Пригоди вовченяти

Виховний захід

Мета: Після виховного заходу учні зможуть :

—        визначити чинники, котрі можуть викликати негативні прояви в
поведінці;

—        акцентувати увагу на перевазі здорового способу життя;

—        встановити причинно-наслідкові зв’язки «злочин-покарання”;

—        бережливіше ставитись до власного здоров’я;

—        відстоювати власну думку;

—        по-господарськи відноситись до власного та державного майна;

—        негативно ставитись до неадекватних форм поведінки.

Форми і методи роботи: спостереження, створення проблемної ситуації,
інсценізація.

Тип заняття: засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Підготовча робота: робота над костюмами – розвиток фантазії та уяви;
робота над декораціями – формування естетичного смаку, розвиток художніх
здібностей; провести бесіду-застереження «Шкідливим звичкам –НІ”!

Обладнання: декорації у вигляді дерева, квітів та, костюми казкових
персонажів.

 

Хід заходу

 

Події розгортаються на лісовій галявині.

Прилітає сорока:

—        Я сорока-білобока,

в кінобізнесі я дока.

Хочу фільм такий я зняти,

щоб життя все показати,

розказати про проблеми,

актуальні підняти теми.

Ось літаю по краям

та збираю матеріал.

Якось у весняну пору

Прилетіла я до школи.

Там на лузі у верби

Вчаться звірі лісові.

Навіть квочка із села

Привела сюди курча.

Мудрий Філін вчить писати,

А Лисиця рахувати.

Соловейко навчає співати,

Їжачиха – вишивати.

Викладає фізичну культуру,

Розвиває мускулатуру

Славнозвісний спортсмен і бігун

Сірий Заєць – стрибун.

Що це трапилось у школі?

По галявині біжить стурбоване курча.

Сорока продовжує:

—        Он курча мерщій побігло,

Може на урок не встигло?

Куд-куди ти? Куд-куди?

Так біжать лиш від біди!

Курча відповідає:

—        Це не лихо, не біда-

Вовк прийшов із Шапокляк.

Дятел парти змайстрував,

Вовк усі їх поламав.

В Барсучка украв портфель,

Білці вилив в книжку клей.

Сорока тріпоче крилами:

—        Ой, мерщій летіти мушу,

Може фільм новий зніму,

Дітям в школі покажу!

Біля дерев”яних трісок з”являються Лисиця і Вовк.

Ведучий:

—        Тут з”явилася Лисиця

І Вовчиську каже стиха:

Лисиця:

—        Сором! Дії миттю припини!

Ти ще учень, не бандит!

Вовк відподає нахабно, з викликом:

—        Ша! Руда! Харош моралі

Твої учні зачекались,

От іди собі й рахуй,

А мене ти не психуй.

І без тебе я рахую,

Гарно вголові міркую!

Лисиця питає з сарказмом:

—        Скільки буде 2х2?

Вовк відповідає:

—        Льоко! Буде…Як це? 42.

 

Зайченя говорить, соромлячи вовка:

—        Ні, неправильно, Вовчисько!

Прогуляв ти роки з три,

От і маєш вже плоди.

Роздивляє одяг вовка, шарпає за штани:

— Ось штани.

Та що це з ними?!

Чом вони у плямах синіх,

Пошматовані, брудні?

Страшно глянути на них!

Підбігає білочка, продовжує:

—        Подивіться на кофтинку!

Не кофтинка, а «картинка»,

Помальована така!

А футболка – просто горе!

Ніби побувала вчора

В пащі ненажерливого льва!

Вовк ображено відповідає:

—        Дурні ви! Це ж все фірма,

Ношу речі недарма,

Бо опудалом працюю,

Розганяю вороння.

Тут, високо піднявши голову, виходить пані Шапокляк:

—        Та й не тільки вчителі

Вчать дітей на цій Землі!

Я умію теж навчити!

Нащо вам розумним жити?

Йдете в школу – закуріть.

 

І диміть, диміть, диміть!

Замість соку пийте пиво

І хворійте всі щасливо!

Як дитина занедужа

Це чудово дуже- дуже!

Бо не треба в школу йти,

Можна в ліжечко лягти.

Вовк відзивається:

—        Я пролежав роки з три!

Шапокляк продовжує:

—        І не треба з дітьми гратись,

Ні гулять, ні розважатись.

Ані в той в футбол ганяти,

М”яч в ворота забивати.

Їжте блекоту й дурман,

В голові носіть туман,

Бо дурним приємно бути,

Можна геть усе забути.

