Розділ ІІ. Загальновійськова підготовка
Тема: «Основні види інженерних загороджень.»
Мета уроку:
Навчити учнів застосовувати навички у підготовці інженерних загороджень.
1 питання:
Основні види протитанкових інженерних загороджень.
Протитанкові надовби — пірамідальні бетоні конструкції фортифікаційного типу чи вриті в землю рядами гранітні глиби. Призначені для ускладнення роботи танкових підрозділів неприятеля. Більш малі протитанкові надовби повинні пошкоджувати днище танка и можуть бути замасковані. Крупні протитанкові надовби повинні своїми розмірами ускладнювати розчистку проходів. Часто використовуються спільно з мінними полями і дротяними загородженнями. В довгочасній фортифікації Другої Світової війни використовувалось до 10-20 рядів надовбів, оточених 20-30 рядами колючого дроту.
Протитанковий їжак – саме просте
протитанкове загородження, яке являє собою
об’ємні шестикінцеві зірки. Їжаки менш
ефективні, ніж мінні і інші загородження, але їх можна у великій кількості виготовляти з підручних матеріалів без застосування високих технологій и легко перекидати з однієї ділянки на іншу, що особливо важливо у військовий час.
2 питання:
Основні види протипіхотних інженерних загороджень.
Колючий дріт – тип загородження у вигляді дроту з розташованими на ній гострими шипами. Використовується для будівництва недорогих загороджень, а також для покращення якостей тих, що вже існують. Людина чи тварина, яка спробує пройти крізь колючий дріт, буде відчувати не самі приємні відчуття, навіть може отримати рану. Загородження з колючого дроту потребують тільки опори і сам дріт. Його може швидко встановити навіть робітник з низькою кваліфікацією.
Спіраль Бруно являє собою протипіхотне
загородження у вигляді циліндричної спіралі
діаметром 70-130 см і довжиною до 25 м,
сплетеної з декількох ниток колючого дроту, які перетинаються.
Спирали Бруно з’явились під час Першої світової війни.
Засіка – оборонне загородження у лісовій
місцевості. Одне з самих серйозних і найбільш
трудно знешкоджуємих перешкод. Будується з
дерев діаметром не менше 15 см, повалених рядами чи хрест-навхрест вершинами в сторону противника. Робиться дуже скоро. Заважає переміщення піхоти і виключає маневр кавалерії.
Засіки відомі з стародавніх часів, застосовувались вони і у війнах початку ХХ ст.
Часник – військове загородження. Складається
з декількох гострих штирів, спрямованих у
різні боки. Якщо його кинути на землю, то
один шип буде направлений догори, а решта становитимуть опору. Загородження з великої кількості розкиданого часнику було ефективно проти кінноти, застосовувалось також проти піхоти, слонів і верблюдів. Довжина кожного стрижня біля 5 сантиметрів, товщина 0,8-1 см. Стрижні можуть закінчуватись зазубринами, як риболовні крючки.
Сучасні аналоги часнику (які називають «їжаки») використовуються у якості протиавтомобільного загородження – для проколу шин.
С-185,”Гобі” – Електросигналізаційний комплекс для охорони державного кордону, прийнятий на озброєння у 1988 році на заміну -175. Лінійна частина комплексу зроблена на металевих (а не дерев’яних) опорах без козирків. Вперше комплекс працює безконтактно, показуючи спрацювання при наближенні порушника ближче 1-2 метрів до лінійної частини.
3 питання:
Основні типи протипіхотних і протитанкових мін.
Мінно-вибухові загородження становлять основу інженерних перешкод і влаштовуються у вигляді мінних полів, мін та окремих мін.
Для обладнання мінно-вибухових загороджень застосовуються протипіхотні та протитанкові міни.
Протитанкові міни бувають :
проти гусеничні;
протиднищеві;
проти бортові.
За вражаючєю дією:
фугасні;
осколкові;
кумулятивні;
По направленості дії:
направленої дії
ненаправленої дії
По виду матеріалу виготовлення корпусу:
металеві
дерев’яні;
пластмасові;
комбіновані.
По можливості розмінування:
розмінуванні;
не розмінуванні.
По способу підриву міни:
нажимні;
електричні;
на розривання розтяжки;
на розтягування розтяжки;
годинникові міни
По способу встановлення:
вручну;
системою дистанційного мінування;
реактивною системою залпового вогню;
авіаційними засобами;
наземними транспортними системами;
артилерійськими системами.
Протипіхотні міни фугасного типу:
“Монета”, “Пелюсток”, та ін. мають крихітні
розміри 4 – 6 см. при товщині 1 см. та вагою 8 – 11 г. Корпус такої міни виготовлено з м’якого пластику або синтетичної тканини, вибуховий заряд – желеподібна вибухівка малої ваги – до 9 г. Міни цього класу не мають вибухового пристрою. Їх розкидають на місцевості за допомогою засобів дистанційної установки. У вхідному положенні вони просякнуті флегматизованими речовинами (фреоном) при падінні на землю не вибухають. Через кілька хвилин після падіння на землю вони стають вибухонебезпечними: при незначному натисканні або переміщенні вони вибухають. Колір міни – такий як і місцевість . Вони можуть тривалий час перебувати у бойовому стані.
Протипіхотні осколкові міни – можуть вбити
або поранити кілька десятків чоловік. Це –
найефективніші міни, які при спрацюванні
підскакують на висоту до 0,8-1,5 м. І при вибуху вражають у радіусі до 20 м. Міни встановлюються вручну або дистанційно.
Найбільш сучасними є протипіхотні міни типу МОН (МОН –50, МОН –100, МОН –200). Це міни направленої дії. Цифра вказує відстань ураження.
Протипіхотні міни М14 (США),
Valmara 69 (Италия), VS50 (Италия)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter