
всіх навчальних предметів, проте застосування їх у навчанні основ
економіки має свої особливості.

2. Суть принципів і особливості їх реалізації на уроках основ економіки

Науковість навчання. У процесі навчання основ економіки учні
оволодівають знаннями про підприємство як основну організаційну форму
економіки, менеджмент і маркетинг у підприємницькій діяльності,
структуру національної економіки, фінансово-грошову систему країни,
закономірності розвитку світового господарства тощо. При цьому в них не
тільки формуються певні знання й уміння, але й створюються уявлення про
наукові основи понять, що вивчаються.

Наукові основи викладаються з урахуванням загального розвитку учнів.
Наприклад, учні ознайомлюються з поняттям «Маркетинг у підприємницькій
діяльності». Економічна наука має вже у своєму розпорядженні значний
обсяг відомостей про ринкознавство. З усього обсягу треба виділити
мінімум, достатній для створення в учнів уявлення про елементи
маркетингової діяльності. У зв’язку з цим, достатньо учням пояснити суть
маркетингу як діяльності в умовах ринку, основні напрями маркетингової
діяльності, головні елементи маркетингу, його концепції. Розповідати
учням детально про міжнародне маркетингове планування, набір прийомів
міжнародного маркетингу та інше немає потреби. Більш глибші знання вони
зможуть отримати у вищих закладах освіти економічного профілю на основі
знань, набутих у загальноосвітній школі, ПТУ, ліцеї чи коледжі.

Принцип науковості передбачає розкриття причинно-наслідкових зв’язків
процесів і явищ, які відбуваються в економічній діяльності, проникнення
в їх суть. У зв’язку з цим, можна навести приклад: коли виникла потреба
вивчати чинники виробництва, було запропоновано таку методику навчання,
яка дала змогу ознайомити учнів із окремими групами чинників і показати
їх взаємодію у процесі виробництва благ. Учням була запропонована
спрощена схема функціонування економіки, що дало змогу сформувати у них
знання про етапи і послідовність обігу суспільних благ (виробництво,
розподіл, обмін, споживання). Учні дізнались, що на першому етапі
суспільного руху продукту виступають праця, капітал, земля. Усі вони
беруть участь у виробничому процесі і взаємодіють між собою. Робітники
вкладають у виробництво свою працю, ефективну роботу капіталу забезпечує
власник виробництва, земля поставляє для потреб виробництва матеріали,
безпосередньо з яких і будуть виготовлені блага. Жоден із чинників не є
універсальним і не може самостійно, без інших чинників, здійснювати
виробництво.

Подібним чином було ознайомлено учнів із розподілом благ між працею та
капіталом на другому етапі і споживанням благ на третьому етапі руху
суспільного продукту.

Принцип науковості передбачає ознайомлення учнів із методами економічної
науки. У зв’язку з цим, програмою курсу основ економіки передбачено
ознайомлення учнів із засобами і методами дослідження, що застосовуються
в економічній науці, економічними законами. Ознайомлюючи учнів із
економічними законами, важливо підкреслити, що вони бувають різними, але
механізм їх дії майже завжди однаковий. Цей механізм можна розглянути на
прикладі закону суспільного співробітництва. Механізм його дії дуже
простий і буде зрозумілим для учнів, якщо взяти за приклад дорожній рух,
коли дуже багато людей, переслідуючи тільки свої інтереси, досягають
місця свого призначення. Таке ж саме спостерігається і в економіці, коли
люди, турбуючись лише про задоволення власних потреб, роблять життя
оточуючого світу легшим, зручнішим, безпечнішим.

Науковість у навчанні особливо проявляється, якщо розкривати учням
зв’язки економічної науки з іншими науками про суспільство (історія,
право, соціологія, політологія), природу і людину (географія, біологія,
психологія), математикою як засобом аналізу економічних процесів.

Реалізовуючи принцип науковості у навчанні, доцільно також розкривати
історію розвитку економічної науки. Учням цікаво буде знати, що
економічна наука зародилася ще в дохристиянську добу, її коріння
знаходимо у творах мислителів Давньої Греції, Риму, Китаю та Єгипту.
Величезний внесок у розвиток економічної науки зробив Адам Сміт. Із
другої половини ХІХ ст. розвиток економічної науки здійснювався трьома
принципово відмінними напрямами – неокласичним, історичним та
марксистським.

