.

Презентація. Основні види інженерних загороджень (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
218 1380
Скачать документ

Розділ ІІ. Загальновійськова підготовка

Тема: «Основні види інженерних загороджень.»

Мета уроку:

Навчити учнів застосовувати навички у підготовці інженерних загороджень.

1 питання:

Основні види протитанкових інженерних загороджень.

Протитанкові надовби — пірамідальні бетоні конструкції фортифікаційного типу чи вриті в землю рядами гранітні глиби. Призначені для ускладнення роботи танкових підрозділів неприятеля. Більш малі протитанкові надовби повинні пошкоджувати днище танка и можуть бути замасковані. Крупні протитанкові надовби повинні своїми розмірами ускладнювати розчистку проходів. Часто використовуються спільно з мінними полями і дротяними загородженнями. В довгочасній фортифікації Другої Світової війни використовувалось до 10-20 рядів надовбів, оточених 20-30 рядами колючого дроту.

Протитанковий      їжак     –     саме      просте

протитанкове  загородження,  яке  являє  собою

об’ємні    шестикінцеві    зірки.    Їжаки    менш

ефективні, ніж мінні і інші загородження, але їх можна у великій кількості виготовляти з підручних матеріалів без застосування високих технологій и легко перекидати з однієї ділянки на іншу, що особливо важливо у військовий час.

2 питання:

Основні види протипіхотних інженерних загороджень.

Колючий дріт – тип загородження у вигляді дроту з розташованими на ній гострими шипами. Використовується для будівництва недорогих загороджень, а також для покращення якостей тих, що вже існують. Людина чи тварина, яка спробує пройти крізь колючий дріт, буде відчувати не самі приємні відчуття, навіть може отримати рану. Загородження з колючого дроту потребують тільки опори і сам дріт. Його може швидко встановити навіть робітник з низькою кваліфікацією.

Спіраль   Бруно   являє   собою   протипіхотне

загородження  у  вигляді  циліндричної  спіралі

діаметром    70-130 см    і    довжиною  до 25 м,

сплетеної з декількох ниток колючого дроту, які перетинаються.

Спирали Бруно з’явились під час Першої світової війни.

Засіка   –   оборонне   загородження   у   лісовій

місцевості. Одне з самих серйозних і найбільш

трудно знешкоджуємих перешкод. Будується з

дерев діаметром не менше 15 см, повалених рядами чи хрест-навхрест вершинами в сторону противника. Робиться дуже скоро. Заважає переміщення піхоти і виключає маневр кавалерії.

Засіки відомі з стародавніх часів, застосовувались вони і у війнах початку ХХ ст.

Часник  – військове загородження. Складається

з  декількох   гострих   штирів,   спрямованих  у

різні   боки.   Якщо   його   кинути на землю, то

один шип буде направлений догори, а решта становитимуть опору. Загородження з великої кількості розкиданого часнику було ефективно проти кінноти, застосовувалось також проти піхоти, слонів і верблюдів. Довжина кожного стрижня біля                      5 сантиметрів, товщина 0,8-1 см. Стрижні можуть закінчуватись зазубринами, як риболовні крючки.

Сучасні аналоги часнику (які називають «їжаки») використовуються у якості протиавтомобільного загородження – для проколу шин.

С-185,”Гобі”    –     Електросигналізаційний  комплекс   для   охорони   державного   кордону,   прийнятий  на озброєння  у 1988 році на заміну -175. Лінійна частина комплексу зроблена на металевих (а не дерев’яних) опорах без козирків. Вперше комплекс працює безконтактно, показуючи спрацювання при наближенні порушника ближче 1-2 метрів до лінійної частини.

3 питання:

Основні типи протипіхотних і протитанкових мін.

Мінно-вибухові загородження  становлять основу  інженерних перешкод  і влаштовуються у вигляді  мінних полів,  мін та окремих мін.

Для обладнання  мінно-вибухових  загороджень застосовуються  протипіхотні та протитанкові міни.

Протитанкові  міни  бувають :

проти гусеничні;

протиднищеві;

проти бортові.

За вражаючєю дією:

фугасні;

осколкові;

кумулятивні;

По направленості дії:

направленої дії

ненаправленої дії

По виду матеріалу  виготовлення корпусу:

металеві

дерев’яні;

пластмасові;

комбіновані.

По можливості  розмінування:

розмінуванні;

не розмінуванні.

По способу підриву міни:

нажимні;

електричні;

на розривання розтяжки;

на розтягування розтяжки;

годинникові міни

По способу встановлення:

вручну;

системою дистанційного мінування;

реактивною системою залпового вогню;

авіаційними засобами;

наземними транспортними системами;

артилерійськими системами.

Протипіхотні міни фугасного типу:

                   “Монета”, “Пелюсток”, та ін. мають крихітні

розміри 4 – 6 см. при товщині  1 см. та вагою 8 –           11 г. Корпус такої міни виготовлено  з м’якого пластику або синтетичної тканини,  вибуховий заряд – желеподібна  вибухівка малої ваги – до 9 г. Міни цього класу не мають вибухового пристрою. Їх розкидають  на місцевості за допомогою засобів дистанційної установки. У вхідному положенні вони просякнуті  флегматизованими  речовинами (фреоном) при падінні на землю не вибухають. Через кілька хвилин після падіння на землю вони стають вибухонебезпечними: при незначному натисканні  або переміщенні вони вибухають. Колір міни – такий як і місцевість . Вони можуть  тривалий час перебувати у бойовому стані.

Протипіхотні осколкові міни  – можуть вбити

або   поранити    кілька   десятків   чоловік. Це –

найефективніші   міни,   які   при    спрацюванні

підскакують  на висоту до 0,8-1,5 м. І при вибуху вражають у радіусі до 20 м. Міни встановлюються вручну або  дистанційно.

Найбільш сучасними є протипіхотні міни типу МОН (МОН –50, МОН –100, МОН –200). Це міни направленої дії.  Цифра вказує відстань ураження.

Протипіхотні міни М14 (США),

Valmara 69 (Италия), VS50 (Италия)

 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020