.

Поняття про форми організації навчання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
756 2981
Скачать документ

Реферат на тему:

Поняття про форми організації навчання

Ефективність засвоєння знань учнями залежить не лише від методів і
прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи.

Форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності
вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку І в певному
режимі.

Головними особливостями організаційних форм навчання є: по-перше, певний
зовнішній вияв функцій учителя й учнів відповідно до розпорядку
(фронтальне прослуховування розповіді, пояснення, групове або
індивідуальне виконання завдання вчителя та ін.); по-друге, діяльність
учителя й учнів здійснюється в певних часових межах — урок може тривати
45 чи ЗО хв., бути спареним (для читання лекції чи проведення
екскурсії); по-третє, склад учнів може бути постійним (клас на уроці)
або змінним (групова робота за диференційованого навчання або при
виконанні лабораторних робіт); по-четверте, в організаційній формі
навчання існує певний порядок спілкування вчителя з учнями (на уроці
вчитель безпосередньо дає учням навчальну інформацію, під час екскурсії
цю функцію може виконувати екскурсовод, проінструктований вчителем);
по-п’яте, організаційна форма навчання безпосередньо не пов’язана з
характеристикою процесу навчання, його основними закономірностями. Вона
впливає на конкретний процес навчання, зумовлюючи, наприклад, можливість
вияву індивідуального темпу навчальної роботи, на загальний перебіг і
результат навчального процесу та ін.1

До сучасної форми навчання людство прийшло не відразу. Так, у школах
давнього світу панувала система індивідуального навчання — вчитель
навчав кожного учня окремо. У середньовічних школах домінувала
індивідуально-групова система навчання: в одній групі збирали учнів з
різним рівнем підготовки, заняття проводили без усталеного розкладу,
дітей приймали до школи впродовж року.

У XVI—XVII ст. у братських школах України й Білорусі виникла нова форма
організації навчальних занять, яка передбачала певні елементи
класно-урочної системи навчання. Учитель працював фронтально з усім
класом за певним розкладом. На заняттях використовувалися різні методи:
пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне навчання. Учням
давали домашнє завдання, виконання якого перевірялося під час занять, що
мали назву «уроки».

Доцільність класно-урочної системи навчання та шляхи її впровадження
обґрунтував у XVII ст. Я.-А. Коменський. Ця система давала можливість
учителеві водночас навчати багатьох учнів. Вона передбачала
комплектування навчальних груп (класів) дітьми одного віку і з однаковою
підготовкою та навчання їх за однією програмою, її ефективність була
настільки очевидною, що незабаром урок став провідною організаційною
формою навчання у школах багатьох країн світу.

У XVIII ст. у Західній Європі, Америці робилися спроби відмовитися від
класно-урочної системи, стала розвиватися белл-ланкастерська система
навчання, розроблена англійськими педагогами А. Беллом та Дж.
Ланкасте-ром. Суть її полягала у взаємному навчанні, коли старші учні
початкової школи й ті, що добре вчилися, були помічниками вчителя і під
його керівництвом навчали решту учнів. Це давало змогу одному вчителеві
організувати навчання кількох сотень учнів. Однак ця система не
забезпечувала належної якості навчання, тому проіснувала недовго.

На початку XX ст. знову були спроби відмовитися від класно-урочної
системи навчання. У США, Англії, деяких інших країнах Заходу стали
впроваджувати системи індивідуалізованого навчання, покликані готувати
активних, ініціативних, енергійних функціонерів держави, найпоширенішою
з яких був дальтон-план (від м. Даль-тон у США). Згідно з нею
скасовувалися уроки; навчальні класи ставали предметними
«лабораторіями», кожен учень працював самостійно, виконував тижневі чи
місячні завдання («підряди») відповідно до своїх індивідуальних
можливостей, а вчителі були консультантами й контролерами.

У другій половині 20-х років у дещо зміненому вигляді дальтон-план
намагалися перенести до радянської школи. Основні його ідеї було втілено
в лабораторно-бригадній організації навчання, за якої замість класів
створювали «лабораторії», учнів поділяли на невеликі групи-бригади (по
5—7 осіб), вчилися у цих групах за спеціальними підручниками («робочими
книгами»), виконували складені вчителем денні, тижневі, місячні «робочі
завдання» з кожного навчального предмета. Ця система не виправдала себе
через те, що знижувала керівну роль учителя, не забезпечувала опанування
систематичними й міцними знаннями, породжувала безвідповідальне
ставлення до навчання. Проте окремі її елементи заслуговують на увагу й
сьогодні: самостійна робота з підручником, опрацювання довідкової та
допоміжної літератури, виконання групових завдань на лабораторних і
практичних заняттях тощо.

У сучасній вітчизняній школі використовують класно-урочну систему
навчання. Суть її полягає в тому, що навчальна робота проводиться з
групою учнів постійного складу, однакового віку й рівня підготовки у
формі уроку.

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту»
наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна
перевищувати 30 учнів. У селищних, сільських загальноосвітніх навчальних
закладах кількість учнів у класах визначається демографічною ситуацією,
але повинна становити не менше 5 осіб. За меншої кількості учнів у класі
навчання здійснюють за індивідуальною формою.

Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах становить: у
перших класах — 35 хв., у других—четвертих класах — 40 хв., у
п’ятих—дванадцятих класах — 45 хв. Зміна тривалості уроків допускається
за погодженням з відповідними органами управління освітою та органами
державної санітарно-епідеміологічної служби.

До організаційних форм навчання, що використовуються в середній школі
будь-якого типу, належать: урок, екскурсія, семінар, факультатив,
предметний гурток, консультація, домашня навчальна робота, практикум
тощо. За будь-якої форми навчання виявляються його головні
закономірності: залежність результатів навчання від урахування вчителем
потреб учнів, рівня їхньої підготовки, значущості навчального матеріалу;
залежність характеру активності учнів від виду діяльності, яку
організовує вчитель відповідно до змісту навчального матеріалу й
методики його засвоєння та ін. Але організаційні форми помітно впливають
на всі сторони навчального процесу. Так, під час колективної роботи учні
вчаться слухати, осмислювати почуте, а індивідуальна робота сприяє
формуванню зосередженості, організованості та самостійності. На
семінарських заняттях школярі набувають навичок опрацювання навчальної
літератури, привчаються слухати виступи товаришів, критично ставитися до
них, аргументувати свої думки, на практикумах — організовувати своє
робоче місце, планувати роботу, контролювати її результати.

Оскільки класно-урочна форма базується на навчальній роботі з класом і
за певним розкладом занять, виникає проблема комплектування класу і
складання розкладу. Класи комплектують при вступі дітей до школи, склад
учнів зберігається від першого до останнього року навчання в цій школі,
що сприяє забезпеченню чіткої організації та успішного виховання
учнівського колективу на основі навчальної діяльності учнів. При
комплектуванні класів (перших, п’ятих, десятих), а також їх поповненні
добирають учнів одного віку обох статей з таким розрахунком, щоб у
кожному класі була приблизно однакова їх кількість, рівномірно
розподілялися сильні й слабші учні, майбутні активісти та учні, які
потребують посиленої уваги вчителя.

Складаючи розклад уроків, враховують динаміку працездатності учнів
упродовж дня і тижня, прагнуть зробити його стабільним, передбачають
чергування гуманітарних і природничо-математичних предметів, можливості
використання навчальних кабінетів, домагаються рівномірного навантаження
учнів протягом тижня, зважають на інтереси вчителя.

Класно-урочна система забезпечує керівну роль учителя, зміну видів
занять, можливість застосування різних методів навчання, активізує
роботу учнів, сприяє раціональному використанню часу, послідовному,
систематичному вивченню матеріалу. Однак вона розрахована на середнього
учня, ніхто з учнів не може «поспішати» відповідно до своїх можливостей.
Ця система обмежує можливості індивідуального підходу до учнів, тому ті,
хто не засвоїв певних предметів, змушені залишатися на повторний курс.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020