Варто, щоб учні знали і про вклад українських учених у розвиток світової
економічної науки. Так, М.А. Балудянський обґрунтував принципи й основи
розбудови національної економіки з позиції вільних ринкових відносин,
М.І, Туган-Барановський зробив помітний внесок у розвиток теорії
кооперації, грошового обігу, Є.Є. Слуцький – один із перших застосував в
Україні математичні методи в економічній науці.

Реалізується принцип науковості в першу чергу під час розробки
навчальних програм і підручників. Високий рівень науковості навчання
забезпечує вчитель основ економіки, впроваджуючи в навчальний процес
елементи проблемності, дослідницькі практичні роботи, навчаючи учнів
спостерігати за економічними явищами, умінню вести наукову дискусію,
доказувати свою точку зору, раціонально використовувати наукову
літературу.

Доступність навчання, урахування індивідуальних особливостей учнів. У
процесі навчання треба розширювати пізнавальні можливості учнів шляхом
послідовного ускладнення навчального матеріалу. Навчальний матеріал з
основ економіки має будуватись з урахуванням сучасного рівня розвитку
економічної науки, але при цьому він не може бути ні надто легким, ні
надто важким. Дослідження, наприклад, показують, що у процесі навчання
при спрощеному змісті освіти знижується зацікавленість до навчання, не
формуються необхідні вольові зусилля, не відбувається бажаного розвитку
навчальної працездатності. Зміст навчання треба формувати таким чином,
щоб створити умови для постійного і успішного подолання учнями
труднощів.

Принцип доступності потребує в першу чергу, щоб навчальний матеріал був
зрозумілим для учнів. У зв’язку з цим, досить часто доводиться вдаватися
до різних методичних прийомів, які дають змогу полегшити учням засвоєння
навчального матеріалу і ознайомити їх із досить складними теоретичними і
практичними питаннями.

Одним із таких методичних прийомів може бути повідомлення або
нагадування вчителем додаткових теоретичних відомостей, які необхідні
учням для виконання практичного завдання. Так, наприклад, у процесі
вивчення теми «Підприємницький дохід» учитель ставить собі за мету
сформувати в учнів уміння встановлювати прибуток підприємця за виручкою
і витратами. Проте учні не в повній мірі підготовлені до обчислення
валового, чистого, нормального і економічного прибутку підприємця.
Зокрема, у них ґрунтовно не сформовано таких важливих економічних
понять, як «ресурси», «витрати», «амортизація». Тому викладати
навчальний матеріал вище названої теми уроку найдоцільніше у такій
послідовності:

1) додатково до вивчення навчального матеріалу теми уроку розглянути
питання про зовнішні і внутрішні ресурси, бухгалтерські й економічні
витрати, амортизацію.

2) залучити учнів до розрахунку бухгалтерських витрат підприємця,
обчислення валового та чистого прибутків, внутрішніх витрат і в
кінцевому рахунку економічного прибутку підприємця.

Одна із основних вимог, що ставляться до навчання, полягає в урахуванні
індивідуальних здібностей кожного учня. Не всі учні однаково сприймають
викладений навчальний матеріал: одні сприймають і запам’ятовують
викладене швидше, інші – повільніше: одні усвідомлюють навчальний
матеріал глибоко, інші сприймають його поверхово. Крім того, учні
по-різному ставляться до виконання практичних завдань. За ставленням до
виконання практичного завдання, як показано в дослідженнях, учнів можна
поділити на три групи. До першої групи належать такі учні, які впевнені
у своїх здібностях, охоче беруться за виконання завдання, не
розгублюються під час виникнення труднощів, не соромляться звернутися за
допомогою до вчителя. Друга група – це учні, які недооцінюють своїх
здібностей і можливостей. Стикаючись із найменшими труднощами, вони
розгублюються, не насмілюються звернутися за допомогою до вчителя. Такі
учні потребують особливої уваги. Треба вселяти в них віру в свої сили.
Під час оцінки виконаних завдань учитель повинен підкреслювати найменші
успіхи таких учнів. Треба своєчасно прийти їм на допомогу, вселяти
впевненість у тому, що вони із своїм завданням впораються. До третьої
групи слід віднести учнів, які переоцінюють свої здібності. Вони
проявляють самовпевненість, вважають, що можуть виконати будь-яке
завдання, але лякаються труднощів, навіть не намагаючись їх подолати.
Учитель повинен допомогти цим учням досягти успіху в подоланні
труднощів. Лише, пересвідчившись багато разів на власному досвіді, що
будь-яка робота потребує затрати сил, наполегливості, ці учні активно
включаються в роботу.

