Посвята в першокласники-однокашники

 

Ведуча: Вітаємо вас, діти вільної України, зі святом першокласника.

Вчитель: Вітаю вас і я з цим знаменним днем. Але, щоб розпочати свято,

        першокласники повинні відгадати загадку.

            Великий будинок дітей завжди жде

            І часто, як вулик бджолиний гуде.

            Як чаша, він повен знаннями.

            Ласкавий будинок цей з нами

                            (школа)

На сцену виходять 5 першокласників.

1 учень:    Школа! Вулик ти дитячий,

        Ну, а діти, як бджолиний рій.

        Вчаться тут і йдуть сюди терпляче

        І беруть початок з нього свій.

2 учень:    Як були ми дошкільнята,

        То ходили в дитсадок.

        А тепер вже інший час –

        Зустріла радо школа нас.

3 учень:    Ми тепер – не просто діти,

        Шестирічки-неумійки,

        Шестирічки – перший клас,

        Школярі тепер всі з нас.

4 учень:    Якщо вчимося ми у школі,

        То звемося – школярі.

        Радо в школі зустрічають

        Однокласники мої

5 учень:    У цьому році перший раз

        Пішов я в школу в перший клас,

        І першим в класі з того дня

        З”являтись став до школи я.

(Діти співають пісню про школу).

Ведучий 1:    Рідний, рідна, рідне – корінь роду, народу. Рідна мама,
рідний тато,

        рідна земля і рідна Україна, рідна мова і рідна школа.

Ведучий 2:    Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до
берегів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації,
нашої України. Школу, так, саме школу українці поставили в один ряд з
такими словами як мама, Україна, мама. Ми — українці – нація, яка
споконвіку прагне багато знати.

Ведучий 3:    Ми відроджуємося , живемо, ростемо і дужчаємо, воскресаємо
із

вічності. Школа плекає розум нації. Давні і добрі традиції шанобливого
ставлення до освіти живуть на теренах України.

        Сьогодні,14 грудня, особливий день – день Наума.

Ведучий 1:    У давні часи навчання в школі починалося взимку. Це була
найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. Батьки
відводили до школи дітей саме в цей день, бо «Пророк Наум наведе на ум”.

Ведучий 2:    За народними уявленнями, Наум-покровитель розуму, знань і
доброчинства. А тому селяни були переконані: якщо на це свято розпочати
навчання, то дитина успішно засвоїть знання, набереться розуму.

Ведучий 3:    Тяжко давалось в ті давні роки наука дітям. По-перше,
вчителями на той час були малоосвічені дячки; використовувався метод
заучування різних складів. Як правило, до школи ходити було далеко.
Незважаючи ні на що, батьки віддавали дітей в школу, бо знання були у
повазі. Саме в цей день існували певні традиції, пов”язані з навчанням.

Розповідь з елементами гри

Ведучий 2:    Напередодні Наума батьки відвідували дячка і домовлялись
про оплату: за науку сина чи дочки потрібно було забезпечити вчителя
дровами на зиму, обдарувати салом чи ковбасами на різдвяні свята.
Ввечері до ”кашоїда” має прийти  хрещений батько з букварем.

(Міні-сценка)

Дійові особи:    кашоїд, хрещений батько, мати

Хрещений батько:        Доброго вечора вашій хаті!

Господиня:    Добрий вечір, проходьте. Сідайте ось тут, будь ласка. Як
добре, що ви завітали до нас на день Наума.

Ведучий 2 коментує:    Посеред хати ставили пісну діжку, застеляли її
кожухом і гість, взявши ножиці, підстригав хрещенника – «щоб добре в
голову лізла наука”.

Хрещений батько:    Батюшка Наум, виведи синка на ум. Сідай, сину, до
столу. Повторюй за мною, це -–аз, це – буки…

Ведучий 1:    Батько говорив, а хрещенник повторював .

Хрещений батько:    Що ж, сину, думаю буде тобі наука даватися.

Ведучий 1:    А господиня тим часом готувала пшоняну кашу на ознаку
доброго навчання.

Господиня:    Їж, синку, нехай навчання для тебе буде легким. А ще, хочу
всіх пригостити кашею, щоб добре навчались. Адже «треба чимало каші
з”їсти”, щоб опанувати наукою.

    (Господиня пригощає присутніх).

Ведучий 2:    Вранці син з батьком йшли до церкви. Коли повертались
додому, мати подавала кашу на сніданок і благословляла на добре
навчання.

