Реферат з педагогіки

Урок: Правила життя в суспільстві. Права й обов’язки громадян.

Мета: в доступній ігровій формі ознайомити дітей з поняттями «право»,
«обов’язок»; довести до свідомості учнів, що дотримання правил, законів
— це обов’язок кожної людини; спонукати їх до розуміння своєї значущості
в країні; розвивати творчу думку і прагнення творити добро; виховувати
законопослушність, любов до Батьківщини, її природи, людей.

Обладнання: виставка книг: «Конституція України для школярів», «Казка
про податки», «Зростаймо громадянами» та ін.; ілюстрації до казки
«Подорож літери «Я» у країну Правляндію», «чарівна» квітка, сигнальні
картки, таблички зі статтями Конституції; магнітофон.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Вступне слово вчителя.

III. Мандрівка у казку. (Звучить казкова мелодія.)

Не в тридев’ятому царстві, не за синіми морями, не за дрімучими лісами,
а в звичайнісінькому місті Алфавіт жила-поживала звичайнісінька літера
«Я». Але їй завжди здавалося, що вона особлива. Коли всі букви йшли на
роботу і кликали її, вона лише промовляла: «Не маєте права мене
примушувати», а таке слово, як обов’язок, взагалі не хотіла чути. Весь
день вона вертілася перед люстерком і промовляла:

Я чемна і велична,

Я буква симпатична.

Абетка — це моя сім’я.

Найкраща з літер,

Звичайно, — Я.

…Взагалі цю букву дуже любили, розуміли, що без неї ніяк не прожити,
але не могли навчити помічати важливість інших літер, не могли змусити
виконувати свої обов’язки.

На раді старійшин вирішили літеру «Я» відправити у подорож в країну
Правляндію.

— Поміркуйте, чому саме у цю країну з такою дивною назвою довелося піти
літері «Я». Про що говорить вам назва країни? (Міркування дітей.)

— Вхід у цю країну старанно оберігали два мужні і надійні воїни: Закон і
Порядок. Вони відкрили ворота після того, як літера «Я» відповіла на
їхні питання-перепустки.

Спробуйте і ви впоратися з цими завданнями.

(Діти підходять до малюнка, де до «списів» прикріплені листочки із
запитаннями-перепустками. Відривають по одному і відповідають. При
потребі допомагає клас.)

Питання від «Закону»:

— Основний Закон держави — це …. (Конституція.)

— Які законні вихідні дні в учнів? (Субота і неділя.)

— Що чекає кожного громадянина за порушення закону? (Штраф, звільнення з
роботи, в’язниця.)

Питання від «Порядку»:

— Хто стежить за порядком на дорогах? (Працівники ДАІ.)

— Хто несе відповідальність за порядок у зошитах і портфелях? (Учень.)

— Він підтримує порядок на футбольному полі. Людина з цією» самою
назвою захищає інтереси громадян. (Суддя.)

Ворота відчинились. А потім, коли вже залишалася мала шпаринка між ними,
Закон і Порядок сказали літері «Я», що вийти вона через ці ворота не
зможе. Доведеться йти їй на протилежний бік країни — там вихід. Ступивши
на територію Правляндії, літера «Я» злякалася, бо десь із небес почувся
грізний голос:

— Піди туди, де старий пеньок, стань на нього і промов такі слова:

У кожної істоти на землі

Є обов’язки й права свої.

Літера і не думала сперечатися. Все зробила, як сказав їй голос. З-під
пенька з’явилися два грибочки.

(На капелюшках грибків написано — Обов’язок, Право.)

Гриби:

Я — Обов’язок!

Я — Право!

Разом:

Без нас нема держави.

Обов’язок:

Мій синонім — неодмінно.

А це значить, що сумлінно,

А також обов’язково

Слухайся законів мови.

Право:

Щоб життя було щасливе,

Щоб прославити свій край,

Ти працюй, живи по правді,

І права свої вивчай.

(Показує на дошку, на таблички з текстами статей із Конституцїї.)

Разом: А ти знаєш свої права та обов’язки?

Літера (задумалася на хвилинку і впевнено почала):

— Я маю право на життя.

— Я маю право на вибір місця проживання і, до речі, хочу повернутися у
своє місто.

— Я маю право вільно висловлюватися.

Я маю право на повагу до моєї гідності.