Якщо в класі є учні, які зазнають затруднення під час виконання
завдання, то треба вияснити причини виникнення затруднень і продумати
комплекс заходів з індивідуальної роботи з цими учнями, тобто проводити
додаткові заняття і консультації, добирати індивідуальні навчальні
завдання тощо. Якщо в класі є учні, які швидко справляються із
завданнями, то їм треба давати додаткові навчальні завдання, які сприяли
б закріпленню, розширенню і поглибленню одержаних ними знань і умінь.
Правильне врахування індивідуальних особливостей кожного учня буде
сприяти підвищенню його активності у процесі навчання, а в кінцевому
рахунку – й успішності.

Систематичність і послідовність навчання. Систематичність означає, що
засвоєння учнями певної множини фактів, понять, суджень проводяться
відповідно до логічного зв’язку і раціональної наступності.

Принцип систематичності і послідовності враховується перш за все під час
складання навчальної програми. Навчальний матеріал у програмі
розміщується у певній послідовності, яка відрізняється своєю
систематичністю. Це означає, що основні питання, які вивчаються,
ґрунтуються на уже засвоєних знаннях і є базою для вивчення нового
матеріалу. Наприклад, програмою курсу основ економіки передбачено
спочатку формування загальних уявлень про економічні відносини та
способи організації економічного життя суспільства. Ці поняття стають
своєрідним фундаментом для вивчення у майбутньому таких основних
розділів даного курсу, як економіка домашнього господарства і
підприємства, національна і міжнародна економіки. У свою чергу,
наприклад, ознайомлення учнів з основними сферами економіки, де працює
підприємець (виробництво благ, торгівля, фінансові операції) ґрунтується
на уже сформованих раніше поняттях «товар», «гроші», і є підґрунтям для
вивчення теми «Менеджмент і маркетинг у підприємницькій діяльності»,
«фінансово-грошова система країни» тощо.

Принцип систематичності і послідовності не обмежується тільки
відповідною побудовою навчальної програми. У практиці навчання цей
принцип реалізується у різних формах планування навчального матеріалу,
тематичного і поурочного. Під час тематичного планування вчитель
визначає порядок вивчення окремих питань теми, послідовність теоретичних
занять і практичних робіт, повторення і контролю за складністю засвоєння
навчального матеріалу. Передбачає вивчення нового матеріалу окремими
модулями, фіксує увагу учнів на вузлових питаннях окремих тем.

Систематичність і послідовність у навчанні проявляється також у
встановленні міжпредметних зв’язків. Так, наприклад, програмою теми
курсу основ економіки «Домашнє господарство в сучасній економіці»
передбачено ознайомлення учнів із сімейним бюджетом як засобом
урівноваження доходів і видатків, джерелами формування сімейного бюджету
тощо. З деякими поняттями формування сімейного бюджету учні уже
ознайомились на уроках трудового навчання у молодших класах. Щоб
реалізувати принцип систематичності у навчанні і створити умови для
послідовного і поступового засвоєння навчального матеріалу, вчителю
треба опиратися на набуті учнями знання у процесі вивчення інших
дисциплін.

Систематичність і послідовність у навчанні повинні проявлятися не тільки
в діяльності вчителя, але й у роботі самих учнів. Дуже важливо формувати
у них уміння раціонального планування навчальної діяльності, уміння
складати логічні плани усних відповідей, систематично повторювати
навчальний матеріал тощо.

Дотримування у процесі навчання принципу систематичності і послідовності
сприяє формуванню в учнів міцних знань та дає змогу за меншу кількість
часу досягти кращих результатів у навчанні.