Господиня: (з іконою) Благословляю тебе, сину.

Ведучий 2:    А батько витягував свячену вербову галузку і тричі стьобав
нею сина, примовляючи:

Батько:    Святою вербицею, якою Христа зустрічали, виряджаємо тебе, щоб
тобі, сину, наука давалась.

Ведучий 2:    Батько з сином йшли до школи, несучи горщик з кашею і
гостинцями для вчителя. В школі учню показували різки, що стояли в
кутку. І учень знав, що йому потрібно бути слухняним і чемним.

Ведучий 1:    Хоч згодом терміни початку навчання були змінені, але в
ремісничих цехах і братствах продовжували давню традицію – майстри
набирали учнів на свято Наума. На його честь влаштовували цікаві обряди.
З цього дня починали вчити гри на музичних інструментах (бандурі чи
скрипці).

Ведучий 3:    Цей день обов”язково настає для кожної людини, але буває
один-єдиний раз у житті. Може тому він такий хвилюючий. Хвилюються всі:
і мама, і тато. Раз у раз підносить до очей хусточку схвильована бабуся.
Насуваючи на себе веселу бадьорість, метушиться дідусь. І, звичайно,
хвилюєшся ти. Ще б пак! Від сьогодні починається для тебе нове життя –
шкільне.

Ведучий 1:    То ж нехай твоє шкільне життя буде для тебе щасливим, хай
стеляться тобі сонячні дороги у широкий світ знань.

Ведучий 2:    То ж сподіваємось, що ті, хто вперше переступив поріг
нашої школи, набуватимуть знань на славу Україні.

Вчитель:    Наші першокласники вже багато чого навчились:  в букварі
добралися до букви  , закінчили першу частину пропису, вивчили числа
першого десятка, люблять малювати і працювати.

            А про перші наші кроки

            І тяжкі хвилинки

            Нагадають вам, напевно,

            Веселі смішинки.

(Виступають першокласники).

Учениця:        Годинник

    Щось годинник,- каже тато,-

    Раптом зупинився.

    Треба в чистку віддавати,

    Мабуть, запилився.

    -Звідки взятись тому пилу? – мовила Алінка.-

    Я ж годинник з милом мила,

    Там нема й пилинки!

Учень з мамою і татом:      

 Батьки-чомучки

    Ну і мама! Ну і тато!

    Наче справжні дошколята!

    Нічогісінько не знають,

    Смішно і сказать комусь.

    Бо щодня мене питають

    Лиш одне: чому     й чому?

—    Ти чому образив Віту?

—    А чому отримав двійку?

—    І чому прийшов так пізно?

—    Та чому в шкарпетках різних?

—    Ти чому такий непослух?

—    А чому не стелеш постіль?

—    Ти чому це вірш не учиш?

—    А чому портфель без ручки?

—    І чому такий синець?

Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи –

Хоч би й дуже захотів…

Треба їх віддать до школи –

Хай питають вчителів.

Учень:    Коли б начальником я став,

        Хоч на одну годину,

        То я б одразу наказав

        Закон ввести єдиний:

        У дні святкові й вихідні

        Батьків не допускати

        Без нас у парк, на стадіон,

        До цирку й до театру.

        Ще й всюди входи б спорядив

        Словами охоронними.

        «Вхід без дітей для всіх батьків –

        Суворо заборонено!”

(Учні співають пісню «Коник-стрибунець”).

Звучить музика. На сцену виходять сім дівчаток-старшокласниць у сукнях
кольору  веселки. Кожна з них підходить до квітки-семицвітки, бере одну
плюстку, читає прислів”я і розповідає про свій предмет.

Дівчатка (разом):    Ми —  сім кольорів веселки.

                Вводимо вас, діти, в веселковий світ знань.

1 дівчинка (в червоному):    У школі вас навчать читати,

                    Бо хто багато читає, той багато знає.

                    А книжка вчить, як на світі жить.

                    На читанні вас навчать читати,

                    Вчення – світ, а невчення – тьма.

                    З книги легко світ пізнати,

                    Книга все розкаже вам сама.

                    Книга допоможе мандрувати

                    По землі і навіть до зірок,

                    З нею можете повсюди побувати,

                    Ви ж зробили лише перший крок.

                    Книга мудра і багато знає,

                    Вчить людину, як на світі жить.

                    Мудрий той, хто книжечку читає,

                    Знайко завжди спереду біжить.