І усім наперекір

Покурити йдіть у двір!

Та на вас давно чекають

І дурман в руках тримають.

Ви спитаєте мене-

Роблю я так само?

th

4

??$??# ?$??$??#

??#

??#?Ні! Звичайно не роблю!

Я себе завжди люблю!

З боку звірят виходить вчитель Заєць-стрибун:

— Знайте, пані Шапокляк

Робить все завжди не так,

Як говорить вам робити,

Бо вона ще хоче жити.

Гарно жити й процвітати

Та міцне здоров’я мати!

І зробіть усе не так,

Як вам радить Шапокляк.

І послухайте батьків,

Лікарів і вчителів.

Правильно завжди живіть

І себе любіть!

Бо добро найбільше в світі-

Це здоров’я ваше, діти!

Щастячка шукать дарма,

Як здоров”ячка нема.

Продовжує Лисичка:

—        Доки діточки малі

Їх навчають вчителі.

Але є і Шапокляк,

Що підкаже щось не так.

Хтось таки з шляху зіб’ється,

А вона над ним сміється.

Та, щоб вам спокійно жити,

Треба все, як слід, робити.

Вибігає Ведмежа і говорить:

—        Нерозумний Вовк завжди

В Шапокляк на службі!

Вовк обурюється, викрикує, розмахуючи руками:

—        Хто сказав, що я дурний?!

Покажись на очі!

Думаєш такий крутий?

Поборись – но з Вовком!

Не люблю я дисципліну,

Всякі там порядки,

І не хочу я робить ранкову зарядку.

Краще з ранку подимлю,

Потім вип’ю пива,

Бо лише вони дають чоловіку сили.

Виступає вперед ведмедик:

— Хай не вмію я палити,

Не бажаю зовсім пити

Пиво всяке й алкоголь,

Бо від цього тільки хворь.

Не дивись, що я маленький,

Бо я зовсім не слабенький.

Перевірим силу рук

В чеснім поєдинку.

(Змагання)

Вовченя, скривившись, потирає руку:

—        Це маленьке ведмежа

Руку зім’яло до кінця,

Шапокляк манить Вовка пальцем і хитро промовляє:

—        Краще ти знайди маля-

Не получиш здачі!

Вовк розгортає плечі, задирає носа і важно крокує.

Ведучий:

—        Вовчок – третьорічник крокує додому

Героєм таким, що не снилось нікому.

Аж раптом Вовчкові назустріч-курча.

Всміхнувся бешкетник й промовив: — Так-так!

І випнувши груди,

Підходить до нього:

—        Гей ти! Треба старшим давати дорогу!-

Курчатко маленьке портфелем як лясне!

Аж всілась на землю мала першоклашка.

Вовчок реготнув:- Так і треба, щоб знав!

Ведучий говорить тихо, таємничо:

—        Та раптом хтось тихо поплескав в долоні.

З’являється Боровичок-Чарівничок:

—        Та от хто у лісі проводить розгони.

Я грибок-Боровичок, лісовий чарівничок!

За порядком я слідкую, розбишаку зачаклую:

—        Гей, ви, лісові вітри,

Шапокляк ту унесіть та й на айсберг усадіть.

А маленького нахабу треба трохи попровчати,

Щоб відвик звірят чіпати!

Курча здивовано вигукує:

—        Ой, дивіться, малята,

Вовк став зростом спадати.

Ведмежа чухає потилицю і промовляє:

—        Он забіг він під травинку

І сховався у щілинку.

Вовк скавчить:

—        Більш я не буду битись,

Перестану і сваритись,

Поміняю свою поведінку,

Кину всяку шкідливу звичку.

Пробачте мене!!!

Боровичок звертається до дітей:

—        Пробачимо його, діти?

 

Бог учив нас все прощати і добру навчати.

Хай же буде Вовчик з нами

І стирає чорні плями.

Боровичок чаклує і з’являється веселий, усміхнений

Вовк. Боровичок питає у Вовчика і Ведмедика:

—        Чи були ви ворогами?

—        Я не був!

—        І я не був!

—        Що ж це скоїлося з вами?

—        Я забув!

—        І я забув!

Починається веселий танок. Вилітає Сорока:

—        Класне получилося кіно!

Яке життя довкіл прекрасне!

Росинки на траві блищать,

Яке чарівне сонце ясне,

І не повторна кожна мить.

Й життя у кожного єдине

І неповторне, лиш одне!

А ти у світі цім – людина!

І хай біда тебе мине!

 

Підсумкова частина заходу. Слово вихователя. Рефлексія.

Похожие записи