Правова і профілактична робота в загальноосвітніх навчальних закладах

 

Система роботи школи з важковиховуваними учнями повинна поєднуватися із
системою національного виховання і передбачити цілеспрямовану, планову,
взаємопов’язану, керовану діяльність складових її частин – від директора
до бібліотеки і медперсоналу.

Основна виконавча ланка в цій системі – класоводи й класні керівники.
Важливо, щоб у цій роботі забезпечувалась наступність з 1-го по 11-й
класи, що сприятиме глибшому вивченню особистості, а значить, і добору
найефективніших засобів впливу.

Класоводи повинні виявляти та обліковувати важковиховуваних учнів.

На кожного важковиховуваного класний керівник заводить спеціальний
щоденник спостережень, до якого записує насамперед
соціально-психологічну характеристику учнів. У ній відмічає причини
виникнення важковиховуваності, у чому вона виявляється, виділяє
позитивні та негативні якості особистості, особливості сімейного
виховання, намічає засоби виховного впливу на учня. Раз на півріччя
робить висновок про досягнуті результати виховної роботи й намічає план
подальшої роботи з кожним із таких учнів.

До завдань класного керівника входить вивчення інтересів, здібностей,
нахилів важковиховуваних учнів і залучення їх до роботи гуртків,
спортакцій як у школі, так і в позашкільних закладах.

Робота із батьківським комітетом класу, сім’ями важковиховуваних учнів,
неблагополучними родинами повинна бути спрямована на озброєння їх
педагогічними знаннями, надання конкретної індивідуальної методичної
допомоги.

 У роботі методоб’єднань вчителів слід приділяти увагу й питанням
подолання та запобігання неуспішності школярів, зокрема: як працювати
над прогалинами учнів, як розвивати їх мислення, увагу, пам’ять,
формувати у відстаючих учнів навички раціональної організації навчальної
праці, індивідуальний підхід до слабовстигаючих у процесі
навчально-виховної роботи.

Робота школи з важковиховуваними учнями

 

1.     Дирекція школи вивчає особливості контингенту учнів школи,
причини виникнення важковиховуваності, передовий досвід роботи з цими
учнями визначає шляхи вдосконалення роботи з ними та їх сім’ями.

2.     Заступник директора по виховні роботі планує виховну роботу з
важковиховуваними, неблагополучними сім’ями, координує та узгоджує план
школи з планами роботи класних керівників.

3.     Класоводи та класні керівники виявляють та вивчають інтереси,
здібності, нахили важковиховуваних учнів, залучають їх до позакласної,
позашкільної діяльності.

4.     Психолог здійснює психологічну профілактику та корекцію відхилень
у поведінці неповнолітніх.

5.     Вчитель, вихователь ГПД надають індивідуальну допомогу в
діяльності ліквідації програми у знаннях.

6.     Педагог-організатор залучає до роботи в гуртках, секціях, клубах,
товариствах за інтересами в школі, в позашкільних закладах, за місцем
проживання.

7.     Органи учнівського самоврядування залучають до різних видів
громадсько-корисної діяльності, виконання доручень, надають їм шефську
допомогу.

8.     Батьківський комітет співпрацює з педагогічним колективом в
організації педагогічного всеобучу батьків, заслуховує на своїх
засіданнях важковиховуваних та їх батьків.

9.     Бібліотекар планує розвиток читацьких інтересів важковиховуваних.

10.           Медичний персонал дає педагогам відомості про стан
здоров’я, попереджає про нервово-психічні відхилення у неповнолітніх.

У сучасних умовах здійснення виховного процесу педагог найчастіше
стикається з терміном «важковиховувані” у співвідношенні до підлітка.

Справа тут не у самому підліткові, а в його психологічних особливостях.

З однієї сторони він хоче здаватися дорослим, а з іншої зберігає дитячі
риси. Не вміє самостійно діяти і приймати рішення, висуває завищені
вимоги до батьків та вчителів, виявляє підвищену критичність до
оточуючих і при цьому не вміє володіти собою. Дитині такого віку
притаманний цілий ряд протиріч. Тобто це криза підліткового віку.

Суть поведінки підлітка – це морально-емоційна атмосфера, що склалася в
сім’ї.

Тому процес перевиховання, спрямований на подолання негативних якостей
особистості, що формувалися під впливом несприятливих умов виховання,
необхідно починати з сім’ї, з пошуку можливостей щодо корекції сімейного
виховання, захисту дитини від несприятливого впливу неблагополучної
сім’ї.

Дослідження доводять, що термін важковиховувані або педагогічно
занедбані діти та неблагополучні сім’ї поняття нероздільні і
взаємопов’язані між собою.