Грибочок-Право (зупинив хитру літеру і додав):

— А чи не чула ти і про те, що кожен має право на працю? Літері стало
соромно, бо згадала вона, як їй часто не хочеться працювати, як її
подруги «А» і «Й» щодня виконують за неї роботу.

Де не візьмися, з’явився Горобець.

«Врятував мене від повчань цих мудрих грибів», — подумала літера.

Але не так сталося. Це був Горобець не звичайний, а найдипломованіший
професор історії країни Правляндії. Довелося літері вислухати і його…

Горобець:

— З давніх-давен люди мріяли про вільне щасливе життя без насильства,
жорстокості, приниження. Для досягнення цього вони повинні мати певні
права — права людини.

У стародавньому світі права людини були дуже обмеженими. Раб не мав
права розпоряджатися власним життям. Права людей відрізнялися залежно
від того, яку релігію вони сповідували, якої національності були. Людей
з чорним кольором шкіри примушували жити на спеціальних територіях.

У нашій країні, яка входила до складу Російської імперії, до 1861 року
існувало кріпацтво. Кріпаки були власністю багатих панів. Незалежна
Україна та її Конституція надали людині великі права і свободи, а разом
з ними і обов’язки.

…Раптом літері здалося, що вона летить. Ні, це насправді, вона
летить!.. Як це так, вона ж не птах?

Не знала «Я», що всю промову Горобця підслуховувала Сорока Соня з Родини
Беззаконня. Коли їй вже добре це набридло, вона схопила у дзьоб літеру і
понесла на свою галявину. Тут Білобока почала проводити свою «політику».

Сорока:

Повір мені, вийде на краще,

Як я навчу тебе красти.

Ми будемо з тобою літати,

Усе, що блискуче, хапати,

І тішитись, і скрекотіти,

Радіти і багатіти!

(Здалеку чути голос Дятла-прокурора.)

Дятел-прокурор:

— Тук-тук-тук. За крадіжки, грабежі, вимагання передбачено сувору
відповідальність, в окремих випадках до 15-ти років позбавлення волі.
(Кримінальний кодекс України.)

Сорока (прислухається):

Щось причулось.

А там, за перелазом,

Цукерки є дешеві.

Купуєм їх — дорожче продаєм,

Нікому грошей не даєм,

Як гарно ми на цьому виграєм!

Дятел-прокурор:

Так-так-так. Стаття 67 Конституції України. Кожен зобов’язаний
сплачувати податки у розмірах, встановлених Законом.

Сорока:

Знову хтось мене перебиває.

Ой, забула сказати.

В одному листі від Лелеки,

Що Горобцеві він писав,

Дізналась я, що недалеко

Є гарнесенький диво-став.

Дятел-прокурор:

— Тук-тук-тук. Конституцією ґарантовано таємницю листування, телеграм,
телефонних розмов. Стаття 31.

Сорока:

Що це ви мені все тут торочите: Стаття, Кодекс, Конституція? Не знаю я
всіх цих статей! Не читала!

Дятел-прокурор:

— Згідно з Конституцією, незнання законів не звільняє від
відповідальності за злочини.

…Бідна літера «Я» вже давно заховалася за могутній стовбур Дуба і
боялася нагадати про себе, щоб і їй не дісталося від Дятла. А він
продовжував (до Сороки):

— Ну якщо законів ти не читала, то свою мову пташину знаєш змалку.
Пташина громадо, на допомогу!

І тут з’явилися Сова-юрист, Зозуля-адвокат, Синичка-суддя,
Леле-ка-податковий інспектор. (Звучить марш.)

Синичка-суддя:

Ти знаєш, що ти людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

(В. Симоненко)

Сова-юрист:

Ми — держава правова.

Президент тут голова.

Без проблем, щоб в світі жити –

Із законом слід дружити.

Зозуля-адвокат:

Треба жити по законах,

Що створили Бог і люди.

Якщо виникли проблеми,

Захисник у тебе буде.

Клопіт постукав у хату,

То звернись до адвоката.

Лелека-податковий інспектор:

Несплата податку — причина безпорядку.

Без оподаткування — нема навчання й лікування.

Без сплати податку — нема порядку і достатку.

Існує істина стара, що без податку і добра нема.

Сорока, звичайно, давно полетіла від цих мудрих зборів, а ось літера «Я»
вперше серйозно задумалася про те, що життя не таке просте, як це їй
здавалося перед люстерком. Розмірковувала вона також над своїми
обов’язками та правами.

