Правдюк Людмила Петрівна,

вчитель початкових класів,

Черкаська загальноосвітня

школа І –ІІІ ступенів №7

Черкаської міської ради

Розвиток творчості, інтелекту за допомогою гри

Психологічні та педагогічні дослідження свідчать про те,
що початок розвитку інтелектуальних здібностей дітей припадає ще
на дошкільний вік, коли змінюється характер їхньої діяльності
порівняно з раннім дитинством. Уява старших дошкільників і
молодших школярів набуває усе більш активного характеру, в них
розвивається здатність до творчої діяльності. Глибокий і складний
процес перетворення і засвоєння життєвих вражень відбувається
саме в іграх.

Сьогодні питання про розвиток творчих здібностей учнів у теорії
та практиці навчання постало особливо гостро, тому що останні
дослідження виявили в школярів значно більші, ніж вбачалося
раніше, можливості засвоювати наукові поняття, знання та вміння як
у звичних, так і в нестандартних ситуаціях. Такий стан речей
викликав необхідність розробки нових дидактичних підходів до
навчання школярів, які враховують не тільки накопичення знань, але
й цілеспрямоване засвоєння систем, понять, закономірностей,
узагальнених структур, які дозволяють глибше усвідомити сутність
конкретного навчального предмета і на цій основі опановувати
загальні прийоми вирішення найрізноманітніших завдань.

Сучасні педагоги згодні в тому , що більшість дітей та – як це
не дивно – дорослих успішно вирішують проблеми та завдання,
запропоновані в ігровій формі . Важливо пам’ятати, що гра впливає
на навчальну діяльність, особливо інтелектуально пасивних дітей
(виконуючи в процесі гри велику розумову роботу, такі діти
активізують власну діяльність). Немає секрету в тому , що з
кожним роком зростають вимоги до розумової діяльності людей, тому
останнім часом збільшується обсяг засвоюваних знань, подовжуються
терміни навчання. Стає очевидним, що такий процес має певні межі:
неможливо безмежно збільшувати час навчання. Зусилля педагогіки з
удосконалення системи навчання в останні роки концентрувалися
переважно на поліпшенні змісту та підвищенні якості викладання,
розроблялися нові методи навчання. Однак у той час, як процес
передачі знань інтенсивно вдосконалювався, методам засвоєння та
практичного застосування цих знань приділялося порівняно мало
уваги. Внаслідок чого виникло протиріччя: вимоги до розумової
діяльності учнів безупинно зростають, а їхня здатність засвоювати
та використовувати набуті знання залишається на досить низькому
рівні.

Величезне значення для розвитку творчих здібностей мають рівні
розвитку таких психічних процесів, як різновиди пам’яті, мислення,
уваги, уяви . Такий розвиток здійснюється за допомогою спеціальних
ігор і вправ: це тривала, цілеспрямована робота, тому епізодичне
використання ігор не принесе бажаного результату; інтелектуальні
завдання повинні поступово формувати і розвивати всі рівні
інтелектуальної та творчої діяльності учнів, ефективно
використовуватися на практиці.

В останні кілька років все частіше й частіше фахівці на
практиці віддають перевагу застосуванню ігрових тренінгів
пізнавальних процесів школярів (мислення, уяви й пам’яті). Багато
хто з психологів і вчителів дійшли висновку про те, що
спиратися під час розвитку інтелектуальних здібностей тільки на
навчання (включаючи логіко – змістовну побудову курсу, створення
проблемних ситуацій, дотримання принципу діалогічності тощо),
вочевидь недостатньо: існує нагальна потреба в спеціальних
заняттях із вдосконалення , корекції та шліфування процесів
мислення, прийомів уяви й способів запам’ятовування.

Основними принципами побудови занять з використанням ігрових
методів є такі:

*

6 ? –

b

b

OJQJ1 звичного для дітей матеріалу . Це обумовлено тим, що на
звичайних навчальних заняттях учень найчастіше одночасно зазнає
труднощів подвійного роду: з одного боку, для нього є складним
сам досліджуваний матеріал (незнайомий, незвичний , громіздкий), а з
іншого боку, для нього становлять труднощі ті способи пророблення
і засвоєння матеріалу, які він намагається застосувати для
розуміння цього матеріалу (недосконалі, повільні, нестійкі). Як
наслідок – матеріал не засвоюється через те, що способи його
засвоєння недосконалі, а вдосконалюватися вони, у свою чергу, не
можуть ні в якому разі через недоступність досліджуваного
матеріалу. Так утворюється замкнуте коло, яке й стає підставою
хронічної неуспішності багатьох школярів, причому самостійно
залишити це коло дитина вже не може . На ігрових заняттях це
коло можна розірвати – за рахунок використання в завданнях тільки
добре знайомого й звичного матеріалу: саме на такому матеріалі,
який сам по собі не становить особливих труднощів для дітей,
тільки й можуть уперше з’явитися, а надалі відпрацюватися й
удосконалитися ці недостатньо сформовані способи мислення. Тільки
набагато пізніше, вже остаточно сформовані та засвоєні способи
мислення можна застосовувати й щодо більш ускладненого матеріалу,
забезпечуючи його ефективне засвоєння.

2.Взаємообмін різними підходами до виконання завдань і – як
результат – значне розширення діапазону пізнавальних процесів
кожного з учнів. Зазвичай дитина застосовує свій звичний
стихійно сформований набір інтелектуальних засобів, який досить
часто виявляється обмеженим, однобічним, неефективним, а найчастіше –
й просто примітивним, бо дитина постійно, так би мовити, «вариться
у своєму власному соку». Елементарне ж знайомство з іншими
інтелектуальними підходами й тактиками і загальний змагальний
характер заняття спонукають учнів постійно використовувати
наробітки інших дітей у власній інтелектуальній практиці ,
постійно «примірювати їх на себе». Саме це й дозволяє учневі
оволодіти новими інтелектуальними засобами. От чому ігрові заняття
вимагають тільки колективної форми роботи й неефективні під час
індивідуальної роботи віч-на-віч.

3.Інтелектуальна розкутість дітей і загальне позитивне емоційне
тло занять . Для дитини , яка зазнає труднощів у навчанні, нерідко
достатньо всього лише ситуації шкільного уроку (що діє як
сковуючий і стресовий фактор, який продовжує цілу низку
інтелектуальних бар’єрів), в якій здійснення творчої активності
для дитини практично неможливе . Доцільно застосовувати інше
розміщення у приміщенні класу (наприклад, за столами, що створюють
коло), іншу поведінку (можна голосно сміятися, розмовляти з
однолітками під час обговорення результатів, усіляко проявляти
дотепність) тощо.

Інтелектуальні якості, які розвиваються у ході занять з
використанням спеціальних ігор, універсальні та необхідні всім: і
невстигаючим тугодумам, і талановитим відмінникам. Інша річ, що
змінюючи конкретне змістовне наповнення ігор (поняття, речення ,
тести), можна варіювати їхню складність (від простіших до
надскладних), завдаючи тим самим зону найближчого розвитку як для
слабких, так і для сильних учнів.

Проекцією дитячих ігор на життя дорослих є творчість дітей,
застосування набутих інтелектуальних умінь. Якби процеси, з якими
пов’язані інтелектуальні ігри молодших школярів, — подив і
цікавість, жагу експериментування, пошуки та знахідки – можна було
б захистити від вікового нівелювання, якби ж то можна було
досягти їхньої переваги в поведінці дорослого, то, використовуючи
творчий потенціал у своїй діяльності, можна було б подолати
багато вершин.

Похожие записи