2 дівчинка ( у жовтогарячому – рідна мова):

                    Пишуть не пером, а розумом,

                    Хто навчиться грамотно писати,

                    Тому всі відкриються путі

                    Й допоможе іншим у житті.

                    Той, хто рідну мову поважає,

                    Живучи у рідному краю,

                    Той усі вершини подолає

d

f

¬

®

3/4

oe

o

B D – ? ae ae oe ,

.

h

j

?

?

e

i

ue

f

®

o

D ? ae .

j

?

i

     І не зрадить матінку свою.

                    Свою рідну неньку Україну

                    Берегтиме кожен день і час.

                    І стоятиме за неї до загину,

                    Бо земля ця дорога для нас.

3 дівчинка ( у жовтому) – математика:

                    «Математика – гімнастика для розуму”.

                    Математика- наука найточніша,

                    Її треба наполегливо учить.

                    І чим далі – тим вона складніша,

                    Та без неї людям не прожить.

4 дівчинка ( у зеленому) – природознавство:

                    «Весна красна квітами, а осінь – плодами”.

                    Земля – це найбільше диво.

                    Оточує нас дивосвіт.

                    І довкілля таке красиве

                    Всіх приваблює з юних літ,

                    Все в гармонії в цьому світі,

                    Флора, фауна і зірки.

                    Тож природу потрібно любити.

                    І другом їй бути завжди.

                    Кожну річечку і озерце,

                    Не забруднюй, а очищай.

                    Полюби і прийми до серця,

                    Бережи зелен світ і знай!

5 дівчина (у блакитному) – світ музики:

                    «Музика без язика, а людей скликає”

                    Всіх людей краса єднає,

                    Щастя, радість нам дає:

                    Всяк від радості співає –

                    І такі уроки є!

                    Всіх тут музики навчають,

                    Лунай, пісенний водограю!

                    Котки весело стрибають,

                    Ну, а ти їх заспівай.

(Першокласники співають пісню «Лисичка”)

6 дівчинка (у синьому) – фізкультура, спорт.

                    «У здоровому тілі – здоровий дух”.

                    Головне завдання – всім здоровим бути,

                    Мусиш сам подбати – і не вередуй.

                    Тож про фізкультуру як же нам забути?

                    Дух і волю, тіло вправами гартуй!

                    І зарядку треба нам щодня робити,

                    Й бігати, стрибати – всім потрібен рух!

                    А без цього, діти, в світі не прожити.

                    Лиш в здоровім тілі є здоровий дух!

(Проводить з першокласниками фізкультхвилинку)

7 дівчинака (у фіолетовому)- праця, малювання:

                    «Праця людину годує, а лінь марнує”

                    Мала бджола, а й та працює!

                    Тому і ти живи в труді,

                    Бо труд годує, а лінь – марнує.

                    Працюй – не будеш у біді.

                    Привчай до праці руки, друже,

                    А голові давай знання.

                    Майстерності навчайся дужче,

                    Будь наполегливим щодня,

                    Ще вчися гарно малювати,

                    Бо в світі стільки є краси,

                    Щоб світ у фарбах передати,

                    І людям цю красу нести.

Лине тиха музика. Дівчатка-кольори залишають сцену. Виходять ведучі.

Ведучий 3:        Бажаєм успіху і знань,

            Змагань, і віри, і дерзань.

            Знання потрібні для життя,

            Для України майбуття…

Ведучий 2:        Здолати труднощі зумій,

            Своє завдання зрозумій,

            Що лише той учитись зможе,

            Хто власні ліньки переможе.

Ведучий 1:        Ми раді вас вітать у цій світлиці

            І дарувати хліб із золота пшениці,

            І щоб знання у вас у всіх були,

            І щоб щасливі ви були.

Сьогодні на наше свято прийшли учні випускного 11 класу, надаємо їм
слово.

(Звучить «Шкільний вальс”).

1 учень:        Найсвітліша дорога на світі –

            Це дорога до знань, до школи,

            Пам”ятайте це, любі діти,

            Не забудьте цього ніколи.

2 учень:        І хоч вчитись нелегко буває,

            Та наука завжди хороша.

            Кожна в світі людина знає,

            Що знання – це найлегша ноша.

3 учень:        Хай не ваблять витребеньки,

            Хай вас лінощі не точать.

            Хай живеться вам легенько

            І навчається охоче!

— Дорогі першокласники, приймаємо вас до нашої шкільної родини і
вручаємо цей чарівний ключик від Країни Знань. Успіхів вам!