За цими думками літера незчулася, як опинилася на стежці, що привела її
в дивне місце. Там, де вона була досі, все нагадувало літо: співали
пташки, зеленіла трава, літали метелики. А тут… Якось похмуро, тихо,
сумно. Лише одна чи то квітка, чи то пуп’янок серед цієї пустоти.

(Модель квітки із збірними листками.)

— Хто ти, — запитала літера, — що сталося з цією місцевістю? Це була
квітка, яка ніяк не могла розцвісти, бо не наставала її пора — літо.
Чарівник Правляндії заворожив цю територію за те, що люди не
дотримувалися правил поведінки в природі.

— Тук-тук-тук… Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду
природі, культурній спадщині, — почувся вже знайомий голос
Дятла-прокурора.

— Діти, давайте зробимо так, щоб літо прийшло і розцвіла ця квітка.

(Діти складають правила поведінки в природі.)

(Звучить мелодія. Квіточка розцвітає. Учні співають пісню «Літечко
прийшло».)

Якщо вас зі сну міцного

Спів пташиний розбудив,

Несподівано до того ж

Вас усіх розвеселив.

Якщо сонечко бажане

Зрання-ранечку зійшло —

Все це значить довгождане

Літо-літечко прийшло.

Приспів:

Літо, літо, літечко.

Літечко прийшло.

Літо, літо, літечко.

Радість принесло.

Якщо сили ви набрались

І духовної краси.

Якщо вранці ви вмивались

В краплях чистої роси.

Якщо настрій ваш чудовий,

А нещасть, як не було —

Все це значить довгождане

Літо-літечко прийшло.

Літера «Я» була рада таким чарівним перетворенням, бо після того, як
розцвіла квітка, прилетів метелик, блиснув промінець…

Але день добігав кінця. Вже сонечко прощалось із землею. А літера не
могла знайти виходу із країни. Сіла вона та й заплакала. Раптом до неї
долетіли чиїсь слова:

— Одягни мене, і ти побачиш те, що шукаєш.

Озирнулась «Я» навкруги — нікого. Лише якісь дивні окуляри лежали не
стежці: одне скельце — червоне, інше — зелене. Одягнула мандрівниця їх і
ще більше засмутилася.

— Я нічого не бачу…

— А ти відгадай мої завдання, тоді з’явиться світло у твоїх очах.

Літері потрібно було впоратися із таким завданням: якщо вона чула
правильне твердження — сигналізувала зеленим «оком», а якщо неправильне
— червоним.

Спробуйте і ви подолати це випробування.

(Діти готують сигнальні картки червоного та зеленого кольорів.)

Гра «Правильно-неправильно»

1. «Кожен, хто працює, має право на відпочинок». (Стаття 45.)

2. Навчатись у школах мають право ті, хто досягнув зросту 1 м 20 см.
Вчитися можна 3, 5, 7 років — за бажанням. (Кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов’язкова. Стаття 53.)

3. Батьки зобов’язані піклуватися про дітей, поки вони не почнуть
ходити. А повнолітні діти зобов’язані переїхати в інше місто і лише по
телефону підтримувати зв’язки з батьками. (Батьки зобов’язані утримувати
дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про
своїх непрацездатних батьків. Стаття 51.)

4. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України,
шанування її державних символів є обов’язком громадян України. (Стаття
65.)

5. Кожен має право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати
жодної. (Стаття 35.)

6. Дотримуватися Конституції і законів зобов’язані керівники
організацій, судді, прокурори, міліціонери, всі інші люди звільняються
від дотримання законів. (Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися
Конституції України та законів України. Стаття 68.)

Раптом окуляри засяяли яскравим світлом. Поглянула крізь них літера і
відразу побачила ворота, на яких було написано «Вихід».

Щаслива вона вийшла за межі Правляндії. їй хотілося швидше побачити
своїх родичів. Тепер вона не буде такою, як раніше, їй хотілося швидше
повернутися до своєї маленької батьківщини — міста Алфавіт. Вона його
любила так само щиро, як ми з вами любимо кожен новий день у своїй
країні, про що й хочеться заспівати.

(Діти співають пісню «Україна-дивосвіт».)

IV. Підсумок.

Подорож завершилася.

Ось і казці кінець, а хто слухав, говорив, грав виставу, вчився жити,
думав — молодець.

Похожие записи