Неблагополучні сім’ї – це сім’ї, які через об’єктивні або суб’єктивні
причини втратили свої виховні можливості, внаслідок чого в них
виникають несприятливі умови для виховання дитини.

Класний керівник є першим хто встановлює контакт з сім’єю учня і його
компетентність повинна стати обличчям навчального закладу. Він
має віднайти такі підходи і такі слова до кожної окремо взятої сім’ї,
щоб відновити і посилити її позитивний потенціал.

Для цього потрібно знати причини утворення неблагополучних сімей. У
кожної вони свої, але є і ряд спільних рис.

Умовно сім’ї можна класифікувати на п’ять типів.

Це дозволить класному керівникові більш індивідуально і точно
попереджати і корегувати проблеми щодо сімейного виховання.

 

І.   Неповні сім’ї – у них дитину виховує один з батьків, переважно
матір. Спілкування в сім’ї збіднене, часто виникають труднощі побутового
характеру, психологічний дискомфорт, тому нерідко дітям не вистачає
врівноваженості, доброзичливості, натомість виявляють
надмірну роздратованість, байдужість.

Для досягнення контакту з такою сім’єю класний керівник може
використовувати наступні поради:

–                                встановити контакт з матір’ю,
заручитися довірою, якщо вона відноситься насторожено, не спішити
ображатися;

–                                спробувати подивитися на себе очима
матері. Це допоможе краще зрозуміти і контролювати своє відношення до
неї;

–                                зацікавитися долею підлітка, спонукати
до відповідальності за його і її, матері, майбутнє;

–                                делікатно, тактовно доторкнутися до
потаємних почуттів, природне бажання матері влаштувати своє життя,
викликати у неї потребу в душевних контактах з дитиною, в обміні
думками, спільному рішенні повсякденних життєвих проблем.

 

            ІІ. Сім’ї, де батьки – алкоголіки, наркомани – ведуть
аморальний спосіб життя.

У таких сім’ях у батьків відсутні культура спілкування, духовний
зв’язок з дітьми, існує брак почуттів.

Завдання класного керівника – терпеливо, без докорів спробувати довести
батькам негативізм їх «образу життя” на зростаючу особистість, звернути
увагу на відчуття підлітка – переживання, біль, сором і образу за батька
і матір, які ведуть аморальний спосіб життя.

Підлітка необхідно залучати до більш широкого спілкування з оточуючими
його людьми, підтримувати морально, встановити контроль.

ІІІ. Сім’ї, зовні благополучні, але систематично припускаються серйозних
прорахунків у вихованні дітей, через низьку педагогічну культуру та
неосвіченість. Недооцінюють значення сімейного виховання, підривають
авторитет школи та вчителів.

Завдання класного керівника – сформувати у батьків необхідність в
поповненні педагогічних знань через проведення з ними консультацій,
включення їх в систематичну і методичну роботу школи з батьками учнів.
Дуже важливо сприяти пробудженню потреби батьків до самоосвіти.
Спробувати пояснити думку, що всі діти потребують педагогічно освічених
батьків.

ІV. Сім’ї, в яких пріоритетними є матеріальні цінності, які домінують
над духовним життям.

В таких сім’ях діти, як правило, виростають егоїстами, досить
практичними споживачами. Батьки ці якості схвалюють.

Завдання класного керівника – спробувати змінити орієнтацію батьків
тільки на матеріальні цінності, зацікавити внутрішнім духовним світом
підлітка.

В тактовній формі дати зрозуміти, що пріоритет матеріального в житті
веде до маніпуляції свідомістю дитини, деформує систему життєвих
цінностей і в багатьох випадках є причиною неадекватної поведінки (про
що свідчить статистика).

 

V. Сім’ї, в яких батьки висувають дітям завищені вимоги, що межують з
жорстокістю. В таких сім’ях дітей карають часто фізично, за найменшу
провину. Як результат діти ростуть жорстокими і цинічними.

Завдання класного керівника довести батькам, що з власною дитиною
відносини потрібно будувати на принципах взаємоповаги, довіри,
відповідальності та рівному партнерстві. Слід відмовитись від позиції
сили, упередженого ставлення. Тільки повага, любов і терпіння є
головними засобами виховання в сім’ї.

Ефективний педагогічний результат для всіх типів сімей дає прийом
включення батьків в виховну роботу класу. Їх діяльнісна участь в
педагогічному процесі допомагає формувати навички співпраці з дітьми і
зокрема зі своєю дитиною.

Захистити дитину від сімейного неблагополуччя може система регулювання
сімейного виховання.

Похожие записи