Ведучий 1 :     Сподіваємося, що ви наполегливо здобуватимете знання,
будете гарно вчитися. Бо ж всім відомо, що Знайко по дорозі біжить, а

    Незнайко в бур”янах лежить.

Ведучий 2:    Вільні діти вільної країни!

    Вчіться наполегливо щодня,

    Щоб кувать майбутнє України,

    Всім здоров”я треба і знання.

Вчитель:    У нас є сьогодні гості з книжкового королівства. Це наш
бібліотекар і казкові герої.

(Бібліотекар і його супутники вітають зі святом першокласників,
проводять

вікторину, вручають читацькі формуляри тим дітям, які досягли найкращих
результатів у читанні).

Вчитель:    Учнів одного класу ми назиєвамо однокласниками. А раніше їх
називали однокашниками. І ось чому колись діти вчились у
церковно-приходській школі. Жили вони часом далеко і приходили

    До неї з різних сел. Учні обідали всі разом. По черзі приносили
горщик каші і їли її з однієї миски. Так і назвали їх однокашниками.

    Ви, діти, теж навчаєтесь разом, тому сьогодні у вас посвята в
однокашники. Але треба ще пройти невелике випробування,

    відгадавши загадки.

        Кожен учень і щоденно

        На урок бере…

                    Щоденник! (діти хором)

        Чудово!

        Для письма, сказати прошу,

        Що потрібно взяти?

—    Зошит!

—    Молодці!

Малювать в альбомі цім

Допоможуть…

-Олівці!

Ручки й олівці, щоб знали,

Ми кладемо у…у..

-Пенали!

Вчитель:     Випробування пройшли. Молодці! А зараз приготуйтеся до

        урочистого моменту – прийняття клятви однокашників.

            Ви у школі вже прижились,

            Правил добрих ви навчились,

            І сердечно обіцяйте

            «Клянусь” за мною повторяйте.

1:        Перше правило – учитися дуже старанно і гарно – клянусь!

2:        Друге правило – трудитися, батькам удома допомагати – клянусь!

3:        Бути чесним і правдивим – третє правило у нас,

        Бути другом незрадливим: клас – за тебе,

        Ти за клас – клянусь!

4:        Мудре правило четверте – знай і друзям розкажи,

        Наполегливо й уперто економ і бережи:

        Парту, книгу, кожну річ – клянусь!

5:        П”яте правило – читати, малювати і співати,

        гратися з товаришами і дружити з малюками – клянусь!

6:        Шосте правило ти знай – старших себе поважай – клянусь!

        

        Вітаємо вас, діти!

        Ідіть навчайтесь,

        Розуму набирайтесь,

        З лихом не зустрічайтесь.

        Хай вам щастить!

А зараз прийміть вітання від своїх батьків.

(Виходять мати й батько в українському нацональному одязі. Мати несе
горщик з кашею, батько —  велику миску з дерев”яними ложками – подарунок
для однокашників).

Мати:    До схід сонця раненько вставала,

        У трьох водах крупу вимивала,

        На жаркому вогні нашу кашу варила,

        Щоб була у наших дітей сила.

        Щоб ви гарно навчались і добра набували.

Батько:    (Роздає дітям ложки)

        Хто скільки з”їсть крупинок,

        Той матиме стільки гарних оцінок.

        Ложки діставайте, з Богом, починайте.

        Кашу з”їдайте. Смачного!

(Звучить весела українська пісня. Мати підносить горщик з кашею до
кожної дитини, діти по черзі набирають кашу, їдять, поки горщик не
спорожніє).

Вчитель:    Привітати вас зі святом, діти, прийшли керівники школи,
надаємо

        їм слово.

(Виступає директор школи, заступник директора).

Вчитель:    Дорога класна родино! Наше свято добігає кінця. Ми дуже
вдячні

всім, хто брав у ньому участь, всім, хто завітав до нас. Сподіваємось,
що цікава розмова, теплота і щирість залишиться в наших серцях назавжди.
Хай злагода і мир панують у ваших родинах! Однокашникам – бути гідним
звання школяра і щасливої дороги до світу знань.

(Звучить «Пісня про рушник”.) Під музику ведучий говорить:

Ведучий:    В Україні є чудовий звичай – проводжаючи дітей у життєву
дорогу,

мати дарує вишитий рушник, як символ материнського благословіння,
материнської любові. Хай стеляться вам сонячні дороги в широкий світ
знань, умінь, звершень. У добру путь, дорогі друзі.

Похожие записи