Свідомість і активність учнів у навчанні. Свідомість і активність учнів
як принцип навчання тісно пов’язані між собою, бо активність ґрунтується
на свідомості, а свідомість стає вищою завдяки активності.

Застосування цього загального принципу має свої специфічні форми у
навчанні, хоча спрямованість його є однаковою. Навчання має бути не
тільки активним, але й свідомим. Вважається, що усвідомлене навчання
посилює розвивальний вплив навчального процесу на учнів. Свідоме
засвоєння знань попереджує формалізм і разом з тим сприяє їх
перетворенню у глибокі й стійкі переконання учнів. Активність і
свідомість мають розвиватися у тісному взаємозв’язку.

У процесі навчання основ економіки створюються особливо сприятливі
передумови для розвитку активності учнів, так як вони мають змогу набути
вмінь застосовувати свої знання до широкого кола економічних питань, що
безпосередньо пов’язані з їхнім життям.

Практика навчання основ економіки свідчить, що на уроках переважає
репродуктивна методика: розумова діяльність полягає у запам’ятовуванні
певних понять і положень. Принцип свідомості і творчої активності учнів
вимагає, щоб вони були поставлені в такі умови, коли їм самим доводиться
здобувати знання, проявляти самостійність у набутті умінь і навичок,
оволодівати методами вивчення. Діяльність учнів має бути організована
так, щоб вони самостійно виконували практичні завдання, вивчали
літературу, вирішували економічні задачі тощо.

Основними умовами свідомого засвоєння навчального матеріалу є належний
рівень свідомості учнів, свідоме їх ставлення до навчання, свідоме
сприймання і осмислення навчального матеріалу на уроках.

Свідомість у навчанні вважається досягнутою, якщо учні вміють
використовувати свої знання на практиці. З цією метою у навчальному
процесі використовують творчі завдання, тобто завдання формулюють так,
щоб у них не вистачало деяких даних. Ці дані учні знаходять самостійно.
Так, наприклад, учням пропонується побудувати криву попиту на графіку,
встановити причини зміни попиту на конкретну пропозицію, а також
залежність попиту від ціни на відповідний товар, використавши свої
знання, набуті у процесі вивчення теми «Попит, пропозиція, ринкова
ціна».

Досвід роботи багатьох учителів дає змогу стверджувати, що
різноманітність методів навчання активізує розвиток в учнів мислення,
запам’ятовування, інтересів. Треба широко застосовувати у процесі
навчання бесіди, ставити учнів перед необхідністю доказувати,
аргументувати, переконувати; розширювати форми і методи самостійної
роботи учнів на уроках.

Великою мірою активність і свідомість учнів реалізуються у пошуковій
діяльності, спрямованій на розв’язування навчальної проблемної ситуації.
Ця діяльність здійснюється у чотири етапи:

1) виникнення самої проблеми; 2) усвідомлення проблемної ситуації
учнями; 3) пошуки відповіді на поставлене запитання; 4) отримання
кінцевого результату, його обговорення й оцінювання.

Особливо цінним для розвитку розумових здібностей і самостійності
мислення учнів є так званий дослідницький метод (підхід) у навчанні,
коли учні, наприклад, на практичних заняттях, одержавши завдання,
самостійно планують хід його виконання, проводять розрахунки, будують
графіки, аналізують чинники, які призводять до відповідних змін тощо.

Основними шляхами активізації учнів на уроці є роз’яснення мети уроку,
значення самого змісту навчального матеріалу, опора на досвід учнів,
різні види самостійної роботи, використання наочностей і технічних
засобів навчання, застосування знань на практиці тощо.

Наочність навчання. Наочне навчання полягає в тому, що учні набувають
знання не тільки за рахунок того, що слухають пояснення вчителя, але й
за допомогою своїх органів зору, за рахунок того, що вони бачать.

На уроках основ економіки доцільно використовувати такі види наочності:

а) навчально-наочні посібники (плакати, блок-схеми, таблиці, графіки,
програмовані картки-завдання, роздаткові дидактичні матеріали у вигляді
друкованих карток, інструкційні карти до виконання практичних робіт;

б) інформаційні технічні засоби навчання (комп’ютер, діапозитиви,
відеофільми, навчальне телебачення).

Створені для вивчення основ економіки різні види наочності мають
задовольняти такі вимоги: відповідати змісту навчального матеріалу,
орієнтувати учнів на всестороннє сприймання подій і явищ, поділяти
найважливіші ознаки об’єкту, давати можливість учням проявити свою
пізнавальну активність.

Проте не слід вважати, що дотримання принципу наочності спирається на
судження «чим більше наочності, тим краще, тим навчання ефективніше».
Надмірне використання наочності заважає формуванню мислення учнів.

Під час використання різноманітних навчально-наочних посібників на
уроках основ економіки важливо забезпечити раціональне чергування
демонстрування наочності і слова вчителя, створюючи при цьому умови для
пошукової діяльності учнів. Виправдовують себе такі методичні прийоми
поєднання слова й наочності:

1. Перед демонструванням наочного посібника учні за допомогою запитань
учителя самостійно досліджують окремі частини об’єкта вивчення. Цей
прийом визначається такою схемою: а) відповіді учнів на запитання
вчителя; б) демонстрування першої частини об’єкта; в) словесний аналіз
першої частини об’єкта й формування висновків; г) словесне передбачення
другої частини об’єкта демонстрування; д) показ другої частини об’єкта;
е) аналіз другої частини об’єкта та формулювання висновків тощо.

Цей прийом поєднання слова і наочності застосовують тоді, коли учні
спроможні самі передбачити майбутній етап демонстрування або коли в них
достатньо знань для того, щоб зрозуміти завдання без опори на наочне
зображення.

2. Учитель частинами демонструє об’єкт, а учні проводять словесний
аналіз відповідної його частини, що вивчається: а) наочний показ однієї
частини зображення і формулювання висновків; б) наочний показ другої
частини об’єкта; в) словесний аналіз другої частини зображення і
формулювання висновків і т.д.

3. Учитель поетапно демонструє наочне зображення об’єкта і словесно
розкриває його суть.

4. Пояснення вчителя випереджає кожний етап демонстрування. Наочність
підтверджує слова вчителя і стає ілюстрацією для подальших його
міркувань.

Добір того чи іншого прийому пояснення і демонстрування об’єкта залежить
від рівня знань, умінь і розвитку учнів, особливостей конкретного
навчального матеріалу, а також потенційних можливостей наочних засобів
навчання.

Розробка оптимальної системи засобів навчання для вивчення курсу основ
економіки передбачає встановлення зв’язку між змістом навчального
матеріалу, методами навчання і видами навчально-наочних посібників та
технічних засобів навчання. Характер дії цього зв’язку можна виразити у
вигляді таких гіпотез:

а) вивчення кожної теми курсу вимагає певного поєднання різних видів
наочності;

б) не всі поєднання дають бажаний результат засвоєння знань учнями,
формування в них навиків і умінь;

в) наочність має бути різною, залежно від завдань пізнавальної
діяльності учнів.

Зв’язок теорії з практикою у навчанні. Щоб здійснювати цей дидактичний
принцип, слід переконати учнів, що теорія і практика – дві невід’ємні
частини діяльності людини.

Теорія використовується у практиці, а практика дає матеріал для нових
теоретичних узагальнень. Так, економічне дослідження розпочинається зі
збирання фактів. У процесі економічного аналізу фактів створюються
теорії, відкриваються закони, і завершується дослідження обґрунтуванням
певної економічної політики.

Зв’язок теорії з практикою у навчанні основ економіки може бути
досягнений при правильному поєднанні теоретичних і практичних занять у
навчальних програмах. Не випадково програма курсу основ економіки
побудована таким чином, щоб кожна тема починалась відомостями
теоретичного характеру, а потім наводиться перелік практичних робіт.
Причому теоретичний матеріал і практичні роботи розподіляють між
окремими заняттями так, щоб забезпечувався безпосередній перехід від
теорії до практичної діяльності учнів.

Одним із важливих напрямів реалізації цього принципу є складання завдань
практичного характеру для підручників (посібників). Для кращого
засвоєння навчального матеріалу та активного його використання у
шкільних підручниках з основ економіки введено рубрику «Контрольні
завдання». Такі завдання спрямовані на формування в учнів умінь
застосувати свої знання на практиці. Прикладом цьому може бути завдання,
поміщене у посібнику з основ економіки після вивчення теми «Біржі, банки
та інші ринкові установи», такого змісту: «Банк має вклади (депозити)
від клієнтів на суму 100 млн. грошових одиниць і сплачує 8% по вкладах.
Він надає кредит на суму 85 млн. грошових одиниць і бере 12% за кредит.
Яким буде прибуток банку?

Змістові і методиці проведення практичних робіт надають такого
характеру, щоб вони безпосередньо поєднували теоретичні відомості з
практикою. Прикладом цього може бути вивчення теми «Економічні потреби
та засоби їх задоволення», у якій розглядаються такі основні питання як
різноманітність, класифікація та розвиток економічних потреб, закон
зростання потреб, потреби як чинник доцільної поведінки людини у процесі
споживання. Під час вивчення теоретичного матеріалу вчитель опирається
на життєвий досвід учнів, їхні знання, які вони набули під час вивчення
інших дисциплін, організовує самостійну роботу учнів із застосуванням
економічної літератури тощо. Щоб основні поняття теми були більш
усвідомленими, творчими, розвивальними, учням пропонується виконати такі
практичні роботи: установлення здатності речей задовольняти потреби і
визначення структури потреб залежно від рівня доходів.

Виконання таких практичних робіт із наступним обговоренням значно
полегшує й урізноманітнює навчальну роботу і готує учнів до самостійного
розв’язування економічних задач.

Міцність засвоєння знань, умінь і навичок. Засвоєння знань, умінь і
навичок являє собою процес їх одержання, поглиблення, уточнення і
закріплення.

У навчальній програмі зустрічаються випадки, коли окремі учні, хоч і
засвоїли навчальний матеріал програми, але не закріпили його. Такі
знання є неміцними і нестійкими. Міцними вважаються такі знання, які ми
можемо пригадати в будь-який час, коли завгодно, і використати у
практичній діяльності.

Для досягнення міцності у засвоєнні знань і умінь учнями вчитель
повинен, керуючись навчальною програмою, детально відбирати матеріал для
кожного заняття. Зміст навчального матеріалу повинен поступово
розширюватись, ілюструватись новими фактами, використовуватись для
повторення у різних ситуаціях і для застосування на практиці.

Нехай, наприклад, проводиться урок на тему «Витрати виробництва». Учні
повинні міцно засвоїти знання про суть та види витрат і прибутку
підприємства (фірми). Тому спочатку вчитель, (опираючись на знання учнів
про чинники виробництва), пояснює сутність, види, структуру витрат
виробництва. Потім обґрунтовується зв’язок собівартості і доходів
підприємства. Дальше ці основні відомості уточнюються, конкретизуються,
поглиблюються під час розгляду категорій «граничні витрати» і «граничний
продукт». Ще більш міцно набуті знання закріплюються під час виконання
практичної роботи «Розрахунок витрат виробництва за вихідними даними,
визначення обсягу виробництва, який максимізує прибуток фірми в умовах
досконалої конкуренції».

У процесі вивчення даної теми уроку учні повинні добре запам’ятати
визначення таких основних понять, як витрати виробництва, постійні та
змінні, зовнішні та внутрішні витрати, граничні витрати тощо. В цьому
випадку треба, щоб вони, усвідомивши цей навчальний матеріал, завчили
його. Вчитель повинен створювати настанови на запам’ятовування основних
понять і термінів, які розкриваються у змісті навчального матеріалу.

Такий підхід до вивчення навчального матеріалу дає змогу створювати
умови для глибокого усвідомлення навчального матеріалу, встановлення
смислових зв’язків між новим і попереднім матеріалом.

Міцність знань може бути досягнута шляхом удосконалення навчального
процесу і підвищення його рівня. Вчителі повинні забезпечувати
органічний зв’язок між новим і попереднім навчальним матеріалом. Треба
доступно і ясно викладати навчальний матеріал і створювати належні умови
для підвищення інтересу, уваги й активності учнів на уроках.

Важливим засобом у формуванні міцних знань і стійких умінь може бути
систематичне повторення вивченого матеріалу. Його рекомендується
проводити у таких випадках:

* у процесі уроку під час індивідуального і фронтального опитування
учнів з раніше вивченого матеріалу, а також під час закріплення
повідомлених відомостей на даному уроці;

* після закінчення вивчення теми або розділу навчальної програми; в
кінці навчального періоду – півріччя або навчального року.

Велике значення для забезпечення міцності знань і умінь мають точність
викладання навчального матеріалу і застосування технічних засобів.

Єдність навчання і виховання. У процесі навчання формується особистість
учня, тобто на заняттях вирішуються одночасно загальноосвітні і виховні
завдання.

Процес навчання основ економіки спрямований у першу чергу на розвиток
економічного мислення, як основного компоненту економічного виховання
учня. Економічне мислення проявляється в умінні відображати факти і
явища економічного життя, встановлювати зв’язки між ними, вирішувати
економічні задачі. На уроках основ економіки формується економічна
культура майбутньої особистості, яка досягається через цілеспрямовану
діяльність щодо оволодіння методами раціональної економічної поведінки.
Одним із компонентів економічної культури є оволодівання людиною
економічними знаннями й уміннями господарювання. У процесі вивчення
курсу основ економіки створюються умови для розвитку таких особистісних
якостей учня, як підприємливість, ощадливість, ініціативність,
діловитість, відповідальність, самостійність.

Опанування змістом курсу «Основи економіки» значно розширює життєві
можливості випускників школи. Окрім ознайомлення з методами поведінки,
формується і правова культура, завдяки чому учнівська молодь може швидше
адаптуватися в умовах ринкової економіки. Вивчення спецкурсів (основи
підприємницької діяльності, основи споживчих знань, основи
бухгалтерського обліку, основи маркетингу, основи менеджменту тощо) дає
інформацію про професії, що їх найбільше потребує ринок. Вивчення
предметів економічного циклу сприяє формуванню соціально адаптованої
особистості.

Ці загальні завдання виховного характеру стосуються всієї роботи вчителя
з учнями, тобто і планування занять, і визначення форм навчання, і
застосування методів навчання тощо.

Наводимо основні вимоги, які ставить перед учителем принцип єдності
навчання і виховання:

* ознайомлення учнів з основними цілями економічної політики (економічне
зростання, повна зайнятість, економічна ефективність, стабільний рівень
цін, економічна свобода, справедливий розподіл доходів, економічна
захищеність, торговельний баланс);

* використання навчального процесу з основ економіки з метою виховання в
учнів економічної і правової культури;

* ознайомлення учнів із професіями, яких найбільше потребує ринок;

* єдність на кожному уроці намічених вчителем загальноосвітніх і
виховних завдань;

* розвиток пізнавальних здібностей, творчого мислення, пам’яті учнів;

* формування умінь планувати і організовувати свою роботу.

Підсумовуючи розгляд названих вище дидактичних принципів, доцільно
підкреслити, що кожний із принципів навчання і виховання однаково
важливий, а здійснення їх у практиці роботи вчителя можливе лише в
тісному сполученні і взаємодії. Важливо не тільки розуміти суть і знати
вимоги, які ставляться до навчального процесу тим чи іншим дидактичним
принципом, але й треба уміло реалізовувати ці принципи у практиці
навчання і виховання учнів.

Література:

Гушулей Й. М. Вітенко І. М. Загальна методика викладання основ
економіки: Пробний навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2004. –
108с.

Крупська Л. П., Пархоменко І.М., Кириленко Л. М. Моя економіка:
Підручник для учнів 8 – 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з
поглибленим вивченням економіки та для учнів 10-х класів
загальноосвітніх і гуманітарних пр. – К.: АПН, 2001. – 320с.

Основи економіки: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
загальноосвітнього, природничо-математичного та технологічного напрямів
навчання. – К.: Шкільний світ, 2001. – 47с.

Критерій оцінювання навчальних досягнень учнів з економіки //Географія
та основи економіки в школі. – №2. – 2001.- с.4-6.

Похожие записи